- •1.Объект,предмет,задания социальной психологии
- •2.Место социальной психологии в системе наук
- •3.Структура социальной психологии
- •4.Общие проблемы социально-психологических исследований
- •5.Методы социальной психологии
- •6.Бихевиоризм и необихевиоризм как теоретическое направление в социальной психологии
- •7.Неофрейдизм как теоретическое направление социальной психологии
- •8.Интеракционизм как теоретическое направление социальной психологии
- •9.Когнитивизм как теоретическое направление социальной психологии.Теория когнитивного диссонанса
- •10.Теория поля и групповая динамика к.Левина.
- •11.Гуманистические теории в социальной психологии
- •12.Социометрия как теоретическое направление в социальной психологии
- •13.Социальная группа и ее типы
- •14.Малая группа как объект изучения социальной психологии
- •15.Классификация малых групп
- •16.Классические эксперименты по изучению поведения человека в группе и изоляции
- •17.Структурные характеристики малой группы
- •18.Динамика малых групп
- •19.Возникновение и развитие малых групп
- •20.Сплоченность в малых группах
- •23.Конформизм как проблема социальной психологии
- •24.Классификация конформных реакций человека
- •25.Факторы,которые определяют частоту конформных реакций индивида
- •26.Вплив меншості на малу группу.
- •27. Проблеми лідерства. Теорії
- •28.Функції лідерства і лідера.
- •29.Класифікація стилів лідерства за к.Левіним.
- •30.Ефективність діяльності групи і стилі лідерства.
- •31.Чинники висунення лідера в малій групі
- •32.Феномен політичного лідерства.
- •33.Поняття колективу, його основні ознаки
- •34.Стадії розвитку колективу за л. Уманським та а.Петровським.
- •35.Спілкування як проблема соціальної психології.
- •36. Види і функції спілкування.
- •38.Засоби передачі інфо.У процесі спілкування. Вербальна і невербальна комунікація.
- •39.Комунікативні бар’єри у процесі спілкуванні.
- •43.Механізми міжособового пізнання.
- •44.Загальні помилки в оцінках людьми один одного.
- •45.Міжособистісна атракція як психологічний феномен.
- •46. «Я – концепція» індивіда.
- •47.Переконання як механізм впливу у спілкуванні.
- •48.Зараження як процес впливу у процесі спілкування.
- •49.Навіювання як механізм впливу у процесі спілкування.
- •50.Наслідування як механізм впливу у процесі спілкування.
- •51. Паніка, динаміка панічної поведінки.
- •52. Масова комунікація як проблема соціальної психології. Функції засобів масової комунікації
- •53. Модель процесу масової комунікації.
- •54.Поняття і теорії про соціальної поведінки.
- •55. Соціальні та особистісні чинники просоціальної поведінки.
- •56. Поняття особистості. Структурні компоненти особистості в соціальній психології.
- •58.Цінності як компоненти соціально-психологічного устрою особистості.
- •59.Поняття атитюдів(соціальних установок) у соціальній психології.
- •60. Структура та функції атитюдів.
- •61. Ієрархічна структура диспозицій особистості, концепція Ядова.
- •62. Соціальний стереотип як специфічний вид атитюда.
- •63. Соціальний статус особистості. Види
- •64.Поняття соціальної ролі. Роль і особистість.
- •65. Класифікація соціальних ролей особистості.
- •66. Структура соціальної ролі.
- •68. Авторитарная личность
- •70. Теорії соціалізації.
- •71. Механизмы социализации
- •72. Засоби(інститути) соціалізації.
- •73. Великі соціальні групи,класифікації.
- •74. Натовп як соціально-психологічний феномен.
- •75.Трансформація психіки індивіда в масі.
48.Зараження як процес впливу у процесі спілкування.
Психічне зараження — спосіб психологічного впливу, відомий із сивої давнини. Психологи цим терміном означають пряму, безпосередню і, як правило, неусвідомлену передачу від однієї людини до іншої якихось думок, переживань, образів. На відміну від навіювання та переконання, які часто застосовуються в міжособистісних взаєминах та в організованих групах, психічне зараження яскраво виявляється як засіб впливу в групах малознайомих людей (особливо це спостерігається під час релігійного екстазу, паніки тощо). Це спосіб, при якому передається емоційний стан від однієї людини до іншої на несвідомому рівні. Внаслідок такого впливу людина швидко переймається психічним станом інших людей. При цьому багаторазово посилюється емоційний вплив за рахунок його "відбиття" від багатьох людей [252]. У таких ситуаціях люди несвідомо йдуть за іншими, наслідуючи їх поведінку.
Найбільшого зараження зазнають люди в натовпі. Натовп — це сукупність індивідів, які утворюють численну аморфну групу, члени якої водночас взаємопов´язані чимось спільним і на певний час постійним інтересом. Людина в натовпі щезає як культурна особистість, стає істотою інстинктивною й імпульсивною, втрачає почуття відповідальності за те, що робить разом з усіма. При цьому люди в натовпі легко піддаються впливові, не завжди сприймають розумних доказів. Оскільки в натовпі народжуються бурхливі емоції, вплинути на них можна тільки сильними засобами: перебільшувати, стверджувати, навіювати, заражати, повторювати. Люди в натовпі не чують аргументів, не переносять запитань, заперечень. Якщо якийсь оратор не поділяє думку, що захопила більшість людей, його виступ викликає у них гнів і вияв ворожості, і його можуть навіть стягнути з трибуни. У натовпі люди інстинктивно шукають собі лідера, вожака і підкоряються йому.
Психічне зараження може відігравати як деструктивну, так і позитивну роль. Найчастіше конструктивна дія зараження ентузіазмом спостерігається у професійній діяльності. Наприклад, процес взаємозараження відбувається під час виконання менеджером і його партнерами складного завдання, і це стимулює їхній творчий розвиток. Якщо люди люблять свою справу, то успіхи одного заражають інших, викликаючи у них інтерес, захоплення, а не заздрість і поганий настрій. Здібні люди (наприклад, актори, юристи, оратори) своїми словами, діями можуть так вплинути на людей, що ті переймаються чужими переживаннями як своїми власними, починають плакати і сміятися, сумувати і радіти, обурюватися і співчувати.
49.Навіювання як механізм впливу у процесі спілкування.
Навіювання — це цілеспрямований вплив однієї людини на іншу або на групу людей, що передбачає некритичне сприймання висловлених думок та волі [229, ч. 1, с. 122]. Процес навіювання ґрунтується на впливі словом, який умисно перебудовує щось у діяльності і скерований на підвищення результативності дій [104, с. 168]. У нашій країні значення навіювання тривалий час недооцінювалось і його називали буржуазним способом впливу. Насправді ж навіювання посідає дуже важливе місце в нашому житті, воно є механізмом, який дає можливість вплинути на несвідоме: на установки, емоційні реакції, очікування тощо. Під час навіювання не досягається згода, а лише забезпечується прийняття інформації, що містить готовий висновок. Використовуючи отриману інформацію, людина, на яку впливають, має дійти сама необхідного висновку.
Навіювання може бути навмисним. Це цілеспрямований і свідомо організований вплив, коли той, хто користується цим способом, знає, кому і що він хоче навіяти і відповідно до цього добирає прийоми впливу. Якщо це робить людина авторитетна, то їй довіряють. Якщо людині не довіряють, то її вплив не буде ефективним. Прикладом навмисного навіювання є реклама.
За змістом впливу та кінцевим результатом навіювання буває позитивним та негативним, етичним та неетичним; за засобами впливу — прямим і непрямим. При прямому навіюванні людина, яка навіює, закликає до певної дії. Воно передається як наказ, вказівка, розпорядження і заборона (наприклад: "Усім бути завтра о 9 годині на роботі, бо зранку прибуде ревізор"). У разі непрямого навіювання не говорять прямо про свою мету, проте висловлюється ставлення до предмета, а основними формами навіювання є натяк, схвалення, засудження.Непряме навіювання розраховане на некритичне сприймання інформації, тому для цього використовуються не наказові, а оповідні форми. Мета досягається за рахунок того, що збуджуються сильні емоційні реакції. Такі реакції, наприклад, спричинюють чутки.
Одним із видів навіювання є самонавіювання. Це свідоме саморегулювання, навіювання самому собі уявлень, почуттів, емоцій. У цьому процесі людина сама створює модель стану або дій і вводить її у свою психіку.Самонавіювання може допомогти людині позбутися певних недоліків. Проте для цього, по-перше, їх треба виявити, а по-друге, розробити формулу самонавіювання. Формули мають бути спрямованими на себе і створювати їх слід від імені першої особи. Вони повинні бути не дуже розгорнутими, стверджуючими і складатись із дієслів, що мають найвпливовішу силу (наприклад: "Я дотримуватимуся цього плану", "Я закінчу цю роботу сьогодні", "Я стану хорошим менеджером"). Самонавіювання — найкращий спосіб для людини, яка хоче самовдосконалюватися, виправити свої недоліки, набути якихось вмінь. Менеджерам доцільно цим способом користуватися.