Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
7-8 ОснФ+ОборКошти+виробн.потужність.doc
Скачиваний:
36
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
531.97 Кб
Скачать

5.6. Амортизація основних фондів

Особливістю основних фондів є поступове перенесення своєї вартості на вартість готової продукції. Це перенесення відбувається таким чином, щоб за період експлуатації фондів відбулося їхнє відшкодування.

Відшкодування основних фондів шляхом включення частини їхньої вартості у витрати на випуск продукції (собівартість) чи на виконану роботу називається амортизацією.

Вона здійснюється з метою нагромадження коштів для наступного відтворення основних фондів. З амортизаційних сум формується амортизаційний фонд, що використовується для відтворення основних фондів.

В умовах ринкових відносин величина амортизаційних відрахувань впливає на ефективність підприємства. З одного боку, занадто висока частка відрахувань збільшує величину витрат виробництва, знижує конкурентноздатність продукції, зменшує обсяг одержуваного прибутку і тому скорочує діапазон можливостей підприємства для подальшого розвитку. З іншого боку, занижена частка відрахувань подовжує термін оборотності коштів, вкладених у придбання основних фондів, а це веде до їх старіння і зниження конкурентноздатності, утраті позицій на ринку.

У планово-директивній економіці, що діяла, амортизації були характерні наступні риси:

  • єдині норми амортизації;

  • прямолінійний рівномірний метод нарахування;

  • наявність двох норм амортизації: на капітальний ремонт і на заміну (реновацію);

  • включення амортизаційних відрахувань у собівартість продукції;

  • нарахування амортизації протягом фактичного терміну служби коштів праці;

  • перерозподіл державою амортизаційних відрахувань на реновацію між підприємствами на безоплатній основі.

Порядок оцінки основних засобів, нарахування їх амортизації, списання з балансу та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається стандартом бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби”, що був затверджений у Міністерстві фінансів України від 27 квітня 2000р. №92.

Вартість основних засобів, яка підлягає амортизації, розраховують як різницю між собівартістю об’єкта (або іншою сумою, що замінює його собівартість у балансі) і його ліквідаційною вартістю.

Об’єктом амортизації є основні засоби, що мають обмежений строк корисної експлуатації. Земля, наприклад, строк корисного використання якої необмежений, не підлягає амортизації.

Строком корисної експлуатації основних засобів є період, впродовж якого підприємство передбачає використовувати відповідний об’єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від його використання.

Строк корисної експлуатації визначає саме підприємство з урахуванням таких чинників:

  • очікуваної потужності або фізичної продуктивності об’єкта:

  • очікуваного фізичного зносу;

  • морального зносу (внаслідок технічного прогресу або зміни попиту на продукцію);

  • правових або аналогічних обмежень щодо використання об’єкта (наприклад, строк оренди, передбачений угодою, або законодавство що визначає граничний строк безпечної експлуатації певних об’єктів, тощо).

Оскільки строк корисної експлуатації визначають виходячи з корисності об’єкту основних засобів для конкретного підприємства, він може бути коротший, ніж нормативний (технічний, економічний) строк експлуатації.

Отже, строк корисної експлуатації відображує наміри керівництва підприємства щодо використання певного об’єкта основних засобів з урахуванням накопиченого досвіду та оцінки ринкової ситуації.

Згідно з Законом України від 24.12.2002р. №349-1У “Про внесення змін до Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” у статті 8 групи 2 і 3 замінити групами 2, 3 і 4.

Для здійснення процесу нарахування амортизації з 01.01.03р. основні фонди підприємства поділяють на наступні групи:

1 група – будинки, споруди, їхні структурні компоненти і передатні пристрої;

2 група – автомобільний транспорт і вузли до нього, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, меблі й інше конторське (офісне) устаткування і приналежності до нього;

3 група – будь-які інші основні фонди, не включені в групи 1, 2 і 4;

4 група – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки визначаються шляхом застосування установлених норм амортизації (На), до балансової вартості (ОФБАЛ) груп основних фондів на початок звітного періоду.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (платежів).

Балансова вартість групи основних фондів на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

ОФБАЛ = ОФП + ВПРИД – ОФВ - А,

де ОФП – первісна балансова вартість групи основних фондів (окремого об’єкта) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

ВПРИД – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому.

ОФВ – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

У разі виведення з експлуатації окремого об’єкта основних фондів групи1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об’єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.

У цьому ж порядку відбувається виведення основних фондів з експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду.

У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду з 01.01.2003р. в такому розмірі (в розрахунку на квартал):

Група 1 - 2 %;

Група 2 - 10 %;

Група 3 - 6 %;

Група 4 - 15 %.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених законодавством.

Зазначене рішення:

    • приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року;

    • доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

Для платників податку, визнаних монополістами згідно із законом, сума амортизаційних відрахувань не є обов’язковою складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги.

Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2, 3, і 4 чи окремих об’єктів основних фондів групи 1, пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп та таких окремих об’єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу.

Нарахування амортизації на основні фонди групи 1 проводиться до досягнення балансової вартості такого об'єкта ста неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта включається до складу валових витрат за результатами відповідного періоду.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.