54. Міжнародні економічні організації, їх роль в сучасних мев.
МЕВ передбачають власну інфраструктуру, спеціальні інститути. Вони представлені міжнародними економічними, фінансово-кредитними установами та організаціями як всезагального (ВТО, Міжнародна торгова палата, Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд і т. п.), так і регіонального значення (Єврокомісія, ЄБРР і т.п.).
Регулювання сучасних МЕВ здійснюється за допомогою міждержавних економічних організацій (МДЕО). Їх характер та основні напрями діяльності відображають об’єктивні тенденції розвитку економічного співробітництва.
Існують два найважливіших види МДЕО – загальноекономічного та галузевого характеру.
МДЕО загальноекономічного характеру покликані сприяти співробітництву своїх членів у сфері, яка охоплює широкий спектр МЕВ. Найбільшими серед них є ОЕСР, ЕКОВАС, ЛАЕС, АСЕАН та інші.
На відміну від них галузеві економічні організації головну увагу приділяють регулюванню міжнародного економічного співробітництва в певній сфері. Серед них розрізняють міжнародні організації, які сприяють співробітництву членів у галузі:
промисловості – ЮНІДО, Європейське об’єднання вугілля та сталі, Латиноамериканська організація з енергетики,
сільське господарство – ФАО,
сфері фінансів та кредиту - МБРР, МВФ
торгівлі – Європейська асоціація вільної торгівля, ГАТТ,
транспорту і засобів зв’язку – ІКАО, міжнародна морська організація, всесвітня поштова спілка
тощо.
Міжнародний договірний механізм МДЕО являє собою систему міжнародних договорів, за допомогою яких спрямовується розвиток світової економіки в інтересах держав, які представлені в організаціях. Центральне місце належить їх статутам.
Під функціями МДЕО розуміють процеси її діяльності, спрямовані на здійснення її завдань. Серед сукупності функцій МДЕО можна виділити основну, яка становить головний напрям її діяльності і визначає спеціальні функції. Головна функція полягає в інтерактивному процесі, спрямованому на виявлення сфери відповідності інтересів держав-членів, а також на досягнення їхньої згоди щодо питання про спільні завдання.
Решту функцій МДЕО в залежності від методів і заходів, які використовуються організацією для виконання різних завдань, можна поділити на регулюючі та оперативні.
Регулюючі функції полягають у встановленні МДЕО для свої членів стандартів поведінки, які мають морально-політичне або юридичне значення.
Оперативні функції зводяться передусім до виявлення фактичного стану справ у сферах, що охоплюються даною організацією, і його зіставлення з еталонами, які містяться в установчих документах або актах органів організації. Оперативні функції можна поділити на внутрішні та зовнішні. Здійснення внутрішніх оперативних функцій спрямоване на розв’язання фінансових проблем організацій, питань діяльності персоналу, видання і поширення документації тощо. Адресатами зовнішніх оперативних функцій є держава, внутрішньодержавні установи або фізичні особи. Цей вид функцій включає діяльність організацій в галузі міжнародних розрахунків, надання технічної допомоги, проведення науково-дослідницьких робіт.
Для переважної більшості МДЕО характерними є складна організаційна структура, свій особливий характер взаємодії органів і специфіка їх комплектації. При цьому, для сучасних МДЕО типовою є наявність 4-х різновидів органів: вищих, виконавчих, адміністративних комітетів і комісій. В окремих МДЕО є юридичні органи.
Рішення бувають резолюційно-рекомендаційного характеру, юридично обов’язковими та мати зобов’язальний характер для тих, кому вони адресовані.
Міжнародні валютно-кредитні та фінансові інститути – це міжнародні організації, що в тій чи іншій мірі виконують функції регулювання міжнародних валютних, кредитних та фінансових відносин, проведення досліджень щодо проблем валютно-кредитної та фінансової сфер світового господарства, виробки та надання рекомендацій та пропозицій.
Ці організації займають важливе місце в системі МЕВ:
Їхня діяльність дає змогу внести регулюючий початок та певну стабільність в суперечливу цілісність всесвітнього господарства, забезпечуючи безперервне функціонування валютно-фінансової сфери. Необхідність цього пояснюється перш за все як значними масштабами взаємних зв’язків держав, так і змінившимся характером цих зв’язків;
Ці організації повинні налагоджувати співробітництво між країнами та державами.
Збільшується значення міжнародних валютно-фінансових організацій у галузі вивчення, аналізу та узагальнення інформації про тенденції розвитку та виробки рекомендацій з важливих проблем всесвітнього господарства.
Особливе місце серед цих інститутів займають організації в системі ООН, а саме: Міжнародний валютний фонд (МВФ) та група Всесвітнього банку – Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та його три філіали – Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК) та Багатостороннє агентство по гарантуванню інвестицій (БАГІ).
В залежності від цілей та ступеню універсальності міжнародні валютно-фінансові інститути розподіляються на організації, що мають світове значення, регіональне, а також організації, діяльність яких охоплює певну конкретну сферу всесвітнього господарства.
До організацій світового значення відносяться МВФ та група Всесвітнього банку. МВФ та МБРР є автономними у своїх діях. Організовани вони по принципу акціонерних товариств, тому держави-члени значно різняться за кількістю голосів. Обидві організації були створені відповідно до рішень Бреттон-Вудської конференції 1944 року та повинні були грати одну з провідних ролей в Бреттон-вудській валютній системі та у фінансовій розбудові післявоєнного світу. Незважаючи на зміну валютних систем, ц іорганізації продовжують грати важливу роль у МЕВ. При цьому МВФ в цілому більш успішно, ніж МБРР, пристосовується до змін на світовій економічній арені.
МВФ
Кількість членів – 183 держави (на січень 2001).
Цілі:
сприяти міжнародному валютному співробітництву через постійно діючий механізм консультацій та співробітництва у вирішенні валютних проблем;
полегшення розвитку і збалансованого зростання міжнародної торгівлі і тим самим сприяння підтриманню високого рівня зайнятості і реальних доходів;
сприяння стабільності курсів валют;
забезпечення впорядкованих відносин у валютній галузі, недопущення конкурентного знецінення валют;
надання допомоги у створенні багатосторонньої системи платежів за поточними операціями держав-членів;
усунення валютних обмежень, які гальмують розвиток міжнародної торгівлі;
надання державам-членам коштів в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжного балансу без застосування заходів, що завдають шкоди національному або міжнародного розвитку.
Універсальність МВФ полягає в тому, що він поєднує регулюючу, консультативну та фінансову функції.
Регулююча функція – нагляд за політикою країн-членів щодо виконання зобов’язань держав.
Контроль за політикою країн-членів здійснюється в рамках регулярних, щорічних двосторонніх консультацій персоналу МВФ з офіційними представниками держав-членів. На цих зустрічах обговорюються такі питання, як фіскальна, валютна, кредитно-грошова, економічна політика, а також стан платіжного балансу, зовнішні борги. Зараз цей контроль стає більш жорстким через глибокі зміни в світовій економіці, а саме через перетворення в глобальну.
Фінансова функція – надання кредитів на загальноекономічну реструктуризацію. Використання фонду МВФ можливо лише на жорстких умовах: докази в необхідності допомоги, зобов’язання про погашення заборгованості перед Фондом.
Існує 7 видів кредитів МВФ:
stand-by: видаються траншами в залежності від квоти країни в МВФ. Носять короткостроковий характер і надаються для фінансування дефіциту платіжного балансу. Процентна ставка – 3,25%. Термін погашення – до 5 років.
механізм розширеного фінансування (EFF). Надаються для фінансування середньострокових програм (3-4 роки), вирішення структурних проблем економіки. Процентна ставка – 4,5%.
кредит компенсаційного та надзвичайного фінансування. Надаються у 2-х випадках – зменшення доходів від експорту країни чи збільшенні цін на імпорт зерна. Надається на 5 років. Процентна ставка – 3,25%.
кредити фінансування системних трансформацій. Надавався з 1993 по 1995 року для країн, які перейшли на світові ціни (Східної та центральної Європи).
механізм фінансування буферних запасів. Видаються міжнародним товарним угодам, які займаються регулюванням міжнародної торгівлі товарами і використовуються для формування запасів, які покликані
(для найвідсталіших країн) механізм фінансування структурної перебудови: надається на термін до 10 років і процентна ставка – 0,5%.
(для найвідсталіших країн) механізм розширеного фінансування структурних перебудов – надається строком на 3 роки під 0,5%.
Кожний член МВФ має свою долю в сукупному капіталі фонду – квоту, яка виражається в міжнародних розрахункових одиницях СДР (спеціальні права запозичення). Від величини квоти залежить кількість голосів, які має держава (до 250 “базових” голосів додається по 1 голосу на кожні 100 тис. СДР квоти). Найбільшу квоту в капіталі мають США 17,7 % загальної кількості голосів, Німеччина та Японія по 5,5%, країни ЄС більше 26%.
Країни-держави вносять свою квоту в капітал Фонду резервними активами 25% та національною валютою 75%. Одним з найкрупніших позичальників в середині 90-х років стала Росія, борг якої перед МВФ складав приблизно 20 млрд. $
МБРР
Був заснований одночасно з МВФ. Його учасники можуть бути лише держава-члени МВФ. На відміну від МВФ МБРР створювався як установа довгострокового кредитування.
Основні завдання МБРР
надання державам – членам допомоги у справі реконструкції та розвитку їх економіки через довгострокові кредити на виробничі цілі;
сприяння приватним інвестиціям в економіку країн-членів Банку шляхом їх гарантування та надання відповідних позик.
Спочатку діяльність була орієнтована на західні країни, що потерпіли від війни. В подальшому головним напрямом діяльності Банку стає кредитування економіки країн, що розвиваються.
Умови отримання кредитів МБРР країнами, що розвиваються, більш вигідні, ніж умови надання кредитів іншими фінансовими установами. Тому попит на них досить високий.
Вирішальний вплив на політику МБРР (як і МВФ) здійснюють розвинуті в економічному відношенні західні країни, які володіють переважною часткою квот.
У 1960 році був створений філіал – Міжнародна асоціація розвитку. Її завдання – допомога найменш розвинутим державам з числа КЩР. МАР надає пільгові, безпроцентні кредити (сплачуються лише невеликі комісійні) на строк до 50 років, включаючи десятирічний пільговий період. Вона має спільні з МБРР органи управління на чолі з президентом. Членами МАР можуть бути лише держави-члени МБРР. За МБРР та МАР закріпилася назва Світовий банк.
МБРР має ще два філіали, статус яких відрізняється від статусу МАР. Це – Міжнародна фінансова корпорація та Багатостороннє агентство по гарантуванню інвестицій.
МФК утворена в 1956 році з метою стимулювання приватних інвестицій у промисловість країн, що розвиваються. Функція МФФК полягає у сприянні економічному розвитку менш розвинутих країн шляхом підтримки розвитку їх приватного сектора та допомоги в мобілізації внутрішніх та іноземних капіталів з цією метою.
БАГІ утворене у 1988. Воно має специфічну функцію – заохочення притоку прямих інвестицій в країни, що розвиваються, шляхом пом’якшення бар’єрів на їх шляху. БАГІ пропонує інвесторам гарантії проти некомерційного ризику ц рекомендує урядам країн, які приймають іноземні капітали, відповідну політику, програми і процедури, пов’язані з іноземним інвестуванням.
Останнім часом почали з’являтися або працювати більш помітно регіональні банки, які надають кредити та допомогу країнам свого регіону на певних умовах. Саме вони починають складати більш серйозну конкуренцію групі Всесвітнього банку. Серед них можна відокремити такі, як Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Європейський інвестиційний банк, Міжамериканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Близькосхідний банк розвитку, Чорноморський банк розвитку тощо.
