14.1. Нова економічна політика і особливості її впровадження в Україні.

За роки громадянської війни територія Ук­раїни зазнала найбільших руйнувань. Збитки в народному господарстві України становили Юмлрдкрб. Із 11 тис. підприємств у 1921р. змогли поновити роботу щонайменше 2,5 тис. Найбільших збитків зазнав Донецький вугільний басейн, металургійна, машинобудівна, цукрова, соляна та інші галузі виробництва.

Постійна зміна влади в Україні, реквізиції, по­бори призвели до розорення сільського господарс­тва. Політика «воєнного комунізму», яку проводили більшовики, викликала погіршення соціально-економічного становища селян. 1920 р. продрозкладка в Україні була виконана на 40 % . На Україну було накладено непомірно висо­кий продовольчий податок, третину якого (28,5 млн пудів) було вивезено до Росії. До економічних проблем додався голод, що вразив майже 15 % (3,8 млн осіб) населення України.

Важкою для радянської влади залишилась політична ситуація. В Україні селянство складало значну частину учасників махновського руху. У кінці 1920 — на початку 1921 р. ним було охоплено Донецьку, Катеринославську й Полтавську губернії.

У березні 1921 р. X з'їзд Російської комуністичної партії (більшовиків) про­голосив курс на проведення нової економічної політики (неп).

Мета непу:

• Ліквідація загрози нової громадянської війни.

• Рятування більшовицького режиму.

• Покращення економічного становища в країні, що перебувала в міжна­родній ізоляції.

план відповіді

1. Наслідки громадянської війни для УСРР

2. Становище на початку 1921 р. в УСРР.

3. Запровадження непу.

4. Заходи непу. Особли­вості непу в Україні.

5. Наслідки непу.

Всеукраїнський центральний виконавчий комітет і Раднарком УРСР при­йняли низку розпоряджень, спрямованих на конкретизацію завдань непу в Україні. Суть непу полягала в заміні продовольчої розкладки продовольчим податком. Відтепер у селян вилучалися не всі лишки, а заздалегідь установ­

лений податком мінімум. Сплативши продподаток, селяни мали можливість продавати надлишки продукції. Уряд тимчасово відмовився від створення ко­лективних господарств.

Швидко відроджувалась кооперація.Вона охопила майже 85 % селян. Неп на селі дав результати. 1927 р. в Україні земель оброблялось на 10 % більше, ніж 1913 р. Якщо до 1917 р. основні земельні угіддя перебували в руках помі­щиків і куркулів, то за роки непу українське село стало значною мірою серед­няцьким, виділились і заможні господарі, серед яких було чимало колишніх червоноармійців, червоних партизанів, активних учасників боротьби за ра­дянську владу.

Існувала в Україні й система колективних господарств — колгоспів і комун. Створювали їх переважно біднота, сільські комуністи й комсомольці. Однак колгоспи об'єднували лише 1,2 % селянських господарств і займали 1,4 % зе­мельних площ.

Навесні 1925 р. посівні площі в Україні складали 95 % від рівня 1913 р., валовий збір зерна досяг показників останніх передвоєнних років.

У промисловості колишнім власникам повертались відібрані після 1917 р. невеликі виробництва, заохочувались іноземні капіталовкладення. В Україні з'явилось чимало приватних підприємств. Дозволялось засновувати власні фабрики й заводи, брати в оренду націоналізовані раніше підприємства.

У селянських господарствах України зросла продуктивність праці, розши­рились площі оброблюваних земель, покращувалось виробництво предметів споживання.

У роки непу посилилась роль товарно-грошових відносин.Державні підпри­ємства переводились на господарський розрахунок. Ліквідовувалась зрівнялівка в оплаті праці, яка стала залежати від кількості та якості виробленої продукції.

Велику роль у піднесенні економіки республіки відіграла проведена в країні грошова реформа (жовтень 1922р.).В обіг було введено банківський білет, який дорівнював 10 золотим карбованцям — «червінцям». Спочатку нова грошова одиниця використовувалась для розрахунку між державними підприємствами, а з 1924 р. з'явилась можливість перейти на «червінець» у повному обсязі.

Вождь більшовиків В. Ленін переконував, що неп виведе країну з кризи, а радянська влада лише зміцніє, бо всі командні висоти в економіці залишають­ся в руках держави. Великі підприємства, банки, транспорт, зовнішня торгів­ля не змінювали форм власності.

Відбудова промисловості почалась із переведення діючих заводів і фабрик на господарський розрахунок. Для оперативного вирішення господарських питань підприємства об'єднались за галузевим та територіально-галузевим принципами — у трести. Перші трести з'явилися восени 1921 р. як у важкій промисловості (« Донвугілля», «Південьсталь», «Південнорудний трест»), так і в легкій промисловості («Тєкстильтрест», «Шкіртрест», «Цукортрест»). На початок 1922 р. Українській раді народного господарства підпорядковувалось уже 24 трести, які об'єднували близько 450 підприємств усіх галузей.

Для Здійснення торговельних операцій, закупки сировини, збуту однорідної продукції були утворені синдикати. Неп означав не тільки зміни в управлін­ні виробництвом, відбувся перехід на оплату, залежну від кількості та якості праці. Зарплата стала враховувати економію палива, сировини, раціоналіза­цію виробництва.

Комуністична партія намагалась використати для відбудови народного господарства трудовий ентузіазм робітників і селян. Ширились суботники і недільники, дні ударної праці тощо.

Позитивні наслідки непуістотно відчули жителі міст, які проявилися досить швидко в процесі денаціоналізації торговельно-промислових підпри­ємств, утворенні чималої кількості нових, що стимулювало економічну актив­ність населення, передусім дрібних виробників. На селі стають до ладу десятки тисяч олійниць, різних типів млинів (парових, водяних, вітрових), підпри­ємств із виробництва ковбас, копченостей, різносолів.

Неп сприяв швидкій відбудові країни. Незважаючи на труднощі відбудовчо­го періоду 1925—1926 рр., більшість галузей промисловості України вийшли на рівень 1913 р. (особливо це стосувалося легкої і харчової промисловості).

Успіхи розвитку відбудови дали змогу реалізувати план ГОЕРЛО(елект­рифікація країни), що був ухвалений у 1920 р. Було прийнято рішення про початок будівництва Дніпрогесу, найбільшої гідроелектростанції в Європі. За­галом в Україні було споруджено 50 електростанцій, у тому числі Харківська, Луганська, Полтавська, Артемівська, що вдвічі перевищило план.

" Однак політика непу не супроводжувалась політичними змінами в Україні. Республіка, як і раніше, мала фіктивний суверенітет і виконувала продикто­вані з Москви завдання. Ніяких змін не відбулося в партійному будівництві. Компартія України залишалась одним із загонів РКП(б).

Спроби опозиційної Української комуністичної партії (УКП) об'єднатися з КП(б)У і створити самостійну організацію закінчились розпуском УКП.

І все-таки неп мав і політичні наслідки. Він означав провал політики воєн­ного комунізму і необхідність стимулювання «більшовицького натиску». Поступове пожвавлення господарського життя, розширення товарного ви­робництва дрібними підприємствами або непманами призвели до примирення українського селянства з більшовицьким режимом, що сприяло його утвер­дженню в Україні.

Особливості непу в Україні:

• «зовнішнє» походження політики, яка не враховувала національні інте­реси українців;

• здійснення соціально-економічних перетворень супроводжувалося при­душенням національно-демократичних сил;

• реалізація непу почалась значно пізніше, ніж в інших республіках.

Наслідки непу:

• відновлення промисловості і сільського господарства, зруйнованого в ро­ки Першої світової і громадянської воєн;

• ліквідація політичної кризи;

• стабілізація радянського ержиму;

• закріплення при владі більшовиків.

Висновок.За роки непу в стислий час було відновлено господарство країни, значно виріс життєвий рівень населення. Проте довгостроковою політикою неп не став.

• Дати:березень 1921 р. — запровадження непу; 1929 р. — «великий пере­лом» . Згортання непу.

• Поняття, терміни, назви:неп, продподаток, «червінець», госпрозраху­нок.

лений податком мінімум. Сплативши продподаток, селяни мали можливість продавати надлишки продукції. Уряд тимчасово відмовився від створення ко­лективних господарств.

Швидко відроджувалась кооперація.Вона охопила майже 85 % селян. Неп на селі дав результати. 1927 р. в Україні земель оброблялось на 10 % більше, ніж 1913 р. Якщо до 1917 р. основні земельні угіддя перебували в руках помі­щиків і куркулів, то за роки непу українське село стало значною мірою серед­няцьким, виділились і заможні господарі, серед яких було чимало колишніх червоноармійців, червоних партизанів, активних учасників боротьби за ра­дянську владу.

Існувала в Україні й система колективних господарств — колгоспів і комун. Створювали їх переважно біднота, сільські комуністи й комсомольці. Однак колгоспи об'єднували лише 1,2 % селянських господарств і займали 1,4 % зе­мельних площ.

Навесні 1925 р. посівні площі в Україні складали 95 % від рівня 1913 р., валовий збір зерна досяг показників останніх передвоєнних років.

У промисловості колишнім власникам повертались відібрані після 1917 р. невеликі виробництва, заохочувались іноземні капіталовкладення. В Україні з'явилось чимало приватних підприємств. Дозволялось засновувати власні фабрики й заводи, брати в оренду націоналізовані раніше підприємства.

У селянських господарствах України зросла продуктивність праці, розши­рились площі оброблюваних земель, покращувалось виробництво предметів споживання.

У роки непу посилилась роль товарно-грошових відносин.Державні підпри­ємства переводились на господарський розрахунок. Ліквідовувалась зрівнялівка в оплаті праці, яка стала залежати від кількості та якості виробленої продукції.

Велику роль у піднесенні економіки республіки відіграла проведена в країні грошова реформа (жовтень 1922р.).В обіг було введено банківський білет, який дорівнював 10 золотим карбованцям — «червінцям». Спочатку нова грошова одиниця використовувалась для розрахунку між державними підприємствами, а з 1924 р. з'явилась можливість перейти на «червінець» у повному обсязі.

Вождь більшовиків В. Ленін переконував, що неп виведе країну з кризи, а радянська влада лише зміцніє, бо всі командні висоти в економіці залишають­ся в руках держави. Великі підприємства, банки, транспорт, зовнішня торгів­ля не змінювали форм власності.

Відбудова промисловості почалась із переведення діючих заводів і фабрик на господарський розрахунок. Для оперативного вирішення господарських питань підприємства об'єднались за галузевим та територіально-галузевим принципами — у трести. Перші трести з'явилися восени 1921 р. як у важкій промисловості («Донвугілля», «Південьсталь», «Південнорудний трест»), так і в легкій промисловості («Текстильтрест», «Шкіртрест», «Цукортрест»). На початок 1922 р. Українській раді народного господарства підпорядковувалось уже 24 трести, які об'єднували близько 450 підприємств усіх галузей.

Для Здійснення торговельних операцій, закупки сировини, збуту однорідної продукції були утворені синдикати. Неп означав не тільки зміни в управлін­ні виробництвом, відбувся перехід на оплату, залежну від кількості та якості праці. Зарплата стала враховувати економію палива, сировини, раціоналіза­цію виробництва.

Комуністична партія намагалась використати для відбудови народного господарства трудовий ентузіазм робітників і селян. Ширились суботники і недільники, дні ударної праці тощо.

Позитивні наслідки непуістотно відчули жителі міст, які проявилися досить швидко в процесі денаціоналізації торговельно-промислових підпри­ємств, утворенні чималої кількості нових, що стимулювало економічну актив­ність населення, передусім дрібних виробників. На селі стають до ладу десятки тисяч олійниць, різних типів млинів (парових, водяних, вітрових), підпри­ємств із виробництва ковбас, копченостей, різносолів.

Неп сприяв швидкій відбудові країни. Незважаючи на труднощі відбудовчо­го періоду 1925—1926 рр., більшість галузей промисловості України вийшли на рівень 1913 р. (особливо це стосувалося легкої і харчової промисловості).

Успіхи розвитку відбудови дали змогу реалізувати план ГОЕРЛО(елект­рифікація країни), що був ухвалений у 1920 р. Було прийнято рішення про початок будівництва Дніпрогесу, найбільшої гідроелектростанції в Європі. За­галом в Україні було споруджено 50 електростанцій, у тому числі Харківська, Луганська, Полтавська, Артемівська, що вдвічі перевищило план.

Однак політика непу не супроводжувалась політичними змінами в Україні. Республіка, як і раніше, мала фіктивний суверенітет і виконувала продикто­вані з Москви завдання. Ніяких змін не відбулося в партійному будівництві. Компартія України залишалась одним із загонів РКП(б).

Спроби опозиційної Української комуністичної партії (УКП) об'єднатися з КП(б)У і створити самостійну організацію закінчились розпуском УКП.

І все-таки неп мав і політичні наслідки. Він означав провал політики воєн­ного комунізму і необхідність стимулювання «більшовицького натиску». Поступове пожвавлення господарського життя, розширення товарного ви­робництва дрібними підприємствами або непманами призвели до примирення українського селянства з більшовицьким режимом, що сприяло його утвер­дженню в Україні.

Особливості непу в Україні:

• «зовнішнє» походження політики, яка не враховувала національні інте­реси українців;

• здійснення соціально-економічних перетворень супроводжувалося при­душенням національно-демократичних сил;

• реалізація непу почалась значно пізніше, ніж в інших республіках.

Наслідки непу:

• відновлення промисловості і сільського господарства, зруйнованого в ро­ки Першої світової і громадянської воєн;

• ліквідація політичної кризи;

• стабілізація радянського ержиму;

• закріплення при владі більшовиків.

Висновок.За роки непу в стислий час було відновлено господарство країни, значно виріс життєвий рівень населення. Проте довгостроковою політикою неп не став.

Я Дати:березень 1921 р. — запровадження непу; 1929 р. — «великий пере­лом» . Згортання непу.■ Поняття, терміни, назви:неп, продподатоїс, «червінець», госпрозраху­нок.