15.7. Мінімальна заробітна плата

Важливе теоретичне і практичне значення має встановлення мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плита (МЗП) — це встановлений державою розмір заробітної плати, нижче якого не може проводитися оплата за фактично виконану найманим працівником повну місячну (денну або годинну) норму праці (робочого часу) До мінімальної заробітної праці не включають доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. МЗП застосовується у всіх країнах з ринковою економікою. Основні критерії становлення МЗП були визначені Конвенцією МОП №131 1970 p., які мають враховувати, з одного боку, загальний стан і реальні можливості економіки країни, а з другого — потреби працівника та його сім'ї з урахуванням загального рівня заробітної плати в країні, соціальних виплат, рівня життя соціальних груп. Застосування регламентованої МЗП передбачає реалізацію таких цілей: грошового забезпечення мінімально необхідного рівня відтворення робочої сили; підвищення загального рівня оплати праці, виходячи з потреб зростання якості життя найманих працівників; протидії тенденції зниження величини реальної заробітної плати; узгодження соціально-економічної політики із динамікою економічного розвитку країни. Особливістю МЗП є її швидке «старіння», що зумовлює необхідність регулярного коригування її розмірів. Це пов'язано зі змінами в обсягах виробництва і структурі економіки, тенденцій на ринку праці, доходів та цін на споживчі товари, з процесами глобалізації. У зв'язку з цим важливого значення для практичного втілення МЗП у господарську діяльність країни набувають проблеми визначення термінів, критеріїв, методів, важелів та інструментів коригування. Світовий досвід переконує, що терміни коригування МЗП мають, з одного боку, враховувати постійні зміни в динаміці цін і загальних доходів працівників з метою забезпечення захисту окремих категорій працівників, які мають найменші доходи, а з іншого — забезпечувати стабільність тарифної системи у разі прямого або побічного впливу на неї МЗП, зменшення ризику інфляційного тиску, пов'язаного зі зростанням рівня заробітної плати і цін. Чим коротший інтервал між термінами коригування, тим більше рівень МЗП збігається зі змінами окремих критеріїв, що на нього впливають.

15.8. Номінальна г реальна заробітна плата

В умовах переходу до ринкової економіки виникають проблеми узгодження номінальної заробітної плати з реальною. (Номінальна заробітна плата — це грошова сума, яку працівник одержує за погодинну, денну, місячну роботу Між номінальною і реальною заробітною платою не існує прямо пропорційної залежності. Наприклад, номінальна заробітна плата може підвищитися, а реальна — знизитися, якщо ціни на товари і послуги зростали швидше, ніж номінальна заробітна плата. В умовах ринкової економіки існують вільні ціни. У деяких випадках вони зростають швидше, ніж номінальна заробітна плата. Це призводить до падіння реальної заробітної плати. Для підвищення номінальної заробітної плати застосовують індексацію і компенсацію.

15.9. Структура заробітної плати

У складі заробітної плати розрізняють основну і додаткову частини, а також види винагород, що входять до кожної з них. Основна частина заробітної плати включає тарифні ставки робітників та посадові оклади інженерно-технічного персоналу (ІТП) і службовців. Вона враховує суспільно-нормативну міру праці, яка формується під впливом об'єктивних чинників виробництва і праці, стійкі відмінності у кваліфікації працівників, складність і відповідальність їхньої роботи, умови праці, її інтенсивність тощо. Додаткова заробітна плата залежить від чинників виробничої діяльності, які не можуть бути повною мірою враховані заздалегідь. Вони відбивають специфічні умови праці на цьому підприємстві, індивідуальні колективні результати праці. Формами винагороди за таку працю є різні доплати і надбавки (рис. 111).