Класи рахунків за новим «планом рахунків.»

Код класу	Назва класу	Характеристика рахунків
		за будовою	стосовно балансу
1	Необоротні активи	активні	балансові
2	Запаси	активні	балансові
3	Кошти, розрахунки та інші активи	активні	балансові
4	Власний капітал та забезпечення зобов'язань	пасивні	балансові
5	Довгострокові зобов'язання	пасивні	балансові
6	Поточні зобов'язання	пасивні	балансові
7	Доходи і результати діяльності	пасивні	балансові
8	Витрати за елементами	активні	балансові
9	Витрати діяльності	активні	балансові
0	Позабалансові рахунки	активні пасивні	позабалансові

До класів 7—9 входять номінальні рахунки, призначені для обліку господарських операцій, пов'язаних з операційною, інвес­тиційною та фінансовою діяльністю підприємств. За допомогою цих рахунків обліковують витрати, доходи і фінансові результати (за вказаними видами діяльності), а за підсумковими даними складають фінансову звітність. До класу 0 (нульового) відносяться позабалансові рахунки.

2. Класифікація рахунків.

Велика кількість рахунків, необхідних для обслуговування потреб управління ринковою економікою країни, різнома­нітність об'єктів, які обліковуються на них, відмінності у бу­дові рахунків, у змісті записів по дебету і кредиту рахунків, у характері сальдо, і т. ін. об'єктивно обґрунтовують потре­бу класифікації рахунків, тобто групування їх за певними оз­наками в однорідні групи. Напрямки класифікації в сучасному обліку не зазнали змін, і, як і раніше, всі рахунки бухгалтерського обліку класифікуються у кількох напрямках:

• за відношенням до балансу;

• за ступенем узагальнення в них облікової інформації;

• за економічним змістом;

• за призначенням і структурою. За відношенням до балансу рахунки поділяються на активні та пасивні. За формою будова всіх рахунків однакова: у кожного з них лі­ва сторона — це дебет, а права — кредит. Проте залежно від еко­номічного змісту об'єктів обліку (тобто, що обліковують на да­ному рахунку — засоби чи джерела), бухгалтерські рахунки поділяються на активні та пасивні.

Рахунки, на яких обліковують активи (засоби та процеси), на­зивають активними. Залишки (сальдо) та збільшення активів на них показують у дебеті, зменшення активів — у кредиті. Залишок (сальдо) активного рахунка може бути лише дебетовим або ну­льовим. Ці рахунки знаходять відображення в активі балансу (у відповідних статтях).

Рахунки, на яких обліковують пасиви (джерела формування засобів), називають пасивними. Залишки (сальдо), та збільшення на пасивних рахунках показують у кредиті, а зменшення — у де­беті. Залишок (сальдо) пасивного рахунка може бути лише кре­дитовим або нульовим. У балансі ці рахунки відображаються у відповідних статтях пасиву.

Поділ рахунків на активні й пасивні лежить в основі побудо­ви всіх без винятку рахунків бухгалтерського обліку. Відповід­но до цього поділу здійснюються записи і визначається сальдо по рахунках.

Але рахунки, на яких відображаються розрахунки та фінансові результати, поєднують у собі ознаки як активних, так і пасивних рахунків. Тобто, вони можуть почергово змінювати характер са­льдо: на початок облікового періоду воно може бути дебетовим, а на кінець — кредитовим. Це легко можна прослідкувати, аналі­зуючи розрахунки підприємства з покупцями, постачальниками, підзвітними особами тощо. У теорії бухгалтерського обліку склалося таке судження: якщо рахунок поєднує в собі ознаки активного й пасивного ра­хунків, його називають активно-пасивним. Сальдо, визначене на рівні окремих аналітичних рахун­ків, відображається нарізно: дебетове-в статтях активу, кре­дитове - в статтях пасиву балансу, оскільки воно відображає стан розрахунків даного підприємства з конкретними контра­гентами на певну дату.

За ступенем узагальнення облікової інформації існує класифікація рахунків на синтетичні й аналітичні рахунки та субрахунки. Залежно від кількості видів матеріальних цінностей, процесів, розрахунків, зобов'язань та інших активів і пасивів, які обліковую­ться на рахунку, всі бухгалтерські рахунки (активні й пасивні) поді­ляються на аналітичні (розкладання, розчлену­вання) і синтетичні (з'єднання, складання). Аналітичними називають такі рахунки, які призначені для обліку окремих видів засобів чи джерел (матеріальних ціннос­тей певного виду, сорту чи інших якісних ознак; витрат на ви­робництво окремих видів продукції; розрахунків з конкретним підприємством чи особою; зобов'язань перед конкретним кре­дитором тощо).

Синтетичними називають рахунки, які об'єднують у собі групу аналітичних рахунків, тобто узагальнюють інформацію про групу економічно однорідних видів засобів, джерел, процесів, розрахунків тощо.

Отже, синтетичні й аналітичні рахунки відрізняються між собою ступенем деталізації в них інформації про об’єкти обліку. Аналітичний облік, на відміну від синтетичного, здійснює­ться не лише у вартісних, але й у натуральних вимірниках, а, крім того, може містити й довідкові відомості про об'єкти обліку.

Але наявність синтетичних і аналітичних рахунків не повніс­тю задовольняє потреби обліку. Групи об'єктів, які відображаю­ться на синтетичних рахунках, іноді настільки різноманітні, що виникає потреба групування аналітичних рахунків у підгрупи. Для цього використовують субрахунки — субконто (їх ще називають рахунками другого порядку). Субрахунки не ведуться на спеціальних формах, а являють собою проміжну ланку між: синтетичними й аналітичними рахунками, що вказує, у якому порядку слід групувати аналітичні рахунки всередині син­тетичного рахунка.

За допомогою економічної класифікації визначають:

1. перелік рахунків, які слід використовувати на підприємст­вах даної галузі;

2. який саме об'єкт може обліковуватись на даному рахунку;

3. які рахунки слід застосовувати для всебічної характеристи­ки конкретного об'єкта.

Характерною ознакою економічної класифікації є визначення переліку рахунків, які слід застосовувати на підприємствах конк­ретної галузі. Але ж такий перелік - це план рахунків. Отже, економічна класифікація покладена в основу побудови плану ра­хунків.

Планом рахунків бухгалтерського обліку називається систе­матизований перелік рахунків, що визначає побудову всієї систе­ми бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях, ус­тановах країни.

Усім рахункам бухгалтерського обліку присвоюють номери — коди, які замінюють їх назву. Це значно полегшує роботу з ними, дозволяє скоротити записи і сприяє їх формалізації.

В Інструкції про застосування «Плану рахунків...» наведено таке визначення Плану рахунків: «План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської ді­яльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найме­нування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й суб­рахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунка, третьою — номер субрахунка.

За допомогою структурної класифікації визначають:

1. для одержання яких показників призначений кожен рахунок;

2. як вони будуються — зміст записів на дебеті й кредиті ра­хунка, характер сальдо;

3)особливості рахунків, якісні ознаки, притаманні їм.