- •Морфологічні норми професійного мовлення. Граматична правильність як ознака культури усного та писемного фахового спілкування Теоретичний матеріал
- •Іменник
- •Давальний відмінок однини
- •Кличний відмінок однини
- •Форми невідмінюваних іменників
- •Прикметник
- •Ступені порівняння якісних прикметників
- •Без порівняння велика міра якості передається:
- •Творення відносних прикметників
- •Творення і вживання присвійних прикметників
- •Особливості використання прикметників у професійному мовленні
- •Граматичні форми власних назв
- •Правопис імен
- •Особливості творення та відмінювання форм по батькові
- •Географічні назви
- •Зразки відмінювання географічних назв
- •Прикладки
- •Займенник
- •Відмінювання займенників
- •Особові та зворотний займенники
- •Присвійні займенники
- •Вказівні займенники
- •Означальні займенники
- •Питально-відносні займенники
- •Неозначені та заперечні займенники
- •Особливості використання займенників у професійному мовленні
- •Числівник
- •Відмінювання числівників
- •Зразок відмінювання числівників двісті, п'ятсот, шістсот
- •Відмінювання порядкових числівників
- •Відмінювання дробових числівників
- •Зв'язок числівника з іменником
- •Особливості використання числівників у професійному мовленні
- •Дієслово
- •Дієвідмінювання
- •Творення форм наказового способу
- •Закінчення дієслів наказового способу
- •Безособові дієслова
- •Прислівники (складні)
- •2. О к р е м о пишуться:
- •3. Через дефіс пишуться:
- •Особливості використання прийменників у професійному мовленні
Давальний відмінок однини
|
Закінчення |
Група |
Приклади |
|
-ові, -у |
тверда |
будинкові (-у), відмінкові (-у), директорові (-у), Петрові (-у); |
|
-еві, -у, -ю |
мішана та м'яка після приголосного |
плющеві (-у), калачеві (-у), товаришеві (-у); велетневі (-ю), журавлеві (-ю), секретареві (-ю), каменеві (-ю); |
|
| ||
|
-єві, -ю |
м'яка після голосного та апострофа |
добродієві (-ю), краєві (-ю), солов'єві (-ю), Андрієві (-ю) |
|
|
У в а г а! 1. Для уникання одноманітних форм, коли пишуться поряд кілька іменників чоловічого роду, слід чергувати форми з різними закінченнями, спочатку вживати -ові, -еві (-єві), а тоді — -у (-ю): Гордієнкові Василю Іллічу, Петрові Михайловичу Карпенкові, панові директору, добродієві професору, товаришеві Голованю Іванові Олеговичу.
2. Щоб уникнути немилозвучного збігу та не спричиняти спотвореного значення закінчення -у (-ю), вживають лише:
а) у субстантивованих прикметниках-прізвищах із суфіксами -ов, -ев, -єв, -ів, -їв: Арсеньєву, Ветрову, Грачову, Іванову, Кабакову, Кабанову, Петрову, Щоголєву та под.;
б) у географічних назвах (із тими ж суфіксами): Азову, Києву, Ко—лгуєву, Львову, Тамбову, Рахову, Харкову та под.;
в) у загальних назвах: острову, рову, анклаву, активу, шківу та под.
Кличний відмінок однини
1. Закінчення -у мають:
а) іменники твердої групи із суфіксами -ик, -ок, -к (о): ударнику, синку, батьку;
б) іншомовні імена з основою на г, к, х: Людвігу, Джеку, Жаку, Фрідріху;
в) іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): погоничу, слухачу, товаришу;
г) також іменники: діду, сину, тату.
Закінчення -ю мають іменники м'якої групи: Віталію, вчителю, Грицю, краю, лікарю, місяцю, розмаю.
Закінчення -є мають:
а) безсуфіксні іменники твердої групи: друже, мосте, орле, голубе, Петре, Степане, козаче, чумаче, соколе;
б) іменники м'якої групи із суфіксом -ець: женче (від жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче (але: бійцю, знавцю);
в) іменники мішаної групи — власні назви з основою на шиплячий і загальні назви з основою на р, ж: Довбуше, маляре, тесляре, школяре, стороже;
г) географічні назви із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн): Харкове, Львове, Києве, Тамбове, Лоєве, Лебедине, Любліне.
Примітки: 1. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, переважають форми: добродію бригадире, пане лейтенанте. Форми типу пане капітан іноді вживаються для підкреслення офіційності звертання.
У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, обидва слова набувають форми Кл. відмінка: брате Петре, друже Миколо, колего Грицю, товаришу Віталію.
У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форми Кл. відмінка набуває тільки загальна назва: друже Карпенко, колего Петров, добродію Комар, товаришу Гармаш. 4. У звертаннях, що складаються з імені та по батькові, обидва слова набувають форми Кл. відмінка: Володимире Хомичу, Петре Михайловичу.