anatomiya_ekzamen
.docЗмішаної гілкою шийного сплетіння є діафрагмальний нерв (n. phrenicus). Рухові волокна діафрагмального нерва направляються до діафрагми, а чутливі іннервують плевру і перикард.
Плечове сплетення (plexus brachialis) утворюється гілками чотирьох нижніх шийних нервів і передньою гілкою 1-го грудного нерва. Гілки сплетення виходять на шию між передньою і середньою сходовими м'язами і направляються в пахвову область. Сплетіння складається з надключичного відділу, утвореного короткими гілками, що прямують до плечового поясу, грудей і спини, і підключичного відділу, до складу якого входять довгі гілки, які іннервують шкіру і м'язи вільної частини верхньої кінцівки.
13
Будова мозочка. Мозочок представляє собою відділ мозку, розташований позаду півкуль великого мозку над довгастим мозком і мостом. Анатомічно в мозочку виділяють середню частину-черв'як і дві півкулі. За допомогою трьох пар ніжок (нижніх середніх верхніх) мозочок пов'язаний зі стовбуром мозку. Нижні ніжки з'єднують мозочок з довгастим і спинним мозком, середні-з мостом, а верхні з середнім і проміжним мозком. Мозочок побудований за корковому типу-поверхня півкуль предсталена сірою речовиною, що становить нову кору. Під корою мозочка розташоване біла речовина, в товщі якого виділяють парні ядра мозочка. До них відносять ядра намету, кулясте ядро, пробковидное ядро, зубчасте ядро. Ядра намету пов'язані з вестибулярним апаратом, шарвідное і пробковидное ядра-с рух тулуба, зубчасте ядро - з рухом кінцівок. Кора мозочка однотипна і складається та трьох шарів: Молекулярний, гангліозних і гранулярний в яких знаходиться типів: клітини Пуркіньє, корзинчаті, зірчасті, гранулярні і клітини Гольжжіі. У кору мозочка надходять тільки два типи аферентних волокон: ліановидні і Моховидні, по которимв мозочок приходять нервові імпульси. За цим волокнам передається інформація від тактильних рецепторів опорно-рухового апарату, а так само від всіх структур мозку, які регулюють рухову функцію організму. У людини в зв'язку з прямоходінням і трудовою діяльністю мозочок і його півкулі досягають найбільшого розвитку і розміру. При пошкодженні мозочка порушення рівноваги і м'язового тонусу. Характер порушення залежить від місця пошкодження. При порпженіі ядер намету порушується рівновага тіла. У хворого вознікакет труднощі при прийомі їжі. У всіх хворих з пошкодження мозочка у зв'язку з порушення координації руху і тремором швидко виникає втома.
14
Рефлекторна дуга. Соматична (анімальна) рефлекторна дуга. Автономна (вегетативна) рефлекторна дуга
Рефлекторна дуга є функціональною одиницею нервової системи, вони представляє собою ланцюжок нейронів, які забезпечують реакції робочих органів (органів-мішеней) у відповідь наподразнення рецепторів.
У рефлекторних дугах нейрони, зв'язані один з одним синапсами, утворюють три ланки:
-рецепторне (аферентне);
-ефекторне;
асоціативне(вставне), розташоване між ними що у найпростішому варіанті дуги може бути відсутнім
На різні ланки дуги мають регуляторні впливи, за рахунок пов'язаних з ними нейронів вище розташованих центрів, внаслідок чого рефлекторні дуги мають складну будову. Рефлекторні дуги в соматичному (анімальному) і автономному (вегетативному) відділах нервової системи мають ряд особливостей.
Соматична (анімальна) рефлекторна дуга
Рецепторна ланка утворена аферентними псевдоуніполярними нейронами, тіла яких розташовуються в спінальних гангліях. Дендрити цих клітин утворюють чутливі нервові закінчення в шкірі або кістковій мускулатурі, а аксони вступають у спинний мозок у складі задніх корінців і направляються в задні роги його сірої речовини, утворюючи синапси на тілах і дендритах вставних нейронів. Деякі гілочки (колатералі) аксонів псевдоуніполярних нейронів проходять (не утворюючи зв'язків у задніх рогах) безпосередньо в передні роги, де закінчуються на мотонейронах (формуючи з ними двохнейроні рефлекторні дуги).
Асоціативна ланка представлена мультиполярними вставними нейронами, дендрити й тіла яких розташовані в задніх рогах спинного мозку, а аксони направляються в передні роги, передаючи імпульси на тіла й дендрити ефекторних нейронів.Ефекторна ланка утворена мультиполярними мотонейронами, тіла й дендрити яких лежать у передніх рогах, а аксони виходять зі спинного мозку в складі передніх корінців, направляються до спінального ганглія й далі в складі змішаного нерву - до кісткового м'яза, на волокнах якого їхньої гілочки утворюють нервово-м'язові синапси (моторні, або рухові, бляшки)..
15
Симпатична нервова система (від греч.(грецький) sympathes — чутливий, сприйнятливий до впливу), частина вегетативної нервової системи хребетних тварин і людини, що складається з симпатичних центрів, правого і лівого пограничних симпатичних стволів, розташованих уздовж хребта, гангліїв (вузлів) і нервових гілок, що сполучають ганглії між собою, із спинним мозком і з еффекторамі . Пограничний симпатичний ствол — ланцюг гангліїв, сполучених міжвузловими комісурами; лежить (справа або зліва) на тілах хребців; кожен ганглій сполучений також з одним з спинномозкових нервів . Волокна С. н. с. іннервують всі без виключення органи і тканини тіла. Центри С. н. с. знаходяться в грудних і поперекових сегментах спинного мозку. Симпатичні ядра, створюючі бічні роги сірого речовини спинного мозку, є лише в 15—16 сегментах (від останнього шийного або 1-го грудного до 3-го поперекового сегменту). Ці ядра розглядаються як робочий апарат, підлеглий надсегментарним утворенням, які локалізуються в довгастому мозку і гіпоталамусі, що контролюється корою головного мозку. Особливе місце у фізіології С. н. с. і координації керованих нею процесів займає мозочок . С. н. с. — еферентна система, провідна імпульси до різних внутрішніх органів. Більшість авторів заперечує існування власних аферентних волокон в С. н. с. Проте у ряді робіт приводяться докази їх існування. У черевній порожнині волокна С. н. с. проходят у складі великого, малого і поперекових чреватих нервів. Аферентні нерви провідні імпульси від внутрішніх органів, мають представництво в корі великих півкуль і підкіркових гангліях. Симпатичні нервові імпульси з центральної нервової системи до виконавських органів слідують по двохнейронній дорозі. Перший нейрон розташований в бічних рогах спинного мозку. Аксони (відростки) першого нейрона (прегангліонарні волокна) виходять із спинного мозку через вентральні корінці відповідних сегментів і вступають в змішані спинномозкові нерви, з яких у складі білих сполучних гілок досягають відповідного вузла пограничного симпатичного ствола, де частина волокон закінчується синапсами на еффекторних нейронах; при цьому кожне прегангліонарне волокно контактує з великим числом нервових клітин (до 30). Інша частина прегангліонарних волокон проходить через вузли пограничного симпатичного ствола, не закінчуючись на його клітках, і разом з іншими волокнами утворює ряд нервів: великий і малий чреваті, поперекові чреваті, вступаючі в передхребетні симпатичні вузли. Деякі прегангліонарні волокна проходят без перерви і через ці вузли, доходячи до робочого органу, в нервових вузлах стінок якого вони роблять перерву. Другий еффекторний нейрон знаходиться в периферичних симпатичних вузлах, його відростки (постгангліонарні волокна) вступають в іннервіруємий орган. Другий нейрон розташовується в околопозвонкових (паравертебральних) гангліях або в передхребцевих (превертебральних) гангліях (вузли сонячного сплетення, нижній брижєєчний вузол та інші, розташовані на великій відстані від центральної нервової системи, поблизу внутрішніх органів). У спинномозковий нерв постгангліонарні волокна вступають через сірі сполучні гілки, в його складі вони досягають іннервіруємого органу. Отже, перерва кожної еферентної симпатичної дороги в дузі, що замикається в спинному мозку, буває лише один раз: або у вузлі пограничного симпатичного ствола, або у вузлах, віддалених від хребта. Поряд з симпатичною дугою, що замикається в спинному мозку, є і короткі симпатичні рефлекторні дуги, що замикаються в периферичних симпатичних гангліях (сонячного сплетення, каудальном брижєєчном).
16
1. Сегментарний відділ АНС :
— симпатичний (бічні роги спинного мозку (С8-L2) ® прегангліонарні волокна, симпатичний стовбур ® постгангліонарні волокна ® всі органи та тканини організму)
— парасимпатичний відділ:
краніобульбарний відділ (парасимпатичні ядра окорухового нерва, секреторне сльозовидільне ядро, верхнє та нижнє секреторні слиновидільні ядра, дорсальне (вісцеральне) ядро блукаючого нерва ® відповідні вузли ® органи)
сакральний відділ (бічне проміжне ядро (S2-S4 сегменти) ®тазові нерви®
сечовий міхур, пряма кишка, статеві органи )
Відмінності симпатичної та парасимпатичної систем
1 Парасимпатичні вузли розміщуються поблизу або в самих органах, які вони іннервують.
2 Симпатичні вузли знаходяться частіше на значній відстані від органів.
3 Різний характер медіаторів , що виділяються на закінченнях постгангліонарних волокон.
4 Парасимпатичний відділ є більш древнім, сталим і автономним, він здійснює трофотропну функцію.
5 Симпатичний відділ має ерготропну функцію, він менш автономний, його тонус не стійкий.
6 Сфера діяльності парасимпатичного відділу обмежена і стосується в основному внутрішніх органів.
7 Симпатичні волокна проникають всюди.
Більшість внутрішніх органів мають подвійну іннервацію.
Симпатичні та парасимпатичні системи здійснюють протилежні впливи на органи.
Ці два відділи працюють у синергізмі.
17
Парасимпатична
Забезпечує стабілізацію внутрішнього середовища організму.
Будь-який орган знаходиться під одночасним контролем симпатичною і парасимпатичною нервових систем.
Прикордонний симпатичний стовбур зазвичай включає 20-25 симпатичних вузлів, сполучених між собою подовжніми волокнами.
У шийному і грудному відділі вузли симпатичної системи розташовуються з боків хребетного стовпа, а в поперековому і крижовому відділах - по передній поверхні хребта.
Шийний відділ спинного мозку (містить три симпатичні нервові вузли)
Верхній шийний вузол Віддає постгангліонарниє нервові волокна до чотирьох верхніх шийних корінцевих нервів, до сплетень наружной і внутрішньою сонних артерій, під’язиковому і діафрагмальному нервам. Середній шийний вузол і нижній шийний вузолВіддають постгангліонарниє нервові волокна до 5-8 шийних і 1 грудному корінцевим нервам, щитовидній залозі, загальній сонній артерії і підключичним артеріям.
Часто другий і третій шийні симпатичні вузли, зливаючись з першим грудним симпатичним вузлом, утворюють “зірчастий вузол”, що віддає волокна до 6-8 шийних корінцевих нервів, хребетних артерій і серця.
Грудний відділ спинного мозку (містить 10-12 симпатичних нервових вузлів)
Постгангліонарниє волокна симпатичних вузлів грудного відділу спинного мозку слідують до міжреберних нервів, судин і органів грудної і черевної порожнин.
Від Th4-Th5 - волокна до серцевого сплетення.Від Th5-Th10 - волокна до сонячного сплетення.
Поперековий відділ спинного мозку (містить три-чотири симпатичні нервові вузли)
Постгангліонарниє нервові волокна слідують до корінцевих нервів, сонячного сплетення і черевного відділу аорти.
Крижовий відділ спинного мозку (містить три-чотири симпатичні нервові вузли)
Постгангліонарниє нервові волокна слідують до крижових корінцевих нервів і іннервують органи малого тазу.
Проте між соматичною і симпатичною нервовими системами немає повної відповідності в сегментарній іннервації органів і систем. Так C8-Th3 сегменти здійснюють іннервацію голови і шиї, Th4-Th7 - рук, а Th8-Th9 - ніг.
Основні центри Середній мозок (мезенцефальний відділ парасимпатичної нервової системи) Крижові сегменти спинного мозку (сакральний, крижовий відділ спинного мозку)
Тазовий нерв, утворений волокнами крижового відділу парасимпатичної системи, забезпечує іннервацію органів малого тазу (сечового міхура, прямої кишки і статевих органів)
18
Скупчення нервових клітин у головному та спинному мозку утворює центральну нервову систему.
Головний і спинний мозок складається з білої та сірої речовини
Біла речовина - скупчення нервових волокон (аксонів та дендритів), покритих мієліновою оболонкою, якими передаються нервові імпульси. Нервові волокна в головному і спинному мозку утворюють провідні шляхи, які зв'язують відділи головного і спинного мозку.
Сіра речовина - скупчення центральних частин нервових клітин (тіл), де розміщені їх ядра. Вона виконує роль центрів головного і спинного мозку та регулює діяльність клітин, органів і систем.
Основними функціями центральної нервової системи є:
1) регуляція діяльності всіх тканин і органів та об'єднання їх в єдине ціле;
2) забезпечення пристосування організму до умов зовнішнього середовища (організація адекватного поводження відповідно до потреб організму).
Головним відділом центральної нервової системи є кора великих півкуль, що керує найбільш складними функціями в життєдіяльності людини - психічними процесами (свідомість, мислення, пам'ять та ін.).
І.П. Павлов довів, що центральна нервова система може мати такий вплив на організм:
1) запуск або припинення функції органа (скорочення м'яза, секрецію залози тощо);
2) судиноруховий, що змінює ширину просвіту судин і тим самим регулює приплив крові до органів;
3) трофічний - підвищуючи чи знижуючи обмін речовин, змінюється споживання поживних речовин і кисню.
Завдяки цьому постійно узгоджується функціональний стан органа і його потреба в поживних речовинах і кисні. Коли до працюючого скелетного м'язу по рухових волокнах направляються імпульси, що викликають його скорочення, то одночасно по вегетативних нервових волокнах надходять імпульси, які розширюють судини і посилюють обмін речовин. Тим самим забезпечується енергетична можливість виконання м'язової роботи.
Головний мозок
Головний мозок розташовується в порожнині черепа. Від головного мозку відходять 12 пар черепно-мозкових нервів. У головному мозку розрізняють півкулі великого мозку і стовбур з мозочком. Маса мозку дорослого в середньому така: у чоловіків 1375 г, у жінок 1245 г. Розрізняють такі основні відділи головного мозку (рис. 3.3): Великі півкулі - це основа психічної діяльності. У корі великих півкуль виділяють лобову долю, тім'яну, скроневу та потиличну. Смакова і нюхова зони розміщені у лобовій долі, рухова і шкірном'язова - у лобовій та тім'яній, слухова - у скроневій, зорова - у потиличній.
Рис. 3.3. Відділи головного мозку 1 - великі півкулі; 2 - проміжний мозок; 3 - середній мозок; 4 - міст; 5 - мозочок (задній мозок); 6 - спинний мозок
У великих півкулях розрізняють три зони: чуттєву, рухову і асоціативну. Нейрони чуттєвої зони сприймають і формують адекватну реакцію організму на імпульси від органів чуття. Нейрони рухових аналізують імпульси від м'язів, сухожилок, кісток і керують складними рухами, їх координацією.
Нейрони асоціативних зон пов'язують між собою різні зони кори і в них формуються психічні функції - пам'ять, логічне мислення, уява.
Мозочок виконує рефлекторну функцію і координує рухи, регулює рівновагу тіла, підтримує тонус м'язів.
Середній мозок виконує рефлекторну, провідникову функції і в ньому знаходяться центри зору, слуху, м'язового тонусу.
19
Провідні шляхи центральної нервової системи (tractus sistematis nervosi centralis) - групи нервових волокон, які характеризуються спільністю будови і функцій і пов'язують різні відділи головного і спинного мозку.
Усі нервові волокна одного шляху починаються від однорідних нейроцитів і закінчуються на нейроцитах, виконують однакову функцію. У процесі філогенезу ц.н.с. в результаті розвитку головного мозку проста рефлекторна дуга, що лежить в основі функцій нервової системи, ускладнюється, і в кожній її частині замість одного нейроцита утворюються ланцюга нейроцитів, аксони яких групуються в провідні шляхи. Одні провідні шляхи ц.н.с., об'єднуючі філогенетично більш ранні ядра, розташовані в стовбурі головного мозку, забезпечують рухові рефлекторні відповіді на зовнішні подразнення, підтримують тонус м'язів, рівновагу тіла і т.д. Інші передають імпульси до вищих відділи ц.н.с., в кору великого мозку або з неї до підкіркових ядер і спинному мозку.
Проекційні волокна в головному і спинному мозку утворюють доцентрові (висхідні, аферентні, чутливі) провідні шляхи, що передають імпульси від рецепторів, що сприймають інформацію із зовнішнього світу і внутрішнього середовища організму в головний мозок, і відцентрові (низхідні, еферентні, рухові) шляхи, що передають імпульси від структур головного мозку до клітин рухових ядер черепних нервів і передніх рогів спинного мозку (мал.).
До провідних шляхах екстероцептивні чутливості відносяться латеральний і передній спіноталаміческій шляху, провідні шляхи органів почуттів. Латеральний спіноталаміческій шлях (больової і температурної чутливості) починається від помилкових уніполярних клітин спинномозкових вузлів (перший нейрон). Їх периферичні відростки входять до складу спинномозкових нервів і закінчуються рецепторами в шкірі і слизових оболонках. Центральні відростки утворюють задні корінці і йдуть в спинний мозок, закінчуючись на клітинах задніх рогів (другий нейрон). Відростки других нейронів через білу спайку спинного мозку переходять на протилежну сторону (утворюють перехрест), включаються до складу спиноталамического пучка і піднімаються в довгастий мозок у складі бокового канатика. Там вони прилягають з латеральної стогони до медіальної петлі, утворюючи спинномозкову петлю, і йдуть через довгастий мозок, покришку мосту і ніжок мозку до клітин вентролатерального ядра таламуса (третій нейрон). Відростки клітин ядра таламуса складають таламокортікальний пучок, що проходить через задню ніжку внутрішньої капсули до кори постцентральной звивини, де знаходиться корковий кінець аналізатора загальної чутливості. Передній спіноталаміческій шлях - проводить шлях дотику і тиску, рецептори якого розташовуються в шкірі, а перші нейрони - у спинномозкових вузлах. Їх центральні паростки у складі задніх корінців входять у спинний мозок і закінчуються на клітинах заднього рогу (другий нейрон). Відростки других нейронів через білу спайку спинного мозку переходять в передній канатик протилежного боку, утворюючи перехрест, приєднуються до спіноталаміческому пучку, у складі якого йдуть у довгастий мозок. У головному мозку цей шлях проходить разом з латеральним спинномозковим трактом у складі латеральної частини медіальної петлі під назвою спиномозкових петлі. Третій нейрон цього типу - клітини вентролатерального ядра таламуса. Частина волокон, що проводять тактильну чутливість, не утворює перекреста і слід в головний мозок в задньому канатику разом з тонким і клиновидним пучками. Передній і латеральний спіноталаміческій шляху нерідко об'єднують в один спіноталаміческій пучок, в якому волокна, що йдуть від рецепторів, що сприймають тиск, проходять в передньому канатику ближче до середньої лінії. Латеральні розташовані волокна, які проводять почуття дотику, а потім проводять почуття болю і температуру. До цієї ж групи належать провідні шляхи органів почуттів.
21
Плечове сплетення (plexus brachialis) утворюється гілками чотирьох нижніх шийних нервів і передньою гілкою 1-го грудного нерва. Гілки сплетення виходять на шию між передньою і середньою сходовими м'язами і направляються в пахвову область. Сплетіння складається з надключичного відділу, утвореного короткими гілками, що прямують до плечового поясу, грудей і спини, і підключичного відділу, до складу якого входять довгі гілки, які іннервують шкіру і м'язи вільної частини верхньої кінцівки.
22
Поперекове сплетення (plexus lumbalis) утворене черевними гілками XII грудного, І, II, III та IV поперекових нервів. Нерви,
утворені цим сплетенням, іннервують шкіру нижніх ділянок живота, стегна, гомілки та стопи, а також м'язи бічної та задньої стінок живота, передньої ділянки стегна та деякі привідні м'язи.
Клубово-підчеревний нерв (nervus iliohypogastricus) йде донизу та латеральне, проходить через пахвинний канал і, вийшовши через його поверхневе кільце, розгалужується на ряд гілок, які іннервують шкіру лобкової ділянки, широкі м'язи живота та прямий м'яз живота.
Клубово-пахвинний нерв (nervus ilioinguinalis). Хід нерва подібний до ходу попереднього. Іннервує нижні ділянки м'язів живота та шкіру мошонки (у чоловіків) або великих соромітних губ (у жінок).
Статево-стегновий нерв (nervus genitofemoralis), вийшовши з товщі великого поперекового м'яза, спускається по його передній поверхні і поділяється на дві гілки. Стегнова гілка, пройшовши за пахвинною зв'язкою, розгалужується й Іннервує шкіру стегна під згаданою зв'язкою. Статева гілка проходить через пахвинний канал і, досягнувши мошонки (соромітних губ), Іннервує шкіру їх, а також шкіру верхньої ділянки присередньої поверхні стегна та підвішуючий м'яз (яєчка).
Бічний шкірний нерв стегна (nervus cutaneus femoris lateralis) йде донизу, по передній поверхні клубового м'за, проходить за пахвинною зв'язкою і, розгалужуючись, Іннервує шкіру зовнішньої поверхні стегна.
Стегновий нерв (nervus femoralis) — мішаний і найбільший нерв сплетення (рис. 163). Вийшовши з товщі великого поперекового
м'яза, нерв лежить між ним та клубовим м'язом. Далі переходить на стегно і зразу ж під пахвинною зв'язкою розпадається на шкірні та м'язові гілки. Шкірні гілки іннервують шкіру передньої поверхні стегна, присередньої поверхні гомілки та стопи, а м'язові гілки йдуть до м'язів передньої ділянки стегна.
Затульний нерв (nervus obturatorius) за функцією — мішаний. Виходить з-під присереднього краю великого поперекового м'яза і по бічній стінці малого таза йде донизу. Переходить на стегно через затульний канал і поділяється на гілки, які іннервують шкіру присередньої поверхні стегна, м'язи присередньої групи стегна та кульшовий суглоб.
Крижове сплетення (plexus sacralis) утворене черевними гілками V поперекового, всіх крижових та куприкового нервів. Нерви цього сплетення іннервують шкіру сідничної ділянки, задньої групи стегна, гомілки і стопи, а також м'язи сідничної ділянки, задньої . групи стегна та всі м'язи гомілки і стопи.
Верхній сідничний нерв (nervus gluteus superior) за функцією — руховий (рис. 164). Виходить з порожнини таза через надгрушопо-дібний проміжок великого сідничного отвору і, розгалужуючись, іннервує середній і малий сідничні м'язи та м'яз — натягач широкої фасції.
Нижній сідничний нерв (nervus gluteus inferior) за функцією — руховий. Виходить з порожнини таза через підгрушоподібний проміжок великого сідничного отвору і, розгалужуючись, іннервує великий сідничний м'яз та капсулу кульшового суглоба.
Соромітний нерв (nervus pudendus) за функцією — мішаний. Виходить з порожнини таза разом з нижнім сідничним нервом, огинає сідничну ость і через малий сідничний отвір переходить у сід-ничнопрямокишкову ямку. У цьому місці нерв поділяється на гілки до шкіри промежинної ділянки та до м'язів цієї ж ділянки.
Сідничний нерв (nervus ischiadicus) за функцією — мішаний, найтовщий з нервів тіла людини. Покидає таз через підгрушоподібний проміжок великого сідничного отвору і переходить у сідничну ділянку, де й віддає гілки до м'язів: внутрішнього затуль-ного, близнюкових та квадратного м'яза стегна. Нерв проходить між м'язами задньої групи стегна та іннервує їх. Не доходячи до підколінної ямки, сідничний нерв поділяється на дві кінцеві гілки: * загальний малогомілковий нерв (більш тонкий) та великогомілко- І вий нерв ( більш товстий). І
Загальний малогомілковий нерв (nervus peroneus communis) за І функцією — мішаний (рис. 165). Утворившись, іде донизу, дещо І відхиляючись убік. Обійшовши головку малогомілкової кістки, І нерв поділяється на поверхневий малогомілковий та глибокий ма- І логомілковий нерви. І
23
Кора великих півкуль головного мозку, шар сірої речовини товщиною 1—5 мм, що покриває півкулі великого мозку ссавців тварин і людини. Ця частина головного мозку, що розвинулася на пізніх етапах еволюції тваринного світу, грає виключно важливу роль в здійсненні психічною, або вищою нервовою діяльності, хоча ця діяльність є результатом роботи мозку як єдиного цілого. Завдяки двостороннім зв'язкам з відділами нервової системи, що пролягають нижче, кора може брати участь в регуляції і координації всіх функцій організму. У людини кора складає в середньому 44% від об'єму всієї півкулі в цілому. Її поверхня досягає 1468—1670 см 2 . Будова кори. Характерною особливістю будови кори є орієнтований, горизонтально-вертикальний розподіл складових її нервових клітин по шарах і колонках; таким чином, кіркова структура відрізняється просторово впорядкованим розташуванням функціонуючих одиниць і зв'язків між ними ( мал. 1 ) . Простір між тілами і відростками нервових клітин кори заповнений нейроглією і судинною мережею (капілярами). Нейрони кори підрозділяються на 3 основних типа: пірамідні (80—90% всіх кліток кори), зірчасті і веретеноподібні. Основні функціональний елемент кори — аферентно-еферентний (тобто що сприймає доцентрові і що посилає відцентрові стимул-реакції) длінноаксонний пірамідний нейрон ( мал. 2 ) . Зірчасті клітки відрізняються слабким розвитком дендриту і потужним розвитком аксонів, які не виходять за межі поперечника кори і охоплюють своїми розгалуженнями групи пірамідних кліток. Зірчасті клітки виконують роль сприймаючих і синхронізуючих елементів, здатних координувати (одночасно гальмувати або збуджувати) просторово близькі групи пірамідних нейронів. Кірковий нейрон характеризується складною субмікроскопічною будовою (див. Клітка ) . Різні по топографії ділянки кори відрізняються щільністю розташування кліток, їх величиною і іншими характеристиками пошарової і колончатої структури. Всі ці показники визначають архітектуру кори, або її цитоархитектонику ( див. мал.(малюнок) 1 і 3 ) .
Найбільш крупні підрозділи території кори — древня (палеокортекс), стара (архикортекс), нова (неокортекс) і проміжна кора. Поверхня нової кори у людини займає 95,6%, старою 2,2%, древньою 0,6%, проміжною 1,6%.
Якщо уявити собі кору мозку у вигляді єдиного покриву (плаща), що одягає поверхню півкуль, то основна центральна частина його складе нова кора, тоді як древня, стара і проміжна займуть місце на периферії, тобто по краях цього плаща. Древня кора у людини і вищих ссавців складається з одного клітинного шару, нечітко відокремленого від підкіркових ядер, що пролягають нижче; стара кора повністю відокремлена від останніх і представлена 2—3 шарами; нова кора полягає, як правило, з 6—7 шарів кліток; проміжні формації — перехідні структури між полями старої і нової кори, а також древньої і нової кори — з 4—5 шарів кліток. Неокортекс підрозділяється на наступні області: прецентральную, центральну для поста, скроневу, ніжнетеменную, верхнетеменную, скронево-тім'яно-потиличну, потиличну, островковую і лімбічеськую. У свою чергу, області підрозділяються на підобласті і поля. Основний тип прямих і зворотних зв'язків нової кори — вертикальні пучки волокон, що приносять інформацію з підкіркових структур до кори і що посилають її від кори в ці ж підкіркові утворення. Поряд з вертикальними зв'язками є внутрікортікальниє — горизонтальні — пучки асоціативних волокон, проходящие на різних рівнях кора і в білій речовині під корою. Горизонтальні пучки найбільш характерні для I і III шарів кори, а в деяких полях для V шаруючи. Горизонтальні пучки забезпечують обмін інформацією як між полями, розташованими на сусідній звивині, так і між віддаленими ділянками кори (наприклад, лобовою і потиличною).