2.4 Поліпшення механічних характеристик впс

Механічні характеристики вторинного продукту зі зношених виробів можна істотно поліпшити шляхом термічної обробки сировини різними середовищами-теплоносіями (вода, мінеральне масло й ін.) з одночасним ИЧ-опроміненням.

Термообробка в середовищі теплоносія здійснюється за принципом отжигу й включає операції нагрівання, витримки й охолодження. При цьому рівень фізико-механічних показників визначається видом теплоносія, режимом термообробки й часом сушіння, що може становити від 1,5 до 2,5 годин.

В основі більшості пропонованих способів лежить радикальноланцюговий механізм взаємодії між активними групами добавки, що вводиться, або наповнювача й окислених фрагментів базового полімеру. Серед всіх наявних методів найбільший практичний інтерес представляюь композиційні матеріали із вторинної полімерної сировини. Однією з функціональних добавок, що модифікують, може служити природний полімер - лігнін, що є відходом целюлозно-паперової й гідролізної переробки деревини. Він являє собою продукт метаболізму деревини й інших рослин, що накопичуються в процесі лігніфікації в серединній пластинці й клітинній стінці, становлячи 30% всієї її маси ( інші 70% доводяться на целюлозу й гемицеллюлозу).

По своїй хімічній природі лігнін належить до поліфункціональних фенолів, основному класу стабілізаторів полімерів, і досить ефективно впливає на свето- і термостабілізацію окислені полімери і полімери, що окисляються.

Крім ефективного модифікатора вторинної полімерної сировини гідролізний лігнін після відповідної обробки й підготовки у вигляді гідролізного борошна (мікролігніну) може бути використаний для одержання таких цінних у технології переробки пластмас продуктів, як ароматичні стабілізатори, антиоксиданти, структуроутворювачі й добавки, що модифікують, для термопластів, наповнювачі - для реактопластів, сорбенти медичного призначення типу "ЭКОЛИС" для виведення з організму токсинів, важких металів і ін. шкідливих для живого організму речовин, як лікарський препарат при лікуванні цирозу печінки (досліджувалося на кроликах), для одержання ваніліну й ін. цілей.

У ряді європейських країн проблема утилізації використаних пластмасових упакувань нерозривно пов'язана з налагодженням чіткої служби їхнього збору, сортування й розподілу змішаних відходів, оскільки ці операції є самими трудомісткими.

У країнах ЄС питання утилізації відходів упакування вирішуються в рамках єдиного для цих країн закону, спрямованого на попередження наростання об'ємів полімерного упакування й тари, раціональних способів їхньої утилізації, головним чином вторинною переробкою, організацією раціональної системи збору й т.д.

3. Обладнання, застосовуване для утилізації полімерних відходів

3.1 Повні процеси утилізації відходів Приклад 1. Утилізація відходів віконних профілів з полівінілхлориду

Лінія призначена для тонкого роздрібнення профілів із ПВХ і відділення пилу й захисної плівки. Матеріал, що переробляється:виробничий брак і обрізки профілів до 6 метрів у довжину. 

Рисунок 2 - Лінія для утилізації відходів віконних профілів з полівінілхлориду:

1 – подача; 2 – гранулятор комплексної лінії CL (рис. 3б); 3 – млин тонкого подрібнювання AFS (мал.3в); 4 – система видалення пилу із гранул DE; 5 – бункер; 6 – фільтр; 7 – машина для просівання; 8 – вентилятор; 9 – дозуюча лінія.

Точки переробки продукту: [A] Гранули здрібненого ПВХ

[B] Тонкий порошок ПВХ

[C] Пил/захисна плівка

[D] Метали