УКООПСПІЛКА

Львівська комерційна академія

Юридичний факультет

Кафедра: господарського права та процесу

Звіт

з педагогічної практики

Студентки 5-го курсу

юридичного факультету

спеціальність «Правознавство»

Кушнерчук Т.С.

Керівник практики:

к. ю. н., ст. викл. Соловйов Андрій Володимирович

Львів 2012

Зміст:

Вступ.

Основна частина.

Висновки.

Список використаних джерел.

Охорона праці

Додатки

ВСТУП

У відповідності до сучасних соціальних замовлень підготовка фахівців вищої освіти повинна ґрунтуватися на методологічній основі. Магістри юридичних спеціальностей повинні володіти не тільки знаннями, вміннями і навичками діяльності у відповідній галузі, а й уміти навчати інших, розробляти методологічні основи управління навчально-освітнім процесом у системі підготовки і перепідготовки управлінських кадрів.

Метою практики є формування у студентів навичок методики викладання дисциплін фахового спрямування, ознайомлення студентів із основами педагогічної роботи у навчальних закладах, навчальною та навчально-методичною роботою; набуття ними педагогічного досвіду з підготовки та проведення різних форм занять, набуття навичок педагогічної роботи з юридичної підготовки кадрів, розроблення методичних матеріалів для читання лекцій та проведення семінарських (практичних) занять, організації самостійної роботи студентів та оцінювання їх знань; оволодіти педагогічними формами освітньої взаємодії зі студентами, навчитися творчо застосовувати знання і способи діяльності, засвоєні під час вивчення дисциплін.

Мета педагогічної практики – формування готовності магістрів до викладацької діяльності з навчальних дисциплін правової тематики.

Завдання педагогічної практики:

• поглиблення і розширення набутих теоретичних знань із юридичних і психолого-педагогічних дисциплін, застосування їх у вирішенні конкретних педагогічних завдань під час практики;

• формування у студентів психолого-педагогічних та методичних умінь викладати відповідні навчальні дисципліни у системі вищої школи;

• вироблення умінь організовувати основні форми навчання у вищій школі, застосовувати сучасні технології й методики навчання;

• вироблення умінь розробки методичних матеріалів для читання лекцій та проведення семінарських (практичних) занять, організації самостійної роботи студентів та оцінювання їхніх знань;

• формування умінь професійного і педагогічного спілкування зі студентською аудиторією;

• формування інтересу до виконання завдань практики, прагнення досягти успіху;

• виховання професійно важливих якостей особистості майбутнього педагога;

• виховання персональної відповідальності за самостійну професійно-педагогічну діяльність;

• вироблення творчого, дослідницького підходу до педагогічної діяльності, набуття умінь аналізу результатів своєї праці, формування потреби в самоосвіті та самовихованні.

Без висококваліфікованих, творчо обдарованих управлінських кадрів, здатних нестандартно вирішувати складні проблеми сьогодення, неможливо побудувати демократичну і правову державу та вийти на рівень високо розвинутих країн. Це стосується і професійної вищої освіти. Підготовка сучасних висококваліфікованих юристів відповідно до вимог ринкового середовища потребує удосконалення змісту, форм і методів навчального процесу.

На прикладі дисципліни “Основи правового консалтингу ” в Львівській комерційній академії, IV рівня акредетації я провела педагогічну практику. Організацію і методику навчального процесу розкриваю нижче.

Основна частина

Освіта визнана однією з найголовніших складових загальнолюдських цінностей. Структура освіти України за своєю ідеологією та цілями узгоджена зі структурами освіти більшості розвинутих країн світу. Україна досягла високого рівня реалізації двох стратегічних завдань: розширення доступу до отримання вищої освіти і досягнення рівня, відповідного світовим стандартам, що сприятиме найповнішому задоволенню освітніх потреб громадян.

Освіта – це цілеспрямований процес і одночасно результат оволодіння студентами системою наукових знань, пізнавальних умінь і навичок, а також розвиток творчих здібностей, наукового світогляду, моральних та інших якостей. Термін “освіта” тісно пов’язаний з такими поняттями, як навчання і викладання.

Навчання – цілеспрямований процес взаємодії викладача й студентів, у ході якого здійснюється освітня функція і вноситься істотний вклад у виховання й розвиток особистості. Навчання припускає єдність викладання і навчання.

Викладання – організація процесу навчання в системі дидактичних методів і прийомів з передачі студентам знань, умінь, навичок, способів діяльності і життєвого досвіду.

Відповідно до державного стандарту навчання студентів ведеться за навчальним планом, що складається на підставі типового навчального плану, затвердженого Міністерством освіти і науки України.

Навчальний план – це нормативний документ, що визначає перелік і обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять і їх обсяг, графік навчального процесу, форми і способи проведення поточного і підсумкового контролю.

Навчальним планом визначаються форми аудиторної, самостійної та індивідуальної роботи студентів: лекції, практичні, семінарські заняття, самостійні та індивідуальні заняття, курсові роботи, практики, підсумковий контроль знань студентів, дипломні роботи, державні іспити.

Лекція – це основна форма проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, яка призначена для засвоєння теоретичного матеріалу. Як правило, лекція охоплює основний теоретичний матеріал окремої чи декількох тем навчальної дисципліни. Тематика курсу лекцій визначається робочою навчальною програмою.

Ораторське і педагогічне мистецтво – це засіб впливу на людей і одночасно засіб керування ними. Успіх приходить, якщо ми враховуємо інтереси людей, їх психологічні особливості, потреби, сприйняття і розуміння ситуації. Ораторське мистецтво – це мистецтво підготовки промови з конкретним впливом на розум, почуття і волю слухачів. Головне правило лектора – знати кому, що, де і як сказати.

Лекцію слід розглядати не тільки як засіб передачі інформації з голови в голову студента. Насамперед лекція – це: засіб обміну думками; засіб полеміки (дискусії); форма управління навчально-творчою діяльністю студентів.

Підготовка до лекції включає складання плану і період збирання інформації. Після цього лектор структурує матеріал і визначає час на його викладання. Лектору потрібно ретельно готуватися і відразу намітити: головні проблемні аспекти, змістовні елементи, технологічність викладання матеріалу, порядок і форми завершення лекції. При цьому бажано добирати приклади з практики і “моменти розрядки” (психологічного розвантаження аудиторії). Підготовка оратора до лекційного виступу включає такі етапи:

1) визначення типу виступу, який може бути: інформаційний (дає конкретний опис, виявлену закономірність, пропонує визначені результати); пропагандистський (необхідно переконати аудиторію, надихнути, залучити до участі); комбінований;

2) вибір стилю виступу, який може бути: науковим (характеризується обґрунтованою аргументацією й академічністю); діловим (використовується серед юристів-практиків); співбесідою (довірча розмова куратора з аудиторією);

3) визначення варіантів промови: а) зачитувати з конспекту, б) відтворювати по пам’яті, в) викладати вільно або імпровізувати. У залежності від типу і способу підготовки вибирається індивідуальний варіант читання лекції;

4) визначення чіткої композиційної побудови лекції (вступ, основна частина, закінчення).

При цьому необхідно пам’ятати психологічну складову засвоєння інформації студентами залежно від форми подання інформаційного матеріалу. Наприклад, якщо студенти сприймають наочний матеріал – працює зорова пам'ять, сприймають інформацію на слух – слухова пам'ять, вступають у полеміку – починають міркувати. Багатьма дослідженнями визначено, що для підвищення ефективності сприйняття інформації лектору необхідно використовувати комплексний підхід.

У лекції визначальним є зміст. Мова не повинна бути складною. Говорити потрібно просто, переконливо, відверто, зрозуміло. Залежно від мети лекції коригується структура і метод подачі матеріалу, уточнюється план, відбираються необхідні аргументи.

Практичне заняття – форма навчального заняття, на якому викладач організує детальне закріплення студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, в результаті чого формуються уміння і навички практичного застосування знань теоретичного матеріалу шляхом індивідуального виконання студентами відповідних завдань.

Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення, рішення завдань з їх обговоренням і оцінюванням результатів.

Практичне заняття повинно формуватися у відповідності з наступним: мета, вихідні дані, методичні вказівки, алгоритм рішення, завдання для самостійної роботи, контрольні запитання студентам для закріплення матеріалу, оцінювання рівня сформованості умінь, обговорення ходу заняття і питання до викладача, видання домашнього завдання студентам.

У структурі заняття самостійна робота домінує. Викладач бере участь на стадії постановки завдання, при розробленні методичних вказівок і здійснює контроль. При цьому практична робота може бути організована за допомогою комп’ютерів при виконанні задач на оптимізацію і з використанням спеціалізованих прикладних програм.

Семінарське заняття – форма навчального заняття, на якому викладач організовує дискусію за попередньо визначеними темами. До заняття студенти готують тези виступів на підставі індивідуального виконаних завдань (рефератів). Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені виступи, активність студентів у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.

З 1 жовтня по 9 листопада 2011 року я проходила педагогічну практику на базі Львівської комерційної академії на кафедрі господарського права та процесу. Відповідно до навчального плану, термін проходження практики склав 7 тижнів.

Підчас проходження практики я:

• ознайомилася з навчальною та робочою програмою з дисципліни “Основи правового консалтингу”, а також з календарним планом її викладання;

• ознайомилась з процесом проведення лекційних та семінарських занять, методами викладання у вищій школі;

• обрала тему лекційного та семінарського занять;

• підготувалась до проведення лекційного заняття на тему: “Правове регулювання відносин щодо правового консалтингу ”, спланувала розподіл аудиторного часу та структуру заняття;

• ознайомилась з темою семінарського заняття: “Правове регулювання відносин щодо правового консалтингу ”, вивчила мету та його навчальний аспект;

• провела самостійно лекційне заняття відповідно до графіка навчального процесу;

• склала звіт про педагогічну практику.

2 листопада 2012 року я провела пару з дисципліни «Основи правового консалтингу» у 593М групи на Юридичному факультеті Львівської комерційної академії. 9 листопада я провела лекцію з дисципліни «Основи правового консалтингу» у 593М групи на юридичному факультеті Львівської комерційної академії.