2.1. Вплив Першої світової війни на формування українського націо­нального руху в Галичині й Наддніпрянській Україні.

Воєнне протистояння обох імперій — Росії та Австро-Угорщини,що супроводжувалось ма­совими репресіями проти українців, розкололо національно свідоме українство на прибічників і противників війни як серед українців воюю­чих сторін, так і в межах Російської та Австро- Угорської імперіц. Відверто проавстрійську по­зицію зайняла утворена в серпні 1914 р.у ЛьвовіГоловна Українська Рада(ГУР), До складу якої входили радикальна, соціал-демократична, на- ціонал-демократична партії. Вона закликала ук­раїнців підтримати воєнні зусилля Австро-Угор­щини проти Росії. Очолив Раду Я. Левицький.

З ініціативи ГУР у 1914 р.було сформовано легіон Українських січових стрільців(УСС) кількістю 2,5 тис. осіб, що взяв участь у бойових діях проти російської армії.

У травні 1915 р. Головна Українська Рада у Відні реорганізувалася в Загаль­ну Українську Раду, яка була єдиним і найвищим представницьким органом українського народу Східної Галичини. Рада вимагала від австрійського уряду впровадження української адміністрації і шкіл у приєднаних районах Холм- щини та Волині, згоди на поділ Галичини на українську і польську частини та утворення Українського університету у Львові. Німецька та австро-угорська влада не підтримали ідеї незалежної України, але задовольнили низку друго­рядних вимог, зокрема, про організацію окремих таборів для військовополо­нених українців, де засновували школи, бібліотеки, церкви, які активно зай­малися вихованням національної самосвідомості українців, непримиренної ненависті до Російської імперії як поневолювачки і гнобительки українського народу. Згодом із числа українських полонених у Німеччині та Австро-Угор­щині було створено відповідно дві дивізії — «синьожупанну» і «сірожупанну» (названі за кольором форми).

5 листопада 1916 р. австро-угорський і німецький уряди проголосили утво­рення самостійного польського королівства,що складалося з польських земель, які входили до складу Російської імперії (до нього з часом мала ввійти й Галичи­на). На знак протесту Загальна Українська Рада склала свої повноваження.

Паралельно з ГУР політичні емігранти зі Східної України заснували у Львові Союз Визволення України(СВУ), проголосивши його безпартійною громадською організацією. Організаторами СВУ були колишні діячі УСДРП —А. Жук, В. Дорошенко, Д. Донцові Української соціал-демократичної спілки (Спілки) М. Малиневський(Басок) та О. Скоропис-Йолтуховський.

У жовтні 1914 р. СВУ видав програму «Наша платформа», згідно з якою головна мета Союзу полягала у створенні самостійної Української державиз конституційно-монархічною формою правління. СВУ головну ставку робив на Австро-Угорщину, німецьку армію, бажав поразки Росії у війні.

1. Початок Першої світової війни. Активізація ук­раїнського національно- визвольного руху.

2. Організаційне оформ­лення українського руху

в Галичині. Його проавст- рійська позиція.

3. Українські політичні пар­тії та організації в Над­дніпрянській Україні та їх ставлення до війни.

СВУ мав своїх повноважних представників у Берліні, Софії, Стамбулі, Римі, Стокгольмі, Осло. Поставивши перед собою завдання сформувати навколо СВУ коаліцію непримиренних ворогів Російської імперії, вони вступали у відкриті чи таємні переговори як з офіційними державними урядовцями, так і з російськими політичними емігрантами, в основному з діячами обох фракцій РСДРП — біль­шовиками й меншовиками. Але досягти згоди вдавалося не завжди.

вже мали такі показники: 9,2 мли тонн зерна, 622 тис. тонн м'яса та мільйони тонн іншої промислової продукції і продовольства.

Серед інших заходів окупаційної влади була примусова мобілізація робочої сили до Німеччини (близько 2,5 млн осіб). Умови життя більшості «остарбай- терів» були нестерпними. Мінімальна норма харчування і фізичне виснажен­ня від надмірної праці ставали причиною поширення хвороб і високого рівня смертності.

Одним із заходів «нового порядку» стало тотальне привласнення культурних цінностей УРСР. Грабувалися музеї, картинні галереї, бібліотеки, храми. До Ні­меччини вивозилися коштовності, шедеври живопису, історичні цінності, кни­ги. За роки окупації було знищено велику кількість архітектурних пам'яток.

Становлення «нового порядку» було тісно пов'язано з «остаточним вирішен­ням єврейського питання». Напад на Радянський Союз став початком планомір­ного і систематичного знищення нацистами єврейського населення спочатку на території СРСР, а згодом і всієї Європи. Цей процес отримав назву — Голокост.

Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр,де 29 вересня 1941 р.за один день було знищено 33 711 євреїв. Далі тут протягом 103 тижнів окупанти кож­ного вівторка й п'ятниці здійснювали розстріли (загалом 150 тис. осіб).

За наступаючою німецькою армією рухались спеціально створені чотири айнзацгрупи (дві з них діяли в Україні), які мали знищувати «ворожі елемен­ти», особливо євреїв. Але їх методи масових убивств були визнані неефектив­ними для «остаточного вирішення» (айнзацгрупи знищили в Україні близь­ко 500 тис. євреїв). У січні 1942 р. на території Польщі було створено шість таборів смерті, обладнаних газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібур, Майданек, Освенцим, Белжец), до яких вивозились євреї із західних областей України. Перед знищенням створювалась система гетто і єврейських житлових кварталів.

Створення таборів смерті супроводжувалось масовим винищенням населен­ня гетто, яких в Україні налічувалося понад 350. На території СРСР протягом 1941—1942 рр. було ліквідовано майже всі гетто, а їх населення відправлено до таборів смерті або знищено на місці. Загалом на території України було зни­щено близько 1,6 млн євреїв.

Висновок. «Новий порядок», що встановили нацисти на території оку пованої України, приніс її народу лихо й страждання. Його жертвами стали мільйони мирних громадян. Одночасно українські землі стали місцем, де розгорталася і трагедія єврейського народу — Голокост.

Ш Дати:1941 — 1944 рр. — панування німецького окупаційного режиму в Україні.

■ Поняття, терміни, назви:план «Ост», «новий порядок», Голокост, ко­лабораціонізм.

' • • Білет 2