Без порівняння велика міра якості передається:
а) префіксами пре-, над-, все-, за-, ультра-, архі-: предобрий, надчутливий, всеосяжний, завеликий (надто великий), ультрамодний, архіважлйвий;
б) частками (словотворчими) чи, що, як: чималенький, щонайкращий, якнайдовший;
в) суфіксами -ущ- (-ющ-), -анн- (-янн-), -енн-, -езн-: значущий, кричущий, злющий, нездоланний, незрівнянний, височенний, височезний;
г) за допомогою прислівників дуже, вкрай, особливо, надзвичайно, занадто: дуже вигідний, вкрай необхідний, особливо корисний, надзвичайно популярний.
Зменшена міра якості передається:
а) суфіксами -уват- (-юват-), -ав- (-яв-): білуватий, синюватий, золотавий, чорнявий;
б) прислівниками трохи, ледь, не дуже, не зовсім: трохи низький, ледь теплий, не дуже свіжий, не зовсім смачний.
Примітка. Прислівникам, які утворюються від якісних прикметників вищого та найвищого ступенів, притаманні спільні звукові зміни:
|
який? |
як? |
|
високий — вищий низький — нижчий важкий — важчий дорогий — дорожчий |
вище нижче важче дорожче |
Творення відносних прикметників
1. За допомогою суфікса -н-: хатній, вчасний, професійний, верхній.
Якщо твірна основа закінчується на -н, то відбувається подвоєння -нн: день — денний, туман — туманний, бетон — бетонний, осінь — осінній.
Приголосні г, к, х перед суфіксом -н- чергуються відповідно з ж, ч, ш: дорога ~ подорожній, рік — річний, втіха —невтішний.
Якщо твірна основа закінчується збігом приголосних, то між ними з'являється вставний о або є : молитва — молитовний, дно — бездонний, церква — церковний, торгівля — торговельний, земля — безземельний, відро — п'ятивідерний.
У прикметниках буквений, казармений, формений вставний є з'являється між твірною основою і суфіксом -н-.
У прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ан-(-ян-), літера н не подвоюється: горілчаний, дощаний, кожушаний, піщаний, дерев'яний, олов'яний, солом'яний, вітчизняний, весняний.
Прикметники, що
вказують на відношення предмета до дії,
творяться за допомогою суфікса -льн-,
що додається до основи
неозначеної форми дієслова: копіювати
— копіювальний, освітлювати
— освітлювальний, наступати —
наступальний, живити
— живильний, навчати —
навчальний,
місити —
місильний,
свердлити — свердлильний.
Творення і вживання присвійних прикметників
Присвійні прикметники утворюються переважно від назв осіб. Уживання суфіксів тут зумовлюється відміною іменника, від якого твориться прикметник.
Від іменників ІІ відміни на означення осіб прикметники утворюються за допомогою суфікса -ів-, -ев- від іменників м'якої та мішаної груп: Гоголь — Гоголеве, Черниш — Чернишів, Чернишеве.
Присвійні прикметники обмежено вживаються в професійному мовленні на позначення належності предмета людині: Шевченків «Кобзар», Франкові сонети (але: шевченківські традиції; сковородинівські читання, лев-толстовський стиль).
Частина присвійних прикметників уживається:
а) як географічні назви: Київ (місто Кия), Львів (місто Лева), Харків (від Харко), Сватове, Маріїне;
б) як прізвища: Пономарів, Іванишин (від Іваниха).