31.Чинники висунення лідера в малій групі

Лідером є такий член малої групи, який висувається в результаті взаємодії членів групи для організації групи при вирішенні конкретної завдання. Він демонструє більш високий, ніж інші члени групи, рівень активності, участі, впливу в рішенні даної задачі. Таким чином, лідер висувається в конкретній ситуації, приймаючи на себе певні функції. Інші члени групи приймають лідерство, тобто будують з лідером такі відносини, які припускають, що він буде вести, а вони будуть веденими. Лідерство необхідно розглядати як групове явище: лідер немислимий в поодинці, вона завжди даний як елемент групової структури, а лідерство є система відносин у цій структурі. Тому феномен лідерства відноситься до динамічних процесів малої групи. Цей процес може бути досить суперечливим: міра домагань лідера і міра готовності інших членів групи прийняти його провідну роль можуть не збігатися.

З'ясувати дійсні можливості лідера - значить з'ясувати, як сприймають лідера інші члени групи. Міра впливу лідера на групу також не є величиною постійною, за певних обставин лідерські можливості можуть зростатиме, а при інших, навпаки, знижуватися. Іноді поняття лідера ототожнюється з поняттям "авторитет", що не зовсім коректно: звичайно, лідер виступає як авторитет для групи, але не всякий авторитет обов'язково означає лідерські можливості його носія. Лідер повинен організувати рішення якоїсь задачі, авторитет такої функції не виконує, він просто може виступати як приклад, як ідеал, але зовсім не брати на себе вирішення завдання. Тому феномен лідерства - це вельми специфічне явище, що не описуване ніякими іншими поняттями.

32.Феномен політичного лідерства.

Феномен лідерства характеризує суспільну діяльність особистості та відносини між особистістю й спільнотою, групою. Він існує абсолютно в усіх сферах життя людей.

Розглядаючи політичне лідерство, слід відзначити його визначальний вплив на суспільство. Це пояснюється декількома факторами. По-перше, масштабністю політичного впливу, який здатний формувати і трансформувати суспільні відносини, стосунки між органами державної влади і громадянським суспільством, міжнародну політику тощо. По-друге, функціональним призначенням політичного лідерства, тому що політичний лідер управляє політичними і державними інституціями, організаціями, рухами, здійснює урядування.

Політичний лідер також виступає символом певної ідеології, цінностей та норм громадської поведінки, формує громадську позицію, яка стає «силовим полем», до якою притягуються інші.

У сучасних дослідженнях існує плюралізм підходів до визначення сутності, функцій та місця лідерства у суспільно-політичних відносинах. Але спільним виступає розуміння політичного лідерства як певного тривалого процесу взаємного впливу лідера і групи, неможливість ототожнення понять «політичне лідерство» і «політичний лідер» (які співвідносяться як процес і суб’єкт).

Можна навести визначення феномену політичного лідерства, які віддзеркалюють основні концептуальні напрямки досліджень:

– політичне лідерство – це процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство;

– політичне лідерство як статус, що надається певною керівною посадою та уособлюється політичним лідером;

– політичне лідерство як особливий тип підприємництва на специфічному ринку політичної боротьби;

– лідерство як прояв мистецтва політичної діяльності.

На думку російської дослідниці О. Гаман-Голутвіної, у сучасній науковій літературі можна виокремити такі основні підходи до інтерпретації поняття «політичної еліти»: 1) позиційний. Він встановлює ступінь політичного впливу тієї чи іншої особи, враховуючи її позиції в системі влади. До еліти, згідно з цим підходом, відносять передусім членів уряду, парламенту (особливо, у контексті нашого дослідження слід відзначити «регіональну», або «місцеву» еліту, до якої входять члени керівництва окремою областю чи містом, депутати обласних, міських рад, голова, заступники та апарат обласної державної адміністрації тощо); 2) репутаційний. Цей підхід базується на виявленні рейтингу політика за допомогою експертних оцінок та громадської думки;

Окремо слід відзначити інтерпретацію політичного лідерства як продовження функцій політичної еліти суспільства. Звичайно, невід’ємною частиною політичного лідерства виступає достатньо тривалий, легітимний вплив особистості на групу, спільноту, або суспільство в цілому. Але безперечний евристичний потенціал мають і елітарні підходи до лідерства, згідно яких лідер втілює усі, або більшість позитивних людських якостей, що дає йому право на владу, у той час як громадянам відводиться пасивна роль глядачів, виконавців наказів.