Pauca Verba_2

«ОДИН З НАЙБІЛЬШИХ БЛАГОДІЙНИКІВ ЛЮДСТВА»

У цьому році, 19 жовтня,виповнилося 69

років з дня відкриття першого в світі антибіотика, ефективного при лікуванні

туберкульозу. Мільйони людей у всьому

світі завдячують своїм життям видатному вченому ХХ століття, талановитому мікробіологу, академіку і, що є не менш важливим, нашому співвітчизнику –

Зельману Абрахаму Ваксману.

Для початку – трошки біографії. Народився Зельман Ваксман 2 липня 1888 року у місті Нова Прилука (Вінницька область) в сім’ї дрібного підприємця Якова Ваксмана. Батьки Зельмана піклувалися про те, щоб їхній син здобув якісну освіту. Так, З.А. Ваксман після успішного закінчення хедеру (єврейська початкова релігійна школа) у 1910 році з таким же успіхом закінчує Одеську гімназію №5, після чого

змушений був емігрувати до США для продовження свого навчання. З 1911 року

Сполучені Штати стали домівкою Соломона Яковича (так звучить ім’я Зельман Абрахам в слов’янській фонетиці), і саме тут він закінчує коледж при Рутгерівському університеті(1915

http://www.provisor.com.ua/archive/2011/N07/vaksm_0711.php

З.А. Ваксман (1888-1973)

рік), здобуває звання магістра,доктора наук (1918 рік). До 1932 року З.А. Ваксман

займався екологією ґрунтових мікроорганізмів, і саме цього року

Американська національна асоціація з боротьби проти туберкульозу звернулася до нього з проханням проаналізувати механізм знищення туберкульозної палочки ґрунтовими мікроорганізмами. Саме ці дослідження принесли славу, визнання та престижну премію Ваксману (Нобелівська премія 1952 року в галузі фізіології та медицини « за відкриття стрептоміцину,

першого антибіотика, ефективного при лікуванні туберкульозу»). Потрібно також додати, що Соломон Якович є засновником і

першим директором Інституту мікробіології при Рутгерівському університеті (штат НьюДжерсі, США).

Помер Зельман Абрахам Ваксман 16 серпня 1973 року в місті Хайєніс ( штат Масачусетс, США), подарувавши людству засіб від недуги, яка забрала безліч життів і заслуживши за це звання «одного з найбільших благодійників людства»*.

Повернемося до антибіотиків, а конкретніше – до стрептоміцину. Коли іде розмова про антибактеріальні засоби,

відразу згадується знаменитий вислів Луї Пастера : « Lavie em peche lavie», - життя

заважає життю. Саме цей вчений, засновник мікробіології, разом з Робертом Кохом і ще одним нашим співвітчизником - Іллею Іллічем Мечниковим, заклали фундамент для

вивчення та виділення біологічно активних речовин, які здатні руйнувати клітинну оболонку бактерій, спричинюючи цим їхню загибель.

Через 4 роки після відкриття пеніциліну (1932 рік, пеніцилін відкрито у 1928 році),

розпочалась робота з дослідження ґрунтових мікроорганізмів, які спричинюють

санірування тіл, померлих від туберкульозу. Цим зайнявся вищезгаданий З. Ваксман. Впродовж 11 років велася кропітка робота, було проаналізовано близько 10 тисяч ґрунтових мікроорганізмів. Перші плоди праці Ваксмана та його учнів з’явилися в 1940 році, коли їм вдалося виділити актиноміцин, який, на жаль, виявився високотоксичним. Але через 3 роки було виділено стрептоміцин, панацея від туберкульозу. На основі стрептоміцину пізніше було синтезовано препарати ІІ групи: грісеїн, фрадицин, кандінін, які використовуються при ускладненнях, що виникають при лікуванні( стрептоміцин і пеніцилін належать до І групи антибіотиків, і досить довго саме суміш пеніциліну і стрептоміцину відміняли смертельний вирок хворим на туберкульоз).

http://www.edinformatics.com/interactive_molecules/info/streptomycin.htm

Молекула стрептоміцину

http://www.allposters.co.uk/-sp/Streptomyces-Species-Gram-Stain-Posters_i4259683_.htm

Стрептоміцети

Під кінець, хочеться зазначити, що

відкриття Ваксмана є результатом титанічної десятирічної праці. Нобелівська премія, присуджена Зельману Абрахаму у 1952 році –

це результат кропіткої і важкої праці не лише лауреата, а й цілої групи його учнів.

Дивлячись на це, можна впевнено сказати,

що успіх завжди буде еквівалентним тій праці, яку ми приклали на шляху його досягнення. Доречно буде згадати слова Пастера про те, що випадок , як правило, підготовлений певним ходом думок, а доля підготовує лише обдаровані голови…

ПІДГОТУВАВ: ВІКТОР ОДАРИЧ

Штучна сітківка ока – міф чи реальність?

Разом із значним прогресом у дослідженні стовбурових клітин, який розпочався у другій половині XX століття, і по сьогоднішній день досить стрімко розвивається. Людина отримала можливість створення людських органів на основі вирощування їхніх відповідників із стовбурових клітин. Улітку, цього року японські вчені заявили про створення першої у світі штучної сітківки ока, вирощеної із ембріональних стовбурових клітин.

http://kievskaya.com.ua/mir/nauka/yaponcy-sozdali-pervuyu-v-mire-iskusstvennuyu-setchatku-glaza.html

Штучне око зі штучною сітківкою

Зі слів вчених, найважливішим у цьому досягненні є штучно вирощені фоточутливі клітини сітківки ока. Штучна сітківка ока може стати першим трансплантованим органом, вирощеним із ембріональних стовбурових клітин. Головною проблемою зараз постає «підключення» штучного органу до зорового нерву.

Разом з тим, значний розвиток у протезуванні органів зору має технологія кодування сигналу (електронна

сітківка). Вона полягає в тому, що хворому хірургічним шляхом вживлюють мікрочіп, який здатен генерувати електричні сигнали певного імпульсу, в залежності від певного подразнення штучних сенсорів. Якість зображення при цьому набагато краща.

http://www.3dnews.ru/news/iskusstvennaya-setchatka-vozvrashchaet-zrenie-misham-sleduyushchie--lyudi/

На малюнку Ви можете побачити різницю між традиційними методами протезування (центральне та праве зображення), коли підвищення якості зображення досягається шляхом збільшення кількості електродів в протезі ока. Нова, вищезгадана методика полягає в тому, що отримані від сенсорів сигнали перекодовуються на зрозумілі для нашого мозку, тому і якість, як Ви можете бачити (ліве зображення) набагато краща.

У США вже здійснено операції із протезування органів зору на людях. Пацієнти відчувають значне покращення якості їхнього життя. Надіємося, що штучна сітківка вирощена із ембріональних стовбурових клітин зможе якщо не повністю, то хоча б набагато краще змінити якість життя людей, які втратили зір або мають проблеми в цій сфері (а таких людей, за найскромнішими підрахунками, близько 25 мільйонів).

ПІДГОТУВАВ: ВІКТОР ОДАРИЧ

Випускники НаУКМА в житті та науці

Вже не одне покоління талановитих випускників залишили стіни шашої рідної Alma Mater. Ким вони стали після закінчення Академії? Чого досягли? Ми

поспілкуватись.

Федоренко Олена Андріївна Кандидат біологічних наук, старший науковий

співробітник і-т фізіології ім. О.О. Богомольця НАНУ, голова ради

молодих вчених і-т фізіології та міжнародного центру молекулярної фізіології. Випускниця НаУКМА 2004 року, за магістерською програмою "Біологія―.

Коли саме Ви зацікавились біологією?

Вже десь років з 14, я знала що хочу стати вченим. Найбільше мене захоплювалала тематика нервової системи, бо це найцікавіше як мені тоді здавалось і досі здається.

Уякому році Ви вступили до НаУКМА?

У1998, за спеціальністю біологія. А вже у 2004 році закінчила магістерську програму також за цією спеціальністю.

Чому для навчання Ви обрали саме НаУКМА?

Могилянка є одним із провідних вузів України та світу. Тож, це справжня гордість навчатись тут.

Коли Ви почали серйозно займатись наукою?

На 2-му курсі бакалаврату, коли почала писати курсову роботу, на базі і-т фізіології ім. О.О. Богомольця НАНУ. Пам’ятаю, що привели мене тоді до директора інституту (ним тоді був Платон Григорович Костюк), а я ще взагалі не знала хто це. А він мене запитав ―Що ти вмієш робити ?‖, я відповіла ―Нічого, але я навчусь‖. Зрештою таки навчилась.

Чи не шкодуєте Ви про обраний шлях?

Та ні, ну а куди, в бізнес? Взагалі, на мою думку гроші мають заробляти чоловіки, а жінки їх витрачати . Честно кажучи, я не уявляю як там люди сидять в офісах і щодня займаються одним і тим самим. А тут постійно щось нове, постійно чомусь вчишся, окрім того закордоні відрядження додають багато досвіду.

Яким Ви бачите розвиток науки в Україні на даному етапі ?

Зараз в Україні багато що реформується. Ми потроху переходимо на грантову систему, водночас зменшується фінансування окремих галузей науки. Таким чином здійснюється щось на зразок природного відбору, а точніше відбору за фінансуванням. Це означає що лише найбільш розвинені і передові лабораторії зможуть йти далі і отримувати гранти для досліджень. В свою чергу це підвищить конкуренцію, а остання в свою чергу - якість досліджень. Окрім того, останім часом держава трохи намагається підтримувати молодих вчених, аспірантів, студентів надаючи їм іменні стипендії.

На мою думку, перехід на грантову систему за європейським зразком є позитивним явищем.

Що Ви порадите студентам НаУКМА?

В першу чергу прислухатись до віласного серця і добре усвідомлювати, що ти сам хочеш досягнути у житті, що тобі потрібно, до чого ти прагнеш. Нажаль, часто я бачу людей, що сприймають навчання у ВНЗ як можливість отримати диплом про вищу освіту і все. Вони займаються справою, яка зовсім їх не цікавить. Людина має знати до чого вона прагне, а не виконувати щодня звичайну механічну роботу, не замислюючись про її наслідки.

РОЗМОВЛЯЛА: КИРІЄНКО АНАСТАСІЯ

З чого виготовляють сучасну косметику?

Якщо ви користуєтесь косметичними засобами, вам буде цікаво дізнатися, з чого вони можуть складатись. У стародавні часи ці засоби виготовляли таким чином, що при їх використанні людина могла отримати серйозні проблеми зі шкірою і навіть померти. На щастя, у наш час косметичні засоби стали більш якісними, хоча й тут можна посперечатися. Про деякі з них піде мова далі.

Відпрацьована рослинна олія

Вчені із лабораторій різноманітних косметичних компаній виявили, що при певній обробці відпрацьованої рослинної олії можна отримати субстанцію, яка володіє активним косметичним ефектом. Він полягає в регенерації клітин шкіри та її помірному омолодженні. На сьогодні багато косметичних компаній використовують цей дешевий компонент при виготовленні своєї продукції, укладаючи для цього договори з мережами швидкого харчування та кафе.

Капсаїцин

Хто б міг подумати, що звичайний стручковий гіркий перець, який

використовується в приготуванні гострих страв та сумішей газових балончиків для відлякування хуліганів, може застосовуватись в косметичних цілях? Його діючу речовину - капсаїцин, що «відповідає» за неприємні пекучі відчуття при контакті перцю з шкірою, використовують, наприклад, при виготовленні помади. Якщо при нанесенні її на губи відчувається слабке поколювання, то винен у цьому гіркий перець, що входить до її складу. Таку помаду бажано тримати подалі від очей.

Курячий кістковий мозок

Цей неромантичний компонент - лише один із довгого ряду подібних елементів тваринного походження. У кістковому мозку міститься велика кількість глюкозаміну - органічної речовини, що стимулює вироблення шкірою нових клітин і поліпшення структури вже існуючих. Ще один корисний компонент кісткового мозку має протизапальну дію, тому часто застосовується для виробництва зволожувачів та пом'якшувачів шкіри і кремів для обличчя.

Біла амбра

Звучить дуже благородно, а насправді це сірий або темний порошок, який отримують з травної системи китів, фактично висушена жовч. Незважаючи на походження, запах амбри доволі приємний, навіть солодкуватий, через що його часто використовують в парфумерній промисловості.

Рибна луска

У списку косметичних засобів, які ми використовуємо, є й такі, що обіцяють «блиск» і «мерехтіння», а також ті, що створюють

відображаючий ефект чи ще щось подібне. Цілком ймовірно, що для досягнення цих яскравих ефектів використовують речовини зі складу рибної луски, які надають косметичним засобам «перламутровий» ефект. Найчастіше джерелом для цих речовин служить оселедець, який тому й вважається найпоширенішою промисловою рибою, що використовується не тільки в їжу.

Порошок кошенілі

Скоріш за все, в списку компонентів вашої помади не буде явно вказана кошенільна пудра, але цілком можуть бути вказані, наприклад, кармін або кармінова кислота. Особливо велика ймовірність наявності кошенілі в засобах, що мають яскраво виражений червоний колір, наприклад, помадах. Для приготування цього компоненту жучків кошенілі спочатку ошпарюють, потім висушують і розтирають у дрібний порошок, з якого екстрагують червоний пігмент. Окрім того, його додають у соки, желе і цукерки.

Солов’їний послід

Один із найдорожчих косметичних засобів у світі виготовляється, уявіть собі, на основі пташиного, а саме солов'їного посліду. Здавна подібний засіб використовували японські актори театру кабукі та гейші для очищення обличчя від товстого шару макіяжу, а також як відбілюючий засіб.

Тепер таку маску можна купити в лондонських салонах за 135 євро. Її дія грунтується на наявності в посліді великої кількості азоту і ензимів, які окрім очищення шкіри допомагають боротись зі шкідливими бактеріями. Таким чином солов'їний послід - це свого роду «відбілювач» для шкіри. Звичайно, сьогодні він проходить термічну обробку, а от у давні часи послід наносили на обличчя, так би мовити, у первозданному вигляді .

Екскременти равликів

У багатьох марках зволожувачів відомих фірм ключовим компонентом є продукти життєдіяльності окремих видів равликів. Також цю сировину використовують для виробництва засобів по боротьбі зі шрамами, розтяжками та висипами, і для виготовлення кремів проти старіння (як наприклад в кремі Michael Todd

Cosmetics KNUAnti-AgingTri Complex, який коштує понад 150 доларів). Як стверджується на сайті виробника, саме завдяки старанням равликів цей крем діє на шкіру, регенеруючи її та допомагаючи зберегти молодість. Не знаємо, чи справді він подовжує молодість, чи ні, але краще б жінкам не замислюватися, з чого виробляють їхні улюблені косметичні засоби.

ПІДГОТУВАЛА: МАРІЯ СТУПЧУК

Лікувальні властивості прополісу

Продукти бджільництва здавна вважались надзвичайно корисними для здоров’я людини. На сьогодні досить популярною є так звана апітерапія – лікування різних захворювань продуктами бджільництва. До таких продуктів належить, зокрема, і прополіс. На вигляд він - смолиста клейка речовина темно-зеленого, коричневого або червоножовтого кольору. Бджоли використовують прополіс для заклеювання щілин у вулику, захищаючи його таким чином від протягів, а також для збереження всередині вулика стерильності та мікроклімату.

Очищуючі. Прополіс здатний очищати мембрани клітин, видаляти зайвий холестерол, нормалізувати клітинне дихання.

Відновлюючі. Прополіс стимулює регенерацію тканин шляхом активації фібробластів, що веде до пом’якшення рубців після травм, а також сприяє швидшому загоєнню ран.

Анестезуючі. Прополіс здатний викликати знеболювальний ефект на рівні з класичними анестетиками. Добре зменшує зубний біль.

Стимулюючі. Флавоноїдні сполуки, що містяться у складі прополісу, здатні стимулювати імунозахисні фактори організму. Причому вони стимулюють як специфічні, так і неспецифічні фактори імунітету, що підвищує стійкість організму до хвороб.

Окрім того, прополіс позитивно впливає на функціонування печінки, мозку, серця, покращує процеси кровотворення.

Лікувальні властивості прополісу обумовлені його хімічним складом. Відомо, що до складу прополісу входить до 300 біологічно активних сполук, серед яких найбільше фенольних сполук, флавонів, флавононів, амінокислот, ферментів, мікроелементів, вітамінів, стероїдів, ефірних олій та неорганічних сполук.

Важливою властивістю дії прополісу є синергізм. Це означає, що дія однієї активної речовини підсилюється дією іншої, і це сприяє отриманню максимального результату при дії всього комплексу складових прополісу на певний об’єкт.

Зрозуміло, що така складна речовина як прополіс має різноманітні властивості:

Антимікробні. Прополіс має антибактеріальні, антивірусні, антигрибкові властивості. Окрім того, він чинить протизапальну дію при інфекційних та неінфекційних захворюваннях. Діючі речовини прополісу здатні протидіяти понад 100 видам бактерій, грибів та вірусів, серед яких є збудники туберкульозу, дифтерії, грипу та інших хвороб.

Антиоксидантні. Ці властивості прополісу полягають у знешкодженні вільних радикалів, що утворюються в клітині, шляхом активації фагоцитарної активності клітин.

This photo made by Hanna Rebrova

Може виникнути питання: чи має дія прополісу побічні ефекти? Доведено, що він не є токсичним і не має канцерогенних властивостей. Але все ж таки є невеликий відсоток людей, які мають алергію на продукти бджільництва. Для них, звичайно, вживання прополісу протипоказане. В інших випадках побічних реакцій не виявлено, однак при лікуванні прополісом потрібно чітко виконувати всі методичні вказівки і не вживати його надто довго, тому що це може викликати незначні алергічні реакції організму.

Отже, прополіс – універсальний природний бактерицидний і бактеріостатичний засіб, біологічні та лікувальні властивості якого характеризуються надзвичайною різноманітністю та унікальністю завдяки своїй складній хімічній структурі.

ПІДГОТУВАЛА: САТИР АНАСТАСІЯ

Мишівка лісова

Sicista betulina

(Pallas, 1779)

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Поширення виду в Україні: лісова та лісостепова зони, Карпатські гори.

Особливості біології: Віддає перевагу місцям з високою густою травою, галявинам, чагарниковим заростям, а також ягідникам. Зрідка виявляється у ялицевих та соснових лісах.

Гнізда будує з осоки, лісових трав і листя в пустотах між корінням, в невисоких дуплах, в трухлявій деревині пнів, іноді риє нори.

Активна з квітня по жовтень. Взимку мишівка впадає у сплячку. Пробудження від зимового сну відбувається при температурі вище за 10˚С.

Виду притаманний здебільшого сутінковий та нічний спосіб життя.

Основу харчового раціону складають комахи, насіниння та ягоди.

Розмножується 1 раз на рік. Вагітність триває 30 днів. В приплоді 2–6 малят (в середньому 4).

Морфологічні ознаки: Довжина тіла

— 5,8–7,4 см, хвіст майже вдвічі довший за тіло і дорівнює 8,5–10 см.

Забарвлення спини жовтуватоабо рудувато-коричневе, черевце сірувате. Від потилиці вздовж хребта проходить темна смужка без світлої облямівки.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до Червоного списку МСОП і як вид, що підлягає особливій охороні, включений до Бернської конвенції. Охороняється на території Карпатського БЗ, Поліського заповідника, НПП Шацький, Карпатський та ДеснянськоСтарогутський.

http://milvus.ro/Mammal_Conservation/news/n orthern-birch-mouse-captured

ПІДГОТУВАЛА: КИРІЄНКО АНАСТАСІЯ

Вітеринка нарцисоквіткова

(Анемона нарцисоквіткова)

Anemone narcissiflora L.

http://www.moreschiphoto.it/htm/Apagina.htm

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Мармароші, Ґорґанах і Чивчинах), Подiлля, а також у Криму.

Чисельність та структура популяцій: Відомо близько 30 популяцій у високогір’ї Карпат, 3 популяції у Прикарпатті й Поділлі (решта зникли протягом останніх 50 р.) й одну на Нікітській яйлі, де рослини, можливо, були інтродуковані. Більшість популяцій невеликі.

Причини зміни чисельності: обмеженість відповідних субстратів, господарська діяльність.

Умови місцезростання: У Карпатах в субальпійському поясі (1600– 2000 м н. р. м.), поблизу вершин переважно на стрімких й схилах У Прикарпатті та на Поділлі — на лучних степах. Мезофіт.

Біоморфологічна характеристика: Багаторічна трав’яна рослина з мичкуватою кореневою системою, короткими кореневищами та напіврозетковими моноподіальними надземними пагонами. Стебла 10–50 см у висоту, з прикореневою розеткою й приквітковим покривалом. Прикореневі листки з трійчасто-розсіченими

пластинками п’ятикутної чи майже округлої форми.

Суцвіття зонтикоподібні, іноді квітки

Цвіте у червні–липні, плодоносить у липні– серпні. Розмноження виключно насіннєве.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють у Карпатському БЗ, НПП «Синевир» та у ландшафтному заказнику «Чорний Діл» та інших заповідних об’єктах.

Розведення у спеціально створених умовах: Цей вид іноді культивують на присадибних ділянках а також в ботанічних садах.

Господарське та комерційне значення: Виключно декоративне.

http://www.seemnemaailm.ee/index.php?GID=11219

http://molbiol.ru/forums/lofiversion/index.php/t96934.ht

ПІДГОТУВАЛА: КИРІЄНКО АНАСТАСІЯ