2.2. Споживні властивості коштовностей

Споживні властивості - це група властивостей, які виявляються в процесі споживання та пов'язані з можливостями задоволення деяких суспільних чи особистих потреб відповідно до їх призначення (ДСТУ 2429-94). Споживні властивості коштовностей характеризують соціальну значущість, практичну корисність, естетичну досконалість, економічну ефективність і нешкідливість товару [3].

Соціальне призначення коштовностей відіграє важливу роль при

визначенні їх споживної цінності та ринкової вартості. Виходячи з того, що

коштовності - це особливий вид товару, який не є необхідним і не належить до товарів повсякденного або підвищеного попиту, більше того, деякі коштовності взагалі належать до категорії абсолютної розкоші, - їм надається особливе значення в соціальній системі суспільства. Оскільки споживні властивості соціально й економічно обґрунтовані, а також є найбільш узагальненим категоріальним поняттям, то група показників, за допомогою яких описують соціальні властивості, розкривають його зміст та виконують функцію семантичних критеріїв, дотримання яких є обов'язковою вимогою, придатні для трактування власне поняття "споживні властивості" [5].

Схематично визначення споживних властивостей складає ряд: "споживні властивості" - "показники якості" (категоріальні критерії) - "фізичні, хімічні та інші властивості".

Показниками властивостей соціального призначення коштовностей є:

• зовнішній вигляд (краса);

• склад та вміст дорогоцінних металів та коштовного каміння;

• стиль та мода;

• імідж товару;

• символічна та алегорична значущість,

• історико-культурна значущість.

Визначення споживних властивостей коштовностей є прібритетним при створюванні окремого художнього виробу, тому й розробка комплексу споживних вимог та їх оцінка буде різною. Відповідність виробів їх призначенню є підґрунтям ціннісної оцінки.

"Краса" - є оцінкою зовнішнього вигляду коштовностей. Категорія "краса" не має канонічного терміна, оскільки це поняття об'єктивне, а отже, й визначення краси у кожного своє. Тому експерт, який визначатиме красу коштовностей, має володіти умінням віддзеркалити особливості і сутність виробів через окремі порівняльні образи та прості для сприйняття предмети [4].

Ювелірному мистецтву притаманна флористика (сучасна українська ювелірна справа), теїстика (релігійне мистецтво євро­пейського середньовіччя), геометризм (ісламська культура), побутові мотиви (коштовності древніх скіфів), ентомологія (присутність комах).

Асоціативний спосіб визначення прекрасного ґрунтується на особливому світосприйнятті та культурному рівні споживача. Наприклад, деякі споживачі купують ювелірні вироби лише тому, що вони концентрують у собі велику вартість. Такі вироби не є витворами мистецтва, позбавлені унікальності і не належать до коштовностей, вони мають назву "масовка" і вирізняються лише "привабливістю". Тільки у разі, коли виробники ювелірних товарів відтворюють в них культуру й менталітет споживачів можна сподіватися на успіх їх товарів на ринку.

Повноцінне індивідуальне сприйняття творів мистецтва, у тому числі й коштовностей, можливе лише за умови культурної розвинутості особистості та здатності її інтелекту до генерації естетичних образів, що викликають почуття естетичного задоволення та захоплення [4]. З плином часу змінюються стиль, мода, імідж, релігія, а також світогляд людини. Тому виробники ювелірних виробів постійно оновлюють їх асортимент, творчо перевтілюють споконвічні ідеї відповідно до вимог новітності потреб суспільства.

Отже, соціальні властивості є культурно опосередкованими і постійно змінюються, і, щоб виріб не втрачав актуальності, необхідно враховувати дуже багато окремих його якісних параметрів, таких як:

• масштабність художньої ідеї;

• актуальність;

• ступінь символічності образу, що відтворюється;

• культурні традиції нації;

• тощо.

Важливе значення для естетичного сприйняття коштовностей маїє мода. За цим показником ювелірні вироби поділяються на такі групи [6]:

1. Ювелірні вироби, які виконуються за останнім «криком» моди.

2. Ювелірні вироби, які модні для поточних сезонів.

3. Ювелірні вироби класичної форми (минулих років), але які залишилися модними.

4. Старомодні ювелірні вироби.

У сучасній ювелірній моді умовно можна виокремити три основні стильові напрями: класика, авангард, фольклор.

Головні ознаки класичного стилю: строгість, лаконізм ліній та пропорцій, витонченість декору, вишуканість форм.

Ознаки авангардного стилю: індивідуальність, ексцентризм, яскравість, декор, що кидається у вічі, несподіване поєднання матеріалів та методів обробки, незвичайність, гнучкість та рухомість конструкції, тенденції до графіки.

Відмінними ознаками прикрас та виробів, які виготовлені в стилі фольклор, є інтерпретація мотивів національно-прикладного мистецтва та мистецтва стародавніх цивілізацій.

Серед існуючих стилів можливо виділити ряд різноманітних напрямків та мікростилів. До них належать геометричний, конструктивний та образотворчий напрями та декілька мікростилів, поєднаних однією темою.

Геометричний напрям віддзеркалюється формою ювелірного виробу у вигляді трикутника, кола, сфери, овалу, спіралі, трапеції і под.

Характерними ознаками конструктивного спрямування є чистота та виразність конструктивних просторових направлень, мінімум або відсутність елементів, які прикрашують виріб, виявлення природних достоїнств матеріалу, вишукана простота композиції.

Образотворче спрямування містить натуралістичні або стилізовані зображення об'єктів живої та неживої природи: бант, стрічки з металу, мереживо, мотузочки, вузли, квіти, лист, дерево, яблуко, сім'я, пір'я птахів, черепашки, морські зірки, комети та ін.

Сучасним ювелірним прикрасам притаманні такі характе­ристики: вироби вишукані за формою, достатньо великі, але водночас легкі і деталізуються обробкою поверхні за допомогою гравірування, накладного металу, комбінації матової та блискучої пбв^х^нь^,* лускоподібної обробки металу, карбування, матирування, обробки поверхні під дерево, текстиль.

Естетичні властивості коштовностей - це споживні власти­вості, які втілюють у чуттєво-сприйнятливих ознаках форми свою суспільну цінність та 'соціально-культурну значущість і задоволь няють естетичні потреби людини: духовні потреби, потребу в красі, а їх показники характеризують відповідність виробів естетичним вимогам суспільства та людини.

Основними показниками естетичних властивостей є інформаційна виразність (інформативність), раціональність форми, цілісність композиції та досконалість виробничого виконання і товарного вигляду.

• Інформаційна виразність (інформативність) - здатність виробу через особливості форми віддзеркалювати соціально-естетичні уявлення, які склалися в суспільстві. Одиничними показниками інформативності форми є художньо-образна виразність, оригінальність форми, відповідність стилю і моди. Художньо-образна виразність характеризує здатність форми коштовностей викликати певні почуття у людини, створювати символ або алегорію, відбивати національні особливості і харак­терні ознаки роботи майстра.

При оцінці художньої виразності ювелірного виробу важливим показником є рівень масштабності художньої ідеї, яка суттєво впливає на вартість роботи. Даний показник втілює:

• родинні і родові культурні традиції,

• регіональні культурні традиції,

• загальнодержавні культурні традиції,

• культурні загальноосвітні традиції.

Деякі коштовності часто присвячуються окремим визначним подіям, ювілеям, святам.

Успадкування важливих історико-культурних традицій при виготовленні коштовностей (символізм) у рамках єдиної школи характерно для багатьох фірм, які виготовляють ювелірну продукцію.

Якщо ювелірний виріб характеризується вишуканістю і елегантністю, відповідає стилю та моді, викликає глибокі естетичні почуття довершеності, а загальний зміст ідеї художнього твору просто і яскраво читається і однозначно сприймається широким загалом споживачів, цей коштовний виріб має високу виразність художнього твору, тобто він елегантний.

Відповідність стилю та моді.

Стиль - система символів і образів для досягнення художньої виразності в архітектурі, мистецтві та оформленні предметів, що історично склалася, і відбиває специфічні соціально-економічні умови життя, особливості і традиції людей у певний історичний період. Відповідність стилю коштовностей втілюється через використання засобів художньої виразності, притаманних різним художнім стилям віддзеркалюючи його естетичні ідеали. Мода, на відміну від стилю - це тимчасова спільність формально-художніх засобів, що відтворюють певне світовідчуття.

• Раціональність форми полягає в єдності форми і змісту, виявленні її відповідності умовам експлуатації коштовностей, правдивості відбиття функціонально-конструкторської суті виробів. Раціональне поєднання показників зовнішнього вигляду з ергономічними вимогами його використання є важливим при виготовленні ювелірних виробів.

Форма конкретного ювелірного виробу складається з цілої низки частин, має свої розміри, поєднання яких залежить від:

• призначення виробу;

• технологічного процесу його виготовлення;

• вмісту дорогоцінних каменів та матеріалів, з яких він виготовлений;

• вимог художньої виразності.

Для естетичного сприйняття форми коштовностей має велике значення поєднання кольорів коштовного каменя і дорогоцінного металу, дотримання гармонійності поєднаних кольорів, стану поверхні виробів, органічності у поєднанні розмірів з геометричними параметрами і призначенням виробу.

• Цілісність композиції - характеризує гармонійну єдність частин і цілого, органічний взаємозв'язок елементів форми виробу, його узгодженість з іншими виробами, а також ефективність використання професійно-художніх засобів для створення композиційного вирішення (ДСТУ 2429-94). Комплексний показник композиційної цілісності коштовностей

характеризується такими одиничними показниками, як:

• гармонічність об'ємно-просторової структури;

• пластичність;

• колорит;

• художньо-графічна виразність.

Ювелірний виріб стає художнім витвором лише за умови, що у ньому втілюється художній образ єдності усіх елементів форми виробу, тобто розмірності, узгодженості, підпорядкованості усіх частин, які створюють цілісне сприйняття виробу. Усі елементи ювелірної форми мають бути органічно поєднані один з одним, підпорядковані і мати єдиний характер завдяки належному використанню засобів композиції - пропорції, масштабності, симетрії.

Виділення головної частини, або композиційного центру, здійснюється на підставі закономірностей властивостей елементів форми ювелірного виробу, які визначають їх вагомість. Це, насамперед, такі як:

• Частина цілого, більша за величиною, об'ємністю, масою або кількістю обробки буде виокремлюватися, домінувати над іншими частинами.

• Частина виробу, яка розташована в центрі виконуватиме роль композиційного центру.

• Головна та частина цілого, яка перевищує за якістю яку- небудь властивість або групу властивостей.

• Частина цілого, яка має обробку змістовного значення, переважає над частинами, які мають обробку формального характеру.

Важливим показником цілісності композиції є "колорит". Під колоритом розуміють співвідношення усіх кольорів, усієї гами фарб, що входять до композиції. Визначається колорит домінуючими кольорами близьких відтінків, що впливають на загальне сприйнятгя та враження. За допомогою кольору можна виділити елементи форми або послабити їх, підпорядкувати і об'єднати елементи, виявити масштабність. Колір є важливим засобом підвищення художньої виразності, образності виробів.

Враховуючи багатовіковий практичний досвід, було створено велику кількість кольорових рядів, у побудові яких використовується та чи інша властивість кольору, наприклад, тональність, яка залежить від довжини світлової хвилі, яскравість або світлота, які обумовлені енергією променя, насиченість, яка визначає відтінок.

Кольорова або пластична гармонія коштовностей не може бути досягнута без органічного зв'язку з такими фізичними властивостями поверхні, як фактура, тобто зовнішня структура поверхні (гладка, дзеркальна, матова, зерниста), і текстури, тобто своєрідного малюнка внутрішньої структури каміння. Використання черні або різнокольорових елементів також підсилює фактурність поверхні.

Об'ємно-просторова структура, тектоніка, ритм та метр зазвичай об'єднують під загальним поняттям пластика.

Закономірності композиції в усіх випадках мають знаходитися не тільки в органічній єдності одна з одною, але й в не меншому ступені - зі змістом, характером і призначенням коштовностей.

Важливий і такий естетичний показник, як довершеність виробничого виконання виробу: якість обробки видимих поверхонь форми, чистота виконання з'єднань, закруглень, сполук, їх відповідність художньому замислу.

На підставі аналізу естетичних властивостей можливо сформулювати комплекс показників загальної оцінки художньо-естетичних достоїнств коштовностей, які є виміром споживної вартості виробів.

Такими достоїнствами коштовностей є "краса" виробу, яка здатна викликати певні почуття у людини, створювати символи, віддзеркалювати національні особливості, характерні ознаки роботи майстра художника, новизну, лаконізм форми, помітний ступінь мініатюризації деяких видів виробів, відповідність пластики і фактури властивостям дорогоцінних матеріалів і прогресивній технології виробництва, особливу високу якість обробки видимих поверхонь, органічний взаємозв'язок пропорційної, масштабної і ритмічної композиції з її конструктивними деталями.

До естетичних достоїнств коштовностей можна віднести гармонічне поєднання з іншими прикрасами та предметами, з якими вони взаємодіють у процесі споживання, а також ступінь відповідності обробки колориту до ансамблю одягу, приміщення, в яке воно включається. Вельми суттєвим стає пошук стильової єдності гами предметів, які складають середовище функціонування.

Естетичне відчуття, яке ми отримуємо від коштовностей гармонізує і вдосконалює емоційно-духовний світ людини і є однією з умов її гармонійного розвитку.

Надійність - це споживна властивість товару зберігати протягом певного часу і у визначених межах значення показників функціональних властивостей відповідно до заданих режимів і умов використання, технічного обслуговування, ремонту, зберігання і транспортування. Надійність характеризується такими показниками, як безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність і збереженість. Для оцінки коштовностей вона береться до уваги при визначенні показників довговічності та ступеня збереженості:

Довговічність - це споживна властивість коштовностей, яка вказує на можливість товару виконувати певні функції до переходу в граничний за якістю стан при встановленні системи технічного обслуговування та ремонту. Основними показниками довговічності є термін служби і ресурс. При оцінці коштовностей необхідно виокремити уявлення про фізичну та моральну довговічність, тому що коштовні камені та метали у фізичному значенні дуже довговічний матеріал, хоч і залежить від окремих фізичних властивостей, таких як твердість, крихкість, стійкість до дії хімічних речовин та навколишнього середовища. Оцінці фізичної довговічності підлягає конструкція замків, ланок ланцюжків, закріпок каменів у предметах особистих прикрас та предметах для паління, шарнірних з'єднань, виробів, які складаються з двох стулок. Показник фізичної довговічності має завжди велике значення, а моральна довговічність залежить від таких показників, як мода, стиль, ідеали, релігія і под., при зміні яких коштовності стають застарілими за зовнішнім виглядом, конструкцією, формою та ідеєю втіленого художнього образу.

Збереженість - це критеріальний показник виробів, який вказує на можливість зберігати певний час кількісні й якісні показники, що забезпечують їх використання за призначенням після транспортування і зберігання. Для забезпечення збереженості коштовностей експерти повинні добре знати властивості дорогоцінних матеріалів, з яких створено виріб, та забезпечувати певні умови зберігання, експлуатації та догляду.

Функціональні властивості коштовностей об'єднують категоріальні критерії, які відповідають за можливість використання їх за призначенням. При розгляді коштовностей, вищезгадані властивості часто відповідають соціальним властивостям, тому що основне призначення останніх стосується соціальної сфери. Усі функції коштовностей виявляються в основному в тому, щоб прикрасити людину або інтер'єр.

Отже, для товарознавчої експертизи коштовностей має вирішальне значення лише показник універсальності виробу. Цей показник може враховуватися при оцінці, наприклад, настільної лампи з декоративного каміння, годинника-кулона, музичної шкатулки, які виконують одразу декілька функцій.

Ергономічні властивості - це група споживних властивостей, які характеризують зручність і комфорт споживання чи експлуатації коштовностей на всіх етапах функціонального процесу. Ергономічні властивості задовольняють фізіологічні та психологічні потреби споживачів.

Ергономічні властивості, залежно від їх прикладного значення, поділяють на такі групи: гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психологічні та психолого-фізіологічні.

Гігієнічні властивості характеризують умови, що впливають на організм і працездатність людини при експлуатації виробів. При оцінці коштовностей, з огляду на їх гігієнічність, потрібно приділяти увагу складності їх зовнішньої форми, характеру обробки поверхні, придатності каміння для полірування. Гігієнічно досконалі коштовності повинні легко очищуватись та не подразнювати шкіру людини при використанні.

Антропометричні та фізіологічні властивості характеризують відповідність конструкції виробу і його елементів формі та масі тіла людини, що забезпечує комфорт і зручність при споживанні товарів. Коштовності повинні мати раціональний розмір, пропорційну форму, невелику масу.

Психологічні властивості - здатність коштовностей забезпечувати при експлуатації відповідність виробів сприйняттю, мисленню та навичкам людини. При оцінці коштовностей у межах визначення їх ергономічних властивостей можуть враховуватись такі характеристики, як колір каміння та металевого сплаву, блиск, наявність яскравого малюнка та декору, відповідність матеріалу та сюжету виробу, сумісність з культурними традиціями мистецтва, наявність спеціального замовлення на виготовлення виробу, час створення та інше.

Психологічно-фізіологічні властивості - це такі властивості коштовностей, які комплексно задовольняють як психологічні, так і фізіологічні потреби людини і створюють відчуття комфорту.

Безпеки споживання є важливими показниками споживних властивостей коштовностей. Апріорі можна твердити, що всі мінерали, які знаходяться в надрах землі, є "брудними" і містять у собі токсичні елементи - арсен, ртуть, кадмій, свинець тощо та мають природну радіацію. І лише за умов якісного та кількісного вмісту можна твердити про безпечність їх споживання для людини. Розвиток виробництва синтетичних замінників коштовних каменів та їх імітацій, а також штучне покращення зовнішнього вигляду за рахунок опромінення, забарвлення, промаслення різними небезпечними речовинами призводить до виникнення алергії, більшення щитовидної залози та розвитку інших хвороб. Тому для коштовностей, насамперед, необхідно визначити хімічну та радіаційну безпеку споживання. На жаль, сьогодні у стандартах відсутні показники хімічної та радіаційної безпеки на ці товари, але роботи в цьому напрямку науковцями здійснюються.