- •1.Первісне суспільство на території України (до 40 тис. Років до н. Е.)
- •2. Общинно-родовий лад на території України (40 тис. Р. До н.Е.- 7 ст. До н.Е.)
- •3. Скіфи на Україні
- •4. Рабовласницьке суспільство на території України (7 ст. До н.Е. – 4 ст. До н.Е.)
- •5. Слов’яни великого переселення народів (2-6 ст н.Е.)
- •6. Слов’янська колонізація східної європи (7-середина 9 ст н.Е.)
- •7. Дохристиянська київська русь: економіка, етносоціальна структура, внутрішня і зовнішня політика (836-988)
- •8. Київська Русь християнської доби: економіка, етносоціальна структура, внутрішня і зовнішня політика (988-1097)
- •9. Боротьба давньоруських князів за давньоукраїнські землі (1097-1238)
- •10. Монголо-татарська руїна (1238-1242)
- •11.Золотоординське ярмо (1245-1363)
- •12. Боротьба польських, литовських, угорських та ординських феодалів на українські землі у 14 ст.
- •13. Перша українська колонізація Дикого поля (1363-1478)
- •14. 14 Кримсько-татарська Руїна (1478 – 1533 рр.).
- •15. Перший етап другої української колонізації Дикого поля (1533-1569)
- •16. Люблінська унія та її наслідки для України
- •17. Другий етап Другої української колонізації Дикого поля: економіка та етносоціальна структура (1569-1647)
- •18 Заснування Запорізької Січі та його значення для українського суспільства
- •19. Перші козацькі повстання наприкінці 16 ст.
- •20. Визвольний рух в Україні 1600-1647
- •24.Російсько-українська-польсько-кримська війна 1654-1657
- •25.Українська Руїна (1658-1681)
- •26. Правобережжя після Руїни (1681-1699)
- •27. Лівобережжя після Руїни (1681-1699)
- •28. Україна і Пн. Війна (1700-1721)
- •30. Поступове обмеження автономії і скасування Гетьманщини (1708-1764)
- •29. Повстання на Правобережній Україні на початку 18 ст.
- •32. Ліквідація запорізької січі (1775 р.)
- •33. Укр. Землі під владою Речі Посполитої у 1700-1772 рр.
- •35. Поділи речі посполитої у XVIII ст. Та їх наслідки для укр. Сусп.
- •36. Україна доби диктатури дворянства: економічна та етносоціальна структура (1775 – 1861)
- •37. Загальноросійський визвольний рух в Укр. Доби диктатури дворянства
- •38. Національно-визвольний рух в Україні у 60- 90-х роках XIX ст.
- •39 Кримська війна та її наслідки для україни
- •40. Українські землі під владою Австрійської імперії у першій половині XIX ст.
- •41. Реформи 1859-1881 рр в Україні
- •42. Скасування кріпацтва
- •43. Буржуазна індустріалізація в Укр. В другій пол.. Хіх ст.
- •44. Етносоціальна структура українського суспільства другої половини хіх століття.
- •45.Загальноросійський визвольний рух в Україні другої половини XIX століття
- •46. Національно-визвольні рухи в Україні другої половини XIX століття
- •47. Особливості індустріалізації в Україні 1900 –1917
- •48. Визвольний рух в Україні 1900-1904
- •49.Україна доби Першої світової війни
- •50.Революція 1905-1907р
- •51.Політичне життя в Україні 1907-1914 р.
- •52.Причини ,характер і рушійні сили Великої російської та українськох революції 1907-1921
- •53.Лютневе збрйне повстання 1917 року та українське суспільство
- •54..Розвиток революції у березні-жовтні 1917 р.
- •55. Проголошення унр та трете двовладдя в Україні (листопад 1917 р. – січеня 1918 р.)
- •56.Український берестейський мир та відновлення влади Центральної влади .Прихована окупація України військами Центральних держав (січень-квітень 1918р.)
- •57.Гетьман п. Скоропадський (грудень-січень 1918)
- •58. Українська Директорія та інтеграція проти неї Антанти і Рад.Росії(грудень 1918 червень1919)
- •14.11.1918 Р. — червень 1920 р
- •59.Перша редакція “воєнного комунізму”в україні 1919
- •60.Воєнно-політичні події в літку 1919 в березні 1920
- •61.Радянсько-польська ук.Війна 1920 року
- •62.Придушення авторитарно-бюрократичної диктатури Врангеля в криму
- •63.Повстанський рух в Україні(1920-1921)
- •64.Нова економічна політика в Україні(1921
- •65.Утворення срср та участь ук.Народу. У цьому процесі
- •1. Державний статус України в 1921-1922 pp.
- •66. Українізація: суть та наслідки 20-30рр
- •67. Завершення промислової індустріалізації в Україні: соціально-економічна сутність та наслідки (1925-1939рр)
- •68. Колективізація в Україні: соціальна-економічна сутність і наслідки (1929-1939рр.)
- •69. Українські землі під владою Польщі, Чехо-Словаччини та Румунії.
- •70. Початок Другої світої війни. Приєднання Західної України до срср та її радянізація (вер. 1939- чер. 1941)
- •71. Захоплення україни блоком фашистських держав. Окупаційний режим.
- •72. Антирадянський рух опору в Україні 1941-1944
- •73. Прорадянський рух опору в Україні 1941-1944
- •74. Вигнання військ блоку фашистських держав в Україні 1943-1944
- •75. Національно-визвольний рух у Західній Україні 1944-1953
- •76. Україна доби культури й. Сталіна: відбудова економіки, особлтвості репресивної політики, голо 1946 1947
- •77. Постсталінська модернізації України (1953 – 1964 рр.).
- •78. Економіка Радянської України доби “загальнонародної держави” (1961 – 1985 рр.).
- •79. Історичні події 65 – 85рр.
- •80.Політичний лад Радянської України доби “загальнонародної держави” (1961 – 1985 рр
- •82. Визвольний рух в Україні доби “загальнонародної держави” (1961 – 1985 рр.).
- •83. Реформи м. Горбачова в Україні 1985-1991
- •84. ПІднесення національно-визвольного руху в Україні 1987-1991
- •85. Ліберально-бюрократична революція 1991р. І відновлення незалежності України.
- •86. Становище економіки України доби відновленої незалежності (1991 – 2013 рр.).
- •87. Етносоціальна стр-а доби відновленої незалежності 1991-2012
- •89. Особливості зовн. Політики урядів України доби відновленої незалежності 1991-2012
- •90 - (88) Політичне життя в Україні доби відновленої незалежності (1991 – 2013 рр.).
- •91. Революція 2004р. Та її наслідки.
- •92. Пол. Боротьба в Україні 2005 - поч.2006.
- •93. Вибори березня 2006 та їх безпосередні насліки.
- •94. Пол. Боротьба в Україні квіт. 2006 - серп. 2007р.
- •95. Дострокові парламентські вибори вересня 2007 та їх безпосередні наслідки.
- •96. Президентські вибори 2010 та їх наслідки
- •98. Парламентські вибори 2012 року та їх соціально-економічні та політичні наслідки.
61.Радянсько-польська ук.Війна 1920 року
Польсько-радянська війна 1920 — війна між Польщею і Українською Народною Республікою, з одного боку, і РСФРР та Українською Соціалістичною Радянською Республікою, з другого, у квітні-жовтні 1920. Це була спроба радянської армії прорватися через Польщу доНімеччини, щоб захопити її та звідти понести соціалістичну революцію по всьому світу.
Більшовицьке керівництво Росії розглядало Польщу як головний ворожий форпост Антанти на російських рубежах. Війська Врангеля і Польщі оцінювалися Леніном як "дві руки міжнародного імперіалізму". В той же час, в Москві не прагнули загострювати відносини з Варшавою. На початку 1920 р. радянський уряд (нота НКИД від 28 січня) звертався до Варшави з пропозицією миру на основі визнання незалежності Польської республіки. Певної відповіді від польської сторони отримано не було. Правда, в середині лютого 1920 р. у Варшаві був складений проект попередніх умов для переговорів з Росією. Від неї вимагали визнати "незалежність національних держав, що виникли на території колишньої Російської імперії, мають в даний момент свої уряди", вивести радянські війська з усіх територій, що входили до першого розділу Польщі до складу Речі Посполитої, а також погодитися на заняття цих територій польськими військами. Навіть країни Антанти віднеслися до цих умов скептично.
Підписання договору про перемир'я і прелімінарні умови миру відбулося 12 жовтня 1920 р. в Ризі. Сторони припиняли військові дії з 18 жовтня. Договір підтверджував державну незалежність УРСР і БССР. Проте, вигравши політично, радянські республіки поступилися Польщі землі Західної Білорусії і Західної України. Межа стала проходити значно східніше за "лінію Керзона", але на захід від тієї, яку радянське керівництво пропонувало до початку квітневого походу Пилсудского. РРФСР, Україна і Польща взаємно підтверджували повагу державного суверенітету і брали на себе зобов'язання "утримуватися від якого-небудь втручання у внутрішні справи іншої сторони" і підтримувати ворожі дії проти будь-якої з них. Польща повинна була відмовитися від підтримки Петлюры і Врангеля. Усі ці положення увійшли до остаточного мирного договору між РРФСР і УРСР, з одного боку, і Польською республікою, з іншою, підписаний 18 березня 1921 р. в Ризі. Міста Львів і Брест виявлялася у складі Польщі. Більше того, радянська Росія повинна була виплатити 30 млн. золотих рублів в рахунок визнання "історичного господарського значення польських земель у складі Російської імперії". Радянсько-польська війна серйозно вплинула на стосунки радянської Росії із західними країнами.
62.Придушення авторитарно-бюрократичної диктатури Врангеля в криму
Після розгрому військ Денікіна залишки білогвардійців укріпилися в Криму, де так звану "Російську армію" очолив генерал Врангель. Користуючись тим, що основні сили більшовиків були зосереджені на польському фронті, Врангель 6 червня 1920 р. виступив із Криму з 30-тисячною армією. Незабаром білогвардійці зайняли Мелітополь і вийшли на лінію Херсон - Нікополь - Бердянськ. У цих умовах керівники РРФСР запропонували Н. Махну укласти військовий союз проти Врангеля. Не йдучи на ідейно-політичний компроміс із більшовиками, Махно дав згоду виступити проти білих.
7 серпня, коли вдалося форсувати Дніпро і захопити плацдарм у районі Каховки. 21 вересня був створений Південний фронт під командуванням М. Фрунзе. Проте і білі встигли укріпити свої позиції в Північній Таврії. Крім того, в результаті проведеної ними мобілізації, чисельність "Російської армії" зросла до 45 тис. солдатів. У вересні війська Врангеля оволоділи Олександрівськом, Маріуполем, Нікополем, але скинути червоних із каховського плацдарму їм не вдалося. У жовтні білогвардійці перейшли до оборони.
29 жовтня Фрунзе завдав сильного удару з каховського плацдарму. У результаті запеклих боїв, зазнавши величезних втрат у людях і техніці, білі були вимушені знову відступити до Криму. Більшовиків чекав нелегкий штурм укріплень на Кримському перешийку. До цього часу співвідношення сил протиборчих сторін різко змінилося: Фрунзе мав у своєму розпорядженні 100-тисячну армію, війська Врангеля налічували близько 25 тис. солдатів і офіцерів.
7 листопада 1920 р. почався штурм Перекопських укріплень білих. При цьому важливу роль відіграли частини Махно, які разом із радянськими військами форсували Сиваш і вдерлися до Криму.
8 листопада червоні, ціною величезних жертв (у деяких частинах втрати склали 85 % особового складу) прорвали укріплення білогвардійців на перешийку. 13 листопада війська Червоної армії та загони Махна вступили до Сімферополя, 15 листопада був захоплений Севастополь. Наступного дня останні кораблі білогвардійців покинули Керч і Ялту. Крим повністю перейшов під контроль більшовиків.
Після розгрому Врангеля Радянський уряд більше не потребував допомоги військ Махна і повернув зброю проти своїх учорашніх союзників. 20 листопада два командири Кримської групи махновської армії були викликані до штабу Фрунзе, де їх розстріляли без суду. Війська Махна у районі Євпаторії оточили радянські дивізії. Не вступаючи в переговори із більшовиками, махновці раптовим ударом прорвали кільце їхніх військ і пішли із Криму, зазнавши при цьому значних втрат. 26 листопада частини Червоної армії оточили штаб Н Махна в Гуляйполі. Але і цього разу Махну вдалося вирватися з оточення і піти на Правобережну Україну. Н Махно продовжував боротьбу з більшовиками до серпня 1921 р., після чого перейшов кордон Румунії, де залишки його армії були інтерновані. Сам Махно емігрував до Франції, де і помер у злиднях.
Захопивши Крим, червоні влаштували тут небачену криваву вакханалію. За роки громадянської війни в Криму скупчилося величезне число біженців, переважно противників радянської влади, і далеко не всім з них вдалося емігрувати за кордон. Крім того, після здачі білими Криму, тут залишалося декілька тисяч білогвардійських офіцерів. Червоні оголосили про амністію всім колишнім офіцерам, але, коли офіцери пройшли реєстрацію, почалося їх масове винищення. Знищенням офіцерів, які повірили слову більшовиків, керували угорський комуніст Бела Кун і ветеран російських більшовиків Розалія Землячка. Були проведені й масові розстріли цивільних осіб. Всього за дуже приблизними даними у Криму було страчено понад 150 тис. чоловік.
Наслідком світової та Громадянської війни були величезні людські втрати. Люди гинули в боях та внаслідок розв'язаного терору. Однак ще більше народу загинуло від голоду та хвороб. Сотні тисяч людей змушені були покинути рідну землю, рятуючи своє життя та життя своїх близьких. В значній мірі це торкнулося культурної та інтелектуальної еліти країни.