13. Перша українська колонізація Дикого поля (1363-1478)

Степи Дикого Поля були придатними для розвитку землеробства, скотарства та промислів, що спричиняло колонізацію їх ще в добу Київської держави. Перешкоджали цьому набіги степових кочівників, що хвилями прокочувались по цих землях від найдавніших часів (кіммерійці,скіфи,сармати,гуни,авари,хозари,печеніги,половці,монголо-татарита ін.).

Особливо сприятливими для заселення українцями Дике Поле стало 14-15 ст., коли ці землі ввійшли до складуВеликого князівства Литовського. Під впливом зростаючої небезпеки від нападівкримських татартут у15 ст.сформувалосяукраїнське козацтво.

Наприкінці 18 ст.назва "Дике Поле" перестала вживатися.

Завдяки своєму розташуванню цей регіон здавна належав до числа залюднених. Однак від початку I тисячоліття до н.е. до середини II тисячоліття н.е. він став ареною напруженої боротьби осілих землеробських племен і степових кочівників. Серед них останніми були монголо-татари. Після їх спустошень за причорноморськими степами на тривалий час закріпилася назва «Дике поле».

Зі сходу "Дике поле" обмежовується державним кордоном з Російською Федеративною Республікою, на півночі - Сіверським Дінцем, Оріллю та Тясьмином, а на заході - Синюхою і Кодимою (притоками Південного Бугу), державним кордоном з Молдовою. Не входить до неї Крим, який разом з прилеглими територіямиПриазов'яіПричорномор'ядо 1783 р. складав окреме політичне об'єднання - Кримське ханство.

На території Дикого Поля зараз знаходяться Дніпропетровська,Запорізька,Кіровоградська,Миколаївська,Одеська,ПолтавськаХарківськатаХерсонськаобласті України.

Нині Степова Україна - важливий промислово-аграрний регіон нашої держави. Тут зосереджена більшість підприємств гірничодобувної, металургійної, машинобудівної та хімічної промисловості. На нього припадає понад 40% посівних площ, на яких у 1990 р. було вироблено понад 34% валової продукції сільського господарства. На цій території розташована більшість міст України, людність яких перевищила мільйон чоловік, а загальна чисельність населення краю складає понад 40% усіх громадян держави.

14. 14 Кримсько-татарська Руїна (1478 – 1533 рр.).

Крим.-татр.руїна 1478р.,коли Туреч.підпор.собі Крим.ханство.

Поч.Крим.-татр.руїна підкорен.Туреч.Крим.ханства 1478р. і закін. 1533р.польс.-крим.-турец.миром,за яким польс.король зобов.сплач.ханові щорічну данину золот.монетми.

Налідки Крим.-татар. Руїна негативні:

-перехід Чернігівщини,Сх.Білор.,Новгор.-Сівер.від Литви до Моск.царства на поч.. 16ст.

-знекров.класу укр..феодал.

-втрата екон.і соц..здобутків 1-ї Колон.Дик.П.

-відун.Пд.кордону від Чорн.моря до Черкас.

Позитивні:

-утв.козацтва, як сусп..вагомого прошарку населення.

15. Перший етап другої української колонізації Дикого поля (1533-1569)

Польський шляхтич Дашкович приїхавши на петроковський сейм, на поч. 1533, разом з послами свого приятеля й протегованцями Іслам-гірея, він на запитання сенаторів про способи оборони від Татар, розвинув давнішній проект.

«Коли в сенаті питали того Остафія, оповідає Бельський, якби запобігти тому, щоб Татари не чинили шкод у нас, він радив, щоб ми держали на Дніпрі по всяк час дві тисячі чоловік, які б на чайках боронили перевози від татар, а кілька сот їзди на те, аби їм доводити поживу. Окрім того на островах, яких багато на Дніпрі, побудувати замки й коло них аби осаджено міста. Рада ця подобалася всім, але таки з неї нічого не вийшло».

У цьому проекті бачимо старий проект 20-х р. про те, щоб розложивши коз. військо на Дніпрових перевозах, боронити приступ Татарам.

Дике поле все більше заселяють козаки.

Приклади нападів Татар:

На Татар: коло 1540 нагло ударили на Каїрі на Татар-побили 25 душ, 250 коней забрали; погромили і ограбили гінців татарських, що їхали до Великого князя Мстиславського.

На Турків: з поч. 1538 напад на Очаків. Десь зимою 1540 козаки беруть участь у повстанні Татар проти Порти й разом з ними нищать околиці Білгороду й Тягині.

Результатом були циркуляри розіслані в липні 1541 до пограничних старост, одного й того самого змісту. Польський дворянин Стрет Солтанович мав об’їхати київський, канівський і черкаський і створити реєстр.

З 1545-46 знову скарги турків і татар на козацькі зачіпки, погроми, походи і т. д. 1545 – напад на Очаків. В ті степові відносини, в життя козаччини в тих 50-х роках Вишневецький влив багато нового ферменту. У 1557 присягає у Москві, іде на Крим.

15 жовтня 1563 – убито в Царгороді. З кінцем 1568, наслідком турецьких скарг на шкоду й своєвільство українських козаків, великий князь видає лист на козаків. «Вся Україна й дальші від України повіти добре чують, яку шкоду і полон терплять через лихих і своє вільних людей, через котрих чиняться ці наїзди неприятельських військ.» Великий князь наказує козакам рішуче аби вони вийшли з степів, з Низу з усіх уходів до замків і міст українських і не виходили більше своєвільно, не сміли «шкоди й лупузства чинити чабанам турецьким і татарам кримським». За це обіцяє їм службу й плату при замках.