55. Міжнародна передача технологій: динаміка, структура, регулювання.

Одним з визначальних критеріїв динаміки та спрямованості руху світової економіки в останні десятиліття є його “технологічний вимір”. Структуру світового ринку технологій утворюють інституційні елементи та економічні категорії, які опосередковують рух і взаємодію світових технологій. Інституційні елементи світового ринку технологій:

• Об'єкти, тобто продукти (товари) чи процеси – носії технологій;

• Суб’єкти – юридичні чи фізичні особи та держава, що оперують об'єктами;

• Форми трансферту та правового захисту інновацій та технологій: патенти, ліцензії, “ноу-хау”, лізинг, копірайт, франчайзинг, форми наукоємного сервісу;

• Канали трансферту та дифузії інновацій та технологій: торгівля інноваційноємною продукцією, ліцензійна торгівля, наукоємний сервіс, науково-технічне та інформаційне співробітництво, комплексний трансфер технологій, зокрема прямі іноземній інвестиції, спільне підприємництво, різні контракти тощо.

На сучасному світовому ринку технологій функціонують суб'єкти всіх структурних рівнів світової економіки:

• На моно- і мікрорівнях – університети та наукові заклади, бізнес центри, венчурні фімри, ін новатори-індивідуали, на частку яких припадає до 2/3 світового обсягу “чистих” новацій;

• На мезорівні – ТНК і МНК, національні компанії й науково-технічні комплекси (дослідницькі технологічні парки ті ін.), які є провідними патентувачами, впроваджувачами, що забезпечують комерційну і виробничу реалізацію до 2/3 світового обсягу інновацій;

• На макрорівні – держави і національні науково-технічні системи, роль яких в еволюції світового ринку технологій є визначальною.

• На мегарівні – міждержавні утворення та інтеграційні угруповання, в межах яких зусилля зосереджуються на окремих ключових напрямах НТР;

• На метарівні – міжнародні організації, насамперед системи ООН, серед численних функцій яких особливо слід вирізнити технічне сприяння країнам, що розвиваються (некомерційна дифузія технологій), а також формування світового ринку екологічно безпечних технологій.

На шляху міжнародної передачі технологій стоять достатньо суттєві перепони, як і на шляху передачі інших факторів виробництва, які є значно складнішими ніж перепони на шляху звичайної торгівлі. Кожна країна прагне утримати технологію в національних рамках, забороняючи чи обмежуючи ввезення новітньої технології, розуміючи, що забезпеченість нею є головною опорою в конкурентній боротьбі на світовому ринку. Свою роль грають і міркування національної безпеки, політичні та ідеологічні мотиви. Багато країн обмежують імпорт технології з метою обмеження іноземної конкуренції та збереження робочих місць. Національні технічні стандарти також можуть бути несумісні з іноземною технологією.

Впровадження державного регулювання або контролю за міжнародними передачами технології може бути викликане рядом причин, головні з яких пов'язані з конкурентною боротьбою на світовому ринку.

Прагнення утримати технологічне лідерство. Політика обмеження методами державної політики вивозу передової технології традиційно виходить з концепції технологічного лідерства, відповідно до якої, країна-лідер в тій чи іншій технологічній сфері має відносну перевагу перед іншими країнами у виробництві технологічно місткої продукції. Однак, технологічний лідер приречений на високі витрати з підтримки свого лідерства, поки воно приносить бажаний дохід. Технологічне лідерство пов'язане з більш високим рівнем витрат па робочу силу, на підтримку патентів та ліцензій в силі, на патентування винаходів за кордоном. Країни, які не прагнуть технологічного лідерства будь-якою ціною, можуть просто скопіювати або придбати готову технологію або вироблені на її основі товари.

Міркування національної безпеки. Державний контроль спрямований передусім на попередження потрапляння технології виробництва зброї та технології “подвійного призначення” в країни, уряди яких проводять ворожнечу політику або у відношенні яких існують дані про можливість переходу до такої політики в майбутньому. Найбільш типовим прикладом накладання заборони на міжнародну передачу технології з політичних мотивів є функціонування до кінця 80-х років Координаційного комітету 15 країн НАТО, крім Франції, з контролю над експортом у соціалістичні країни.

Умови міжнародних угод. У виконання багатосторонніх угод країни-учасниці вводять держаний контроль за продажем технології, яка потенційно може бути використана для створення хімічної, бактеріологічної, ракетної зброї. Ці види озброєнь вважаються особливо жорстокими, а їх виробництво підлягає забороні або суворому міжнародному контролю. Згідно міжнародних угод підлягає особливому контролю вивезення технологій та науково-технічної інформації, які можуть бути застосовані при створенні матеріалів, устаткування, які мають мирне призначення, але можуть бути використані для створення зброї масового зниження.