- •1.Объект,предмет,задания социальной психологии
- •2.Место социальной психологии в системе наук
- •3.Структура социальной психологии
- •4.Общие проблемы социально-психологических исследований
- •5.Методы социальной психологии
- •6.Бихевиоризм и необихевиоризм как теоретическое направление в социальной психологии
- •7.Неофрейдизм как теоретическое направление социальной психологии
- •8.Интеракционизм как теоретическое направление социальной психологии
- •9.Когнитивизм как теоретическое направление социальной психологии.Теория когнитивного диссонанса
- •10.Теория поля и групповая динамика к.Левина.
- •11.Гуманистические теории в социальной психологии
- •12.Социометрия как теоретическое направление в социальной психологии
- •13.Социальная группа и ее типы
- •14.Малая группа как объект изучения социальной психологии
- •15.Классификация малых групп
- •16.Классические эксперименты по изучению поведения человека в группе и изоляции
- •17.Структурные характеристики малой группы
- •18.Динамика малых групп
- •19.Возникновение и развитие малых групп
- •20.Сплоченность в малых группах
- •23.Конформизм как проблема социальной психологии
- •24.Классификация конформных реакций человека
- •25.Факторы,которые определяют частоту конформных реакций индивида
- •26.Вплив меншості на малу группу.
- •27. Проблеми лідерства. Теорії
- •28.Функції лідерства і лідера.
- •29.Класифікація стилів лідерства за к.Левіним.
- •30.Ефективність діяльності групи і стилі лідерства.
- •31.Чинники висунення лідера в малій групі
- •32.Феномен політичного лідерства.
- •33.Поняття колективу, його основні ознаки
- •34.Стадії розвитку колективу за л. Уманським та а.Петровським.
- •35.Спілкування як проблема соціальної психології.
- •36. Види і функції спілкування.
- •38.Засоби передачі інфо.У процесі спілкування. Вербальна і невербальна комунікація.
- •39.Комунікативні бар’єри у процесі спілкуванні.
- •43.Механізми міжособового пізнання.
- •44.Загальні помилки в оцінках людьми один одного.
- •45.Міжособистісна атракція як психологічний феномен.
- •46. «Я – концепція» індивіда.
- •47.Переконання як механізм впливу у спілкуванні.
- •48.Зараження як процес впливу у процесі спілкування.
- •49.Навіювання як механізм впливу у процесі спілкування.
- •50.Наслідування як механізм впливу у процесі спілкування.
- •51. Паніка, динаміка панічної поведінки.
- •52. Масова комунікація як проблема соціальної психології. Функції засобів масової комунікації
- •53. Модель процесу масової комунікації.
- •54.Поняття і теорії про соціальної поведінки.
- •55. Соціальні та особистісні чинники просоціальної поведінки.
- •56. Поняття особистості. Структурні компоненти особистості в соціальній психології.
- •58.Цінності як компоненти соціально-психологічного устрою особистості.
- •59.Поняття атитюдів(соціальних установок) у соціальній психології.
- •60. Структура та функції атитюдів.
- •61. Ієрархічна структура диспозицій особистості, концепція Ядова.
- •62. Соціальний стереотип як специфічний вид атитюда.
- •63. Соціальний статус особистості. Види
- •64.Поняття соціальної ролі. Роль і особистість.
- •65. Класифікація соціальних ролей особистості.
- •66. Структура соціальної ролі.
- •68. Авторитарная личность
- •70. Теорії соціалізації.
- •71. Механизмы социализации
- •72. Засоби(інститути) соціалізації.
- •73. Великі соціальні групи,класифікації.
- •74. Натовп як соціально-психологічний феномен.
- •75.Трансформація психіки індивіда в масі.
46. «Я – концепція» індивіда.
Я-концепція особистості. Формується вона в процесі життєдіяльності, водночас впливаючи на розвиток, діяльність і поведінку особистості, як установка щодо себе.
Я-концепція (лат. conceptio — сприйняття) — динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона вибудовує взаємовідносини з іншими людьми.
Як будь-яка установка, вона має три компоненти:
1) когнітивний — уявлення про свої здібності, зовнішність, соціальну значущість тощо;
2) емоційно-оцінний, в якому відображається ставлення до себе (самоповага, самокритичність, самозакоханість та ін.);
3) поведінковий — прагнення завоювати авторитет, підвищити свій статус чи намагатися бути непомітним, приховати свої недоліки.
Внаслідок повсякденної діяльності та взаємодії з іншими людьми в особистості виникає множина образів Я, кожен із яких домінує залежно від ситуації. Так, розрізняють Я-минуле, Я-реальне, Я-ідеальне, Я-фантастичне та ін. Я-реальне — уявлення людини про себе в даний момент. Я-ідеальне — уявлення про те, якою вона повинна бути, щоб відповідати суспільним нормам і очікуванням оточуючих. Розбіжність між Я-реальним і Я-ідеальним є могутнім стимулом для роботи особистості над собою.
Становлення Я-концепції особистості відбувається поступово в процесі нагромадження життєвого досвіду. Розвиваючись, вона починає впливати на оцінку цього досвіду, на мрії і прогнози власного майбутнього, на ставлення особистості до себе. Центральним компонентом Я-концепції є самооцінка
47.Переконання як механізм впливу у спілкуванні.
Поняттю переконання в соціальній психології дають такі визначення:
1.Переконання - це система світоглядних знань людини, які пройшли через його розум, почуття і волю [2].
2. Переконання - це сукупність різнобічних впливів на особистість з метою виховання у неї суспільно необхідних якостей .
3. Переконання - це спонукання людини до певної діяльності [14]. Переконувати - це означає спонукати людей словом, справою, своїм прикладом і цілеспрямованому організацією соціальної сфери [14].
Переконання - основний, найбільш універсальний метод керівництва і виховання [3]. Механізм переконання заснований на активізації розумової діяльності людини, на зверненні до раціональної стороні свідомості. Передбачається, що переконує повинен здійснити свідомийвибір шляхів і засобів досягнення мети, тобто щоб переконати, треба привернути увагу об'єкта впливу, викласти і роз'яснити нову інформацію, привести вражаючі аргументи.
Переконати кого-небудь у чому-небудь - означає домогтися такого стану, коли переконується, внаслідок логічних міркувань і висновків, погодиться з певною точкою зору і буде готовий захищати її або діяти відповідно до неї [14].
Основними засобами переконання виступають графічний знак, образ, тембр мови, жест, міміка, емоційно-вольові стани, ритм мови і дій, світло і колір наочного кошти, результати праці, статус і авторитет переконує. Слід додати, що не всі люди в рівній мірі володіють готовністю прийняти точку зору впливає особи. Найчастіше сприймається лише та інформація, яка узгоджується з наявними установками [1].
У даному випадку поняття, яке ми будемо розглядати в даній роботі найбільш повно відображено у п'ятому визначенні, його доповнюють третє і четверте визначення. При цьому розуміємо, звичайно, діалектичний взаємозв'язок і єдність усіх названих сторін переконання.
Види переконання
На думку Майерса [11], існує два способи переконання прямий і непрямий.
Прямий спосіб переконання - це переконання, що має місце, коли зацікавлена аудиторія зосереджує всю увагу на сприятливих аргументах [11].
Непрямий спосіб переконання - це переконання, що має місце в тому випадку, коли на людей впливають випадкові фактори, наприклад: привабливість автора [11].
Прямий спосіб переконання має місце, коли люди від природи схильні аналізувати ці події, чи зацікавлені у пропонованій темі. Якщо тема не приваблює стійкої уваги аудиторії, переконання може здійснюватися за засобом непрямого способу, коли люди використовують випадкові ознаки або евристику для поспішних висновків [11]. Переконання, що здійснюється прямим способом, є більш аналітичним і менш поверховим, воно більш стійко і з більшою ймовірністю здатне вплинути на поведінку