З фольклорних джерел

Відомий білоруський письменник Василь Биков писав: «Чи тільки для спілкування служить людству мова? Чи тільки для комунікації? А для того, щоб думати й відчувати? Найповніше і найщиріше?.. Коли давним-давно увечері поверталася з поля жниця, вона співала зовсім не для спілкування з іншими—для себе і для своєї душі. Яка ж має бути мова, щоб висловлювати душу!»

До цих авторитетних слів додамо, що, спілкуючись, людина відчуває потребу розкриватися, висловлювати найпотаємніше. Голими, сухими словами досягти задушевності неможливо.

Говорити гарно, задушевно повинен уміти кожен. Для цьо­го до ваших послуг, добрі люди, величезна кількість образних засобів, оволодіння якими зробить вашу мову багатшою, яскра­вішою, виразнішою.

Українська мова особливо щедро наділена прислів'ями, приказками, крилатими висловами, пісенними примовками. Вони — то філософсько-роздумливі, то бадьоро-жартівливі, то святково-урочисті, то ліричні, поетично-таємничі... У них — спо­стережливість, досвід, життєві поняття та уявлення багатьох по­колінь. «Котові жарти — мишці сльози»; «Забув, що оженився, та й пішов у солому спати»; «Поки сонце зійде, роса очі виїсть»; «Своя рука—владика»; « Як не вмер Данило, то болячка задавила»; «Ус­кочив, як курка в борщ»; «Були на масниці вареники, та в пісні на вербу повтікали»; «За добрим мужем жінка, як ружа»... Кожний з таких виразів — ніби мініатюрна поема з мудрим житейським сю­жетом. А їх же сотні тисяч! На всякі теми, з різного приводу. Якщо вдало добирати їх до своєї мови (розповіді, суперечки, лекції, бесіди, статті), то можна значно її урізноманітнити, пожвавити, зро­бити соковитішою і барвистішою.

А звідки їх добирати? Насамперед з живої народної мови. А також зі словників, з художньої літератури, з висловлювань видатних людей.

Справжній письменник ніколи не залишить поза увагою вдалий вираз, почутий ним. Олесь Гончар про це пише: «Не пригадую жодної поїздки по Україні, яка не принесла б радості якоїсь мовної знахідки. Ось перша-ліпша сторінка дорожнього блокнота:

• Гляньте, як гостро мчить степом кінь!..

• Земля така—цвяхи посій, і ті зійдуть...

• Вітерець воду на озері вівсюжить.

Ось про того, хто відає розподілом житла: «Замість квартир роздає усмішки».

...Квітникарка стоїть серед своїх троянд, милується виплеканим:

— Таке ж воно гарне, чисте... Ну як святе!..» Як бачите, до­рогі читачі, влучні вирази не обов'язково вишукуються десь, добираються звідкись, а й безпосередньо творяться самими мовлянами. Кожна людина (не лише письменник, журналіст, лектор, учитель-мовник,— хоч вони — в першу чергу) може бра­ти постійну енергійну участь у великому та безперервному про­цесі явлення слова, народження живої мови, вкладаючи силу свого духу, свою уяву, страждання і сподівання, любов і нена­висть. Свіжою думкою, несподіваним образом, придуманими вами чи запозиченими в інших, але вміло, доречно поставле­ними в контекст своєї розповіді, ви можете засвідчити високий рівень вашої мовної культури.

Анатолій Бортняк

4. Напишіть твір-опис природи, намагаючись зробити його лексично і семантично багатим. Виразно прочитайте свій текст, пам'ятаючи про інтонаційну оформленість речень. Користуй­тесь для довідок словниками [3,7].

Практичне заняття № 5-6