Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Dodatk_l-Raekonom_Ist / Додатк.л-ра / Єщенко «Сучасна економіка (2005)» / 15. Доходи, їхні джерела та розподіл.docx
Скачиваний:
11
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
503.2 Кб
Скачать

Розділ 15. Доходи, їхні джерела та розподіл

15.1. Доходи споживчого призначення як економічна категорія

15.2. Система доходів споживчого призначення

15.3. Сутність заробітної плати в умовах ринкової економіки

15.4. Національний рівень заробітної плати

15.5. Заробітна плата як об'єкт конкуренції на ринку праці

15.6. Заробітна плата як форма розподілу за результатами праці

15.7. Мінімальна заробітна плата

15.8. Номінальна г реальна заробітна плата

15.9. Структура заробітної плати

15.10. Форми і системи заробітної плати

15.11. Тарифна система

15.12. Доходи працівників колективних підприємств

15.13. Доходи від індивідуальної трудової діяльності

15.14. Доходи підприємців

15.15. Суспільні фонди споживання

15.16. Рівень життя, його виміри

15.1. Доходи споживчого призначення як економічна категорія

Доходи — це сума, яка залишається після вирахування із грошової виручки витрат виробництва Одна частина доходів спрямовується на придбання засобів виробництва (знарядь праці, машин, верстатів, виробничого устаткування, сировини, напівфабрикатів, палива, електроенергії для потреб виробництва), тобто вона забезпечує продуктивне споживання, а друга — на особисте споживання людей, це так звані доходи споживчого призначення. Вони виконують функцію відтворення робочої сили, задовольняють особисті потреби людини, витрачаються на придбання засобів особистого споживання. Доходи споживчого призначення відносять до витрат підприємства, вони є частиною знову створеної вартості продукції або послуг. Доходи споживчого призначення с мотивом економічної діяльності людей. Основні ознаки доходів споживчого призначення зображено на рис. 105.

За радянських часів до доходів споживчого призначення було зневажливе ставлення. Прагнення людей до збільшення особистих доходів завдяки активному господарюванню називалося «споживацьким настроєм». Такі факти засуджувались як такі, що нібито заважають процесам суспільного виробництва, а природне прагнення людей до поліпшення матеріального добробуту прирівнювалося до антигромадської поведінки.

15.2. Система доходів споживчого призначення

В умовах ринкової економіки існує система доходів споживчого призначення, яка складається з: доходів, що залежать від трудової та підприємницької діяльності: заробітна плата тих, хто працює за наймом, особисті доходи працівників від реалізації продукції колективних підприємств, доходи від індивідуальної трудової діяльності, підсобного господарства, кооперативної діяльності тощо; доходів, які безпосередньо не залежать від результатів праці. Це суспільні та благодійні фонди споживання. Кошти з цих фондів можуть надходити населенню у вигляді грошових виплат через бюджет, а також через соціальні фонди підприємств і організацій у вигляді грошових виплат і безоплатних послуг, натуральної видачі, благодійної допомоги, різних пільг; доходів від власності: дивіденди від акцій, відсотки за майновим паєм, вкладеним у підприємство, відсотки за вкладами до ощадного та інших банків. Власники земельних паїв можуть здавати їх в оренду й отримувати за це орендну плату. Систему доходів споживчого призначення наведено на рис. 106.

15.3. Сутність заробітної плати в умовах ринкової економіки

Слід зазначити, що у деяких підручниках і навчальних посібниках як доходи споживчого призначення визнають тільки заробітну плату. Сьогодні вона становить приблизно половину особистих доходів населення України. Заробітна плата — це ціпа, що виплачується найманим працівникам за використання їхньої праці Вона враховує вартість робочої сили, кількість, якість праці та результати трудової діяльності, конкуренцію, що склалася на ринку праці (рис. 107).

Отже, заробітна плата є ціною товару «робоча сила», або її вартістю. Вартість робочої сили виступає як вартість життєвих засобів, яка має бути достатньою, для того щоб підтримувати стан нормальної життєдіяльності працівників і членів їх сімей. При розрахунку вартості товару «робоча сила» враховують традиційні потреби людини, вартість життєвих засобів і споживчого кошика. За допомогою вартості останнього можна визначити ціну праці (поділивши вартість життєвих засобів на робочий час використання робочої сили). Назва «ціна праці» досить умовна. Вона не означає, що працівник безпосередньо продає працю. Найманий робітник продає на певний строк свою здатність до праці, тобто робочу силу. Ціна праці фактично визначає тарифну ставку (погодинну, денну, місячну) або розцінку на виготовлення продукту (виробу). В умовах адміністративно-командної економіки встановлення розміру тарифних ставок становило велику таємницю. Вони були повністю відокремлені від їх матеріального змісту (прожиткового мінімуму). Не визнавалося, що заробітна плата є формою розподілу за результатами праці. В умовах ринкової економіки формування заробітної плати відбувається на основі кількісної та якісної оцінки праці. Вона також є об'єктом конкуренції на ринку праці.