Словник

Абсолютизм – необмежена монархія, форма правління, за якої верховна влада повністю належить монархові (царю, імператору, королю).

Агностицизм – філософське вчення, яке заперечує можливість пізнання об'єктивного світу та його закономірностей.

Алхімія – «наука» про перетворення всіх речовин на золото.

Астрологія – «наука», яка досліджувала вплив зірок і планет на долю людини.

Бакалавр – перший вчений ступінь в університетах у ряді країн.

Бароко – один із художніх стилів кінця XVI – середини XVIII ст. Виник в Італії, поступово поширився в інших країнах Європи та Латинській Америці. Мистецтву бароко властиві грандіозність, пишність, динаміка, патетична піднесеність, інтенсивність почуттів, пристрасть до ефективних видовищ, поєднання ілюзорного та реального, сильні контрасти масштабів і ритмів, світла та тіні.

Булла – папська грамота, послання.

Вандалізм – (від племені Вандалів, яке зруйнувало Рим) бездушне жорстоке руйнування культурних цінностей.

Варвари – всі не римляни і не греки.

Відродження (Ренесанс) – епоха в історії культури країн Західної та Центральної Європи, почалася в Італії в XIV ст. Термін «Відродження» запровадив італієць Дж. Вазарі в XVI ст. для означення зв'язку з античною мистецькою спадщиною. Стверджувався новий світогляд – гуманізм. Художники послідовно оволодівали методами художнього відображення дійсності – відтворення об'єму, простору, світла, людської фігури й реального середовища інтер'єру, пейзаж.

Готика – стиль, який став етапом європейського середньовічного мистецтва. В архітектурі характеризується стрімкими, високими будівлями, шпилястими завершеннями, стрілчастими склепіннями та арками, витонченістю кам'яного різьблення, вітражами.

Гравюра – картина чи малюнок, отримані шляхом відбитку, поліграфічного відтворення кліше, виготовленого гравером (художником).

Графіка – вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині, тощо олівцем, пензлем, вуглиною чи відбитий на папері зі спеціально підготовленої форми.

Гуманізм – людяність, принцип світогляду, в основі якого лежить переконання про безмежність можливостей людини, її здатність до досконалості.

Єресь – точка зору, яка спростовує релігійний догмат.

Єретик – людина, яка відступила від приписів пануючої церкви.

Кантата – великий музичний твір урочистого або лірико-епічного характеру для хору, соліста і оркестру.

Кваоривіум – підвищений курс освіти в середньовічній школі. За цим курсом передбачується вивчення чотирьох предметів: музики, арифметики, геометрії, астрономії.

Класицизм – один з основних напрямів у європейському мистецтві XVII-XVIII ст.

Куртуазна література – література західноєвропейського середньовіччя, присвячена оспівуванню лицарської честі, кохання.

Лібрето – словесний текст вокального музично-драматичного твору.

Магістр – вчений ступінь у багатьох країнах.

Медієвістика – галузь історичної науки, яка вивчає історію середніх віків.

Менестрелі – в середні віки професійні мандрівні співаки та музиканти у Франції та Англії, носії народних пісенних традицій. Оспівували лицарські подвиги та служіння дамам.

Мінезингери – в середньовічній Німеччині і Австрії поети-співці, які виконували свої пісні у супроводі струнного інструменту, оспівуючи прекрасну даму.

Містерія (від гр. – таїнство) – духовна драма в середньовічній Європі, яка брала свої сюжети зі Святого писання.

Натуральне господарство – тип господарства, при якому виробництво спрямоване на задоволення власних потреб виробника.

Нібелунги – «діти туману» (сканд), міфічний рід володарів дивовижного золотого скарбу з найдавнішої пам'ятки німецького героїчного епосу «Пісня про Нібелунгів».

Опера – музично-драматичний твір, у якому діючі особи не говорять, а співають у супроводі симфонічного оркестру. В опері використовуються різноманітні види вокальної та інструментальної музики. у рамках опери можливе втілення великого ідейного змісту.

Передвідродження (Проторенесанс) (від гр. – перший і Ренесанс) – період історії італійської культури (XIII – поч. XIV ст.), що передував Відродженню, процес визрівання його культури в пізньому Середньовіччі, пробудження інтересу до античної спадщини, традицій античного світу, людської особистості, певних аспектів реального світу. Характеризувався зростом світських тенденцій.

Північне Відродження – на відміну від італійського Ренесансу (Нідерланди, Німеччина, Франція) була характерна велика прихильність до середньовічного менталітету, інтерес до індивідуалізованого образу людини, бездуховних проявів особи.

Реконкіста – відвоювання у арабів Іспанії.

Реформація – широкий суспільний рух у Західній та Центральній Європі XVI ст.; форма боротьби проти католицької церкви. Почалась в Німеччині, поклала початок протестантизму.

Риторика – теорія ораторського мистецтва; беззмістовні, але пишномовні балачки.

Рококо – стиль, що набув розвитку в європейських мистецтвах першої половини XVIII ст., для якого характерна декоративність, фантастичність орнаментальних мотивів, вигадливість форм. Відрізняється примхливо-вишуканим оздобленням інтер'єрів приміщень, манірністю образів. Напрям рококо відрізняється від стилю бароко в основному дрібнішими та складнішими формами, вигнутими й переплетеними лініями.

Романський стиль – художній стиль середньовічної Європи, який охоплював у своєму розвитку X – XII ст. У архітектурі це будівля – замок.

Романтизм – художній стиль, що виник наприкінці ХVІІІ – на початку XIX ст. й поширився в Європі та США. Романтики виступали проти раціоналістичних догм класицизму, ставили на перший план духовне життя людини. Вони зображали незвичайні явища та обставини, особливих героїв із сильним характером і пристрастями.

Сага – давньоскандинавське і давньоірландське епічне сказання про легендарних героїв (виконував Скальд); сказання взагалі, перекази.

Салон – 1) назва періодичних, спершу офіційних виставок сучасного мистецтва у Франції. З XVII ст. такі виставки влаштовувались у Парижі; 2) будинок, спеціальне приміщення для художніх виставок. Магазин для продажу художніх виробів.

Серенада – у середньовічній поезії трубадурів – вітальна пісня (в Італії та Іспанії виконувалась на честь коханої); вид ліричного музичного твору.

Скрипторій (лат. – письмовий) – майстерня, в якій працювали переписувачі рукописних книг.

Схоластика (від гр. – шкільний) – загальна назва середньовічної філософії, яка викладалась в університетах. Термін став символом розуміння, догматизму і беззмістовності, формального знання. Головним її центром став Паризький університет.

Теократія – форма правління, при якій глава держави (як правило, монархічної) є одночасно її релігійним главою.

Тривіум – три предмети, що вивчали у школах Середньовіччя: граматика, риторика, діалектика.

Трубадури – в середньовічній культурі провансальські мандрівні поети ХІ-ХІІІ ст., творчість яких була пов'язана з лицарською культурою.

Турнір – у середньовічній Західній Європі – військове змагання лицарів.

Утопія – зображення ідеального суспільного устрою, позбавлене наукового обґрунтування; нереальний, нездійсненний практично план соціальних перетворень; місце, якого нема, вигадка.