5.5.3. Редактор формул

Для уведення математичних виразів будь-якої складності, в текстовий документ при створенні наукових статей та звітів, використовують редактор формул. При цьому редактор формул не виконує обчислень по уведеним формулам і не відслідковує коректність складених математичних виразів.

Для того щоб створити і включити в текст документа формулу, необхідно встановити курсор в потрібну позицію (формула уводиться в позицію курсору) і виконати команду „Об’єкт” з меню „Вставка”. В діалоговому вікні потрібно вибрати вкладку „Створення” (рис. 5.1). Створення формули відбувається після вибору надбудови „Microsoft Equation” зі списку „Тип об’єкта”. При цьому, відкриється панель управління „Формула” і відбудеться заміщення рядка меню текстового процесора рядком меню редактора формул.

Математичні символи вносяться в робочу область вікна редактора формул за допомогою кнопок „Панелі інструментів” „Редактора формул” (рис. 5.8).

Рис. 5.8. Панель інструментів „Редактор формул”

У верхньому ряді панелі інструментів „Редактора формул” розташовані кнопки для вставки математичних символів.

Кнопки нижнього ряду створюють своєрідні шаблони, що включають символи типу дробів, радикалів, сум, інтегралів, добутків, матриць або різних дужок, або відповідні пари символів типу круглих і квадратних скобок. Багато шаблонів містять спеціальні поля для уведення тексту і вставки символів. Шаблони можна вкладати один в один для побудови багатоступінчастих формул.

Уведення і редагування формул завершується натисканням клавіші <Esc>, або закриттям панелі „Редактора формул”. Можна також клацнути лівою кнопкою миші де-небудь у полі документа поза областю уведення формули. Уведена формула вставляється в текст як об’єкт. Далі її можна переміщати в будь-яке місце документа і редагувати.

При створенні формул допускається збільшення або зменшення розміру екрана редактора формул для поточної задачі. Для зміни масштабу необхідно виділити формулу і виконати послідовність пунктів меню „Правка”  „Об'єкт”  „Формула”  „Відкрити”. Потім, в меню „Вид” необхідно встановити відповідний масштаб (від 25% до 400%).

Розмір символу у формулі можна задавати стандартним або безпосередньо в пунктах. Для встановлення стандартного розміру, потрібне значення вибирається в меню „Розмір”. У цьому ж пункті меню за допомогою команди „Інший” можна задати розмір елемента в пунктах.

Для зміни стандартних типів розмірів використовується команда „Визначити” (меню „Розмір”). Застосування цієї команди дозволяє змінити розмір усіх символів, що мають певний тип.

Удіалоговому вікні (рис. 5.9) поруч з потрібним типом розміру слід вказати розмір у пунктах. В спеціальній області вікна знаходиться зразок формули, по якому можна відслідковувати внесені зміни.

Рис. 5.9. Зміна стандартних типів розмірів

Кнопка „Застосувати” дозволяє побачити вплив змін на формулу перед їх збереженням, а кнопка „По умовчанню” служить для відновлення розмірів встановлених по умовчанню.

При внесенні змін у діалогове вікно „Розміри” формула що редагується, змінюється у відповідності з ними. Інші формули, збережені в документі, не зміняться, якщо після зміни розмірів шрифтів вони не будуть редагуватися.

Допускається завдання розміру елемента в відсотках до звичайного розміру, тоді при зміні звичайного розміру всі стандартні типи розмірів змінюються пропорційно. Для визначення розміру у відсотках після числа потрібно увести знак % у відповідне поле.