5.2. Загальнорозвиваючі вправи

Загальнорозвиваючі вправи– рухи окремих частин тіла або їх сполучень, які виконуються з різною частотою і амплітудою і з різним ступенем м’язової напруги. Загальнорозвиваючі вправи виконуютьсябез предметів із предметами (з палицею, скакалкою, м’ячем тощо).

Загальнорозвиваючі вправи сприяють розвитку рухових якостей, формуванню правильної постави, удосконаленню координації рухів, готують організм до наступної роботи.

Застосовуючи загальнорозвиваючі вправи на уроках, фізичної культури вчитель може вибірково впливати на розвиток окремих м’язових груп і тим самим удосконалювати розвиток м’язів усього тіла.

Призначаючи ту чи іншу вправу, необхідно давати характеристику послідовності складових рухів, особливо, якщо вони складні.

Для цього необхідно вказувати:

1. Вихідне положення(В. п.) – положення, з якого починається рух.

2. Шлях, здійснюваний кінцівками і тіломтобто направлення руху і його амплітуду.

3. Спосіб виконаннятобто з напругою чи без, повільно чи швидко, плавно чи різко.

4. Послідовність руху(сполучення елементів у комбінованих рухах).

5. Кінцеве положення– положення котре приймається в результаті виконання вправи.

Як правило, шлях здійснений кінцівками і тілом указується тільки у тих випадках, коли рух виконується не коротшим шляхом (можливе виконання різними шляхами), а його форма і характер визначаються тільки тоді, коли вони незвичайні.

Швидкість руху і ступінь м’язової напруги вказуються лише в тих випадках, коли вони відрізняються від звичайних, основних у гімнастиці.

Рухи руками і ногами по відношенню один до одного бувають:

Однойменні – коли рух рукою і ногою виконується в одному напрямі.

Різнойменні – коли рухи рукою і ногою виконуються в протилежних напрямах.

Одночасні – коли рухи руками і ногами виконуються одночасно.

Почергові – коли рух виконується спочатку однією кінцівкою а потім другою.

Послідовні – коли рух кінцівкою виконується один за другим з відставанням на половину амплітуди.

5.3. Вільні вправи

Вільні вправи– поєднання різноманітних рухів руками, ногами, тулубом і головою у вигляді махів, нахилів і поворотів, кроків і стрибків, рівноваг і стійок, перекидів і переворотів тощо, які виконуються потоком у формі цілої комбінації.

Вільні вправи є дійовим засобом розвитку координації рухів, уміння поєднувати рухи окремих частин тіла, виконуючи їх одночасно і послідовно, з різною амплітудою і різною величиною м’язового напруження. Часто визначення вільних вправ носить описовий характер (особливо в художній гімнастиці). В таких випадках особливо важливо додержуватись особливих правил скорочення. Чим більше буде термінів, тим коротшими стануть визначення і запис вільних вправ.

5.4.Вправи з предметами

Основною ознакою точного найменування вправ з предметами є положення предмету (його направлення і здійснюваний ним шлях руху).

5.4.1. Вправи з гімнастичною палицею

Палиці, які використовуються для вправ, бувають металевими, дерев'яними, пластмасовими. Довжина її 100-110 см, діаметр – 20-30 мм, вага – 0,5-3 кг. Вправам з гімнастичною палицею навчають одночасно велику групу (відділення, клас) учнів. Вправи з палицею поділяють на симетричні і несиметричні, і можуть виконуватись: по одному, у двох і зразу всією групою (групові чи колективні).

Симетричні–це такі положення, при яких палиця утримується за кінці обома руками, прямими чи зігнутими.

Несиметричні (односторонні)–положення при яких палиця утримується в будь-якому напрямку однією прямою рукою чи обома – однією прямою, другою – зігнутою.

Способи утримання палиці:

Звичайний хват (хват зверху).

Хват знизу–хват протилежний хвату зверху.

Різний хват–одна рука тримає за край палиці зверху, а друга – край палиці знизу.

Вузький хват–хват за середину палиці обома руками.

Зворотній хват–хват, створений поворотом рук всередину, долоні звернені вперед.