Книга Цивільний захист

23

d пол. = ------(см) r

де 23-шар води(см) , який ослабляє радіацію у 2 рази r – густина матеріалу в г/см. куб.

так d пол. для свинцю = 1,8 см. , для бетону = 10 см., для грунту = 14см.

Захисні властивості матеріалів любої товщини характеризуються коефіцієнтом ослаблення ( К осл. ) який визначається по формулі

h /d пол.

К осл. = 2, де h- товща шару в см.

41

Л.3. Оцінка інженерної обстановки та соціально-економічних наслідків НС.

1.Характеристика зон небезпечних геологічних процесів і явищ.

До найбільш небезпечних геологічних процесів відносять землетруси.

Землетруси –це сильні коливання земної кори ,які викликаються

тектонічними або вулканічними причинами . Землетруси призводять до руйнування будинків ,споруд викликають пожежі і людські жертви .

Головними характеристиками землетрусів є : глибина осередку , магнітуда, і інтенсивність енергії на поверхні землі.

Глибина осередку землетрусу може бути в межах від 10 до30 км. Магнітуда характеризує загальну енергію землетрусу і являє собою

логарифм максимальної амплітуди зсуву землі в мікронах, виміряної по сейсмограмі на відстані 100 км від епіцентру. Магнітуда (М) по Ріхтеру міняється від 0 до 9 балів(найбільш сильний землетрус).збільшення магнітуди на одиницю визначає десятикратне збільшення амплітуди коливань в грунті (чи зсув грунту ) і збільшення енергії землетрусу в 30 разів .

Так амплітуда зсуву грунту при землетрусі з М=7 в 100 разів більше ,ніж з М=5, при цьому загальна енергія землетрусу збільшується в 900 разів .

Інтенсивність енергії на поверхні землі виміряється в балах .Вона залежить від глибини осередку , магнітуди, відстані від епіцентру, геологічного складу грунтів і інших факторів .

Для виміру інтенсивності енергії землетрусів в Україні прийнята 12 бальна шкала Ріхтера .

Землетруси призводять до великих матеріальних збитків і загибелі тисяч людей .

Так катастрофічний землетрус в Вірменії 7 грудня 1988р.призвів до руйнування м. Ленінокан, Спитак, Степанова і Кіровакан, 58 населених пунктів в сільський місцевості.

Загальна кількість загиблих склала 25 тис. людей. Найбільш небезпечний землетрус в цьому році стався в Японії ( Фукусіма ) силою 9 балів ,який

водопостачання, аварій на хімічно небезпечних підприємствах з розливом сильнодіючих отруйних речовин(СДОР), а також на АЕС з витоком (викидом)радіаційних речовин (РР) в атмосферу та інше, виникають НС.

Сьогодні відсутні досить надійні методи прогнозування землетрусів і їх наслідків. Але по зміні характерних ознак поверхні землі, а також надзвичайної поведінки живих організмів і тварин перед землетрусом (їх називають передвісниками) вченим іноді вдається скласти прогнози. Передвісниками землетрусів є: швидке зростання частоти слабких поштовхів; деформація земної кори , яка визначається спостереженням зі супутників з космосу або зйомкою поверхні землі з допомогою лазерних джерел світла;

42

зміна відношення швидкостей пересування вздовж і поперек хвиль перед землетрусами, зміна електроопору гірських пород, рівня ґрунтових вод під землею, кількість родону у воді та інше.

Незвичайна поведінка тварин перед землетрусом проявляється в тому, що, наприклад, кішки покидають селища і переносять кошенят в поле, а птахи у клітках за 10-15 хв. до початку землетрусу починають літати ;перед поштовхами чуються незвичайні крики птахів; домашні тварини на фермах нервують. Найбільш ймовірна причина такої поведінки тварин вважається наявність аномальних електромагнітних полів перед землетрусом.

Для захисту від наслідків землетрусів завчасно виявляються сейсмічнонебезпечні зони в різних регіонах держави, тобто проводиться сейсмічне районування .

На картах сейсмічного районування виділяються області(зони), яким загрожують землетруси інтенсивністю вище 7-8 балів по шкалі Ріхтера.

На території центральної України таких районів нема .

Ми розташовані на не сейсмічній “плиті“. До нас можливі землетруси йдуть від Румунії. Це в районах поблизу р. Дунай: м. Кілия, Ізмаїл, Одеса, сюди доходять землетруси в 5-6 балів.

До м. Києва доходить всього 2-3 бали .Територію Кримського півострова можна вважати сейсмічною зоною Де можливі землетруси 7-8 балів, тому там не дозволили добудовувати АЕС.

В сейсмічно небезпечних зонах передбачаються різні заходи захисту починаючи з виконання норм і правил при будуванні і реконструкції будівль, споруд і інших об’єктів навіть припинення будівництва або роботи небезпечних виробництв (радіаційно, хімічно, бактеріологічно небезпечних підприємств ).

2. Характеристика зон затоплень, які виникають під час руйнування підпірних споруд (гребель)водосховищ .

Зони затоплення виникають під час повені .

Повінь –це значне затоплення місцевості в результаті підйому рівня

води у річці, озері ,водосховищі викликане різними причинами (весіннє сніготанення, випадіння, дощів, заторів льоду на річках, прорив греблі, прорив огороджувальних дамб, вітрового нагону води (приклад вітрового нагону води з річки Нева на набережну Сан Петербургу )

Повені приводять до великих матеріальних втрат і людським жертвам. Фактичні матеріальні втрати від повені виявляються в псуванні і

руйнуванні гребель, житлових і виробничих будівель, автомобільних і залізничних доріг, мереж електропередач і зв’язку, систем меліорації, загибелі тварин і врожаю сільськогосподрських культур, псуванню продуктів харчування ,кормів, добрив і т.п.

Майже кожен рік в Закарпатті від повеней зносить мости ,будинки не обходиться і без людських жертв .

43

Осередком ураження при повені називається територія, в межах якої виникли затоплення місцевості ,псування і руйнування будинків, споруд та інших об’єктів, з ураженням і загибеллю людей, тварин і рослин, псуванням продуктів харчування, добрив і т.п.

Масштаби затоплень залежать від висоти і терміну стояння небезпечних рівнів води ,площі затоплення, часу затоплення (весна , літо, зима) та ін.

Визначення розмірів зон затоплень при проривах гребель і затоплень при руйнуванні гідротехнічних споруд прослідкуємо на прикладі .

Хай об’єм водосховища W=70млн.м.куб., ширина пророна (руйнування ) В=100м ,глибина води перед греблею (глибина пророна ) Н=50м., середня швидкість просування хвилі пропуску V=5м/с.

Визначити параметри хвилі пропуску на відстанях (зонах) 25,50 і 100 км. від греблі при її руйнуванні

V=5м/c

Рішення

1.По формулі

T пр.= R/V г

Де R- задана відстань від греблі, км

Визначаємо термін ( T) приходу хвилі пропуску на задану відстань:

T 25 =25/5*3,6=1,4г;

T 50 =50/5*3,6=2,8г

T100 =100/5*3,6=5,6г.

2. По таблиці №1.Визначимо висоту хвилі (h ) на заданих від греблі відстанях .

h 25 =0,2*Н=0,2*50=10м

h 50=0,15*Н=0,15*50,75=7.5м h 100=0,75*Н=0,075*50=3,75м

44

Таблиця № 1.

3. Визначаємо термін проходження хвилі (Т ) на заданих відстанях по формулі :

Т= W /N *B *3600

де W- об’єм водосховища, м куб.

B - ширина прорану або частки греблі переливу води через гребень не зруйнованої греблі ,м.

N - максимальний вилив води на 1 м ширини прорану (частки греблі перелив води через гребень греблі), м.куб./c. м, орієнтовно рівний, дивись таблицю №2 .

4. Визначимо термін виливу всього об’єму води з водосховища.

Т=70000000/350 *100*3600= 0,55 г.

Тоді t 25= 1,7 Т =1,7 *0,55=1 г.

t 50= 2,6 Т =2,6 *0,55=1,5г. t 100= 4 Т =4 * 0,55=2,2г.

45

3. Заходи з мінімізації небезпечних наслідків , які запроваджуються завчасно та у разі загрози затоплення.

Основний напрямок боротьби з затопленнями є зменшення максимальної витрати води в річках шляхом перерозподілу стоків у часі (посадка лісозахисних смуг, рихлення землі поперек схилів збереження вздовж берегів водоохоронних смуг рослинності і т.п.)

Деякий результат дає побудова озер і інших ємностей в балках і запрудах для затримки дощових вод і води від танення снігів. Для середніх і великих річок єдина ефективна можливість –це регулювання паводкових вод з допомогою водосховищ.

Крім того, для захисту від затоплення широко застосовується відомий спосіб – будівництво гребель.

Для запобігання небезпеки появи заторів запроваджується спрямування русел річок, розчистка, заглиблення окремих частин русла річок, а також руйнування льоду вибухами за 10-15днів до льодоходу. Найбільший ефект досягається, коли вибуховий заряд закладається під кригу на глибину, в 2,5 рази більшу її товщини. Той же результат дає посипання криги молотим шлаком з додаванням солі за 10-15днів до кригоходу .

Затори з криг при їх накопиченні не більше 3-4 м можуть бути ліквідовані з допомогою річкових криголамів .

46

РОЗДІЛ ДРУГИЙ (транспортний профіль).

Л.4. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту(транспорту)

1.Організація перевезення сил і засобів матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення заходів реагування на НС.

Автомобільний транспорт, маючи високу маневреність і велику живучість, найбільш повно відповідає вимогам безперервності перевезень при виконанні завдань ЦЗ, забезпечує перевезення людей і матеріальних засобів до місця призначення.

Автомобільний транспорт в інтересах ЦЗ використовується для виконання наступних заходів:

розосередження робітників і службовців у безпечну зону;

евакуація населення з великих міст і важливих об'єктів в приміську зону;

підвезення робочих змін на об'єкти, які продовжують виробничу діяльність у місті під час надзвичайної ситуації;

вивіз матеріальних цінностей та засобів з міст на приміські бази і

склади;

перевезення формувань ЦЗ;

підвіз будівельних матеріалів для будівництва захисних споруд;

забезпечення медичної евакуації.

Крім того, виділення автотранспорту передбачається задля забезпечення виробничої діяльності підприємств, які продовжують роботу в місті, підтримки життєдіяльності міста (транспорт, комунальне господарство, підвіз продовольства і таке інше).

Для планування, організації і виконання автотранспортних перевезень ЦЗ при адміністраціях створюються автотранспортні служби (областей, міст, районів). При начальниках автотранспортних служб створюються технічні служби, які комплектуються з працівників установ, які входять до складу служби.

Основними завданнями автотранспортної служби є:

розробка планів перевезень автотранспортом по забезпеченню заходів ЦЗ і організація їх виконання;

створення невоєнізованих формувань служби;

забезпечення постійної готовності особового складу формувань служби для виконання масових перевезень в інтересах ЦЗ;

забезпечення взаємодії всіх транспортних і дорожніх підприємств незалежно від відомчого підпорядкування в інтересах ЦЗ;

організація захисту особового складу служби і формувань ЦЗ від наслідків надзвичайних ситуацій;

накопичення і обладнання автомобілів задля перевезень населення, вантажів, хворих і уражених;

47

планування і організація переміщення автогосподарств в приміську зону;

керівництво бойовою і спеціальною підготовкою особового складу служби і автогосподарства.

Силами і засобами автотранспортної служби є: автотранспортні господарства підприємств, організацій, установ, підприємств сільського господарства незалежно від відомчого підпорядкування з особовим складом та технікою, яка не приписана до Збройних Сил.

Від забезпечення заходів ЦЗ автотранспорт міністерств, відомств, підприємств, промисловості, сільськогосподарських підприємств може звільнюватися тільки у виключних випадках рішенням відповідних органів влади.

Автогосподарства для виконання завдань ЦЗ використовуються у існуючій організаційно-виробничій системі.

З метою найбільш раціонального використання автотранспорту і забезпечення централізованого управління перевезеннями в автогосподарствах створюються автомобільні колони ЦЗ.

Автотранспорт автогосподарств, відомств і організацій, де по наявності машин не можна створити автоколони, зводиться в об'єднані автоколони або приписується до крупних автопідприємств.

Автомобільні колони ЦЗ повинні комплектуватися по можливості однотипними автомобілями (однієї марки).

В залежності від призначення автоколони ЦЗ створюються двох видів:

колони для перевезення людей;

колони для перевезення вантажів.

Автоколони для перевезення людей у своєму складі мають три ланки для перевезення людей та ремонтну ланку.

Кожна ланка для перевезення людей має такий склад:

Автоколони для перевезення вантажів створюються з однотипних автомобілів і складаються з трьох ланок для перевезення вантажів по 5 машин в ланці та ремонтної ланки.

48

2. Проведення заходів щодо запобігання і реагування на НС на транспортних засобах і комунікаціях.

Отримавши сигнал (розпорядження) на автомобільні перевезення, начальник ЦЗ діє згідно з розробленим планом ЦЗ, обстановки, що склалася та вказівок старших начальників.

Начальник штабу ЦЗ АТП уточнює плани, організовує збір і підготовку водіїв та рухомого складу, організовує формування автоколон та оформляє необхідні документи.

По готовності автоколон ставиться завдання на перевезення. Завдання на перевезення начальник автоколони отримує від начальника ЦЗ АТП, а в штабі ЦЗ АТП йому видають такі документи:

відомість складу автоколони та посвідчення начальника колони;

маршрутні листи та шляхові листи на автомобілі;

план-графік руху автоколони;

перепустку на автоколону або на кожний автомобіль;

сигнали оповіщення та управління.

Отримавши завдання, начальник автоколони організовує роботу в такій послідовності:

уточнює отримане завдання (порядок і строки його виконання, основні і запасні маршрути руху);

дає вказівку особовому складу на підготовку автомобілів та залучаємих до перевезень засобів матеріально-технічного та медичного забезпечення;

уточнює дані про обстановку в пунктах посадки (вантаження), висадки (розвантаження) та на маршрутах руху автоколони;

проводить огляд автоколони;

указує особовому складу місце та час побудови автоколони;

визначає порядок оповіщення за сигналами ЦЗ та управління колоною.

В установлений час начальник автоколони перевіряє стан автомобілів, їх оснащеність, обладнання для перевезення людей (вантажів), технічний стан, забезпеченість запасними частинами та засобами знезаражування автомобілів. У водіїв перевіряє наявність засобів індивідуального захисту, екіпірування, наявність документів.

Після особистої перевірки начальник автоколони докладає начальнику АТП про готовність автоколони до перевезень, вручає водіям шляхові листи та видає наказ на перевезення, в якому указує:

відомості про обстановку;

завдання автоколоні;

район посадки (вантаження), висадки (розвантаження);

маршрут руху;

час і порядок виходу на маршрут;

порядок побудови колони, швидкість руху та дистанції між автомобілями в путі;

49

час та місце привалів і відпочинку;

завдання технічного замикання колони;

порядок та місце дозаправки автомобілів та харчування особового складу; порядок подолання ділянок місцевості, заражених радіоактивними,

хімічними речовинами та бактеріологічними засобами;

порядок медичного забезпечення;

заходи безпеки при посадці (вантаженні) та висадці (розвантаженні); порядок подолання перешкод, підйомів, спусків, мостів, бродів, залізничних переїздів;

сигнали управління, оповіщення та дії по них.

Після видачі наказу начальник автоколони в призначений час виводить автоколону в район посадки (вантаження), розміщує її в пункті чекання, докладає начальнику ЗЕП або начальнику складу про прибуття автоколони під навантаження та представляє лист для відмітки про час прибуття.

Подача автомобілем з пунктів очікування до місць посадки (площадки навантаження) виконується за командою начальника автоколони. Посадкою людей (вантаження вантажів) керують відповідальні за перевезення особи зі складу ЗЕП або робітники складів. В період посадки людей на автомашини або вантаження матеріальних засобів начальник автоколони слідкує за виконанням правил посадки (вантаження), а також за виконанням заходів безпеки.

По закінченню посадки (розвантаження) начальник автоколони відмічає у відповідного начальника маршрутний лист та дає команду на будову колони для руху.

Для руху колони, як правило, будується в такому порядку:

головна машина начальника колони зі спостерігачем, хіміком-дозиметристом та радіостанцією; далі слідують автомашини з людьми або вантажем і завершується автоколона технічним замиканням.

Команда на початок руху подається установленим сигналом. Рух автоколони по маршруту відбувається у відповідності з витягом із графіка руху автомобільних колон АТП, який являє собою розклад руху автоколони по маршруту від початку до кінця виконання завдання.

Під час руху колони водії повинні суворо дотримуватися установлених швидкостей руху та дистанцій між машинами. Середня швидкість руху, як правило, установлюється така: вдень - 40 км/год , вночі - 25-30 км/год.

Дистанція між машинами в колоні, як правило, не повинна бути меншою за швидкість руху машини (їх числові значення). При подоланні зон радіоактивного зараження місцевості та інших надзвичайних ситуаціях дистанції між машинами збільшуються.

При наближенні до населених пунктів та проходженні їх швидкість руху установлює начальник автоколони. При русі на підйомах та спусках дистанції між машинами збільшуються на відстань, яка забезпечує безпеку руху. Через залізничні переїзди автоколона рухається зі швидкістю не більше 14-15

50