Книга Цивільний захист

км/год, через мости з обмеженою вантажопідйомністю автоколона може проходити тільки при умові, якщо вага автомобіля з вантажем не перевищує вантажопідйомність мосту.

При зупинці колони машини зупиняються на правій обочині або справа від дороги, дотримуючись порядку побудови колони, на дистанціях між машинами не менш як 10 м або дистанціях, установлених начальником автоколони.

Зупинка окремих машин не повинна затримувати рух колони. При вимушеній зупинці машина повинна ставитися на праву обочину або з'їжджати з дороги. Особистий склад ремонтної майстерні виконує технічну допомогу машині, що зупинилася, після цього вона продовжує рух за своїм маршрутом. Наздогнавши свою колону, водій не має права обгонити колону, що рухається. Своє місце в колоні він може зайняти лише на привалах або зупинках із дозволу начальника автоколони.

Добовий пробіг автоколони залежить від ряду причин, в тому числі, і від кількості водіїв. При одному водієві він може складати 250-300 км за добу.

При перевезеннях на відстань 250 км і більше через кожні 3-4 години руху призначаються зупинки тривалістю до 1 години для огляду, дозаправки машин та відпочинку. В другій половині доби робиться зупинка для прийняття їжі тривалістю до 2-х годин. При перевезенні населення привали призначаються через кожні 2-3 години руху на 20-30 хв.

Успішне виконання плану перевезень у великій мірі залежить від чіткого управління колоною при русі начальником автоколони.

Управління колоною на марші - це сукупність організаційних заходів і дій начальника автоколони з метою підтримання установленого порядку і режиму руху.

Управління включає в себе: подачу команд і сигналів та перевірку їх виконання; контроль за додержанням правил та порядку руху, забезпеченням організованого перепуску колони через небезпечні та регульовані місця; своєчасне оповіщення про небезпеку руху або загрозу надзвичайної ситуації іншого характеру.

В колоні за сигналами начальника спостерігають старші машин та спостерігачі. Дії головного автомобіля, в якому знаходиться начальник колони, повинні повторюватися всіма автомобілями, що їдуть за ним.

Для управління автоколоною на марші (в процесі перевезень) використовуються:

сигнальні прилади автомобіля;

дії головної машини;

ручна, прапорцями та світлова сигналізація;

світлосигнальні прилади (бортові світлофори та комбіновані задні ліхтарі);

світлосигнальні засоби (ракети);

радіотехнічні засоби зв'язку.

Світлосигнальні прилади побудовані на принципі передачі комбінацій

51

червоного, зеленого та жовтого кольорів. При цьому кількість можливих кольорових комбінацій може дорівнювати 20.

Таблиці сигналів повинні бути в кабіні кожного автомобіля в полі зору водія.

На бортових автомобілях колони повинні бути необхідні знаки з у казанням номера колони (нумерація колони єдина для міста та області).

Для своєчасного виконання перевезень із забезпеченням їх прихованості та безпеки в нічні години та в умовах обмеженої видимості можуть бути використані:

обладнання автомобіля світломаскуючими пристроями;

прилади нічного бачення;

зниження швидкості руху;

зменшення дистанції для забезпечення безпеки та необхідної видимості автомобіля, що їде попереду.

Контроль за рухом автоколони здійснюється диспетчерським апаратом АТП. Крім того, за рухом автоколони слідкує служба регулювання руху ДАІ.

Технічне забезпечення перевезень забезпечується своєчасним технічним обслуговуванням машин з допомогою ремонтних засобів технічного замикання автоколони та самих водіїв.

Технічне обслуговування автомобілів, що приймають участь в перевезеннях, у більшості випадків буде здійснюватися в польових умовах. Всі види техоглядів та щоденного обслуговування проводяться на марші під час привалів, відпочинку та в період завантаження і розвантаження силами водія та технічного замикання. Невеликі несправності ліквідуються, в основному, на місці виходу автомобіля із ладу, більш складні в місцях привалів або на пунктах посадки (висадки).

Матеріальне забезпечення полягає в організації харчування та обігрівання у зимню пору особового складу автоколони в районах посадки (навантаження), висадки (розвантаження) або на великих привалах; забезпеченні ГЗМ, водою та необхідними запасними частинами.

Медичне забезпечення полягає в тому, що всьому складові водіїв видаються індивідуальні перев'язочні пакети, забезпечується медичне обслуговування особового складу автоколон в місцях посадки та висадки. Для надання допомоги в путі в кожну колону виділяється медпрацівник із набором медикаментів та перев'язочних засобів.

Перевезення, які здійснюються після виникнення надзвичайної ситуації, можуть здійснюватися в умовах масових пожеж, руйнування доріг і мостів, а може і радіоактивного або хімічного зараження місцевості. При всіх, навіть самих складних умовах, автоколона повинна використовувати всі можливості для своєчасної доставки людей і вантажів у призначені пункти.

При руху автоколони по місцевості, охопленій пожежами, на особистий склад, техніку, людей та вантажів, які перевозяться, будуть діяти високі температури, задимленість та обмежена видимість. В умовах масових пожеж утворюються небезпечні ділянки доріг. В цих умовах необхідне проведення

52

заходів протипожежного захисту людей та техніки (нанесення вогнезахисних речовин на автомобілі, спеціальна підготовка водіїв).

Райони інтенсивного горіння автоколона повинна обходити, а в окремих випадках, проходити на підвищених швидкостях під захистом пожежних машин. При подоланні глибоких осередків пожежі найбільш небезпечними є кромки входу та виходу з них. Долання їх здійснюється під особливим контролем.

Якщо обхід і подолання кромки пожежі неможливі, колона чекає самоліквідації пожежі, яка здебільше наступає в населених пунктах з дерев’яними будівлями через 3-4 години, а з кам'яними - через 3-10 годин після виникнення пожежі. В зв'язку із підвищенням відносної вологості, зниженням температури і ослабленням вітру інтенсивність горіння через 18-20 годин знижується.

З метою захисту особового складу та матеріальних засобів від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів перевезення і вантажів, як правило, проводиться по зараженій місцевості. Але іноді може виникнути необхідність виконання перевезень в умовах радіоактивного і хімічного зараження місцевості. Перед подоланням ділянок радіоактивного і хімічного зараження з розпорядження начальника колони або за установленим сигналом особовий склад надягає засоби індивідуального захисту.

Подолання зони радіоактивного зараження відбувається за маршрутом з найменшим рівнем радіації, на великих швидкостях і при збільшених дистанціях між автомашинами.

Перед початком руху необхідно підняти скло кабіни, жалюзі радіатора, відключити вентиляцію, перевірити підготовку пасажирів та укриття вантажів. При русі по зараженій ділянці не можна допускати зупинки колони. Об'їзд машини, що зупинилася, необхідно здійснювати з підвітряного боку.

Для підготовки колони до подолання ділянки зараження начальник колони в 30-40 м від покажчиків зараженої ділянки зупиняє колону на 8-10 хв., на протязі яких віддає розпорядження відносно порядку руху, а водії готують машини до руху по зараженій місцевості.

Контроль опромінення особового складу під час руху через уражену ділянку начальник колони здійснює згідно з показаннями індивідуальних дозиметрів, якими забезпечуються начальник колони і кожен водій.

Після подолання зараженої ділянки колоні необхідна зупинка на 15-20 хвилин для проведення часткової спеціальної обробки. Повна спеціальна обробка проводиться за рішенням начальника ЦЗ АТП після виконання завдання. Ділянки хімічного зараження колони об'їжджають.

53

На основі завдань штабу ЦЗ міста (району ) автотранспортна служба визначає кількість населення, що треба вивезти автотранспортом по кожному ЗЕП і ППЕ, кількість автомобільних колон, які виділяються та кількість автомобілів у них, автогосподарства, що виділяють автомобільні колони, на які ЗЕП та ППЕ, для якого підприємства та в який час подаються автоколони, час їх відправлення та прибуття на місце висадки.

Вивіз населення планується безпосередньо в місця його приміського розміщення.

Для виконання перевезень для розсередження та евакуації планується використання всіх автомобілів, на які покладене перевезення населення і, в першу чергу, автобусів, вантажних, бортових автомобілів і фургонів, обладнаних сидіннями, а також легкових автомобілів. В разі недостатньої кількості машин планується використання сідельних тягачів з напівпричіпами та самоскидів, які повинні мати пристрої проти самоперекидання кузовів.

Для евакуації медичних установ передбачається використання автобусів та вантажних автомобілів з тентами.

Обладнання вантажних автомобілів, фургонів, сідельних тягачів напівпричепами та самоскидів для перевезення, посадки та висадки людей виготовляється та накопичується в автогосподарствах, автомобілі яких залучаються до евакоперевезень.

Легкові автомобілі індивідуальних власників залучаються, як правило, для вивозу сімей власників. З цією метою вони прибувають на збірні пункти підприємств. Автомобілі зводяться в колони, забезпечуються перепустками визначеного зразка і виводяться на маршрути згідно із загальним планом автотранспортної служби.

Крім обладнання автотранспорту для перевезення населення необхідно також виконати спеціальну підготовку пунктів посадки (висадки). Пункт посадки людей на автомобілі повинен вибиратися близько сіл ЗЕП на вихідних магістралях із міста і забезпечувати одночасну посадку на всі машини автомобільної колони.

Час на посадку (висадку) однієї автомобільної колони повинен складати 25-30 хвилин.

Для розсередження та евакуації населення використовується автотранспорт тих міст, з яких відбувається перевезення, при недостатності транспорту рішенням начальника ЦЗ області залучаються автомобілі найближчих сільських районів.

Вивіз населення з проміжних пунктів евакуації планується автотранспортом сільських районів. Після закінчення перевезень для розсередження та евакуації з цією метою може залучатися автотранспорт великих міст. Вивіз населення від залізничних станцій та причалів висадки до місць розміщення здійснюється транспортом сільських районів.

54

ВИСНОВКИ

Правильне і ефективне використання автомобільного транспорту для цілей ЦЗ може бути досягнуто тільки при наявності своєчасно розроблених, реальних планів перевезень як в місті (районі), так і в автогосподарствах.

Від керівників автогосподарства вимагається правильне розташовування транспортних сил і засобів для ефективного їх використання при виконанні завдань ЦЗ. При рішенні питань транспортного забезпечення необхідно передбачати гнучке маневрування і надійне управління роботою транспорту.

55

Л.5.СПЕЦІАЛЬНА ФУНКЦІЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ (транспорту)

1.Види розвідки її завдання і способи ведення.

Види розвідки поділяються на радіаційну , хімічну та бактеріологічну. Радіаційна розвідка призначена для виявлення і оцінки радіаційної обстановки. Для своєчасного визначення рівнів радіації організується і безперервно веде радіаційна розвідка та моніторинг, які проводяться на суші

(наземна), на воді (річна, морська) і у повітрі (повітряна ).

На об’єктах радіаційна розвідка ведеться формуваннями ЦЗ, які готуються службами протирадіаційного і протихімічного захисту (ПР і ПХЗ) об’єкта та формуваннями ЦЗ , які діють у відриві від своїх об’єктів .

До цих формувань належать :

-пости радіаційного і хімічного нагляду (спостереження)РХН;

-ланки і групи радіаційної і хімічної розвідки (РХР).

Пост РХН включає трьох осіб (начальника поста ,розвідника-хіміка , розвідника-дозиметриста). На кожному об’єкті встановлюється один або декілька постів ,в залежності від площі території об’єкта. Пост підпорядковується начальнику служби ПР і ПХЗ або начальнику штабу ЦЗ об’єкта (там де немає служби ПР і ПХЗ).

Пост розгортається поблизу штабу ЦЗ або пункту управління (ПУ) . В районі поста викладається коло з розміткою <Північ>,

<Південь>, < Схід>, < Захід > і стрілками ,які вказують напрямки на великі міста , розміщені на відстані від 25.км до 100км . Для особового складу поста будується перекрита щілина (бліндаж).

Пост забезпечується вимірювальними приладами ,біноклем, секундомірами ,захисними окулярами і ЗІЗ. У разі виявлення наявності отруйних речовин (ОР),або радіоактивних речовин (РР), розвідник подає сигнал <хімічна або радіаційна небезпека>, і начальник поста доповідає керівнику на ПУ .

На території об’єкта розвідка ведеться групами радіаційної і хімічної розвідки .

Група РХР складається з чотирьох осіб .Оснащується крім того ,що було перелічено для поста ,радіостанцією, автомобілем для пересування по території підприємства з метою її обстеження .

Розвідка ведеться за заданими маршрутами .Виміри робляться в місцях розміщення людей (цех, сховище, ПРУ і т. ін.)

Одержані штабом ЦЗ данні радіаційної розвідки обробляються і використовуються для виявлення радіаційної обстановки ,результати якої наносяться на карту чи схему.

Виявлення радіаційної обстановки включає :

-збір даних про рівні радіації на місцевості (Р /год);

-приведення рівнів радіації до одного терміну;

-нанесення зон радіоактивного зараження на карту (схему).

56

Хімічна розвідка призначена для виявлення і оцінки хімічної обстановки.

Виявлення хімічної обстановки включає

-визначення глибини зони хімічного зараження (ЗХЗ) по кількості СДОР ,швидкості вітру і його напрямку;

-визначення ширини ЗХЗ (за таблицями) ;

-визначення площі ЗХЗ (як S трикутника);- нанесення ЗХЗ на карту (схему).

Бактеріологічна розвідка призначена для виявлення і оцінки бактеріологічної обстановки.

-кордони зони бактеріологічного зараження ( ЗБЗ) і осередку бактеріологічного ураження (ОБЗ) визначаються протиепідемічними установами медслужбами ,службами захисту тварин і рослин ЦЗ на основі повідомлень постів спостережень та санепідемстанцій .

2.Основні фактори, які впливають на стійку роботу об’єктів автотранспорту у НС.

Під стійкістю, або надійністю роботи підприємства розуміють здатність протистояти аваріям та стихійним лихам, випуск продукції у запланованому об’ємі, а при пошкодженні інженерно - технічного комплексу (ІТК) і часткового порушення системи постачання та зв’язків по кооперуванню відновляти своє виробництво у максимально короткі терміни .

Стійкість роботи об’єктів автотранспорту залежить від комплексу факторів , що пов’язані з географічним розміщенням об’єкту, так і з особливостями технологічного процесу, системами управління, продукції тощо.

Велика кількість виробничих зв’язків ,необхідність для виробництва чисельних комплектуючих ,складний технологічний процес ,особливо при використанні агресивних і отруйних речовин, та інші вказані нижче фактори знижують стійкість підприємства :

-район розміщення об’єкта ;

-виробничі зв’язки ;

-системи енергопостачання ;

-внутрішнє планування та забудова території ;

-система управління ;

-технологічний процес ;

-підготовленість до відновлення виробництва.

Підвищення стійкості роботи підприємства в умовах НС досягається: - моніторингом зовнішніх та внутрішніх небезпечних факторів для

підприємства; - підвищенням надійності роботи та створенням дублюючих джерел

енерго -, газо - та водопостачання, а також створенням запасів сировини, палива ,комплектуючих деталей , обладнання і матеріалів ;

- вдосконаленням технологічних процесів виробництва, забезпеченням автоматичного відключення при виході з ладу установок ;

57

-забезпеченням співробітників підприємства ЗІЗ;

-підготовкою в заміській зоні баз для розміщення невиробничих підрозділів підприємства ;

-постійною готовністю аварійно-рятувальних формувань до проведення РіНР ;

-будівництвом та обладнанням ЗС на підприємствах для робітників і службовців та ПУ ;

-проведенням організаційних та інженерно-технічних заходів щодо підготовки підприємства до режиму роботи у НС.

Перевезення при евакуації населення

На основі завдань штабу ЦЗ міста (району) автотранспортна служба визначає кількість населення ,яке необхідно вивезти автотранспортом по кожному збірному евакуаційному пункту (ЗЕП) і проміжному пункту евакуації (ППЕ), кількість потрібних автомобільних колон та кількість автомобілів у них, автогосподарства, що виділяють автомобільні колони ,на які ЗЕП та ППЕ, для якого підприємства та в який час подаються автоколони, час їх відправлення та прибуття на місце висадки.

Вивіз населення планується безпосередньо в місця його приміського розміщення.

Для перевезень по евакуації планується використання всіх автомобілів ,на які покладене перевезення населення і в першу чергу, автобусів ,вантажних ,бортових автомобілів і фургонів, обладнаних сидіннями, а також легкових автомобілів, В разі недостатньої кількості машин планується використання сідельних тягачів з напівпричепами та самоскидів ,які повинні мати пристрої проти самоперекидання кузовів.

Для евакуації медичних установ передбачається використання автобусів та вантажних автомобілів з тентами.

Обладнання вантажних автомобілів для перевезення, посадки та висадки людей виготовляється та накопичується в автогосподарствах ,автомобілі яких залучаються до евакуації.

Легкові автомобілі індивідуальних власників залучаються ,як правило ,для вивозу сімей власників. З цією метою вони прибувають на ЗЕП. Автомобілі зводяться в колони , забезпечуються перепустками установленого зразка і виводяться на маршрути згідно із загальним планом автотранспортної служби.

Крім обладнання автотранспорту для перевезення населення необхідно також виконати спеціальну підготовку пунктів посадки (висадки). Пункт посадки людей на автомобілі вбирається поблизу сіл та ЗЕП на вихідних магістралях із міста і забезпечувати одночасну посадку на всі машини автомобільної колони.

Час на посадку (висадку) однієї автомобільної колони повинен складати

25-30 хв.

58

Для евакуації використовується автотранспорт тих міст, з яких відбувається перевезення .При недостатності транспорту рішенням начальника ЦЗ області залучаються автомобілі найближчих сільських районів.

Вивіз населення з проміжних пунктів евакуації (ППЕ) планується автотранспортом сільських районів .Після закінчення перевезень по евакуації з міст їх транспорт може залучатися для перевезень з ППЕ.

Вивіз населення від залізничних станцій та причалів висадки до місць розміщення здійснюється транспортом сільських районів.

Повідомлення про транспортні події ідуть від керівника автоколони ЦЗ начальникам штабів ЦЗ району(міста), сюди також поступає інформація від ДАІ районів і міст.

3.Порядок організації та проведення досліджень з оцінки стійкості об’єкта в надзвичайних ситуаціях (НС).

Дослідження стійкості роботи підприємства складається із всебічного вивчення умов ,які можуть скластися на об’єкті при НС і оцінки їх впливу на виробничу діяльність підприємства

Мета дослідження –виявити слабкі місця в роботі підприємства при НС та виробити найефективніші пропозиції в підвищенні його стійкості .

Дослідження стійкості проводиться заздалегідь силами інженерного – технічного складу підприємства.

Керівник дослідження - начальник ЦЗ. Тривалість дослідження – 2-3 місяці.

Весь процес планування та проведення дослідження можна поділити на три етапи :

-перший етап – підготовчий ;

-другий етап – оцінка стійкості роботи підприємства в умовах

надзвичайної ситуації ; - третій етап – розробка заходів ,що підвищують стійкість

підприємства.

На першому етапі розробляються керівні документи, визначається склад учасників дослідження та організується їх підготовка .

Основні документи для організації дослідження:

-наказ начальника підприємства;

-календарний план підготовки дослідження;

-план проведення дослідження.

На другому етапі проводиться безпосередньо дослідження стійкості роботи у НС .Кожна група (головного механіка, головного енергетика, нач. штабу ЦЗ та інші ) спеціалістів оцінює стійкість визначених елементів .

На третьому етапі підсумовуються висновки проведених досліджень. Група керівника дослідження на основі доповідей груп спеціалістів

складає загальну доповідь:

- можливості захисту робітників та службовців у НС;

59

-загальна оцінка стійкості об’єкту ,найбільш слабкі ділянки;

-практичні заходи для підвищення стійкості роботи об’єкта. Складання плану заходів по підвищенню стійкості роботи об’єкта.

4.Забезпечення пожежної безпеки на об’єктах транспорт.

Згідно діючого законодавства відповідальність за утримання транспортного підприємства у належному протипожежному стані покладається безпосередньо на керівника (власника).

Власники підприємств зобов'язані:

-розробити комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки ;

-відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення ,інструкції ,інші нормативні акти ,що діють в межах підприємства ,здійснювати постійний контроль за їх додержанням;

-забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

-організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

-утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв’язку ,пожежну техніку ,обладнання та інвентар ,не допускати їх використання не за призначенням;

-створювати уразі потреби підрозділи пожежної охорони ;

-подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки;

-здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж (спринклерні та дренчері установи );

-своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту ,водопостачання тощо;

-проводити службові розслідування випадків пожеж.

60