Тема 4. Рахунки і подвійний запис.

Вивчення цієї теми доцільно здійснювати за таким планом

1. Поняття про бухгалтерські рахунки.

2. Класифікація рахунків.

3. Сутність подвійного запису.

4. Взаємозв'язок рахунків та балансу.

1. Поняття про бухгалтерські рахунки.

Спосіб балансового узагальнення не зовсім повно задовольняє інформаційні потреби управління. За даними балансу можна одержати відомості про стан і рух активів, капітал) зобов'язань підприємства за звітний період, але він відображує все це на певний момент (як фото), а для ефективного управ­ління підприємством треба знати, яким чином формувалась ця інформація, які зміни мали місце в засобах, джерелах і проце­сах протягом звітного періоду, а не лише на початок його і кі­нець. Адже може бути й так: на кінець звітного періоду розмір певних статей був таким же, як і на початок, але це не означає, що протягом цього періоду не було руху засобів і джерел. Із високим ступенем вірогідності можна стверджувати, що про­тягом звітного періоду були зміни у складі засобів і джерел, причому значні, такі, що могли суттєво вплинути на економіку підприємства, а на кінець звітного періоду (в результаті госпо­дарських операцій, що відбулись) розмір конкретних статей знову став таким же, як був на початок. Зрештою, баланс відображає стан засобів лише у вартісному виразі, а для нормального ведення господарської діяльності по­трібно мати дані про засоби також у натуральному вимірі.

Отже, облік повинен надавати інформацію про кожну гос­подарську операцію в розгорну-тому вигляді. Одержання таких даних забезпечує система бухгалтерських рахунків .

За допомогою бухгалтерських рахунків здійснюється поточ­ний облік господарських операцій і, одночасно, контроль за їх доцільністю, економічною та юридичною обґрунтованістю , своє­часністю. Сама система бухгалтерських рахунків організована так, що передбачає групування і систематизацію господарських операцій за їх змістом в економічно однорідні групи. І за цими групами на рахунках відображається наявність і рух засобів та джерел їх утворення, стан господарських процесів та розрахунків.

Порядок групування об'єктів обліку на рахунках проду­мано так, щоб можна було дістати і деталізовану інформацію по цих об'єктах, і узагальнену, причому по кожній господар­ській дільниці (структурному підрозділу) та підприємству в цілому.

Крім того, порядок групування облікової інформації на бухгал­терських рахунках узгоджується з порядком її групування в балан­сі та звітності — щоб без додаткових вибірок можна було запов­нювати їх форми.

Бухгалтерські рахунки являють собою двосторонні таблиці, в яких здійснюються облікові записи господарських операцій.

Записи на рахунках ведуть у грошовому (вартісному) виразі (обов'язково!), а також у натуральному чи трудовому вимірни­ках - залежно від характеру об'єкта обліку.

Рахунки відкривають окремо для кожного виду засобів та їх джерел, процесів, розрахунків, тобто для кожного об'єкта бух­галтерського обліку. Наприклад, «Основні засоби», «Виробничі запаси», «Каса», «Статутний капітал», «Виробництво», «Розра­хунки з оплати праці» і т. ін.

Рух господарських засобів та їх джерел відображається в обліку у вигляді збільшення чи зменшення відповідного об'єк­та обліку.

Наприклад: рух готівки у касі:

надходження з банку - це збільшення (+),

видача зарплати - це зменшення (-);

рух товарно-матеріальних цінностей:

надходження на склад - збільшення (+),

видаток на потреби виробництва - зменшення (-). Збільшення і зменшення засобів та їх джерел відображаються на рахунках роздільно (нарізно): якщо збільшення даного об'єкта відображається на одній стороні рахунка, то зменшення цього об'єкта - на протилежній стороні. Тому рахунки мають двосто­ронню форму, тобто розділені на дві частини: ліва сторона рахунка називається дебет , права — кредит.

Господарські операції на рахунках записують у певному по­рядку та послідовності. Підсумки записаних сум операцій у кожній частині рахун­ка називають оборотами. Отже, оборот - це сума змін, що мали місце у дебеті та кредиті рахунка за обліковий період (мі­сяць, квартал, рік). Тому розрізняють дебетовий та кредитовий бороти.

Для того, щоб мати повне уявлення про обліковуваний об'єкт, при відкритті рахунка на ньому вказують, перш за все, початко­вий стан засобів, джерел, процесів чи розрахунків, тобто залишок на початок облікового періоду або початкове сальдо. У процесі обліку на рахунках відображають господарські опе­рації, причому збільшення даного об'єкта записують в одній час­тині рахунка, а зменшення — в іншій (протилежній), тобто відо­бражають обороти по дебету і кредиту рахунка.

Потім на базі даних про початковий залишок та зміни про­тягом звітного періоду (дебетовий і кредитовий обороти) підраховують залишок на кінець періоду (визначають кінцеве сальдо). Для визначення кінцевого сальдо (С _к) до суми початкового са­льдо (Сп) додають оборот, що означає збільшення по даному ра­хунку (0_зб) і віднімають оборот, що означає зменшення по цьому рахунку (0_ЗМ):

Ск = Сп + О₃б ^— Озм

Якщо в результаті цих обчислень одержимо «нуль», тобто за­лишок на кінець відсутній, то рахунок називається закритим, або вважається, що він має нульове сальдо.

З 01.01.2000 року введено в дію «План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій під­приємств і організацій». За новим «Планом рахунків...» всі рахунки бухгалтерського обліку поділяються на 10 класів. До класів 1—6 входять балансові рахунки, призначені для обліку активів, капіта­лу та зобов'язань, і за даними яких складають баланс: актив — за рахунками класів 1-3 ; та пасив - за рахунками класів 4-6.