- •1.Объект,предмет,задания социальной психологии
- •2.Место социальной психологии в системе наук
- •3.Структура социальной психологии
- •4.Общие проблемы социально-психологических исследований
- •5.Методы социальной психологии
- •6.Бихевиоризм и необихевиоризм как теоретическое направление в социальной психологии
- •7.Неофрейдизм как теоретическое направление социальной психологии
- •8.Интеракционизм как теоретическое направление социальной психологии
- •9.Когнитивизм как теоретическое направление социальной психологии.Теория когнитивного диссонанса
- •10.Теория поля и групповая динамика к.Левина.
- •11.Гуманистические теории в социальной психологии
- •12.Социометрия как теоретическое направление в социальной психологии
- •13.Социальная группа и ее типы
- •14.Малая группа как объект изучения социальной психологии
- •15.Классификация малых групп
- •16.Классические эксперименты по изучению поведения человека в группе и изоляции
- •17.Структурные характеристики малой группы
- •18.Динамика малых групп
- •19.Возникновение и развитие малых групп
- •20.Сплоченность в малых группах
- •23.Конформизм как проблема социальной психологии
- •24.Классификация конформных реакций человека
- •25.Факторы,которые определяют частоту конформных реакций индивида
- •26.Вплив меншості на малу группу.
- •27. Проблеми лідерства. Теорії
- •28.Функції лідерства і лідера.
- •29.Класифікація стилів лідерства за к.Левіним.
- •30.Ефективність діяльності групи і стилі лідерства.
- •31.Чинники висунення лідера в малій групі
- •32.Феномен політичного лідерства.
- •33.Поняття колективу, його основні ознаки
- •34.Стадії розвитку колективу за л. Уманським та а.Петровським.
- •35.Спілкування як проблема соціальної психології.
- •36. Види і функції спілкування.
- •38.Засоби передачі інфо.У процесі спілкування. Вербальна і невербальна комунікація.
- •39.Комунікативні бар’єри у процесі спілкуванні.
- •43.Механізми міжособового пізнання.
- •44.Загальні помилки в оцінках людьми один одного.
- •45.Міжособистісна атракція як психологічний феномен.
- •46. «Я – концепція» індивіда.
- •47.Переконання як механізм впливу у спілкуванні.
- •48.Зараження як процес впливу у процесі спілкування.
- •49.Навіювання як механізм впливу у процесі спілкування.
- •50.Наслідування як механізм впливу у процесі спілкування.
- •51. Паніка, динаміка панічної поведінки.
- •52. Масова комунікація як проблема соціальної психології. Функції засобів масової комунікації
- •53. Модель процесу масової комунікації.
- •54.Поняття і теорії про соціальної поведінки.
- •55. Соціальні та особистісні чинники просоціальної поведінки.
- •56. Поняття особистості. Структурні компоненти особистості в соціальній психології.
- •58.Цінності як компоненти соціально-психологічного устрою особистості.
- •59.Поняття атитюдів(соціальних установок) у соціальній психології.
- •60. Структура та функції атитюдів.
- •61. Ієрархічна структура диспозицій особистості, концепція Ядова.
- •62. Соціальний стереотип як специфічний вид атитюда.
- •63. Соціальний статус особистості. Види
- •64.Поняття соціальної ролі. Роль і особистість.
- •65. Класифікація соціальних ролей особистості.
- •66. Структура соціальної ролі.
- •68. Авторитарная личность
- •70. Теорії соціалізації.
- •71. Механизмы социализации
- •72. Засоби(інститути) соціалізації.
- •73. Великі соціальні групи,класифікації.
- •74. Натовп як соціально-психологічний феномен.
- •75.Трансформація психіки індивіда в масі.
29.Класифікація стилів лідерства за к.Левіним.
К.Левін з точки зору стиля і методів роботи виділив такі види лідерів:
Авторитарний – людина,наділена владою, сама приймає всі рішення, віддає накази. Такий керівник «деспот». Проблеми співробітників його мало цікавлять, йому важливий робочий процес. Він єдиний правитель.
Демократичний – керівник працює в контакті з підлеглими. Колектив приймає участь в обговоренні задач та прийнятті рішень. Такий стиль спрощує рішення задач, підтримує більш теплі відносини в колективі. Але задачі виконуються не так швидко,як при авторитарному стилі.
Покустичний – лідер є,але його не видно. Група працює самостійно. Сама обговорює та приймає рішення. Лідер майже не впливає на роботу групи. При такому стилі група може працювати ефективно, але витрачає багато часу на організацію робочого процеса.
30.Ефективність діяльності групи і стилі лідерства.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ГРУПИ (лат. effectivus — такий, що дає певний результат, дійовий) — відношення досягнутого результату (за тим чи іншим критерієм) до максимально досяжного або заздалегідь запланованого результату. Е.д.г. може бути визначена тільки в тому випадку, коли будуть чітко виділені кількісні або якісні критерії як основи (підстави) для порівняння досягнутого і запланованого результату й одиниці вимірювання результатів. Враховуючи множинність факторів, що впливають на Е.д.г., дослідники, як правило, обмежують число критеріїв, за якими здійснюється оцінка ефективності. Виділяють два універсальних критерії: 1) продуктивність — найчастіше економічна, яка виражається в одиницях продукції, співвіднесеної з витратами на її виробництво (напр. прибуток ФП); 2) задоволеність (роботою, процесом навчання, належністю до групи), під якою слід розуміти психологічний стан, викликаний співвідношенням певних домагань суб’єкта діяльності та можливістю їх здійснення. Окрім цього, виділяють безліч інших соціально-психологіних критеріїв, за допомогою яких враховують соціально-психологічні аспекти Е.д.г., напр. всебічний розвиток особистості; безкорисливе і сумлінне ставлення до праці, суспільно-корисна активність; згуртованість і рівень керованості колективу; ціннісні орієнтації і ціннісні норми; величина і склад групи; психологічний клімат у колективі тощо. Складність визначення Е.д.г. на ФП за цими критеріями полягає в труднощах виділення одиниць їх вимірювання і розробки вимірювальних процедур. Особливу складність становить вимірювання ефективності діяльності навчальної групи вищого навчального закладу, у т.ч. й фармацевтичного. Для навчальних груп, як правило, вибір критеріїв концентрується навколо показників успішності (тобто суб’єктивної оцінки досягнень студента) і результативності (тобто обсягу засвоєної інформації). У дослідженнях Е.д.г. (навчальної) використовують і такі психологічні критерії, як рівень мотивації до навчання, ставлення до навчання, інтелектуальні здібності тих, хто навчається. В умовах організованої спільної діяльності критеріями сприяння взаєморозвитку в навчальній групі майбутніх провізорів є: 1) позитивна динаміка товариськості (або контактності); 2) комунікативна готовність і прагнення до взаємодії; 3) доброзичливість і взаємний інтерес до потреб, бажань і емоційних станів один одного. Дослідження свідчать, що, якщо за цими критеріями в ході навчання спостерігаються позитивні зміни, то використаний метод навчання забезпечує високу психологічну і соціально-психологічну ефективність.
Левін з точки зору стиля і методів роботи виділив такі види лідерів:
Авторитарний – людина,наділена владою, сама приймає всі рішення, віддає накази. Такий керівник «деспот». Проблеми співробітників його мало цікавлять, йому важливий робочий процес. Він єдиний правитель.
Демократичний – керівник працює в контакті з підлеглими. Колектив приймає участь в обговоренні задач та прийнятті рішень. Такий стиль спрощує рішення задач, підтримує більш теплі відносини в колективі. Але задачі виконуються не так швидко,як при авторитарному стилі.
Покустичний – лідер є,але його не видно. Група працює самостійно. Сама обговорює та приймає рішення. Лідер майже не впливає на роботу групи. При такому стилі група може працювати ефективно, але витрачає багато часу на організацію робочого процеса.