- •Виникнення держави
- •Теорії походження держави
- •1. Іригаційна теорія
- •2. Патріархальна теорія
- •3. Теологічна теорія
- •4. Теорія насилля
- •5. Расова теорія
- •6. Органічна теорія
- •7. Класова теорія
- •8. Договірна теорія
- •1. Плюралізм у розумінні держави
- •2. Територія держави
- •3. Населення і громадянство
- •4. Економічна і фінансова система держави
- •5. Способи виникнення, реорганізації і припинення сучасних держав
- •Функції держави
- •1. Функції держави: поняття і ознаки
- •2. Класифікація функцій держави
- •Форма державного правління
- •1. Поняття форми державного правління
- •2. Поняття монархії
- •3. Абсолютна монархія
- •4. Конституційна монархія
- •5. Поняття республіки
- •6. Президентська республіка
- •7. Змішана (напівпрезидентська) республіка
- •8. Парламентська республіка
- •9. Радянська республіка
- •Форма державного устрою
- •1. Поняття державного устрою
- •2. Унітарна держава
- •3. Федеративна держава
- •4. Конфедерація
- •Державний режим
- •1. Поняття державного режиму
- •2. Тоталітарний режим
- •3. Авторитарний режим
- •4. Демократичний режим
- •Право Закон.
- •Підзаконні акти.
- •Норми права Поняття норми права.
- •Правовідносини. Поняття правовідносин.
- •Види правовідносин.
- •Суб`єкти правовідносин.
- •Об`єкти правовідносин.
- •Суб`єктивне право.
- •Юридичний обов`язок.
- •Поняття і ознаки правопорушення.
- •Поняття та види юридичної відповідальності.
7. Змішана (напівпрезидентська) республіка
У другій половині ХХ ст. в конституційній практиці набула поширення змішана форма республіки. Вона стала наслідком намагання поєднати переваги президентської республіки (ефективна діяльність уряду, незалежного від впливу боротьби парламентських фракцій) з конституційною необхідністю вираження парламентом довіри уряди. Після кардинальних державно-правових змін кінця 80-х років у Східній Європі і особливо після розпаду СРСР цей різновид форми правління був встановлений у таких країнах як Польща, Румунія, Хорватія, Литва, тощо. Класичною напівпрезидентською або “парламентсько-президентською республікою вважається Франція, котра у 1958 р. одною з перших серед великих держав обрала цю модель організації вищої державної влади.
Парламентсько-президентська республіка характеризується такими ознаками:
а) президент обирається шляхом прямих виборів;
б) президент є главою держави, проте не він, а уряд є вищим органом у системі виконавчої влади;
в) уряд формується шляхом досягнення політичного компромісу між главою держави і парламентом, проте після сформування обов`язково має отримати вотум довіри з боку законодавчого органу;
г) уряд відповідальний за свою діяльність перед парламентом, проте організаційно підпорядкований президенту;
д) президент вправі розпустити парламент або у випадках, визначених законом, або виходячи з політичної доцільності (як у Франції);
е) президент не несе відповідальності за діяльність уряду, проте останній несе відповідальність за правові акти глави держави, що виражається в інституті контрасигнації (прем'єр-міністр і (або) відповідний міністр скріплюють своїм підписом правові акти президента).
Відзначимо, що парламентсько-президентська республіка ефективно функціонує лише за умови, що і президент, і більшість депутатів парламенту належать до однієї політичної сили. В противному разі, про це свідчить досвід Франції, конфлікти між главою держави і парламентською більшістю можуть призвести до конституційної кризи.
8. Парламентська республіка
Цей різновид республіканської форми правління характеризується, в першу чергу, тим, що головну роль в організації та функціонуванні вищої влади в країні відіграє парламент. Класичними парламентськими республіками зараз вважаються ФРН за Основним законом 1949 р. та Італійська республіка за Конституцією 1947 р. Серед нових держав цю форму правління в останнє десятиліття обрали Латвія, Естонія, Чеська республіка, Угорщина та деякі інші держави Східної Європи.
При усіх варіаціях можна визначити такі загальні ознакипарламентської республіки:
а) президент є лише главою держави, а систему виконавчих органів влади очолює уряд;
б) президент обирається завжди шляхом непрямих виборів у наступних формах:
- абсолютною чи кваліфікованою більшістю депутатів парламенту (наприклад, в Угорщині, Чехії);
- спеціальним органом, що складається з членів парламенту і обраних окремими територіями для цього делегатів (у Німеччині такий орган називається Федеральні збори);
в) уряд формується законодавчим органоміз складу його депутатів, політично виражаючи при цьому парламентську більшість (одної партії чи партійної коаліції). Проте в державі Ізраїль прем’єр-міністр обирається шляхом прямих виборів;
г) уряд несе політичну відповідальність перед парламентомза свою діяльність. Це означає право парламенту виразити вотум недовіри уряду, що має наслідком його відставку. Рішення законодавчого органу про недовіру уряду буває двох видів:
- простий вотум недовіри, за якого процедура відставки діючого складу уряду чи прем`єр міністра не пов`язана з процедурою формування нового складу уряду чи призначення прем`єр-міністра (Італія);
- конструктивний вотум недовіри полягає в тому, що парламентське рішення про недовіру діючому прем`єр-міністру та уряду є одночасно рішенням про вираження довіри новому прем`єр-міністру і складу уряду. Це призводить до стабільної роботи уряду, про що засвідчує досвід ФРН.
Підкреслимо, що у парламентській республіці виключно законодавчий орган може прийняти рішення про політичну оцінку діяльності уряду та його відставку;
д) уряд несе колективну відповідальність також за правові акти глави держави, що проявляється у недискреційному характері повноважень президента (можуть здійснюватися лише за ініціативою уряду) та необхідності контрасигнації (скріплення підписом прем`єр-міністра чи відповідного міністра) його правових актів;
е) глава держави вправі за ініціативою уряду у випадках, передбачених законом, розпустити парламент і призначити дострокові вибори.Як правило, ці випадки бувають такими: 1) парламент невчасно схвалює закон про держбюджет; 2) парламент неспроможний у встановлені строки сформувати уряд; 3) він є неспроможним провести пленарні засіданні у встановлені строки; 4) парламент відхиляє законопроект, з яким уряд пов’язує питання довіри до себе.
Не можна не помітити цікавої закономірності – усі країни-члени СНД відмовилися від такої форми правління, що пояснюється незрілістю демократичних традицій та недооцінкою інституту парламентаризму.