2.Способи виявлення і виправлення помилок у бухгалтер­ському обліку.

Помилки можуть бути допущені при складанні первинних до­кументів, або при оформленні зведених документів чи регістрів бухгал­терського обліку самим бухгалтером.

Іноді помилки поділяють на локальні, що торкаються лише того документа чи регістру, в якому вони були допущені, та тран­зитні, що зачіпають весь обліковий процес.

Причини виникнення помилок в обліку та шляхи їх усунення можна певним чином згрупувати (табл.).

Оскільки помилки виникають з різних причин і на різних ета­пах бухгалтерської роботи, то й характер їх різний. Найчастіше помилки виникають:

• при перенесенні даних з одного документа в інший (при складанні групувальних та інших зведених документів);

• при рознесенні даних в регістри синтетичного й аналітично­го обліку;

• при оформлені первинних документів.

Причини виникнення помилок та шляхи їх усунення

Причини виникнення помилок	Шляхи усунення помилок
Надмірна завантаженість обліко­вих працівників	Оптимізація чисельності персоналу бухгалтерії згідно з чинними норма­тивами. Оптимізація розподілу навантаження (обов'язків) між працівниками бухгал­терії.
Відсутність нормальних умов пра­ці, як результат, швидка втом­люваність, неуважність, роздрато­ваність	Створення технічно та санітарно-гігієнічно обґрунтованих умов роботи. Сприяння встановленню нормального мікроклімату в колективі.
Низький рівень кваліфікації облі­кових працівників і керівників се­редньої ланки (виробничих підроз­ділів) та інших осіб, причетних до складання первин­них документів, а також самих працівників бухгалтерії	Постійне підвищення кваліфікації працівників: - через участь у науково-практичних семінарах, - через підвищення освітнього рівня персоналу; - шляхом створення внутрішньої (на підприємстві) системи семінарів, консультаційних занять з вивчення нових нормативних документів і т. ін.
Недосконалість нормативної бази (часті зміни у нормативних доку­ментах; відсутність кодифікованих довідкових видань; відсутність га­лузевих інструкцій, методичних рекомендацій, а через це — відсут­ність чіткого трактування окремих положень, понять і т. ін.)	Централізоване упорядкування нор­мативної бази: - завершення розробки і впрова­дження національних П(С)БО; - удосконалення нормативних доку­ментів з урахуванням досвіду їх вико­ристання в практичній роботі; - видання кодифікованих норматив­них документів (з усіма змінами і до­повненнями); - видання довідкової літератури для бухгалтерів; - розробка і видання галузевих інст­рукцій, методичних рекомендацій, коментарів, практикумів
Відсутність належної консульта­ційної підтримки	Створення мережі консалтингових служб при державних органах (подат­ковій адміністрації, статистичних управліннях, НБУ), які б несли служ­бову відповідальність за офіційно на­дані та певним чином оформлені кон­сультації (відповіді на запити).

Виявлення помилок відбувається кількома способами:

• взаємоперевіркою (порівнюванням підсумків за різними облі­ковими регістрами, наприклад, за реєстраційним журналом і Голов­ною книгою, або журналом-ордером і первинними документами);

• інвентаризацією матеріальних цінностей, грошей, розрахун­ків, витрат;

перевіркою кореспонденції рахунків, складеної працівником бухгалтерії, іншим працівником, більш високої кваліфікації, який може виявити помилку, переглядаючи зміст відображеної операції;

• вибіркою (для уточнення розходжень між даними синтетич­ного й аналітичного обліку);

• пунктуванням (для уточнення, конкретизації, якщо виявлено розходження між узагальненими даними, що складаються з окремих складових), при якому здійснюється суцільна перевірка; їх записів, і звірені суми (числа) відмічаються спеціальною по­значкою (У) або крапкою (пунктом).

Є ряд операцій, при яких не допускаються жодні виправлення в документах. Це - банківські, касові операції, ряд розрахунко­вих операцій між контрагентами, операції з цінними паперами тощо. В тих документах, в яких допускаються виправлення, вони повинні бути зроблені за певними правилами.

Виправлення помилок здійснюють одним з двох способів: ко­ректурним або додаткового запису.

Коректурним способом можна користуватися для виправлен­ня будь-яких помилок, доки помилкове число не занесене в підсумок. При цьому неправильне число закреслюють однією гори­зонтальною лінією так, щоб закреслене можна було прочитати, і над ним (або праворуч) надписують правильне число і ствер­джують виправлення спеціальним надписом. Наприклад: "Виправленому «125» на «152» вірити". Поруч ставиться дата й під­пис особи, яка допустила і виправила помилку. Спосіб додаткового запису застосовують як для виправлення помилок, так і для коригування планових величин. Він може поля­гати в доповнюючій проводці (тобто прямий спосіб) або сторну­ванні (спосіб сторно).

Спосіб доповнюючої проводки застосовують у тих випадках, коли виявлено відхилення в числових величинах у бік зменшен­ня, тобто коли вказана величина менша за правильну.

Наприклад, при оприбуткуванні матеріалів «А» на суму 18 000 грн. через нечіткість написання цифри 8 було прочитано й записано як 13 000 грн. Отже, записана сума на 5 000 грн. менша від належної.

Для виправлення помилки слід скласти бухгалтерську довідку, в якій зазначити період і номер документа, при обробці якого сталась помилка, та суть самої помилки. Ця довідка слугуватиме підставою для здійснення додаткової проводки на суму 5000 грн., і помилку буде виправлено. Доповнюючими проводками коригують і планові величини у тих випадках, коли вони менші за фактичні.

Спосіб сторно грунтується на використанні від'ємних чисел. Він застосовується як для коригування планових величин, так і для виправлення помилок у тих випадках, коли планові або по­милково записані величини більші від фактичних. При цьому за­безпечується економічна достовірність оборотів на рахунках.

Сторно буває повне і часткове.

Повне сторно застосовують тоді, коли допущена помилка в кореспонденції рахунків. У таких випадках повторюють непра­вильно зроблений запис, але способом сторно, - в результаті неправильний запис буде анульовано. А потім роблять правиль­ний запис звичайною проводкою.

Часткове сторно застосовують у тих випадках, коли корес­понденція рахунків правильна, але числа записано більші ніж по­трібно, і виправлення помилки (відхилення) полягає у зменшенні цього числа на величину помилки (відхилення).