3 Сутність подвійного запису.

Всі господарські операції відображаються на рахунках спосо­бом подвійного запису. Кожна операція викликає два економіч­них явища і обов'язково торкається не менш як двох статей ба­лансу. Подвійний запис — це спосіб подвійного (бо торкається не мен­ше, як двох рахунків) та двостороннього (бо торкається двох сто­рін рахунків — одного — дебету, іншого — кредиту) відображення господарських операцій, за допомогою якого обидва явища, спричи­нені операцією, відображаються у взаємозв'язку на двох рахунках в однаковій сумі - на одному - у дебеті, на іншому - у кредиті.

Схематичне зображення подвійного запису.

Господарські операції	Одержано матеріали від постачальника	З’явилась (збільшилась) заборгованість перед постачальником
		Збільшилась кількість матеріалів на складі
	Одержано й оприбутковано в касу готівку з поточного рахунка в банку	Зменшилась кількість грошей на рахунку в банку
		Збільшилась кількість готівки в касі

Із сказаного можна зробити висновок, що подвійний запис го­сподарських операцій призводить до виникнення взаємозв'язку між рахунками. Цей зв'язок називається кореспонденцією рахун­ків, а взаємопов'язані рахунки - кореспондуючими.

Отже, кореспонденція рахунків — це взаємозв’язок між ра­хунками, який виникає в результаті відображення господарських операцій на цих рахунках способом подвійного запису.

Зазначення рахунків, один з яких дебетується, а інший - кре­дитується для відображення господарської операції, називаєть­ся контировкою (від італ. сопіо - рахунок).

Запис (відображення) господарської операції на певну суму у зазначених рахунках називається бухгалтерським записом, або бухгалтерською проводкою (останнім часом дехто з авторів навчальних посібників називає її «проведенням»).

Запис на обліковій формі (бланку) кореспондуючих рахунків з указаною сумою операції називається рахунковою формулою. Бухгалтерські записи (проводки) бувають простими і складними. Попередньо розглянута операція (Д-т «Каса» - К-т «Рахунки в банку») є прикладом простої проводки. Тобто, бухгалтерський запис, що торкається лише двох рахунків (одного по дебету, іншого - по кредиту), називається простим. Якщо ж бухгалтерський запис торкається трьох і більше рахун­ків (взаємопов'язуючи дебет одного рахунка з кредитом двох і більше рахунків, або дебет двох і більше рахунків з кредитом од­ного рахунка), він називається складним. Спосіб подвійного запису поряд з бухгалтерським балансом і системою рахунків є найсуттєвішою ознакою методу бух­галтерського обліку. Він не тільки забезпечує відображення господарсь­ких операцій на взаємопов'язаних рахунках, втілюючи в собі зміни, які сталися у стані засобів (активів), їх джерел (пасивів) та процесів, але й дозволяє здійснювати контроль за збереженням власності підприємства. Суть контрольної функції подвійного запису полягає у рів­ності підсумків записів у дебеті всіх рахунків та підсумків запи­сів у кредиті всіх рахунків. Ця рівність випливає з самої природи принципу подвійного і двостороннього запису: якщо кожна опе­рація відображається у дебеті одного рахунка і в кредиті іншого на одну й ту ж суму, то й підсумки цих записів повинні бути рів­ними. Відсутність же такої рівності є, безумовно, сигналом до пошуку помилки допущеної в записах.