anatomiya_ekzamen
.docФункціональні особливості Кора виконує дві основні функції: взаємодія організму із зовнішнім середовищем (поведінкові реакції) і об'єднання функцій організму, тобто нервова регуляція всіх органів. Діяльність кори головного мозку людини і вищих тварин визначена І. П. Павловим як вища нервова діяльність, що є умовно-рефлекторною функцією кори головного мозку.
Умовні рефлекси виробляються протягом індивідуального життя тварин і людини. Тому умовні рефлекси строго індивідуальні: у одних осіб вони можуть бути, у інших відсутні. Для виникнення таких рефлексів необхідний збіг у часі дії умовного подразника з дією безумовного. Лише багатократний збіг цих двох подразників приводить до утворення тимчасового зв'язку між двома центрами.
У людини і ссавців нові умовні рефлекси формуються протягом всього життя, вони замикаються в корі головного мозку і носять тимчасовий характер, оскільки представляють тимчасові зв'язки організму з умовами середовища, в яких він знаходиться.
Різні подразники зовнішнього середовища, діючі на організм, можуть викликати в корі не тільки утворення умовних рефлексів, але і їх гальмування. Якщо гальмування виникає відразу при першій же дії подразника, його називають безумовними.
23
У головному мозку людини розрізняють три частини, відмінні щодо еволюційного минулого та функціонального значення:
найдавнішу — стовбур головного мозку (truncus encephali) (охоплює довгастий мозок, міст і середній мозок);
мозочок, черв'як якого також належить до стародавніх утворів,
передній мозок, який у процесі еволюції хребетних сформувався найпізніше.
Головний мозок розсікають дві глибокі щілини:
поздовжна, яка ділить великий мозок (cerebrum) на праву й ліву півкулі (hemispherium cerebri),
поперечна, яка відокремлює півкулі великого мозку від мозочка (cerebellum).
У кожній півкулі розрізняють
лобовий, потиличний і скроневий полюси
верхньобічну, присередню и нижню поверхні,
верхній, нижньоприсередній і нижньобічний краї.
Поверхня півкуль має велику кількість борозен (sulci cerebri) та звивин (gуri cerebri).
Верхньобічна поверхня кожної півкулі відповідно до рельєфу склепіння черепа випукла, а присередня пласка, що добре видно при розрізі головного мозку вздовж поздовжньої щілини. В глибині цієї щілини помітно велику спайку головного мозку — мозолисте тіло (corpus callosum). Мозолисте тіло являє собою широку серединну структуру білої речовини мозку, яка з'єднує півкулі мозку. Вона формує нижню стінку міжпівкульної борозни та дах третього шлуночка. Це найпотужніше міжпівкульне з'єднання, що містить більше 300 мільйонів аксонів та відіграє важливу роль у координації інформації та обміні сенсорними стимулами між півкулями.
Нижня поверхня головного мозку нерівна і є ніби відбитком внутрішньої основи черепа.
Задня частина її — це поверхня стовбура головного мозку (головним чином моста й довгастого мозку)
Передня — поверхня лобових часток, розділена поздовжною щілиною, з боків її виступають донизу і вперед скроневі частки півкуль.На нижній поверхні лобових часток помітні веретеноподібної форми нюхові цибулини (bulbi оlfасtorii), що назад продовжуються спочатку в нюхові шляхи, а ще далі — в нюхові трикутники Позаду кожного нюхового трикутника визначається передня продірявлена речовина (substantia perforata anterior), яка має багато маленьких отворів для проходження дрібних судин у речовину мозку (це добре видно під час видалення м'якої оболонки мозку). Між правою та лівою пронизаною речовинами розташоване зорове перехрестя (chiasma opticum), нервові волокна якого ззаду переходять у правий та лівий зорові шляхи, що діляться на присередній і бічний корінці.Позаду зорового перехрестя міститься сірий горб (tuber cinereum), що нижче і спереду переходить у лійку (infundibulum), на кінці якої ніби підвішений hypophysis. На основі черепа він міститься в гіпофізарній ямці турецького сідла.Далі, прилягаючи одне до одного, лежать соскоподібні тіла (corpora mamillaria), вкриті білою мозковою речовиною. Всередині їх містяться ядра нюхового мозку. Безпосередньо за соскоподібними тілами розташована міжніжкова ямка (fossa interpeduncularis), обмежена з боків ніжками великого мозку (pedunculi cerebri). Дно ямки пронизане багатьма отворами і дістало назву задньої продірявленої речовини (substantia perforata posterior). З присередньої борозни кожної ніжки мозку мипнцйрипиотірітовьлпа еречною посмугованістю й обмежений спереду від ніжок великого мозку і ззаду від довгастого мозку глибокими борознами. З боків міст поступово переходить у середні мозочкові ніжки. З кожної мозочкової ніжки виходять корінці трійчастого нерва. Огинаючи ніжки мозку згори донизу і ззаду наперед, справа та зліва виходить дуже тонкий стовбур блокового нерва.Позаду моста розташований перший відділ мозку - довгастий мозок (medulla oblongata), який продовжується в спинний мозок. По середній лінії довгастого мозку проходить передня серединна щілина, яка відділяє одну від одної праву й ліву піраміди довгастого мозку. Назовні й назад від кожної піраміди розташований овоїдної форми утвір — олива (oliva). У борозні між пірамідою довгастого мозку та мостом з кожного боку виходить відвідний нерв, назовні від нього — лицевий та присінково-завитковий нерви. За оливою видно корінці язико-глоткового, блукаючого й додаткового нервів. Нарешті, з передньої латеральної борозни між оливою та пірамідою виходить під'язиковий нерв. Сіра речовина довгастого мозгу утворена ядрами 9-12 пар черепо-мозкових нервів, зверзу біла речовина. Тут міститься сіткоподібний утвір - ретикулярна формація, яка регулює збудливість і тонус усіх відділів ЦНС. Функції довгастого мозгу:
Довгастий мозок містить центри дихання, ковтання, чхання, ссання, кашлю, моргання, блювання, сльозовиділення, потовиділення, серцевої діяльності, судинно-руховий центр.
Довгастий мозок здійснює тонічні рефлекси (положення тіла)
Ретикулярна формація регулює збудливість і тонус усіх відділів ЦНС.
Другий відділ - задній мозок Складається з моста і мозочка. Міст є тільки у ссавців. Тут проходять шляхи нервових імпульсів з нижче розташованих відділів до вищих і навпаки.
Позаду і з боків від моста й довгастого мозку розташований мозочок. Бічні відділи мозочка — півкулі мозочка (hemispherium cerebelli dextrum et sinistrum) — детально можна вивчити з боку нижньої поверхні головного мозку. Півкулі мозочка ніби порізані багатьма щілинами, які ділять поверхні півкуль на масу листочків.
24
Довгастий мозок (medulla oblongata) є безпосереднім продовженням спинного мозку. Нижня його межа є місце виходу корінців 1-го шийного спинно-мозкового нерва або перехрест пірамід, верхня - задній край мосту, довжина близько 25 мм, форма близька до зрізаного конусу зверненого основу догори. Передня поверхня розділена передньою серединною щілиною, з боків якої розташовані піраміди (пучки нервових волокон пірамідних провідних шляхів, які частково перехрещуються <перехрест пірамід> в глибині описаної щілини на межі із спинним мозком). Волокна пірамідних шляхів сполучають кору переднього мозку з ядрами черепних нервів і передніми рогами спинного мозку. По боках пірамід розташовані оливи, які відділені від них передньою латеральною борозною. Задня поверхня довгастого мозку поділена задньою серединною борозною, по боках якої розташовані продовження задніх канатиків спинного мозку, які до верху розходяться і переходять в нижні мозочкові ніжки. Останні знизу обмежовують ромбоподібну ямку. Задній канатик складається із 2 пучків - клиновидного (латерального) і тонкого (медіального), які поблизу нижнього кута ромбоподібної ямки закінчуються відповідними горбиками з однойменними ядрами. Довгастий мозок складається із білої та сірої речовини, остання представлена ядрами 9-12 пар черепних нервів, олив, центрами дихання і кровообігу, ретикулярною формацією. Біла речовина утворюється довгими і короткими волокнами відповідних провідних шляхів. Ретикулярна формація являє собою сукупність клітин, клітинних скупчень і нервових волокон, які розташовані у стовбурі мозку (довгастий мозок, міст і середній мозок) і утворюють сітку. Вона пов'язана з усіма органами чуття, руховими і чутливими ділянками кори передніх півкуль, таламусом і гіпоталамусом, спинним мозком. Ретикулярна формація регулює рівень збудливості і тонусу різних відділів ЦНС, включаючи кору, бере участь в регуляції рівня свідомості, емоцій, сну і бадьорості, вегетативних функцій, доцільних рухів. Дно 4-го шлуночка називають ромбоподібною ямкою. Вона утворена задніми поверхнями довгастого мозку і мосту, верхніми боками ямки є верхні, а нижніми - нижні мозочкові ніжки. Серединна борозна ділить дно ямки на дві симетричні половини, з боків якої розташовані медіальні підвищення, що переходять у лицьові горбики. В товщі лицьового горбика залягають: ядро 6-ї пари черепних нервів (відвідний), глибше і латеральніше - ядро 7-ї пари (лицьовий нерв), а внизу медіальне підвищення переходить у трикутник під’язикового нерва, латеральніше якого знаходиться трикутник блукаючого нерва у яких розташовані ядра одноіменних нервів. Верхній кут ромбоподібної ямки сполучається з сільвієвим водогоном. В бокових відділах ямки лежать слухові і вестибулярні ядра вестибуло-слхового нерва (8-а пара).
В товщі ромбоподібної ямки залягають ядра 5-12 пар нервів. Дах 4-го шлуночка утворена двома мозковими парусами: верхнім (натягнутий між верхніми мозочковими ніжками) і нижнім (прикріплюється до ніжок клочка) та судинною основою 4-го шлуночка (вона доповнює нижній парус). Через 3 отвори в криші (серединна ззаду і внизу і 2 латеральні апертури) порожнина 4-го шлуночка сполучається з підпавутинним простором. В товщі судинної основи 4-го шлуночка є його судинне сплетення.
25
Довгастий мозок і міст утворюють задній мозок. Це найдавніший відділ головного мозку, який ще зберігає риси сегментарної будови. У довгастому мозку локалізуються дихальні, серцево-судинні центри, центри, що регулюють секреторну діяльність травних залоз, жування, ковтання, блювання, кашлю, слиновиділення та інші життєво важливі функції. Через довгастий мозок і міст проходять усі низхідні шляхи спинного мозку.Безпосередньо над довгастим мозком розташований мозочок. Він складається з двох півкуль. В товщі півкуль міститься. біла. речовина, у якій є скупчення сірої речовини - ядра. Мозочок зв'язаний провідними шляхами (чутливими і руховими) зі спинним" довгастим і середнім мозком, а через міст - з корою великого мозку. Мозочок відіграє важливу роль у регулюванні рівноваги тіла, координації рухів і підтримуванні тонусу м'язів. Коли порушується нормальне функціонування мозочка, втрачається здатність до точних, узгоджених рухів, до зберігання рівноваги тіла.
26
Мозочок (cerebellum) відіграє основне значення у підтриманні рівноваги тіла і координації рухів.
У мозочка є дві півкулі і черв'як (філогенетично стара частина). Розміри півкуль мозочка корелюють з розмірами півкуль великого мозку і мосту. Поверхню півкуль і черв'яка розділяють поперечні паралельні борозни, між якими розташовані вузькі довгі листки мозочку. Завдяки цьому його поверхня у дорослої людини складає в середньому 850 см2. У мозочку розрізняють передню, задню і клаптиково-вузликову частки, які відділені між собою більш глибокими щілинами. Вони утворені часточками мозочку. Борозни мозочку суцільні і переходять з черв'яка на півкулі, тому кожна частка черв'яка пов'язана з правою і лівою частками півкуль. Клаптики (flocculi) - цей найбільш ізольовані і філогенетично старі частки півкуль, які прилягають з кожного боку до вентральної поверхні середньої мозочкової ніжки і пов'язані з вузликом черв'яка ніжкою клаптика, яка пере- ходить у нижній мозковий парус. Мозочок складається із сірої та білої речовини. Біла речовина (мозочкове тіло), проникаючи між сірою, ніби галузиться, утворюючи білі смужки. На поперечному перерізі це нагадує фігуру гіллястого дерева - звідси “дерево життя” мозочка. Кора мозочка складається із сірої речовини товщиною 1-2,5 мм. В товщі білої речовини є вкраплення сірої речовини - ядра: зубчасте (найбільше), пробкоподібне, кулясте і ядра покриття (намету). В корі розрізняють 3 шари: зовнішній - молекулярний, середній - шар грушеподібних нейронів (гангліонарний) і внутрішній - зернистий. В молекулярному і зернистому шарах залягають в основному дрібні нейрони. Великі грушеподібні нейроцити (клітини Пуркін'є) розмірами до 40 мкм, розташовані одним рядом в середньому шарі, - це еферентні нейроцитів кори мозочка. Їх аксони утворюють початкову ланку еферентних шляхів. Вони ідуть до нейроцитів ядер мозочка, а дендрити розташовуються в поверхневому молекулярному шарі. Решта нейроцитів кори мозочка є вставними, асоціативними, які передають нервові імпульси грушеподібним нейронам. Отже всі імпульси, що ідуть до мозочка, досягають грушеподібних нейроцити. Формування мозочка завершується до 6 років життя.
Мозочок має 3 пари ніжок які його сполучають з середнім мозком (передні), мостом (середні) і довгастим (задні) мозком.
27
Проміжний мозок (diencephalon) розташований під мозолистим тілом, складається із таламуса, епіталамуса, метаталамуса і гіпоталамуса.
Таламус (зоровий горб) - парний, яйцеподібної форми, утворений, головним чином, сірою речовиною. Його медіальна і задня поверхня вільні, тому їх добре видно на розрізі мозку, передня зрощена з гіпоталамусом, латеральна прилягає до внутрішньої капсули. Таламус є підкорковим центром усіх видів чутливості (виняток - нюхова чутливість). Медіальні поверхні таламуса звернені одна до одної і утворюють бічні стінки 3-го шлуночка.
Епіталамус включає шишкоподібне тіло (епіфіз), поводки і трикутник повідків. Епіфіз - залоза внутрішньої секреції - ніби підвішений на двох, сполучених між собою (спайкою), повідках зв'язаних з таламусом трикутниками повідків.
Метаталамус утворений парними медіальними і латеральними колінчастими тілами. Медіальні тіла разом з нижніми горбками середнього мозку є первинним центром слухового аналізатора. Латеральні тіла разом з верхніми горбками середнього мозку утворюють первиннй центр зорового аналізатора. Гіпоталамус розташований спереду від ніжок мозку утворюючи стінки 3-го шлуночка. До нього належать зоровий перехрест, зоровий тракт, сірий горб, лійка, нейрогіпофіз, сосцеподібні тіла, власне підталамічна ділянка. В гіпоталамусі розташовані центри вегетативної нервової системи, регуляції ендокринних залоз. В гіпоталамусі є звийчайні нейроцити і нейросекреторні клітини. Гіпоталамус с гіпофізом утворюють єдиний функціональний компекс, у якому гіпоталамус виконує регуляторну функцію, а гіпофіз - ефекторну. В гіпоітламусі налічується більше 30 пар ядер. Великі нейросекреторні клітини супраоптичного та паравентрикулярного ядер переднього гіпоталамуса виробляє нейросекрети пептидної природи (вазопресин і окситоцин), які потрапляють в організм через гіпофіз. Дрібні нейрони ядер медіального гіпоталамуса виробляють рилізинг-фактори (або ліберини) та статини, які через власні гормони (тропні) аденогіпофіза впливають на діяльність організму.
28
Середній мозок (mesencephalon) включає ніжки мозку і дах. Ніжки мозку - це білі круглясті (досить товсті) тяжі, які виходять із мосту і прямують вперед до півкуль головного мозку. Між ніжками внизу розташована міжніжкова ямка, на дні якої видно задню дирчасту речовину. Із борозни на медіальній поверхні кожної ніжки виходить окоруховий нерв (3-я пара черепних нервів). Кожна ніжка має основу і покришку, між якими розташована чорна субстанція (частина екстрапірамідної системи, яка приймає участь у підтриманні м'язового тонусу і автоматично регулює роботу м'язів). Основа ніжки утворена провідними шляхами, що зв'язують відділи головного і спинного мозку. У покришці крім висхідних волокон до таламусу розташовані ядра. Найбільшим серед них є червоне ядро, від якого розпочинається руховий червоноядерно-спинномозковий тракт (шлях). Тут розташована ретикулярна формація та проміжне ядро Дах середнього мозку - це чотиригорбикове тіло: його передні горбки (разом з медіальними ядрами колінчастих тіл проміжного мозку) утворюють підкорковий центр зору, задні (з латеральними ядрами) - слуху. В заглибленні передніх горбків розташований епіфіз (шишкоподібне тіло). Чотиригорбкове тіло - це рефлекторний центр різного типу рухів, які виникають під впливом зорових і слухових подразнень. Навколо водогону середнього мозку (Сільвієвого) розташована центральна сіра речовина, в якій розташована ретикулярна формація, ядра 3-ї і 4-ї пар черепних нервів, а також парне серединне додаткове вегетативне ядро (Якубовича), непарне серединне ядро і ядро середньомозкового шляху трійничного нерва.
29
Черепно-мозкові нерви. Загальна характеристика
Черепно-мозкових нервів 12 пар. Вони виконують різні функції. Нюховий, зоровий та равновесно-слуховий нерв - чисто чутливі нерви і служать провідними шляхами аналізаторів - нюхового, зорового і равновесно-слухового. Окоруховий, блоковий і відвідний нерви є руховими для очних м'язів. Додатковий і під'язиковий нерви рухові (для трапецієподібної, плечеголовной і грудинно-щелепної м'язів, а другий для м'язів язика і під'язикової кістки.). Блукаючий нерв або вагус відноситься до групи парасимпатичних нервів. З решти пар трійчастий нерв:
а) чутливий для шкіри;
б) руховий для жувальних м'язів.
У ньому ж проходить частину свого шляху секреторного волокна в слізну і слинну залози. Лицевий нерв руховий для всіх мімічних м'язів, тобто для губних, щічних, носових, вушних м'язів і м'язів століття. У ньому ж проходить частина смакових волокон з мови та секреторні волокна для слізної, підщелепної і під'язикової залоз. Язикоглоткового нерв містить чутливі волокна зі слизової оболонки кореня язика і глотки, смакові волокна з кореня язика і рухові волокна для розширювача глотки. У ньому ж частину свого шляху проходять секреторні волокна для привушної слинної залози.
Черепно-мозкові нерви зошит
30
Трійчастий нерв , 5-я пара черепномозкових нервів. Містить чутливі, рухові і вегетативні волокна. Ядра Т. н. розташовані в мозковому стволі, після виходу з якого волокна Т. н., складові великий корінець, досягають вершини піраміди скроневої кісті, де лежить трійчастий вузол, від якого відходжують 3 гілки: очноямковий (чутливий) нерв виходить з черепа через верхню очноямкову щілину, іннервує верхня повіка, кон'юнктиву ока шкіру лоба і волосистої частини голови спереду; верхньощелепний (чутливий) нерв виходить з черепа через круглий отвір, проникає в піднебінну для крила ямку, іннервує шкіру нижнього століття, щік і носа, слизисту оболонку носової порожнини, верхній щелепі і т.д.; нижньощелеповий нерв (до нього приєднується малий корінець Т. н., що містить рухові волокна) виходить з черепа через овальний отвір, іннервує шкіру нижньої частини лиця, слизисту оболонку щік, мови, ніжнюю щелепа, жувальні м'язи і ін. Т. н. бере участь в багатьох рефлексах (рогівка, нижньощелеповий і ін.). Найбільш часте захворювання Т. н. — невралгія, виражається нападами болісних болів в зоні іннервації. Ін.(Древн) захворювання Т. н. ( неврит, поразка вірусом лишаю, що оперізує, і ін.) супроводяться чутливими і руховими розладами в зоні іннервації.
34
Кора великих півкуль головного мозку з її надзвичайно тонкою конструкцією, створеною живою природою в процесі її розвитку, і її винесеними назовні чутливими приладами є найвищим органом найскладніших взаємовідношень людини і тварин з зовнішнім світом.Діяльність її має умовнорефлекторний характер. Вона відбувається на основі тимчасових нервових зв'язків, вироблюваних у процесі індивідуального життя під впливом його умов. Кора великих півкуль головного мозку є матеріальним субстратом психічної діяльності людини (і вищих тварин), її здатності пізнавати світ, набувати життєвого досвіду, навчатися, її свідомості.
Кора великих півкуль головного мозку – еволюційно найбільш молоде утворення. У людини маса кори великих півкуль складає в середньому 78% від загальної маси головного мозку. Кора великих півкуль має виключно важливе значення в регуляції життєдіяльності організму, здійсненні складних форм поведінки і в становленні нервово-психічних функцій. Ці функції забезпечуються не тільки всією масою кіркової речовини, але і необмеженими можливостями асоціативних зв’язків між клітинами кори і підкіркових утворень, що створює умови для складного аналізу і синтезу інформації, для розвитку форм навчання.Клітини кіркової речовини менше спеціалізовані, ніж нейрони інших відділів мозку, тому компенсаторні можливості кори досить високі – функції пошкоджених клітин можуть брати на себе інші нейрони; ураження значних ділянок кіркової речовини може клінічно проявлятися досить стерто Цитоархітектонічні особливості будови різних ділянок кори великого мозку складаються з ширини поперечника кори та її окремих шарів, розмірів клітин, щільності їх розташування в різних шарах, вираженості горизонтальної та вертикальної посмугованості, розділення окремих шарів на підшари, якихось специфічних особливостей будови даного поля та ін. Ці особливості лежать в основі розділення кори великого мозку на області, підобласті, поля та підполя.
36
Четвертий шлуночок в процесі розвитку представляє собою Залишок порожнина ромбовидного мозкового міхура и є, таким чином, порожнина довгастого и заднього мозку. Внизу шлуночок повідомляється з центральним каналом спинного мозку, вгорі переходити у мозковій водопровід середнього мозку, а в області даху ВІН пов'язаний трьома відчинили з субарахноїдальнім (підпаутінім) простором головного мозку. Передня (вентральна) Стінка йо - дно IV шлуночка - назівається ромбовідної ямкою, нижня Частина якої утворена довгастім мозком, а верхня - мостом и перешійком. Задня (Дорсальна) - дах IV шлуночка - утворена верхнім и ніжнім мозковий вітрилами и доповнюється ззаді платівкою м'якої Оболонки мозку, вістеленої епендімі. У Цій ділянці знаходится велика кількість кровоносніх Судін и утворюються судінні сплетення IV шлуночка. Місце сходження верхнього та нижнього вітріл вдається в мозочок и утворює намет. Ромбовидна ямка має жіттєво Важливе значення, Тому що в Цій області закладі більшість ядер черепних нервів (V - XII парі).
37
Шкірний аналізатор, сукупність анатомо-фізіологічних механізмів, що забезпечують сприйняття, аналіз і синтез механічних, термічних, хімічних і ін. роздратувань, падаючих із зовнішнього середовища на шкіру і деякі слизисті оболонки (порожнини рота і носа, статевих органів і ін.). Як і ін. аналізатори, До. а. складається з рецепторів, провідних доріг, передавальних інформацію в центральну нервову систему (ЦНС), і вищих нервових центрів в корі головного мозку. До. а. включає різні види шкірної чутливості: тактильну (дотик і тиск), температурну (тепло і холод) і больову (ноцицептивну). Рецепторів дотику і тиску (механорецепторів), що здійснюють функцію дотику, в шкірі людини понад 600 тис. Відчуття тепла і холоду виникає при роздратуванні терморецепторів, яких близько 300 тис., у тому числі близько 30 тис. теплових рецепторів.
Питання про самостійну больову рецепцію ще не вирішене: одні визнають наявність в шкірі 4 видів рецепторів — тепло, холоди, дотики і болі — з роздільними системами передачі імпульсів; інші вважають, що одні і ті ж рецептори і провідники можуть бути больовими і небольовими залежно від сили роздратування. Серед шкірних рецепторів зустрічаються вільні нервові закінчення, що зазвичай розглядаються як больові рецептори; дотикові тільця Мейснера і Меркеля, тельця Гольджі — Маццоні і Фатера — Пачині (рецептори тиску), кінцеві колби Краузе (рецептори холоду), тельця Руфіні (рецептори тепла) і ін. Ці рецептори, за винятком больових, легко адаптуються до роздратувань, що виражається в зниженні чутливості. Нервові волокна від шкірних рецепторів в ЦНС розрізняються будовою, товщиною і швидкістю проведення імпульсів: найтовщі передають головним чином тактильну чутливість із швидкістю 50— 140 м/сек. Волокна температурної чутливості декілька тонше, швидкість проведення 15—30 м/сек, тонкі волокна позбавлені мієлінової оболонки і проводять імпульси із швидкістю 0,6—2 м/сек. Чутливі дороги До. а. проходять через спинний і довгастий мозок в зорові горби, пов'язані із задньою центральною звивиною тім'яної області кори головного мозку, де нервове збудження перетворюється на відчуття . Від всіх чутливих доріг, що йдуть в головний мозок, відходять гілки в ретикулярну формацію ствола мозку. У нормальних умовах шкірні роздратування не сприймаються окремо. Відчуття формуються у вигляді складних цілісних реакцій. У інтеграції сприйнять беруть участь різні відділи ЦНС і вегетативної нервової системи . Від їх стану і взаємодії залежать характер (модальність) і емоційне забарвлення відчуттів, що виникають унаслідок діяльності.
39
1. Вестибулярний апарат: будова, функції
У внутрішньому вусі міститься не тільки рецепторна частина слухового аналізатора, але й рецептори аналізатора положення голови і тіла в просторі. Лежать вони у так званому вестибулярному апараті, який складається з присінка та трьох півколових каналів, які розташовані в трьох взаємно перпендикулярних площинах. Півколові канали заповнені ендолімфою.
присінок складається з двох мішечків — овального і круглого, розташованих ближче до завитки. На внутрішній поверхні мішечків є рецептори рівноваги, або отолітовий апарат (від грец. otos — вухо, lithos—камінь). Отолітовий апарат розміщений вертикально в овальному мішечку і горизонтально в круглому. В отолітовому апараті знаходяться чутливі рецепторні волоскові клітини — механорецептори. Волоси цих клітин занурені в драглисту масу, яка містить численні вапняні кристали — отоліти, які утворюють так звану отолітову мембрану. Завдяки отолітам — твердим включенням, щільність мембрани вище за щільність середовища, що її оточує. Тому, під дією сили ваги чи прискорення, мембрана зміщується відносно рецепторних клітин, волоски яких згинаються за нею. Виникає збудження клітин. Таким чином, отолітовий апарат контролює положення тіла відносно сили тяжіння (в горизонтальному чи вертикальному положенні знаходиться тіло) та реагує на прямолінійні прискорення при вертикальних та горизонтальних рухах тіла.
Друга частина вестибулярного апарату — три півколових канали діаметром близько 2 мм. На внутрішній поверхні півколових каналів розташовані гребінці — спеціальні чутливі клітини, які здатні сприймати подразнення та передавати імпульси в центральну нервову систему. Вони подразнюються рухами ендолімфи, зумовленими переміщенням тіла в просторі. При цьому рухливі реакції, що виникають, сприяють збереженню рівноваги. Цьому сприяють також зір та м'язово-суглобова рецепція. Півколові канали розташовані у взаємно перпендикулярних площинах, тому їхні рецепторні клітини реагують на колові та обертальні рухи голови і тулуба.З рецепторів вестибулярного апарату відходять тоненькі чутливі нервові волоконця, які, сплітаючись, утворюють вестибулярний нерв. Від нього імпульси про положення тіла у просторі надходять до довгастого мозку, зокрема у вестибулярний центр, з'єднаний нервовими шляхами з мозочком, підкірковими утвореннями та корою головного мозку й зоровими центрами.При ушкодженні (особливо однобічному) вестибулярного апарату спостерігаються тяжкі розлади руху і втрата здатності до збереження рівноваги. Такі ушкодження часто бувають у людей глухонімих від народження.
Формування вестибулярного апарату закінчується раніше від інших рецепторів. У новонародженої дитини він розташований майже так само, як у дорослої людини. Збудливість вестибулярного апарата і вестибулярного аналізатора в головному мозку існує від народження і розвивається у процесі вправляння.