- •Морфологічні норми професійного мовлення. Граматична правильність як ознака культури усного та писемного фахового спілкування Теоретичний матеріал
- •Іменник
- •Давальний відмінок однини
- •Кличний відмінок однини
- •Форми невідмінюваних іменників
- •Прикметник
- •Ступені порівняння якісних прикметників
- •Без порівняння велика міра якості передається:
- •Творення відносних прикметників
- •Творення і вживання присвійних прикметників
- •Особливості використання прикметників у професійному мовленні
- •Граматичні форми власних назв
- •Правопис імен
- •Особливості творення та відмінювання форм по батькові
- •Географічні назви
- •Зразки відмінювання географічних назв
- •Прикладки
- •Займенник
- •Відмінювання займенників
- •Особові та зворотний займенники
- •Присвійні займенники
- •Вказівні займенники
- •Означальні займенники
- •Питально-відносні займенники
- •Неозначені та заперечні займенники
- •Особливості використання займенників у професійному мовленні
- •Числівник
- •Відмінювання числівників
- •Зразок відмінювання числівників двісті, п'ятсот, шістсот
- •Відмінювання порядкових числівників
- •Відмінювання дробових числівників
- •Зв'язок числівника з іменником
- •Особливості використання числівників у професійному мовленні
- •Дієслово
- •Дієвідмінювання
- •Творення форм наказового способу
- •Закінчення дієслів наказового способу
- •Безособові дієслова
- •Прислівники (складні)
- •2. О к р е м о пишуться:
- •3. Через дефіс пишуться:
- •Особливості використання прийменників у професійному мовленні
Форми невідмінюваних іменників
Не відмінюються:
1. Деякі іншомовні загальні назви з кінцевим голосним: авеню, аташе, амплуа, безе, болеро, галіфе, динамо, денді, ейре, ему, ембарго, ефенді, жабо, івасі, какао, камікадзе, кімоно, ківі, кашне, каное, кантеле, кенгуру, колі, круп'є, кюрі, леді, мацоні, макао, меню, мікадо, метро, монпансьє, мумій, наці, падре, пенальті, пері, портмоне, пенсне, рондо, сальдо, салямі, самбо, сіроко, сопрано, сорго, табу, танго, тире, торі, торнадо, тріо, трюмо, фарсі, факсиміле, фіаско, фойє, фрау, фуете, філе, харчо, шансоньє, шапіто, шевальє, шосе, шоу та ін.
2. Окремі іншомовні загальні назви з кінцевим приголосним: анфас, апаш, волоф, жакоб, міс, місіс, містрікс, фрейлейн, фрекен та ін.
Іншомовні прізвища з кінцевим голосним: Алаку, Бенуа, Візі, Бруно, Віардо, Вівальді, Вінчі, Версаладзе, Делоне, Делакруа, Дюма, Дідро, Камю, Корбюзье, Кюї, Моретті, Мюссе, Пічахчі, Россіні, Руссо та ін.
Іншомовні прізвища на -ово-, -аго-, -акі-, -их: Суково, Бураго, Таракі, Петрових та под.
Іншомовні географічні власні назви з кінцевим голосним: Антигуа, Верв'є, Баку, Джагди, Кіліманджаро, Ковентрі, Колорадо, Кутаїсі, Міссурі, Монпельє, Мари, Перу, Поті, Пуатьє, Тампере, Тарту, Улан-Уде, Урарту, Хуанхе, Цхакая, Чарджоу та на -ово, -іно-, -ино-: Комарове, Моніно, Тушино та ін.
Чоловічі власні імена іншомовного походження з кінцевим голосним: Асабе, Бакі, Барі, Валі, Даду, Таначи, Хадхо та ін.
Жіночі власні імена іншомовного походження з кінцевим голосним основи (у, і, е, и, о): Аксилу, Гаяне, Глебі, Ендебі, Сальді, Кільбіге, Шелеме, Назмі, Янсуло та ін., та з кінцевим приголосним: Арбик, Арбинак, Дадар, Джанет, Мерилін, Мерлін, Мукарам, Рузагуль та ін.
Жіночі прізвища власне українського походження на о: Кухаренко, Сало, Тягнирядно, Помагайбо, та на приголосний як українського, так і іншомовного походження: Кошман, Комар, Маковець, Медведчук, Бордюг, Плахтій, Свистун, Самокрик, Коваль, Чак, Петраш, Макаревич, Моріц, Лисиціан, Ральф та ін.
9. Слова числівникового різновиду: півдня, півзошита, піввідра, півсвіту, півснопа, півночі, півхліба, пів'яблука та под.
Складноскорочені назви ініціального та ініціально-звукового типу: НАТО, ПАР, НАЛ, ХТЗ, ХДУ (але з ЖЕКом, від СНІДу і под.).
Назви іноземних часописів: «Таймс», «Руде право», «Уніта», «Фігаро», «Юманіте» та ін.
Особливості використання іменників у професійному мовленні
Слід віддавати перевагу абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження: довідка, біографія, інгредієнт, лабораторія, об’єктивність, варіант та ін. Треба уникати вживання іменників із розмовного стилю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою основою тощо, а заміняти їх стилістично нейтральними іменниками (або іншими частинами мови) чи розгорнутими конструкціями: анонімка – анонімний лист, товарняк – потяг, що перевозить вантаж (вантажний потяг), заліковка – залікова книжка, водичка – вода, астматик – хворий на астму, гіпертонік – хворий на гіпертонію.
Іменники на позначення статусу, професії, посади, звання писати в чоловічому роді: викладачка анатомії – викладач анатомії, лаборантка (лаборантша) відділу – лаборант відділу, працівниця лікарні – працівник лікарні. Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються з цим найменуванням лише в чоловічому роді: старший інспектор комісії записав. Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо: доцент кафедри біології Іваненко Лідія Петрівна зазначила, що…
Увага! Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, учениця та ін. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, покоївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).
Збірні іменники, що позначають сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо треба заміняти іменниками у формі множини: студентство – студенти, професура – професори, дітва, дітвора – діти, птаство – птахи, ганчір’я – ганчірки. Сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом та місцем роботи, проживання та національністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення: поштарі – працівники пошти, циркачі – працівники цирку.
Речовинні іменники, до яких належать і ліки, вживаються переважно в однині: хліб, пісок, вода, сік, анальгін, пеніцилін, амідопірин, аспірин, гемітон. Семантичні зміщення дозволяють утворити форми множини від однини, але такі іменники означають окремі типи, види або сорти речовини (хлібá, піски, вóди, сóки).
Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи статус (знавцю, колего, товаришу), посаду (директоре, завідувачу, голово), звання (професоре, капітане, академіку), професію (лаборанте, лікарю), родичів (батьку, мати, тітко), імена (Миколо, Маріє, Ольго), імена по батькові (Анатолійовичу, Євгеновичу, Іллівно). Наприклад: шановний пане полковнику, дорога пані Валеріє, друже Іллє Васильовичу.
Увага! Прізвища у звертаннях мають форму Н. відмінка.
Варто враховувати, що в українській мові відмінюються тільки чоловічі прізвища на -о, -ук, -чук, -ик, -ак, -як та ін.: Шевченку (Тарасу Григоровичу), Подоляка (Миколи Григоровича), Кухарчуком Леонідом Олександровичем). Відповідні жіночі прізвища не відмінюються: Шевченко Тамарі Іванівні, Подоляк Надії Олексіївні, Кухарчук Оленою Петрівною.
Указуючи рік, іменник слід узгоджувати з числівником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з прийменником у (в), а і Р. відмінку без прийменника: 2010 року, цього року, наступного року. Але: у четвер, у неділю, у грудні, в липні (без слова місяці).
Для іменників чоловічого роду ІІ відміни у З. відмінку однини характерним є нульове закінчення: видав наказ, узяв олівець, підписав лікарняний лист.
Кількісний іменник раз у сполученні з числівником та іменником половина має форму рази: Продуктивність підприємства збільшилась у три з половиною рази. Якщо дробовий числівник виражений десятковим дробом, то маємо форму раз у Р. відмінку. Продуктивність підприємства збільшилась у три й п'ять десятих раза.
В O. відмінку множини іменників П відміни та множинних іменників використовувати лише закінчення -ами (-еми), -има: з п'ятьма колесами, літак з іноземними гостями, повернулись із грошима.