Особливості використання прикметників у професійному мовленні

1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, ідеальний, організаційний. Треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, із двозначним змістом, із суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови: роботящий – працьовитий, малюсінький – дуже малого розміру, рад – радий.

2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників дуже, надто, більш, менш та ін.: дуже працьовитий, надто великий, менш вдалий.

3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників більш, найбільш, менш. найменш (слід уникати суфікса -іш-): більш рішучий, найбільш доцільний, менш оптимальний, найменш продуктивний.

4. Уникають вживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. відмінку: студентові досягнення – досягнення студента або студентські досягнення, Петренкові пропозиції – пропозиції Петренка.

Але усталеним є вживання присвійних прикметників у термінологічних словосполученнях (адамове яблуко, базедова хвороба, бертолетова сіль, кесарів розтин, рентгенівський апарат), у крилатих висловах (сізіфова праця, дамоклів меч).

5. Уникають уживання прикметників, що походять від географічних назв, із додатковим іменником-поясненням: білоцерківський житель – житель м. Біла Церква, брестська адреса – адреса в м. Брест.

6. Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді: старший викладач, новий професор, досвідчений кардіолог, молодший лаборант.

7. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності: медичне приладдя, кучеряве волосся, пошкоджене коріння.

Граматичні форми власних назв

Українські прізвища, імена та імена по батькові

Прізвища іменникового типу відмінюються за зразком імен­ників відповідної відміни і групи.

		І відміна
Відмін- ки	Тверда	М’яка		Мішана
	група	група		група
Н.	Нехода	Головня	Гамалія	Меша
Р.	Неходи	Головні	Гамалії	Меші
Д.	Неході	Головні	Гамалії	Меші
3.	Неходу	Головню	Гамалію	Мешу
О.	Неходою	Головнею	Гамалією	Мешею
М.	(на) Неході	... Головні	... Гамалії	... Меші

Примітка. Прізвища типу Гайдученя, Зубеня, Сергієня, що по­ходять від іменників IV відміни гайдученя, зубеня, разом із зміною наголосу втратили при відміню­ванні суфікс -ат- (-ят-) і відмінюються за типом іменників І відміни: Гайдучені, Зубеню, Сергієнею.

	II відміна
Відмін­ки Н. Р. Д. З. O. М.	Тверда група		М'яка група
	Коваленко Кочур Коваленка Кочура Коваленкові Кочурові Коваленку Кочуру Коваленка Кочура Коваленком Кочуром (на) Коваленкові ...Кочурові Коваленку Кочуру		Горобець Гайдай Горобця Гайдая Горобцеві Гайдаєві Горобцю Гайдаю Горобця Гайдая Горобцем Гойдаєм ...Горобцеві ...Гайдаєві Горобцю Гайдаю
	II відміна
Від- мін­ки
	М'яка група		Мішана група
Н. Р. Д. З. О. М.	Токар Пільо Токаря Піля Токареві Пілеві Токарю Пілю Токаря Піля Токарем Пілем (на) Токареві ...Пілеві Токарі Пілю, Пілі	Кардаш Кардаша	Маляр Маляр Маляра Маляра
		Кардашеві Маляреві Молярові
		Кардашу Кардаша	Маляру Маляру Маляра Маляра
		Кардашем Маляром Малярем ...Кардашеві ...Маляреві Молярові
		Кардашу	Маляру Маляру

Примітки: 1. Прізвища, що закінчуються на -р, належать до твердої, м'якої і мішаної груп. За типом твердої групи відмінюються всі прізвища, крім тих, що мають у своєму складі -ар (-яр): Вихор, Кушнір, Снігур, Сокур, Спектор, Тур та под. До м'якої групи належить частина прізвищ із суфіксом -ар: Бондар, Кобзар, Крамар, Пузир, Пуш­кар, Свічкар та под.

До мішаної групи — прізвища із суфіксом -яр: Дігтяр, Золяр, Козяр та под.

Але прізвища Гайдар, Гончар відмінюються за ти­пом твердої, а не мішаної групи (хоч гончар — гон­чаря, гончареві...).

2. За типом II відміни змінюються чоловічі прізви­ща на зразок Піч, Рись, Розкіш — Пічем, Рисем, Розкошем, хоч утворені вони від іменників жіно­чого роду III відміни.

3. На відміну від однозвучних загальних назв, що мають у Р. відмінку однини закінчення -у (-ю), прізвища у цьому відмінку закінчуються на -а (-я): Борщ — Борща, Гай — Гая, Грім — Грома, Сніг — Сніга, Холод — Холода.

До іменникових, а не прикметникових прізвищ належать прізвища із суфіксом -ин, що означали національну прина­лежність: Волошин, Грузин, Литвин, Русин, Сербин. О. відмінок однини у чоловічих прізвищах цього типу має закін­чення -ом (а не -им): Волошином, Грузином, Литвином та ін.

Прізвища прикметникового походження мають закінчен­ня прикметників чоловічого чи жіночого роду відповідної гру­пи — твердої або м'якої.

Н. Р. Д. З. О. М. Н. Р. Д. 3. О. М. Н. Р. Д. 3. О. М.

Павлушин Павлушина Павлушину Павлушина Павлушиним (на) Павлушинові Павлушині Павлушину Ковалевський Ковалевського Ковалевському Ковалевського Ковалевським (на) Ковалевському Ковалевськім Городній Городнього Городньому Городнього Городнім (на) Городньому

Ільїн Ільїна Ільїна Ільїної Ільїну Ільїній Ільїна Ільїну Ільїним Ільїною ...Ільїнові ...Ільїній Ільїні Ільїну Ковалевська Ковалевської Ковалевській Ковалевську Ковалевською ...Ковалевській Городня Городньої Городній Городню Городньою ...Городній

Прізвища, що походять від нечленних (коротких) форм якісних та відносних прикметників (Буй, Глух, Куц, Молод), нечленних форм дієприкметників (Бажан, Кохан, Продан, Рубан), утратили граматичні ознаки першооснови і відмінюються як іменники твердої, м'якої або мішаної групи II відміни: Жуй, Пух, Коць, Молот, Таран.

Н. Р. Д. 3. О. М.

Куц Куца Куцові Куцу Куца Куцом (при) Куцові (на) Куцу (на) Куці

Буй Буя Буєві Бую Буя Буєм ... Буєві ... Бую ...Буї

Глух Глуха Глухові Глуху Глуха Глухом ...Глухові ...Глуху ...Глусі

Прізвища, що мають форму присвійних прикметників із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Кирчів, Гуреїв, Зеров, Лечев, Беєв, Домчин, Ільїн та прізвища на -ишин (-їшин): Гнатишин, Андріїшин відмінюються за зразками:

Н. Р. Д. 3. О. М. Н. Р. Д. 3. О. М.	Кирчів Кирчева Кирчеву Кирчева Кирчевим (при) Кирчеву Домчин Домчина Домчинові Домчину Домчина Домчиним	Гуреїв Зеров Лечев Беєв
		Гуреєва Зерова Лечева Беєва
		Гуреєву Зерову Лечеву Беєву
		Гуреєва Зерова Лечева Беєва
		Гуреєвим Зеровим Лечевим Беєвим
		...Гуреєву ...Зерову ...Лечеву ...Беєву
		Андріїшин
		Андріїшина
		Андріїшинові
		Андріїшину
		Андріїшина
		Андріїшиним
	(при) Домчинові ...Андріїшинові
	(при) Ддмчині (на) Домчину	...Андріїшині
		...Андріїшину

Примітки: 1. У прізвищах на -ів звук і чергується у відкрито­му складі з о тільки після твердих приголосних (Степанів — Степанову, бо Степан; Якимів — Якимовим, бо Яким), і з є тільки після м'яких та шиплячих приголосних (Іванців — Іванцева, бо Іванець; Лукашів — Лукашевим, бо Лукаш).

2. Нормативним є також відмінювання прізвищ на -ів, -їв за таким зразком: Михайлів — Михайліву, Луків — Луківом, Стеців — Стеціва та под. (що зумовлено традицією різних територій, а не фонетичними правилами).

Форми множини утворюються тільки на позна­чення сім'ї (з особливостями форм Р. відмінка): Голоблі — Голоблів, Паляниці — Паляниців.

Складні випадки написання та відмінювання українських прізвищ

Деякі прізвища функціонують як юридично-правові оди­ниці у своїх орфографічних та фонетичних варіантах, які пере­даються за традицією вживання як різні за джерелом похо­дження:

Бондарук — Боднарук

Герасименко — Гарасименко

Гнатенко — Ігнатенко

Задорджний — Задорджній

Колесник — Колісник

Олексієнко — Алексієнко

Панасенко — Опанасенко

Петльований — Питлюваний

Чебурко — Чепурко та ін.

Нормативним є написання прізвищ на -иченко: Калиниченко, Михайличенко, Мірошниченко, Павличенко, Різниченко, Удовиченко та под. (хоча Ісіченко).

Не подвоюються приголосні у прізвищах: Кириленко, Комі­сар, Комісаренко, Поліський, Савенко, Філіпенко, Черкаський.

И пишеться:

а) у переважній більшості після к: Кизя, Кикоть, Кищук, Кизим;

б) у суфіксах -их(а): Зубиха, Костиха, Павлиха; -инськ(ий), -ицьк(ий): Карпинський, Микулинський, Мотовицький, Петрицький.

І пишеться у суфіксі -ій під наголосом: Бабій, Багрій, Журбій, Завалій, Мокрій, Яцій.

У практиці написання складних прізвищ традиційно знач­на частина форм уживається без закономірного переходу о в і у закритому складі: Біловол, Довгонос, Лисогор, Чорновол.

Але існує тип прізвищ, де голосні о, е при відмінюванні чергуються в закритому складі з і: Біловіл — Біловола, Кривоніс — Кривоносу, Сивокінь — на Сивоконі, Чорновіл — Чорноволу.

Голосні о, е чергуються з нульовим звуком (випадають): Бурячок — Бурячка, Вітер — Вітра, Кравець — Кравця, Май­стер — Майстра.

У прізвищах Жнець, Швець, Чернець при відмінюванні теж відбувається випадання є: Жнеця, Швецю (хоча жнець — жен­ця, швець — шевцю), Чернецем (хоча чернець — ченцем).

Відбувається чергування голосних за загальними правилами: Кіт — Кота, Корінь — Кореневі, Никін — Никона, Чечіль — Чечеля.

Однак не відбувається чергування у прізвищах: Кисіль — Кисіля, Куліш — Кулішеві, Лакіш — Лакішем, Свистіль — Свистіля, Чіп — Чіпом, що зумовлене бажанням відокремити прізвище від подібного слова, тобто традиційною практикою вживання або потребою збереження ідентичності основи.

Відмінюються обидві частини складних прізвищ, якщо пер­ша частина може бути самостійним прізвищем: Квітка-, Гу­лак-, Карпенко-, Мамин-, Нечуй- та ін.

Не відмінюються: Бонч-, Долъд-, Кос-, Кара- і под.

Паралельні форми існують і відповідно відмінюються:

Тверда група	М'яка група
Задорджний — Задорожного Зарудний — Зарудного Городний — Городного	Задорожній — Задорожнього Зарудній — Заруднього Городній — Городнього

До невідмінюваних належать поодинокі чоловічі прізви­ща, наприклад: Зене, Леле, Півторадні, Дожі.

Кл. відмінок прізвищ має два нормативні варіанти: Бей! Бею! Негода! Негодо! Коваленко! Коваленку! Сухомлин! Сухомлине!