Книга Цивільний захист

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ ( будівельний профіль )

Л. 4. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту (будівництва)

Вступ.

Великі стихійні лиха ,аварії і катастрофи ,що сталися останнім часом на території України ,серед яких особливе місце займає Чорнобильська катастрофа ,зумовили зміну спрямованості цивільного захисту (ЦЗ):сьогодні (ЦЗ) України базується на визначенні пріоритету захисту населення і територій від загрози надзвичайних ситуацій (НС).Захист населення ,об’єктів економіки і національного надбання держави від негативних наслідків НС розглядається як невід’ємна частина державної політики національної безпеки і державного будівництва ,одна з найважливіших функцій центральних органів виконавчої влади .

1.Забезпечення інженерного захисту територій.

Зметою запобігання виникненню НС техногенного та природного характеру здійснюються заходи інженерного захисту під час проектування й експлуатації споруд та інших об’єктів господарювання (ОГ) ,наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення й довкілля .

Заходи інженерного захисту населення й території мають передбачати: під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування враховувати можливі вияви небезпечних і катастрофічних явищ і раціональне розміщення об’єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їхньої діяльності в разі виникнення аварії ;спорудження будинків , будівель ,споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності; розроблення і здійснення заходів безаварійного функціонування об’єктів підвищеної небезпеки створення комплексної схеми захисту населення, пунктів та об’єктів господарювання від небезпечних природних процесів; розроблення й здійснення регіональних та місцевих планів запобігання НС і ліквідації їх наслідків ;організацію будівництва протизсувних , проти селевих, протиповіневих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення; реалізацію заходів санітарної охорони території .

Медичний захист один з аспектів інженерного захисту. Для запобігання ураженню людей або зменшення його ступеня , своєчасного надання медичної допомоги постраждалим ,забезпечення епідемічного благополуччя в зонах НС техногенного та природного характеру необхідно проводити такі заходи: планування й використання наявних сил і засобів закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності і господарювання; розгортання в умовах НС необхідної кількості лікувальних закладів; завчасне застосування санітарно-епідеміологічних заходів, контроль якості харчових продуктів, питної води ,стану атмосферного повітря, стану довкілля, санітарно-гігієнічної та епідеміологічної ситуації .

61

Біологічний захист передбачає своєчасне виявлення біологічного зараження, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимнообмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.

Біологічний захист передбачає проведення колективних і індивідуальних заходів захисту; запровадження карантину, обсервації та евакуації; знезаражування осередку уражених людей, тварин і рослин , своєчасну локалізацію зони біологічного ураження; запровадження та додержання протиепідемічного режиму підприємствами, установами та організаціями і населенням.

Радіаційний та хімічний захист передбачає виявлення та оцінювання радіаційної та хімічної обстановки ,організацію та проведення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту , забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту, організацію і проведення знезаражування.

Заходи радіаційного і хімічного захисту забезпечуються : завчасним накопиченням і підтриманням у готовності засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), приладів дозиметричного і хімічного контролю, якими забезпечуються насамперед особовий склад формувань, які беруть участь в аварійнорятувальних та інших невідкладних роботах, а також персонал радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів та населення, яке проживає в зонах небезпечного зараження та біля них. Створюються засоби захисту і готуються прилади дозиметричного й хімічного контролю;готуються об’єкти побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту; завчасним створенням ,пристосуванням та використанням засобів колективного захисту населення від радіаційного та хімічного ураження ,організацією допомоги населенню в придбанні в особисте використання засобів індивідуального захисту і дозиметрів.

Протипожежний захист передбачає запобігання виникненню пожеж, для цього кожний громадянин зобов’язаний додержуватись встановлених правил щодо їх попередження у житлових будинках, на підприємствах, у лісах, на торф’яниках, у полі та в інших місцях. На підприємствах, з урахуванням виробничих умов, встановлюється протипожежний режим і розробляються інструкції для всього об’єкта, для окремих цехів, дільниць, бригад. В інструкціях наводяться норми зберігання різних ,зазначаються місця, де не можна курити і влаштовувати відкрите полум’я, описується порядок дій у разі виникнення пожежі .

У навчальних закладах , дитячих, лікувальних і культурних установах особлива увага приділяється питанням евакуації людей на випадок пожежі.

2.Хімічно та пожежонебезпечні об’єкти їх характеристика та

розміщення .

Хімічні речовини та біологічні препарати природного чи штучного походження, які виготовляють в Україні чи отримують з-за кордону для використання в господарстві та побуті ,що негативно впливають на життя та

62

здоров’я людей, тварин і рослин, обов’язково вносяться до державного реєстру потенційно небезпечних хімічних речовин і біологічних препаратів .

За Міжнародним реєстром, у світі використовуються в сільському господарстві, промисловості та побуті понад 6 млн. токсичних речовин, з яких 60тис. виробляються у великих кількостях, у тому числі понад 500 речовин, які належать до сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР), токсичних для людей.

Особливо небезпечні аварії на підприємствах, які виробляють, використовують або зберігають СДЯР, вибухо і вогненебезпечні матеріали . До них належать заводи й комбінати хімічної, нафтохімічної і нафтопереробної промисловості, підприємства оснащені холодильними установами (молокозаводи, м’ясокомбінати, холодильники),котрі як холодоносії використовують аміак. Об’єкти на яких використовується СДЯР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це хімічно небезпечні об’єкти

В 1999р. на Україні виникло 27 аварій з викидом (загрозою викиду) СДЯР. Внаслідок цих подій 4 особи загинуло та 33 особи постраждали .

Таким чином в наслідок аварій на об’єктах, де виробляють або використовують СДЯР, обслуговуючий персонал і населення, яке проживає поблизу, тварини, рослини та лісові масиви можуть бути уражені ядучими речовинами.

Основні причини аварій на хімічно небезпечних об’єктах такі :

-організаційні помилки людей;

-несправність у системі контролю і забезпечення безпеки виробництва;

-ушкодження вузлів, устаткування, трубопроводів, ємностей або окремих деталей;

-пошкодження в системі запуску і зупинки технологічного процесу (можливий вибух);

-акти диверсій ,обману або саботажу;

-дія сил природи.

Вимоги до розміщення потенційно-небезпечних виробництв

Сьогодні виробництво й умови життя населення настільки зблизилися, що потрібно постійно враховувати потенціал навколишнього середовища і окремих регіонів з точки зору можливостей його використання. Антропогенний вплив набув небувалих маштабів інтенсивності. Серед видів людської діяльності, яка викликає зміни в навколишньому середовищі, за інтенсивністю, на перше місце слід поставити розвиток та розширення міст, потім - видобувну промисловість, будівництво шляхів, розвиток водного господарства.

Проблема збалансування економіки та екології, особливо щодо техногенно небезпечних виробництв, зводиться до необхідності екологічного поліпшення всіх видів природокористування за умови самозабезпечення їхнього відтворення. Важливою складовою такої оптимізацї є забезпечення екологічної безпеки проживання населення в регіоні.

63

Науковий підхід до створення методології територіальної організації небезпечних виробництв передбачає всебічний аналіз фактичного стану всіх видів ресурсів, перспектив розвитку техніки і технології виробництва. Для вивчення особливостей взаємодії потенційно-небезпечних виробництв з навколишнім природним середовищем необхідна їх типізація: радіаційно-, хімічно-, пожежо- і вибухонебезпечні та гідродинамічно небезпечні об'єкти. При цьому важливими питаннями є розробка функціонально-просторового зонування і комплексного природно-господарського районування, а також взаємодії соціально-економічної, виробничо-галузевої, природно-ресурсної структур для різного типу територій.

До чинників, які істотно впливають на рівень територіальної організації потенційно-небезпечного виробництва слід віднести :

-технологію, одиничну потужність підприємства, рівень небезпеки;

-район розміщення підприємства;

-чисельність населення і потужність промислового потенціалу міста;

-розташування підприємства щодо міста;

-цінність територій різних типів, які потрапляють до зони забруднення. Особливої уваги потребує обгрунтування розміщення потенційно-

небезпечних виробництв, що спирається на такі принципи :

-підприємства використовують тільки поверхневі води, за винятком харчових та фармацевтичних, які можуть забезпечуватись і підземними водами;

-потенційно-небезпечні об'єкти не можуть розміщуватися на територіях, які входять до охоронних природних зон (народні парки, природні заповідники, курорти, охоронні ліси і місцевості, які виділяються для туризму);

-питання розміщення потенційно-небезпечного об'єкту має вирішуватися за участю багатьох спеціалстів після комплексного вивчення ареалів, які підпадають під забруднення, проведення екологічної техногенної експертизи;

-до вартості споруд та експлуатаційних витрат об'єкту мають бути включені витрати на охорону і відновлення зруйнованого природного середовища;

-при вирішенні питання про розміщення потенційно-небезпечного об'єкту має проводитися експертиза про вплив його технології на здоров'я населення, що мешкатиме навколо нього.

Вибір регіону будівництва розглядається з двох позицій: мінімізації наслідків у разі аварійної ситуації та збитків для природного середовища при нормальній експлуатації об'єкту. При оцінюванні можливих альтернатив будівництву нового потенційно-небезпечного об'єкту, мають застосовуватися такі критерії :

64

-демографічні та соціально-екологічні умови;

-показники фізичної, хімічної та біологічної якості навколишнього природного середовища;

-особливості психологічного впливу та естетичні властивості навколишнього середовища;

-наявність об'єктів, що мають культурну і виховну цінність;

-екологічні властивості середовища;

-вимоги до інвестицій, експлуатації та безпеки технічних споруд.

Територіальне поєднання виробничих об'єктів різних галузей та його вплив на природне сердовище потребують комплексного економікоекологічного управління виробництвом . При цьому реалізуються принципи наукової обгрунтованості комплексного підходу, досягнення узгодженості розвитку економіки й охорони навколишнього природного середовища, забезпечення ефективності рішень не тільки в межах конкретного підприємства, а й галузі або окремого економічного та екологічного цілісного регіону.

Поєднання вимог техногенно-екологічної безпеки з досягненням достатнього обсягу виробництва можливе за двох умов: нове виробництво має використовувати найкращі з існуючих технологій і дотримуватися стандартів якості.

3. Розміщення об’єктів атомної енергетики .

Вибір площадки (місця) і спорудження ядерних установок і міст розміщення повинні здійснюватися на підставі норм і правил в галузі атомної енергетики і в галузі охорони навколишнього середовища.

Рішення на спорудження ядерної установи і місця розташування приймається Державною владою України з урахуванням потреб для рішення господарських задач держави. При наявності необхідних умов, які відповідають нормам і правилам використання атомної енергії для розміщення таких об’єктів .

Відсутність загрози безпеці АЕС зі сторони розміщених поблизу цивільних і воєнних підприємств .

Можливість соціальних і економічних наслідків розміщення АЕС для промислового і сільськогосподарського, соціального та культурно-побутового розвитку регіону.

Проектні документи таких підприємств обов’язково проходять державну, екологічну, санітарну і технічну експертизу.

Основні вимоги до безпечного розміщення об’єктів атомної енергетики.

Місце розташування вважається допустимим для ядерної установки(ЯУ) при умові:

-відповідності місця розміщення природоохоронному законодавству;

-тєктонічний блок не порушений активними розломами;

-інтенсивність землетрусу менше 6 балів;

65

-гірський масив повинен мати стійкі породи;

-відсутність паводків і затоплень.

Ненадійним є місце розташування ядерної установки при умові :

-територія має артезіанські басейни ;

-смерче небезпечний район;

-територія де вітер має Vсер .більше12м/с;

-райони де є промислові розробки покладів ;

-територія де можливі цунамі ,паводки і затоплення ;

-територія де можливі затоплення від прориву дамби водосховища ;

-територія ЯУ розміщується з навітряної сторони перед підприємством

іжитлом;

-територія з інтенсивністю землетрусів 6,7 і 8 балів;

-і інші вади місцевості.

4. Планування і забудова міст .Проектування і реконструкція транспортних споруд.

Вимоги до планування і забудови міст і розміщення промислових підприємств (об'єктів)

Обсяг і характер заходів по підвищенню стійкості роботи об'єктів народного господарства в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу багато в чому залежить від того, в якій мірі виконуються вимоги норм проектування інженерно-технічиих заходів ЦО до розміщення об'єктів, планування міста, до будівництва виробничих споруд, систем постачання водою, газом і електроенергією, які залежать від характеру зруйнувань і уражень, при аваріях, катастрофах, стихійних лихах. Вимоги норм проектування передбачають пониження можливих збитків, втрат серед населення і створення кращих умов для проведення рятувальних і інших невідкладних робіт в можливих осередках ураження, відповідно сприяють підвищенння стійкості об'єктів.

Вимоги до планування і забудови міст спрямовані, головним чином, на захист населення і зменшення масштабів можливих зруйнувань і втрат, створення кращих умов для успішної ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф.

Основні вимоги, які враховуються при плануванні і забудові нових міст, а також при реконструкції існуючих: забудова окремими житловими масивами, мікрорайонами; створення ділянок і смуг зелених насаджень; обладнання штучних водойм; влаштування широких магістралей і створення необхідної транспортної мережі, прокладання міжміських автомобільних шляхів за межами забудови міст; створення лісопаркової смуги навколо міст; розміщення об'єктів з врахуванням можливого впливу надзвичайних ситуацій. Забудова міста окремими житловими масивами, мікрорайонами має важливе значення для зменшення можливості розповсюдження пожеж і сприяє більш ефективному проведенню рятувальних робіт. Межами мікрорайонів є парки,

66

смуга зелених насаджень, широкі магістралі, водойми, які створюють протипожежні розриви.

Створення ділянок і смуг зелених насаджень сприяє забезпеченню санітарно-гігієнічних умов в місті і одночасно служить хорошим захистом від вогню. Тому при плануванні міст парки, сквери, сади повинні з'єднуватися в смуги і розміщуватися так, щоб вони були не тільки розмежуванням між мікрорайонами, але протипожежними розривами.

Штучні водойми дають можливість створювати в кожному мікрорайоні достатній запас води для гасіння пожеж, проведення дезактивації території і санітарної обробки людей. Не можна розраховувати на те, що в надзвичайній ситуації збережеться міський водопровід і його можна буде використати при гасінні пожежі. Тому в містах і мікрорайонах, де немає природних водойм, повинні будуватись штучні водойми, які є базами відпочинку і можуть бути використані при гасінні пожеж.

Будівництво широких магістралей і створення необхідної транспортної мережі дає можливість в надзвичайних ситуаціях з руйнованням будівель запобігти суцільним завалам, які ускладнюють дії формувань ЦЗ і евакуацію

Міська транспортна мережа повинна забезпечувати надійність сполучення між житловими і промисловими районами, вільний вихід до-магістралі, що веде за межі міста, а також найкоротший і найзручніший зв'язок з центром міста, міських, житлових і промислових районів з залізничними і автобусними вокзалами, вантажними станціями, річковими і морськими портами і аеропортами.

По території міста і в прилягаючих районах повинні бути дублююючі

Навколо великих міст краще прокладати кільцеві дороги і з'єднувальні обхідні шляхи. Це зменшить забруднення повітряного басейну в межах міста від

Лісопарковий пояс при застосуванні противником сучасної зброї може служити для розміщення робітників, службовців підприємств і населення. З цією метою в лісопарковому поясі за межами зони можливих зруйнувань повинно вестись будівництво туристичних і спортивних баз, пансіонатів, будинків відпочинку, санаторіїв т.п. Це сприяє розширенню житлового фонду в заміській зоні. Тут також необхідно розвивати шляхову мережу з твердим покриттям, електропостачання і водопостачання, зв'язок. Ці заходи не менш корисні для розвитку зон відпочинку для населення і забезпечення життєдіяльності в районах заміських зон в надзвичайних умовах.

67

Розміщення об'єктів повинно здійснюватись з врахуванням зон можливих зруйнувань. Нові важливі промислові підприємства, основні склади і бази

розраховується для категороваиих міст і об'єктів) повинні розміщуватись: бази, склади з продовольчими і промисловими товарами першої необхідності; базові склади Легкозаймистих і горючих матеріалів, головні споруди водозабезпечення; насосні і компресорні станції магістральних трубопроводів; міжміські кабельні магістральні мережі та інші важливі об'єкти. В зоні можливих сильних руйнувань дозволяється розміщувати комунальні гаражі, тролейбусні депо, трамвайні парки, склади поточного забезпечення, підземні магістральні трубопроводи, одну з груп головних споруд системи водопостачання та інші підприємства по обслуговуванню населення міста. Вимога до проектування й побудови промислових підприємств (об'єктів)

Нові промислові підприємства (об'єкти) повинні будуватися з врахуванням вимог, виконання яких сприяє підвищенню стійкості інженерно-

Відстань між будівлями повинна забезпечувати протипожежні розриви. При забезпеченні таких розривів виключається можливість перенесення вогню з однієї будівлі на іншу навіть, якщо гасіння пожежі не проводиться. Ширина протипожежного розриву Lp, м, визначається за формулою: Lp=H1 + H2 +15 м, де Н1 і Н2 - висота сусідніх будинків. Будівлі адміністративно-господарського і обслуговуючого призначення повинні розміщуватись окремо від основних цехів. Найбільш важливі виробничі споруди Треба будувати заглибленими або пониженої висоти, прямокутної форми в плані. Це зменшить парусність будівлі і збільшить її опір ударній хвилі будь-якого вибуху. Висока стійкість до дії ударної хвилі властива залізобетонній будівлі з металевими каркасами в бетонній опалубці.

Для підвищення стійкості до пожеж в будинках повинні застосовуватись вогнестійкі конструкції, а також вогнезахисна обробка горючих елементів будівлі. В кам'яних будинках перекриття повинно бути виготовлене з армованого бетону або з бетонних плит. Велика за розмірами будівля повинна

і споруд повинна бути передбачена можливість герметизації приміщень від проникнення радіоактивного пилу. Це особливо важливо для підприємств харчової промисловості і продовольчих складів.

В складських приміщеннях повинно бути якомога менше вікон та дверей. Складські приміщення для зберігання легкозаймистих речовин (бензин, нафта, мазут та ін.) повинні розміщуватись в окремих блоках заглибленого або напівзаглибленого типу біля кордонів об'єкту або за його межами. Деякі унікальні види технологічного устаткування потрібно розміщувати в більш міцних спорудах (підвалах, підземних спорудах) або будівлях з легких

68

незгоряючих конструкцій павільйонного типу, під навісами або відкрито. Це обумовлюється тим, що в багатьох випадках устаткування може витримати набагато більший надлишковий тиск ударної хвилі, ніж будівля, в якій воно знаходиться. При зруйнуванні будівлі внаслідок падіння конструкцій розміщене в них устаткування буде виходити з ладу. На підприємствах, які виготовляють або споживають сильнодіючі отруйні і вибухонебезпечні речовини, при будівництві чи реконструкції необхідно передбачати захист ємностей і комунікацій від'зруйнування ударнбю хвилею або падаючими конструкціями, а також заходи, які виключають розливання отруйних і вибухонебезпечних речовин.

Душові приміщення необхідно проектувати з врахуванням використання їх для санітарної обробки людей, а місця для миття машин - з врахуванням використання їх для знезаражування автотранспорту.

Дороги на території об'єкту повинні бути з твердим покриттям і забезпечувати зручний і найкоротший шлях між виробничими будівлями, спорудами і складами; в'їздів на територію об'єкту повинно бути не менше, ніж два з різних напрямків. Внутрішні залізниці повинні забезпечувати найпростішу схему руху, займати мінімальну площу території об'єкту і мати обгінні ділянки. Вводи залізниці в цехи повинні бути, як правило, тупикові. Системи побутової і виробничої каналізації повинні мати не менше двох випусків в міську каналізаційну мережу і пристосування для аварійних

Вимоги до систем електрозабезпечення. Електрозабезпечення є основою будьякого виробництва. Порушення нормальної подачі електроенергії на об'єкт або окремі ділянки виробництва може призвести до повної зупинки роботи об'єкту.

Для надійного електрозабезпечення в умовах надзвичайних ситуації! при його проектуванні і будівництві повинні бути враховані основні вимоги, які випливають з завдань цивільного захисту.

Електрозабезпечення повинно здійснюватись від енергосистем, до складу яких входять електростанції, що працюють на різних видах палива. Великі електростанції потрібно розташовувати одну від одної і від великих міст на відстані, не меншій двох радіусів зон можливих руйнувань. Районні понижуючі станції, диспетчерські пункти енергосистем і мережі електропередач належить розташовувати за межами зон можливих сильних зруйнувань.

Постачання електроенергією великих міст і об'єктів, які не перестають працювати в надзвичайних умовах, необхідно передбачати від двох незалежних джерел. При електропостачанні об'єкту від одного джерела

Електроенергію на ділянки виробництва належить подавати по належних електрокабелях, прокладених в землі на глибині 0,8-1,2 м.

69

Крім цього, необхідно створювати автономні резервні джерела електропостачання. Для цього можна використовувати пересувні електростанції на залізничних платформах, автопричепах і інші електростанції, які не включені в енергосистему.

В містах, розміщених на берегах морів та річок, необхідно створювати берегові пристрої для прийому електроенергії з корабельних електроустановок.

Вимоги до систем водопостачання. Нормальна робота багатьох \ підприємств залежить від безперервного їх забезпечення технічною і питною водою. Потреба промислових підприємств у воді порівняно велика. Так, витрати води на виробництво тонни хімічного волокна становлять близько

2000м3.

Порушення у постачанні водою промислових об'єктів може призвести до їх зупинки і викликати труднощі в проведенні рятувальних робіт в районі стихійного лиха, аварії, катастрофи . Для підвищення стійкості постачання об'єктів водою необхідно, щоб система водопостачання здійснювалась не менше, ніж від двох незалежних джерел, одне з яких бажано влаштовувати підземним. В містах і на об'єктах трубопроводи водопостачання у всіх випадках ПОВИННІ бути закільцьовані. Водопровідне кільце об'єкту повинне наповнюватись від двох різних міських магістралей. Крім того, в містах і, зокрема, на промислових підприємствах належить споруджувати герметизовані артезіанські колодязі. Новоспоруджені системи слід наповнювати водою, якщо це можливо, від підземних джерел. Постачання об'єктів водою з відкритих водойм (рік, озер) повинно виконуватись системою головних споруд, розташованих поза зоною можливих сильних зруйнувань.

Артезіанські свердловини, резервуари чистої води і шахтні криниці повинні бути пристосовані для розливання води в пересувну тару. Резервуари чистої води треба обладнати герметичними люками і вентиляцією з очисткою

всіх ліній водопроводу і розташування належних гідрантів і відключаючих пристроїв на території, яка не може бути заваленою, а також пристроїв перемичок, які дозволяють відключити пошкоджені ланки і споруди. На підприємствах треба передбачити оборотне використання води для технічних цілей, що зменшує загальну потребу у воді і відповідно, підвищує

При порушенні мережі газ може стати причиною вибуху, пожежі. Для більш надійного постачання газ повинен подаватися в місто і на промислові об'єкти