Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

іст_УКРАЇНИ_КУРС_ЛЕКЦІЙ_печ._вар

.pdf
Скачиваний:
13
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
4.33 Mб
Скачать

Лекція 5. Українці і світ

Отже, становище й проблеми українців у державах, що виникли на місці колишнього СРСР, й українців, які проживають в інших країнах світу, дозволяють вичленити дві великі підгрупи української діаспори східну і західну. Звичайно, ситуації та умови українських спільнот усередині

кожної з цих підгруп дуже різні й за рядом показників можуть наближатися до іншої підгрупи. Так, говорячи про східну українську діаспору, не можна не помітити особливостей становища українських громад у країнах Балтії, де завдяки меншому періоду панування

тоталітарної системи виявилися більш розвиненими елементи громадянського суспільства. Певні відмінності є й у становищі українських етнічних груп країн Закавказзя, Центральної (Середньої) Азії і Казахстану.

Неоднакові ситуації та проблеми і в українських громад західної діаспори. Тут вирізняються США й Канада, Східна й Західна Європа, Австралія. Радше за принципом «старанова» з великою часткою умовності до західної діаспори долучається незначна сьогодні українська присутність в Азії за межами колишнього СРСР і в Африці. Проте зазначені особливості є відмінностями, так би мовити, другого рівня, які не заперечують об’єктивного поділу української діаспори за найбільш загальними рисами, що відображають рівень, стан та умови її розвитку, на дві великі й багато в чому справді відмінні одна від одної типологічні групи – східну й західну.

Подальша типологія зарубіжного українства ґрунтується на географічному принципі: східна українська діаспора – нові незалежні держави, що виникли на пострадянському просторі (Російська Федерація, Казахстан, Молдова, Білорусь, країни Середньої Азії, Закавказзя, Балтії); західна українська діаспора – Північна Америка (США, Канада), Південна Америка (Аргентина, Бразилія, інші країни), Австралія, Західна Європа (Великобританія, Німеччина, Франція, Італія тощо), Центральна і Східна Європа (Австрія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Польща, Румунія тощо), Азія за межами колишнього СРСР (Китай, Японія, інші країни), Африка (Єгипет, Туніс, інші країни).

Основні міграційні потоки українців

Північна Америка:

США

За даними населення США 1990 р., в цій країні проживало 740,8 тис. осіб українського походження. Від самого початку масової еміграції українців до США спостерігається стала тенденція до збільшення числа осіб, які вважають себе українцями. Нині українці за чисельністю посідають 21-е місце серед усіх етнічних груп цієї країни.

131

Історія України

Приблизно 4/5 американців українського походження народилися в США. Протягом 10 років, що минули від часу останнього перепису, чисельність українців у США зросла на 10,7 тис. чоловік або на 1,5%.

Американці українського походження проживають переважно компактними групами. Найбільше їх сконцентровано в штатах Пенсильванія (129,7 тис. чоловік), Нью-Йорк (121,1 тис.), Нью-Джерсі (73,9 тис.), Каліфорнія (56,2 тис.). У цих чотирьох штатах проживає більше половини (51,4%) всього українського населення Сполучених Штатів. Далі в порядку зменшення чисельності українського населення йдуть Мічиган (43,9 тис.), Огайо (43,6 тис.), Іллінойс (38,4 тис.), Флорида (33,8 тис.), Коннектикут (23,7 тис.), Массачусетс (17,5 тис.), Мериленд (15,9 тис.), Міннесота (10,7 тис.), Техас (13,1 тис.), Віргінія (12,3 тис.), Вашингтон (10,8 тис.). У названих 15 штатах проживає 87% осіб українського походження,у решті 35 – лише 13%.

Канада

Перепис населення Канади 1991 року зафіксував 1 млн.54,3 тис. осіб українського походження. 406,6 тис. або 38,6 % з них зазначили своє єдине українське (обоє батьків – українці), а 647,6 тис. або 61,4 % – змішане походження (один із батьків – українець). Обидві ці групи становили 3,8 % всього канадського населення, що робить українську етнічну спільноту однією з найбільш етнічних меншин Канади. За чисельністю вона посідає п’яте місце серед етнічних спільнот цієї країни, поступаючись тільки британцям, французам, німцям та італійцям.

Більшість українців за даними перепису 1991 р. проживала в провінціях Онтаріо (275,4 тис.), Альберта (266,2 тис.), Британська Колумбія (177,9 тис.), Манітоба (165,9 тис.), Саскачеван (131,1 тис.), Квебек (23,8 тис.) і Нова Шотландія (6,9 тис.).

Південна і Центральна Америка:

Аргентина

За чисельністю осіб українського походження Аргентина є другою після Бразилії країною Латинської Америки. У серпні 1997 р. українська громада Аргентини відзначала віковий ювілей початку еміграції до цієї країни. За різними оцінками, сьогодні в Аргентині проживає від 100 до 500 тис. етнічних українців. На основі врахування різних статистичних джерел та церковного обліку, більшість дослідників сходиться на тому, що найбільш реальною є цифра в 250тис. Розбіжності в даних різних дослідників пов’язані з тим, що під час переписів населення аргентинські власті враховували не національно-етнічну належність іммігрантів, а країну їхнього

132

Лекція 5. Українці і світ

походження. Тому вихідці з Галичини, Закарпаття, Волині й Буковини до Першої Світової війни фіксувалися як австрійці або росіяни, а потім як поляки, чехи, румуни тощо. Цьому сприяла й певна індиферентність неписьменних у своїй більшості українських селян першої хвилі еміграції.

Бразилія

В Бразилії сьогодні проживає, за різними оцінками, від 180 до 400 тис. осіб українського походження. Найбільш вірогідно, чисельність українців у цій країні становить приблизно 350 тис. осіб. З них 310 тис. проживають у штаті Парана, решта в штатах Сан-Паулу, Санта-Катарина, Ріу-Гранді-ду-Сул. Точну кількість бразильських українців встановити важко, оскільки, подібно до Аргентини, імміграційні служби визначали національність українських іммігрантів за тими країнами чи місцевостями, звідки вони прибули. Національність «українець» з’явилася в офіційних документах лише після Другої Світової війни. Діти ж українців, народжені в Бразилії, реєструються вже як бразильці.

Австралія

Під час перепису населення 1986 р. 29,9 тис. жителів Австралії відзначили своє українське походження, зокрема 21,9 тис. – повністю українське і 8,0 тис. – частково українське. Припускаючи, що серед 6,8 % австралійців, які не відповіли на запитання щодо етнічності, особи українського походження становлять таку саму частку, як і серед населення, яке зазначало свою етнічність, дослідники вважають, що загальна чисельність українців «п’ятого континенту» має становити понад 32 тис. осіб.

Із числа 29,9 тис. осіб, які відзначили своє українське походження, 45,5 % народилися в Австралії; 31,3 тис. – в Україні; 9,9 тис. – в Австрії і Німеччині;3,5 тис. – в Польщі; 10,2 тис. – в інших країнах або не вказали, в якій саме.

У другій половині 1980-х років 33,5% українців проживали в штаті Вікторія (адміністративний центр – Мельбурн); 31,2% – у штаті Новій Південний Вельс (Сідней); 15,8% – у штаті Південна Австралія (Аделаїда); 8,6 % – у штаті Квінсленд (Брізбен); 7,2% – у штаті Західна Австралія (Перт); 2,3% – на території Федеральної столиці (Канберра); 1,4 % – у штаті Тасманія (Хобарт); 0,3 % – на Північній території. Понад 85 % українців проживає в п’яти найбільших містах та їхніх околицях – Сідней, Мельбурн, Аделаїді, Брізбені й Перті.

133

Історія України

Західна Європа:

Великобританія

У доповіді, представленій у березні 1985 р. парламентові державним секретарем Великобританії з питань освіти й науки лордом Свонном, зазначалося, що чисельність осіб повністю або частково українського походження в цій країні становить 20-30 тис. Дещо іншу цифру називає Союз українців у Британії, який вважає, що кількість українців у Сполученому Королівстві сягає 35 тис. осіб. Більш достовірних даних бракує, оскільки статистика не враховує етнічного походження населення.

Найбільш українські громади проживають в Англії на північному заході (міста Манчестер, Рочдейл, Олдгам, Болтон, Бері та інші), Північному сході (міста Ноттінгем, Лестер, Дарбі ті інші), центральному заході (міста Лондон, Федінг, Лютон та інші). Значно менше українців (близько 1 тис. осіб) проживає в південному Велсі, в Сванзій та Кардіфі. Майже немає українців у Північній Ірландіі. Найчисельніші українські громади – в Манчестері (понад 2 тис. осіб) і Лондоні (близько 1,5 тис.).

Німеччина

У Німеччині проживає приблизно 20 тис. українців. Українська діаспора тут в основному сформувалася в два етапи: між Першою і Другою світовими війнами й після 1941 р. Відразу після закінчення Першої cвітової війни багато українців поселилося в Берліні. У 1918 р. тут було створено посольство України, що існувало до 1921 р. Виник ряд українських установ. Українці, зв’язані з цими установами та різними місіями Української Народної Республіки, дали початок українській громаді в Німеччині.

Центральна і Східна Європа:

Польща

За різними оцінками, в Польщі проживає від 250 до 500 тис. українців (в публікаціях найчастіше зустрічається цифра 300-350 тис.). Основна маса українського населення проживає розсіяно в західних і особливо північних регіонах Польщі – Ольштинському, Гданському, Кошалінському, Щецинському та Вроцлавському воєводствах. Українське населення Польщі тісно інтегроване в місцеве соціально-економічне й культурне середовище. Серед польських українців є багато відомих діячів, які працюють у науково-культурній сфері, в різних галузях економіки, промисловості та сільського господарства.

У нинішніх кордонах Польщі українці становлять автохтонну етнічну групу. Їхні предки споконвіку проживали на землях Бойківщини, Лемківщини, Підляшшя, Холмщини, Надсяння, що входять до складу Польщі.

134

Лекція 5. Українці і світ

Словаччина

За даними офіційної статистики Словаччини, наприкінці 1995 р. в цій країні проживало 32 тис. осіб українського походження, з них 17,3 тис. (54,1 %) ідентифікували себе як русини і 14,7 тис. (45,9%) – як українці (русини-українці).

СНД

Білорусь

За даними перепису 1989 р. на території Білорусі проживало 291 тис. українців (2,9% всього населення республіки). Найбільш компактно вони розселені в Гомельській (68 тис.) і Брестській (60 тис.) областях. Близько половини українців (45,5%) вважають українську своєю рідною мовою. Крім того, ще 16,4% українців, за даними цього перепису, вільно володіють українською.

Російська Федерація

За даними перепису 1989 р. в Російській Федерації, в основному в містах проживало 4 млн.362,9 тис. українців, що становило 3 % всього населення країни. На думку ряду фахівців, реальна чисельність осіб українського походження в Росії значно більша й оцінюється цифрою від 10 до 20 млн. Частина українського населення Російської Федерації проживає на землях, які українці освоювали самі або спільно з росіянами (Курська й Воронізька області, Кубань, Ставропольський край, Поволжя, Сибір, Далекий Схід).

Приблизно дві третини українців у кінці 1980-х років проживали в європейській частині Росії і трохи більше однієї третини – в азійській (у Сибіру та Далекому Сході). В європейській частині найбільше українського населення було в Центральному економічному районі – 674,8 тис. осіб (2,2% всього населення), зокрема в Москві – 252,7 тис. (2,8 % жителів столиці). Іншим районом найвищої концентрації українського населення був Північний Кавказ – 479,4 тис. осіб (3,2 % населення). Значна кількість українців проживала в Уральському економічному районі – 442,7 тис. (2,1%), в Поволжі 350,7 тис. (2,1%), в Північному економічному районі – 310 тис. (5,1% населення) та в Північно-Західному економічному районі – 292,7 тис. (3,2%), зокрема в Санкт-Петербурзі (тоді ще Ленінграді) – 151 тис. (3,0% жителів міста). Відносно мало українців було у ВолгоВятському економічному районі – 71,3 тис. (близько 0,7 % населення).

135

Історія України

Казахстан

Українська діаспора в Казахстані за своєю чисельністю посідає третє місце серед українських громад світу (після української діаспори в Російській Федерації та США). За переписом 1989 р. в Казахстані проживало 896,2 тис. українців (5,4% населення республіки). Згідно з інформацією газети «Українські новини» (Алмати), на початок 1998 р. близько 796 тис. громадян Казахстану самоідентифікують себе з українським етносом. Українці розселені переважно на півночі Казахстану. Значний відсоток їх проживає в Караганді, Астані, Павлодарі, Семипалатинську, Талдикургані, Шортанди й Алмати, а також у місцевостях навколо цих міст.

Першими українцями на казахській землі вважаються заслані до Північного Казахстану (Західного Сибіру) учасники придушеного 1768 р. гайдамацького руху, відомого в історії під назвою «Коліївщина».

Киргистан

Українська діаспора в Киргистані є другою за чисельністю серед країн Центральної (Середньої) Азії – колишніх республік СРСР. За даними Національного статистичного комітету Киргизстану, чисельність українців у цій державі на початок 1997 р. становила 71,2 тис. чоловік. За даними перепису населення 1989 р. в Киргистані проживало 103,3 тис. українців (2,5 % населення республіки). Основними теоріями поселення українців були на той час райони республіканського підпорядкування (47,5 тис. осіб

– 4,8 % всього населення), місто Бішкек (34,3 тис. осіб), Ошська (18,4 тис. осіб – 1% населення) та Іссик-Кульська (7,7 тис. осіб – 1,2% населення) області. Тільки 34,1% українців вважали українську мову своєю рідною, ще 5,9% вільно нею володіли.

Азербайджан

За переписом 1989 р. в Азербайджані проживало 32,3 тис. українців, які становили 0,5 % всього населення республіки. Більш як половина їх була сконцентрована в Баку (18,3 тис. або 1,0 % населення столиці). Досить чисельні громади були в Сумгаїті (2,3 тис.) й Гянджи (1,8 тис.), невелика – в Алі-Байрамли (439 осіб).У Нагірно-Карабаській автономній області проживало 416 українців. Українську вважали рідною мовою 65,3 % осіб, а з українців Баку – 57,8%.

136

Лекція 5. Українці і світ

Грузія

За неофіційними даними (оцінки Асоціації українців-жителів Грузії), на початок 1995 р. в цій країні проживала приблизно 41 тис. українців. За даними перепису 1989 р. в Грузії проживало 52,4 тис. українців, що становило 1% усього населення цієї республіки та понад 50% українців Закавказзя. Найбільші скупчення були в Тбілісі (16,1 тис. або майже третина українського населення Грузії), Абхазькій АРСР (11,7 тис.), Аджарській АРСР (5,9 тис.).У міських поселеннях, крім Тбілісі, найбільше українців проживало в Сухумі – 4 тис. (3,4 % жителів міста), Батумі – близько 4 тис.(2,9%), Гаграх – 2,9 тис.(3,8%), Руставі – 2,7 тис. (1,7 %), Кутаїсі – 2 тис.(0,9%), Поті – 1,7 тис.(3,4%).

Більш як половина українців Грузії (53,4%) вважала українську мову рідною, зокрема в Абхазії – 57,6%, в Аджарії – 55,3%, в Тбілісі – 42,6%.

Держави Балтії

Естонія

Згідно з даними Департаменту статистики Естонської Республіки на початок 1995 р. в цій країні проживало 39,6 тис. українців (2,7 % населення). За шість років, що минули від часу перепису населення 1989 р., їхня чисельність скоротилась на 8,7 тис. осіб. За даними перепису населення 1989 р. в Естонії проживало 48,3 тис. українців, які становили 3,1 % всього населення республіки. Половина всіх українців Естонії (24,2 тис.) мешкала її столиці – Талліні, решта – в інших містах на півночі країни. Важали українську мову рідною 44,2% українців Естонії, зокрема в Талліні – 42,1%.

Переважна більшість українців Естонії не є сьогодні громадянами цієї держави, що створює значні труднощі в реалізації ними своїх національнокультурних інтересів і потреб, а також стає на перешкоді підписанню міжурядових угод у цій сфері. Наприклад, українсько-естонської угоди про забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин.

Латвія

За даними Регістру жителів Латвії на 20 лютого 1995 р. в цій країні проживало 69,3 тис. українців, які становили 2,7% всього її населення. Тільки 19,4% з них народилися в Латвії, дві третини приїхали сюди після 1945 р. з України, решта прибула з інших республік колишнього СРСР, головне з Росії. Абсолютна більшість українців є міськими жителями. Майже половина (34,0 тис. осіб) проживає в Ризі, становлячи близько 4,2 % постійних жителів столиці. Понад 70% решти українців сконцентровані в семи інших містах Латвії. Найбільше їх у Лієпаї (близько 6 % городян).

137

Історія України

Українці Латвії мають відносно високий рівень освіти. У віці понад 15 років, у розрахунку на одну тисячу,753 особи мають середню або вищу освіту (у латишів цей показник становить 535, у Росії – 640 осіб), 161 – вищу. У цьому аспекті українців випереджають лише євреї Латвії.

Згідно з даними перепису 1989 р. 33% українців Латвії було зайнято в промисловості, 8,6 % – в сільському господарстві, 8,9% – на будівництві, 6,6 % – в торгівлі, 10,7 % – в транспорті й службі зв’язку, 5,6% – в охороні здоров’я й службі соціального забезпечення, 2,1 % – в науці. Високу питому вагу становили офіцери й прапорщики розміщених на території Латвії частин Радянської Армії. Близько половини українців (49,5 %) вважали рідною мовою українську.

Литва

За переписом населення 1989 р. в Литві проживало 44,8 тис. українців, що становило 1,2% населення республіки. Понад дві третини з них (78,6%) народилися за межами Литви. Майже третина українців (13,3 тис.) проживала у Вільнюсі. Значні громади українців були в Клайпеді (7,8 тис. осіб), Каунасі (5,2 тис.), Шауляї (2,7 тис.), Панєвєжисі (1,2 тис.), а також в окремих районах Литви – Ігналінському (2,4 тис.), Іонавському (1,3 тис.), Тракайському (1,1 тис.).Українці посідають у Литві друге місце (після євреїв) за часткою осіб, які мають вищу освіту (21,9 %), і перше – за часткою осіб із середньою спеціальною освітою (28,7%).

Українці в Азії та Африці Китай. До революції 1917 р. в Маньчжурію переселилося понад 20 тис.

українських сімей. Найбільша кількість переселенців осіла в Харбіні, місті, заснованому 1898 р. Невдовзі воно стало центром усієї північної Меньчжурії. За непрямими підрахунками, у 1920-х–1930- х роках у Харбіні проживало понад 15 тис. українців, а всього в Маньчжурії (Харбін, Мукден, Дайрен, Кірін тощо) – від 30 до 40 тис. Вони підтримували тісні зв’язки з «материковою» Україною і з українцями, які проживали на Далекому Сході.

Враховуючи всі українські скупчення в Китаї в 1920-х-1940-х роках (Маньчжурія і передусім Харбін, а також Шанхай, Тяньцзінь і Циндао), загальну кількість українців у цій країні на той час можна оцінювати цифрою в межах від 35 до50 тис. чоловік.

Говорити про українську етнічність у Китаї як про скільки-небудь помітний фактор нинішньої китайської дійсності важко. Хоча за даними сучасного китайського українознавця професора Хе Жунчана, очевидно, що всі вони цілком асимілювалися і інтегрувалися в суспільне життя цієї країни.

138

Лекція 5. Українці і світ

Туреччина

Після розгрому Запорозької Січі частина козаків (близько 10 тис.) змушена була покинути рідні землі й оселитися на території Османської імперії в гирлі Дунаю. Тут вони заснували Задунайську Січ, яка проіснувала до 1828 року.

Через брак необхідних джерел важко встановити точну кількість українців і показати конкретні вияви українського громадського життя в Туреччині протягом 1920-х-1940-х років. Відомо, що за кілька років після закінчення громадянської війни через Стамбул пройшли й певний час проживали в Туреччині понад 300 тис. емігрантів (так званих «білих»), вихідців із Росії. Значну частину цих емігрантів становили українці.

За даними журналу «Тризуб» (1928 р., ч. 22-23), чисельність організованих українців у Туреччині становила у цей час приблизно 450460 чол. Водночас у доповіді представника Української громади в Туреччині В. Филоновича на 1-й конференції української еміграції в Празі (червень 1929 р.) зазначалося, що в Туреччині перебуває 200-250 українських емігрантів.

Українська громада в Туреччині як один із осередків, що входили до складу Української Головної Еміграційної Ради, проіснувала до кінця 1950-х років. Давні емігранти повмирали, а їхні нащадки (їх було небагато) асимілювалися.

Туніс

На початку 1920-х років в Єгипті й Тунісі недовгий час проживало певне число українців, які з’явилися тут у складі рештків російських армій Денікіна і Врангеля. Зокрема, серед 6 тис. врангельців, що 1921 р. на 34 кораблях дісталися до Тунісу, було близько 2 тис. українців. Їх розмістили в таборах на околицях Бізерти.

Невелика українська колонія (до 300 осіб) протягом 1947-1956 рр. проживала в селищі Бен-Метір (Туніс) ,де було налагоджене повнокровне суспільне життя. Колонія виникла завдяки ініціативі інженерабудівельника Сидора Тим’яка ,який у червні 1947 р. уклав угоду з французькою будівельною фірмою про виїзд українських фахівців і робітників, які перебували в таборах переміщених осіб в Австрії та Німеччині, на будівництво греблі в Тунісі. У 1947-1948 рр. до Бен-Метіру кількома транспортами прибуло 285 українців, поміж них жінки і діти. Спочатку життям поселенців опікувалася технічна рада, а згодом оформилася Українська громада з управою, яка обиралась.

139

Історія України

Таким чином, українці упродовж тривалого часу залишали свою

Батьківщину й опинялися на короткий час або оселялися на постійне проживання поза межами материнського етнічного регіону. Та незважаючи на це, більшість українців усвідомлює свою приналежність до українського етносу, виокремлюючи себе з-поміж інших етнічних спільнот. Українська діаспора має кілька етапів свого становлення і велике поширення у світі.

Багатогранна сукупна реальність, яку ми означаємо поняттям «українська діаспора», характеризується такими рисами:

1)стрижневим моментом поняття «українська діаспора» є фіксація факту перебування частини українського етносу за межами території його ядра - України;

2)термін «діаспора» підкреслює факт переважно недобровільного розсіяння людей одного етнічного (в нашому випадку – українського) походження;

3)за невеликими винятками, вся українська діаспора, враховуючи те, що вона зазнає постійних впливів з боку інших етнічностей, належить до маргінального прошарку українського етносу;

4)українська діаспора частково розселена компактно, а частково розсіяно, її походження, з одного боку, автохтонне (оскільки частина українського населення опинилася у складі інших держав унаслідок територіальних поділів і перерозподілів), з іншого – іммігрантське;

5)діаспора становить уже інтегральну частину країни поселення, внаслідок чого її члени, на відміну од недавніх іммігрантів, звичайно є громадянами даної країни, які не мають наміру повертатися на історичну батьківщину, прагнучи водночас одержати від останньої допомогу в збереженні своєї етнокультурної ідентичності;

Налагодження, розширення і усіляке зміцнення зв’язків з українською діаспорою не тільки є певним моральним обов'язком України як історичної батьківщини всіх зарубіжних українців, а й має на меті досягнення певних раціональних політичних та економічних цілей. Зокрема, це стосується використання інтелектуального, політичного та економічного потенціалу діаспори для встановлення дружніх і тісних стосунків України з державами проживання зарубіжних українців, посилення ролі, яку відіграє Україна у світовому співтоваристві. У цьому інтереси Української держави й української діаспори цілком збігаються.

140

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.