- •Міністерство освіти і науки україни
- •Тема 1.1. Держава: сутність, поняття, форма, функції та механізм 6
- •Тема 1.1. Держава: сутність, поняття, форма, функції та механізм
- •1.1.1. Основні сучасні підходи до розуміння держави
- •1.1.2. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
- •1.1.3. Сучасні тенденції еволюції форми держави
- •1.1.4. Функції сучасної української держави
- •1.1.5 Механізм держави: ретроспективний огляд та сучасні тенденції визначення
- •Тема 1.2. Аспекти співвідношення держави та політичної системи
- •1.2.1. Політична система суспільства та її трансформація в епоху глобалізації
- •1.2.2. Характеристика елементів політичної системи суспільства.
- •1.2.3. Влада в демократичній державі.
- •1.2.4. Місце та роль держави в політичній системі суспільства
- •Тема 1.3. Право як соціокультурне явище розвитку цивілізації
- •1.3.1. Підходи до праворозуміння в сучасній юридичній науці
- •1.3.2. Соціальна цінність права, його сутність та зміст
- •1.3.3. Механізм правоутворення та його відмінність від категорій правотворчість, законодавчий процес, законотворчий процес
- •1.3.4. Система джерел і форм права сучасності
- •Тема 1.4. Внутрішня будова права україни та зовнішня форма його прояву
- •1.4.1. Система права та система законодавства: єдність та розбіжності
- •1.4.2. Норми права в системі соціонормативного регулювання
- •1.4.3. Особливості структури норми права та способи її викладення в статтях нормативно-правових актів
- •1.4.4. Норми національного та міжнародного права: взаємовплив та взаємозалежність
- •Тема 2.1. Актуальні проблеми правового регулювання
- •2.1.1. Правовий вплив на суспільні відносини
- •2.1.2. Предмет, методи, способи, засоби, типи, сфери, функції, напрями, межі та стадії правового регулювання
- •2.1.3. Механізм правового регулювання та характеристика його складових елементів
- •1. Норма права в механізмі правового регулювання.
- •2. Юридичні факти у механізмі правового регулювання.
- •3. Правовідносини у механізмі правового регулювання.
- •4. Акти безпосередньої реалізації прав і обов’язків у механізмі правового регулювання.
- •5. Акти застосування норм права у механізмі правового регулювання.
- •2.1.4.Юридичнадіяльність, юридичний процес таюридичнасправа
- •Тема 2.2. Еволюція правової системи україни
- •Теоретико-методологічні засади формування та розвитку правової системи суспільства
- •2.2.2 Структура правової системи суспільства та характеристика її елементів
- •2.2.3.Правова політика: поняття, форми реалізації, пріоритети
- •2.2.4. Поняття та типологія правових систем сучасності. Критерії їх класифікації
- •Тема 2.3. Динамічні процеси у праві
- •2.3.1. Норми права та правовідносини
- •2.3.2. Форми реалізації права та механізми їх здійснення
- •2.3.3. Механізм правозастосування та його вплив на суспільство
- •2.3.4. Проблеми тлумачення норм права
- •Тема 2.4. Поведінка особи та її юридичні наслідки
- •2.4.1. Проблеми правової поведінки особи
- •2.4.2. Державно-правовий примус та юридична відповідальність як різновид соціальної відповідальності
- •2.4.3. Стимули, пільги, заохочення та обмеження в праві
- •2.4.4. Юридичний конфлікт та проблеми його врегулювання
- •Бібілографічний список
- •Адреси в глобальній комп’ютерній мережі Internet
- •Предметний покажчик
1.4.4. Норми національного та міжнародного права: взаємовплив та взаємозалежність
У вирішенні питання про характер взаємозв’язку і взаємодії міжнародного і національного права історично можна прослідити три підходи: дуалістичний моністичний в двох взаємовиключних варіантах [107].
Дуалістичний підхід в якості основного постулату висуває тезу про одночасне існування і розвиток двох взаємопов’язаних, взаємозалежних і взаємодіючих правових систем – міжнародної та національної. При цьому виключається будь-яке домінування однієї правової системи над іншою. Однак науковці які підтримують таку позицію, зокрема Г.І. Тункін, визнають, що для того щоб міжнародне право могло виконувати своє завдання, воно «постійно має звертатись за допомогою до національного прав, без чого воно в багатьох випадках зовсім безсиле» [105, с. 128]. Національне право чинить прямий і непрямий вплив на міжнародне право, а міжнародне право в різних формах впливає на національне.
Національне право чинить вплив на міжнародне право двома основними шляхами [216, с. 173-192]: по-перше, шляхом обумовлення сутності і змісту міжнародного права (матеріальний вплив); по-друге, шляхом впливу національного права на процес створення і реалізації міжнародного права (процесуальний вплив).
Як матеріальний, так і процесуальний вплив національного права на міжнародне право здійснюється через відповідну зовнішньополітичну діяльність державних органів і організацій і за такого підходу виступає лише в непрямій формі, як опосередкований вплив національного на міжнародне.
Але вплив національного права на міжнародне можливе і в прямій формі. Це відбувається в тих випадках, коли норми національного права перетворюють і модернізують до зовнішніх умов діяльності держави і використовують також у міжнародному праві.
Так само в прямій і непрямій формі відбувається вплив міжнародного права на національне.
Непрямий вплив міжнародного права на національне чиниться тоді, коли відбувається закріплення тих чи інших прогресивних принципів, норм чи положень, міжнародне право спонукає держави в правових системах яких ці положення відсутні, до їх прийняття і практичного втілення (наприклад принципи закріплені в Загальній декларації прав людини).
Прямий вплив міжнародного права на національне відбувається тоді коли наприклад визнаються міжнародні договори, що укладені державою частиною її національного законодавства (наприклад, ст.9 Конституції України – «Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України).
Сутність моністичного підходу полягає у запереченні відносно самостійного характеру систем міжнародного і національного права і розгляд їх в якості інтегрованих одного в інший, що утворюють якесь єдине ціле. Розглядають два варіанти моністичного підходу, що взаємно виключають один одного. Так при першому підході вважають, що в процесі взаємозв’язку і взаємодії міжнародного і національного права останнє володіє пріоритетом по відношенню до першого ( – розглядають міжнародне право як невід’ємну частину національного права або – розглядають міжнародне право як несумісне, а в деяких випадках навіть чуже національному праву). За іншим підходом – визнається примат міжнародного права над національним.