15. Суть та особливості міжнародної економічної інтеграції

Міжнародна інтеграція - це об'єктивний процес зближення країн світу та їхніх суб'єктів у всіх сферах людського життя на основі спільності загальнолюдських інтересів. Міжнародна інтеграція включає міжнародну економічну, політичну, культурну інтеграцію.

Міжнародна економічна інтеграція - характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Міжнародна економічна інтеграція означає: співробітництво між національними господарствами різних країн, ліквідацією бар'єрів у торгівлі між країнами, зближення ринків кожної з країн з метою створення єдиного спільного ринку.

Фактори розвитку міжнародної економічної інтеграції:

• Поглиблення МПП.

• Соціально-економічна однорідність національних підприємств.

• Розвиток НТП.

• Близькі рівні економічного розвитку груп країн.

• Тісне переплетіння національних економічні мікрорівні.

• Тривалий період співробітництва.

• Спільні кордони і умови розвитку.

• Розвиток комунікаційних можливостей.

• Спільність культурних та історичних традицій.

• Цілеспрямована діяльність державних органів та партій країн щодо інтеграційних процесів.

• Об'єктивна необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства.

Головні учасники і організатори інтеграційного процесу:

• Держави.

• Партії.

• ТНК.

• Громадські організації.

Сучасний стан Міжнародних економічних відносин

Становлення і розвиток сучасних міжнародних економічних відносин зумовлені появою низки передумов як на національному, так і на міжнародному рівнях.

До передумов національного рівня варто віднести:

• підвищення рівня інтернаціоналізації розвитку виробничих сил окремої країни;

• зростання національного виробництва товарів, що перевищує внутрішні потреби;

• прискорення впровадження в економічний процес досягнень науково-технічного прогресу.

До передумов міжнародного рівня належать:

• нерівномірність розподілу факторів виробництва;

• усвідомленість нації в розвитку і удосконаленні економічних переваг і їх місця в формуванні міжнародних економічних відносин;

• створення розвинутої інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків.

Формування міжнародних економічних відносин завжди відбувалося під впливом певних дій і факторів. В сучасних умовах такими факторами слід вважати:

• постійне і стійке збільшення обсягів і асортименту товарного обміну;

• розширення сфери дій і функцій світового фінансового ринку;

• пошук шляхів подолання негативних наслідків глобальних проблем;

• лібералізація зовнішньоторговельної політики;

• поліпшення інвестиційного клімату;

• лібералізація національної і міжнародної політики;

• зміни в системі міжнародного поділу праці;

• розширення процесів регіональної економічної інтеграції;

• зростання значення міжнародних корпорацій;

• створення і постійне удосконалення системи світового і регіонального регулювання міжнародних економічних відносин;

• формування всесвітньої інфраструктури міжнародних економічних відносин;

• зміни в політичних відносинах між країнами.

Усі суб'єкти світової економіки взаємодіють між собою через систему міжнародних економічних відносин, шо на практиці утворюють механізм функціонування світового господарства. Міжнародні економічні відносини і світове господарство знаходяться в тісному логічному й історичному взаємозв'язку.

Як складова частина світового господарства сучасні міжнародні економічні відносини являють собою систему відносин економічного взаємозв'язку і взаємозалежності національних господарств.

У цій своїй якості міжнародні економічні відносини відображають ринковий характер національних економік. Особливостями міжнародних економічних відносин як сфери розвинутого ринкового господарства є:

• економічне відокремлення учасників на базі світового поділу праці й національних меж;

• міжнародний обмін факторами і результатами виробництва, що призвів до створення і функціонування світових ринків товарів, послуг, капіталів, робочої сили, технологій тощо;

• дія законів попиту, пропозиції, вільного ціноутворення;

• конкурентна боротьба продавців, покупців, товарів і послуг;

• схильність монополізації до концентрації виробництва і збуту.

Міжнародні економічні відносини порівняно з внутрінаціональними мають і свої специфічні особливості, серед яких:

• набагато більші обсяги обміну;

• незрівнянно більша кількість суб'єктів;

• більш масштабна (нерідко глобальна) і гостра конкуренція між суб'єктами МЕВ;

• специфічна інфраструктура функціонування міжнародних економічних відносин у вигляді міжнародної стандартизації і сертифікації виробництва і продукції, розвитку міжнародних перевезень, зв'язку, інформаційного середовища, світового валютного ринку і т. ін.;

• особлива система регулювання міжнародних економічних відносин на різних рівнях: міждержавному, регіональному і міжнародному.

Методологія вивчення сучасних міжнародних економічних відносин містить у собі розглядання їхнього змісту на макрорівні (рівні світового господарства) і мікрорівні (рівні національних учасників зовнішньоекономічних зв'язків), їхніх об'єктів, суб'єктів, форм, механізму реалізації.

Міжнародні економічні відносини на макрорівні — це форми і засоби зв'язків національних економік у світовому господарстві: зовнішня торгівля, міжнародна міграція факторів виробництва тощо.

Міжнародні економічні відносини на мікрорівні — це особлива сфера діяльності національних економічних одиниць, орієнтована на зовнішньоекономічні зв'язки, заснована на міжнародному поділі праці. З позиції національних виробників і споживачів міжнародні економічні відносини розуміються як експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт товарів, послуг, капіталів, технологій, міжнародна кооперація, виробництво НД і ДКР тощо.

Об'єктами сучасних міжнародних економічних відносин є:

• товари в матеріальній формі (сировинні й продовольчі, готові вироби, продукція обробної промисловості, машинотехнічна продукція);

• послуги (міжнародні інжиніринг, консалтинг, аудит, лізинг, туризм, транспортування, розрахунки тощо);

• технології (патентні й безпатентні ліцензії, товарні знаки);

• капітал (прямі й портфельні закордонні інвестиції, міжнародний кредит);

• робоча сила.

Однією з особливостей сучасних міжнародних економічних відносин є інтернаціоналізація господарського життя. Вона має два рівні; мікрорівень і макрорівень.

На мікрорівні інтернаціоналізація являє собою процес залучення фірми до міжнародних операцій, якому притаманний переважно стадійний характер. Зазвичай видрізняють три основні етапи: 1) початковий; 2) локальної ринкової експансії, 3) транснаціональний. Для кожного етапу характерними є не лише специфіка завдань і значущість зарубіжної діяльності, а й відмінності в орієнтації вищого менеджменту.

На макрорівні інтернаціоналізація полягає в розширенні та поглибленні світогосподарських зв'язків за рахунок підвищення міжнародної мобільності факторів і результатів виробництва.

Є такі висновки відносно перспектив МЕВ і факторів, що впливають на процес їх розвитку:

- відбувається прискорення науково-технічного прогресу, що проявляється в поширенні нових технологій, включаючи засоби зв'язку, транспорту і озброєння; глобальна комп'ютеризація економічної діяльності по-новому ставить питання щодо способів ведення бізнесу;

- глобальна інформатизованість значно полегшує можливості отримання комерційної, загальноекономічної, спеціальної інформації;

- відбулися суттєві зміни в галузі охорони оточуючого середовища. Сьогодні потрібні величезні кошти для стабілізації екосистеми з подальшим поліпшенням екологічних умов. Звідки брати кошти? Фінансувати з Периферії чи з Центру? Це пов'язано із зниженням життєвого рівня, загостренням конфлікту між Центром і Периферією;

- посилюється вплив фактора приросту і постійного переміщення народонаселення;

- збільшується розрив між багатими і бідними країнами;

- зростає економічна взаємозалежність країн світового співтовариства;

- посилюється роль міжнародних економічних організацій;

- зростає роль недержавних міжнародних організацій (ТНК).