6. Будівництво української козацької держави. Соціально-економічні перетворення

Політична система Речі Посполитої на території середньої Наддніпрянщини була ліквідована в лічені місяці 1648 р. Усі державні установи припинили свою діяльність, були знищені або повтікали у Польщу магнати, представники влади, католицьке й уніатське духовенство.

На звільненій території приблизно у 200 тис. кв. км стала створюватися українська держава. Вона була демократичною, але становою – усіма правами й привілеями володіли козаки, а за формою правління була республікою. Зразком для державного будівництва стала Запорізька Січ.

Вища влада в державі належала великій раді (колу), у якій могло брати участь усе козацьке військо. Рада вирішувала основні політичні питання й обирала гетьмана – главу розпорядницької влади. Він очолював військо, був верховним суддею й міг вирішувати будь-які питання внутрішньої та зовнішньої політики. Згодом, через громіздкість і неефективність загальновійськової ради Б. Хмельницький фактично передав її повноваження раді старшин. Функції уряду при гетьмані виконувала генеральна старшина, що також обиралася козацьким колом. Генеральна старшина складалася з обозного, котрий відав артилерією, двох осавулів, що допомагали гетьманові в військових справах, двох суддів і писаря, який керував канцелярією – центральною установою адміністрації. Згодом туди стали входити хорунжий, бунчужний та підскарбій.

Уся звільнена територія поділялася на полки. В різні роки їхня кількість була різною: у 1648 – 40, у 1649 – 16, у 1650 – 20. На чолі полку стояв полковник, що обирався полковою радою або призначався гетьманом. У здійсненні військових і адміністративно-політичних функцій він спирався на полкову старшину: писаря, осавула, хорунжого. Полки поділялися на сотні, очолювані сотником і сотенною старшиною. На території кожної адміністративної одиниці формувалися військові підрозділи з однойменною назвою – полки та сотні.

У містах і селах паралельно існували дві влади: одна з них – козацькі отамани; інша традиційна – магістрати (ратуші) для міщан і війти для селян.

Судові функції були зосереджені в руках козацької старшини й поширювалися на все цивільне населення. В судовій практиці використовувалися Литовські статути й традиційне право.

В ході Визвольної війни відбулися значні зміни соціально-економічного характеру. Було підірване велике й середнє феодальне землеволодіння. Величезні латифундії, що належали раніше католицькій церкві та шляхті, перейшли у власність Війська Запорізького: частину цих земель одержали селяни й козаки, частина залишилася в скарбниці. Таким чином, основою нових економічних відносин стало дрібне селянсько-козацьке землеволодіння,

Однак цілком ліквідувати велике й середнє землеволодіння не вдалося, утім, ніхто й не ставив такої цілі. Зберегли свої землі православна церква і, частково, православна шляхта. А місце феодалів, що повтікали, поспішала посісти козацька старшина. Практика дарування землі гетьманом, захоплення пустощів сприяли розширенню старшинського землеволодіння.

Разом з польсько-шляхетським режимом була зметена найгірша форма феодальної експлуатації – панщина. Її замінила необтяжлива грошова або натуральна рента. Селянство стало особисто вільним.

Сформована за роки війна практика вільного переходу з будь-якого стану в козацтво збереглася протягом майже усього ХVІІ ст. Воно як і колись було привілейованим неподатним станом. Реєстр не складався, хоча його чисельність була визначена. Козаком міг стати будь-який бажаючий і здатний за свій рахунок нести військову службу.

Позитивні зміни торкнулися і жителів міст. Міщанство звільнилося від національно-релігійних утисків, позбулося надмірних податків і зловживань шляхти.

Продовжувала розвиватися внутрішня й зовнішня торгівля, хоча масштаби її в умовах війни істотно скоротилися.

У міру укорінення козацького адміністративно-політичного устрою нова влада зосереджувала у своїх руках значні матеріальні й фінансові ресурси, якими розпоряджалася військова скарбниця. Головним джерелом її поповнення були податки, торговельні збори й прибутки від земельних володінь Війська Запорізького.