19. Перші козацькі повстання наприкінці 16 ст.

Наприкінці XVI ст. життя в Україні набуло надзвичайної гостроти. Втрата решток державності відбувалася за умов постійної загрози нападів з боку Туреччини й Кримського ханства, а також посиленого польського наступу на права українців. Український народ опинився перед небезпекою знищення. За таких вкрай несприятливих обставин саме й набирав потужності козацький рух, що ставав рухом національно-визвольним, спрямованим не тільки на боротьбу проти агресії Османської імперії, а й інших ворогів.

Причина повстань:

• Закріпачення селянства і нереєстрових козаків

• Захоплення польськими феодалами пд.-укр. земель

• Ігнорування польським урядом вимог щодо збільшення реєстру.

Основні вимоги:

• Збільшення плати за військову службу

• Розширення козацького реєстру

• Вільні походи проти Кримс. Царства і Османської імперії

• Привілеї для православної церкви

Молдавський похід Івана Підкови.

Незабаром запорожці вирушили в похід до Молдавії, а 29 листопада 1577 р. переможцями вступили до молдавської столиці — Ясс. Підкова став молдавським господарем. На вищі урядові посади він призначив своїх найближчих соратників. Одначе для утвердження на молдавському троні належало отримати згоду турецького султана. З цією метою Іван Підкова відрядив до Константинополя велике посольство. Такий перебіг подій занепокоїв уряд Речі Посполитої. Ні польський король Стефан Баторій, ні уряд Туреччини не підтримали Івана Підкову в його боротьбі проти інших претендентів на молдавський престол.

Повстання Криштофора Косинського(1591-1593)

Територія: Поділля, Київщина, Волинь

Учасники: козаки, селяни-втікачі, міщани

Перебіг подій: Повстанці захопили Білу Церкву, Трипілля, Переяслав. Край було переведено на воєнний стан. 23 січня 1593 – битва під містечком П’яткою на Волині. Після тижня підписали угоду:

• Косинський позбавляється гетьманства

• З реєстру виписують тих хто приєднався до повстання

• Козаки не підтримували дипломатичних угод з ін. державами

Загинув Косинський у травні 1593 під Черкасами. Повстання було придушено.

Козацька війна 1594 під проводом Наливайка

Територія: Брацлавщина, Київщина, Волинь, Білорусь.

Учасники: козаки, селяни, міщани.

Скориставшись війною Польщі і Туреччини. Повстання охопило більшість укр. і білор. земель, що стало загрожувати існуванню держави. Пізніше його розбили в урочищі Солониця. Наливайка стратили 1597р.

Значення козацьких повстань:

• Козацтво проявило себе суспільною силою

• Стали спробою поширити права і привілеї реєстрових козаків на все козацтво

• Козаки набули досвіду організації повстань на великих територіях

• Повстання підтримали селяни і міщани

• Наливайко вперше запропонував ідею створення території, де проживали б тільки козаки.

20. Визвольний рух в Україні 1600-1647

Багато зусиль для мирного розвитку стосунків з Польщею доклав Петро Конашевич-Сагайдачний, який гетьманував у 1616—1622 pp. Родом він був із дрібної української шляхти села Кульчиць під Сам-бором на Львівщині. Навчався в Острозі, 1616 р. прибув на Запорозьку Січ. Очолювані ним козаки здійснили кілька успішних походів проти татар і турків (1607, 1608, 1614, 1615, 1616 pp.). Справжнє визнання Конашевич-Сагайдачний здобув після походу 1616 р. на Кафу (Феодосія), захопивши її і визволивши з неволі полонених. Політична:

Козацьке військо було перетворено на регулярне військове формування, суттєво збільшено кількісний склад козацького флоту

• У гетьманській діяльності керувався прагматизмом, шляхом переговорів та компромісів з польським урядом намагався обстоювати ін­тереси українського народу

• Організовані П. Конашевичем-Сагайдачним успішні воєнні походи проти турок і татар привернули увагу до козаків в Європі

• 1916 р. приєднався до «Ліги міліції християнства», мета якої —боротьба з Османською імперією

• 1620 р. надіслав посольство до московського царя із проханням прийняти козаків на службу

Просвітницька:

• Разом із Військом Запорозьким вступив до Київського братства, забезпечивши його захист і підтрим­ку

• За сприяння П. Конашевича-Сагайдачного в Києві утворився культу­рний осередок, до якого належали І. Борецький, Є. Плетенецький, К. Сакович, М. Смотрицький та ін.

• У зверненнях до польського уря­ду вимагав офіційного визнання православної церкви та надання їй прав і привілеїв

• За його вирішальної участі було відновлено православну ієрархію у Речі Посполитій

• Великі суми грошей заповів шко­лам Львівського і Київського братств

Військова:

Як полководець відзначався схильністю до активних насту­пальних дій і широкого викори­стання фактора раптовості

• Уславився вдалими морськими і сухопутними походами на володіння Османської імперії і Кримське ханство

• 1618 р. разом з великим козацьким військом брав участь у поході королевича Владислава на Москву

• У битві під Хотином (1621 р.) очолював 40-тисячну козацьку армію, яка, приєднавшись до польських військ, відіграла вирішальну роль у розгромі турків

У битві під Хотином П. Конашевича-Сагайдачного було важко поранено і 1622 р. він помер у Києві.

Після смерті Сагайдачного козаки відмовилися від політики компромісів із Польщею. Посилення тиску з боку польського уряду (заборона нереєстрового козацтва, будівництво для контролю над козаками фортеці Кодак на Дніпрі) викликало нову хвилю козацько-селянських повстань. Найбільш відомі з них — повстання 1630 р. під проводом гетьмана Тараса Федоровича (Трясили), повстання 1635 р. під проводом гетьмана Івана Сулими і повстання 1637—1638 pp. під проводом гетьманів Павла Бута (Павлюка) і Якова Острянина.

Придушивши повстання, Польща вжила жорстокі заходи проти козаків. 1638 р. польський сейм ухвалив «Ординацію Війська Запорозького реєстрового», спрямовану на ліквідацію привілеїв козацтва. Проти українців здійснювалася політика жорстокого терору. У документі йшлося про потребу застосувати проти повстанців військову силу. Козаки позбавлялися права обирати старшин, заборонялося також козацьке судочинство. Реєстрове військо обмежувалося шістьма тисячами осіб. Без дозволу урядового комісара під загрозою смерті ніхто не мав права йти на Запорожжя. Козакам не дозволялося селитися в містах, крім прикордонних — Черкас, Чигирина і Корсуня. Два полки реєстровців, по черзі змінюючись, мали постійно перебувати на Запорожжі.

Значення козацьких повстань 20—30-х pp. XVIІ ст.

· Відстоювання українським козацтвом своїх станових прав і привілеїв уперше набуло форми національно-визвольної боротьби.

· Висунуті козаками гасла захисту православ'я, звільнення від кріпацтва і польського панування об'єднали представників різних станів українського суспільства — селян, міщан, православне духовенство.

· Козацтво на практиці довело свою здатність до виконання ролі провідника українського національно-визвольного руху.

Повстання започаткувало новий етап в історії визвольного руху України.

· Попри поразки повстань ідея національного визволення і необхідність боротьби за нього набула поширення в Україні.

21. Причини, характер і рушійні сили української революції під проводом Б.Х.

Причини: створювалися десятиліттями. Ця революція була буржуазною революцією з національно-визвольним забарвленням.

Рушійні сили: козацтво, укр. селянство, міщанство, частина укр. шляхти, православне духовенство.

Характер: антифеодальний, національно-визвольний під релігійними гаслами.

22. Основні етапи української буржуазної революції 1648-1653

1 етап (1648-1649). Формувалися рушійні сили. Ініціатори – окремі групи нереєстрових козаків, які переховувалися в Запор плавнях. В квітні приєдналися реєстрові козаки та кримські татари. Після битви на Жовтих Водах приєдналася Лівобережна Україна. Починався геноцид єврейського народу(селяни вбивали поляків і євреїв). Врятував євреїв Вишневецький який вивів їх з Лубен. В травні після битви під Корсунем до революції приєдналися селяни і городяни Київського воєводства(сюди перекинулись єврейські погроми). Єврейські погроми призвели до того що міста зачинили ворота перед козаками. Євреї захищалися, а поляки зі Львова повтікали до Кракова. Б.Х. брав гроші з євреїв для татар. Пообіцяв що все неправославне населення віддасть в полон татарам. Наприкінці першого етапу шляхта і духовенство приєдналися до революції.

2 ет. (липень-грудень 1648). Найвище піднесення революції. Всі верстви брали участь, контреволюційні табори були у стані розгрому і сумніву. Польського короля ніхто не слухав. Головне революційне гасло – покозачення. Ідеалом був не простий козак, а реєстровий козак, який веде своє господарство, веде буржуазний спосіб життя. Рушійні сили: селяни, міщани, купці пішли в козаки.

3 ет. (грудень-червень 1649). Воєнні дії ведуться тільки в Білорусії. На інших територіях крім Волині і Галичини розбудовується козацька адміністрація з поділом на сотні і полки. Зародок майбутньої Гетьманської держави. Б.Х. не розумів, що він робить. Він заявляв, що він постав проти польського короля, а діє згідно з інструкцією польського короля. Головна особливість – розбудова засад Гетьманської державності. Від революції відходять укр. Волинь і Галичина.

4 ет. (червень 1649 – листопад 1649). Похід козацького війська на Волинь. Облога Збаража, Зборівська битва, Зборівське перемир’я, наслідком якого стало що Б.Х. дозволив забрати зх. Православне населення (Поділля). Реєстр 40 тис., військо в цілому 80 тис.

5 ет. (грудень 1649 – лютий 1650). Зазнають козаки поразки від Білорусії. Завершується будівництво Гетьманської держави. Укладається таємний договір про перехід козацької україни під Турецький протекторат. Польський король довідався про договір і почав готувати нову війну проти козацької України.

6 ет. (лютий 1651 – грудень 1651). Похід Б.Х. на Волинь, поразка під Берестечком, похід поляків на Білу Церкву, похід литовців на Київ і Чернігів. Б.Х. був у повній кризі.

7 ет. (грудень 1651 – жовтень 1653). Видатні військові перемоги під Батогом. Поразка в Молдові. Повернення козаків проти політики війни.

8 ет. (жовтень 1653 – квітень 1654). Московсько-земський собор (жовтень 1653), Рос. посольство Батуріна в Україні, присяга козаків, шляхти,міщанства на вірність Московському цареві, Переяславська рада, Березневі статті. В результаті цих подій ранньо-буржуазна Україна увійшла до складу найбільш феодальної країни.

23. Переяславська рада та її наслідки для українського суспільства.

Перея́славська рáда 1654 року — загальна військова рада, скликана гетьманом Богданом Хмельницьким у місті Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький) для вирішення питання про взаємовідносини між Військом Запорізьким та Московською державою. Місцем проведення генеральної військової ради було обрано м. Переяслав, куди посольство прибуло 31 грудня 1653 р. (10 січня 1654 р).Б. Хмельницький разом з генеральною старшиною прибув 6 (16) січня 1654 р.

У Переяславі 1654 р. старшинська рада відбулася 8 (18) січня, а згодом і генеральна військова рада. У ній взяли участь представники козацтва Київського, Чернігівського та Брацлавського полків та жителі Переяслава. Не було представників від селян, міщан (крім Переяслава) та духовенства.

У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав - України та Московії. Необхідність виходу з-під польської залежності спонукала Б. Хмельницького піти на визнання протекторату московського царя над Україною. Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України, яку згодом неодноразово порушували.

Згідно з Переяславськими домовленостями між гетьманом і царським урядом було укладено Березневі статті 1654. У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав — України та Московії. Необхідність виходу з-під польської залежності спонукала Б.Хмельницького піти на визнання протекторату московського царя над Україною. Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України, яку згодом неодноразово порушували і врешті решт широка автономія українських земель і Запоріжжя звелася протягом 120 років нанівець.