13.2. Пожвавлення літературно-мистецького життя України в умовах

десталінізації. «Шістдесятники».

	план відповіді
1.	«Відлига» та її вплив на
	літературно-мистецьке
	житТя.
2.	Піднесення української
	культури, її творці.
3.	«Шістдесятники».
4.	Суперечливості періоду
	«відлиги».

Після смерті Й. Сталіна (1953 р.) у суспільно­му житті народів СРСР відбуваються якісні змі­ни. Розпочинається процес десталінізації.Біля керма партії, а отже, і держави стає М. Хрущов. Роки його перебування при владі дістали назву«відлиги».Послаблення тоталітарного режиму далося взнаки як у політичній і соціально-еконо­мічній, так і в культурній та ідеологічній сферах.

Справжнім потрясінням став XX з'їзд КПРС і розвінчання на ньому культу особи Сталіна.

Реабілітація в'язнів сталінських концтаборів зачепила й групу діячів ук­раїнської культури. Однак за ними ще довго залишалося тавро «ворогів на­роду» або «українських буржуазних націоналістів». Раніше вилучені з біб­ліотек і книготорговельної мережі твори репресованих повільно поверталися до читача. Така доля спіткала, зокрема, праці В. Блакитного, В. Гжицького,

1. Досвітнього, М. Ірчана, І. Микитенка.Український культурно-мистець- кий фонд поповнювався раніше невідомими або недоступними творами авторів доби «розстріляноговідродження».

Твори тих, хто захищав українську державність, національну самобутність народу, були заборонені. їх піддавали критиці, навіть не показуючи читачеві. Носії національної думки вважались особливо небезпечними для радянського суспільного ладу. Так, повернення в українську культуру одного з провідних діячів УНР письменника В. Винниченкавідбулося тільки у 1990-х рр.

Хрущовська «відлига» дала надію на припинення свавілля та краще життя людей. Це надихало письменників і поетів, інших діячів культури на творчу діяльність.

У 1950—1960-х рр. українська література поповнюється талановитими тво­рами В. Симоненка, І. Драча, М. Вінграновського, Д. Павличка, Л. Костенко та ін. Одвічні проблеми людського буття — війни й миру, любові й ненависті, щастя й горя — втілив у яскравих образах О. Гончар(роман « Людина і зброя», роман в новелах «Тронка»). Епічні полотна про долю українського села створивМ. Стельмах(романи «Кров людська — не водиця», «Хліб і сіль», «Правда і кривда», «Дума про тебе»). Одним із кращих творів українського кіномистецт­ва став фільм С. Параджановата Ю. Іллєнка«Тіні забутих предків».

Важливим суспільно-політичним явищем 1960-х рр. суай національно- культурний рух молодих українських письменників, критиків, поетів, ху­дожників, композиторів-. їхня творчість і громадсько-політична активність сприяли піднесенню української духовності та культури. Довкола клубів твор­чої молодів Києві, Львові, Харкові об'єдналися молоді інтелектуали, які праг­нули нових форм художнього самовираження, переосмислення історичного минулого, національного відродження культури та суспільства.

Діяльність творчої інтелігенції України сприяла проведенню в 1963 р.<, конференції з питань культури української мови. Учасники конференції тор­калися питання про розширення використання української мови в усіх сферах державного й громадського життя, про подолання мовного нігілізму.

Однак незабаром «шістдесятники» переконались у неможливості корінних змін у межах тоталітарної системи та прагнули оновлення суспільства на ґрун­ті загальнолюдських цінностей. Завдяки їм в Україні виникли національно- культурні осередки та сформувався рух дисидентів, що стало важливою пере­думовою національно-державного будівництва в 1990-х рр. До «шістдесятни­ків» належали А. Горська, М. Вінграновський, І.Дзюба, І. Драч, Л. Костенко,

2. Світличниіг, В. Симоненко, В. Стус, В. Чорновіл та ін.

«Відлига» в культурі й духовній сфері, як і в інших галузях суспільного життя, була сповнена суперечностей, викликаних прагненням М. Хрущова та його оточення щось змінити, не зачепивши основ тоталітарної держави. Тому лібералізація суспільства супроводжувалася переслідуваннями діячів культури й мистецтва, критика сталінщини співіснувала з посиленням ідео­

логічного наступу, реформування економіки й обіцянки комуністичного май­бутнього поєднувалися з адміністративно-командними методами управління, суспільно-політичним і духовним життям, процвітанням партійно-державної бюрократії.

Висновок.Процес десталінізації та лібералізації суспільного життя сприяв розвитку культури й духовного життя суспільства. Паростки національ­но-культурного відродження, викликані «відлигою», загрожували існуючій політичній системі, панівній ідеології, тому тиск на творчу інтелігенцію набирав нових форм і масштабів. Це призвело до ресталінізації й стагнації суспільства, але не могло знищити духовний потенціал народу, прогресивні тенденції культурно-історичного розвитку.■ Дата: 1958 р. — реформа освіти.

Ш Поняття, терміни, назви:русифікація, «відлига», «шістдесятники».

Білет 14