Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
zalik_ztp.docx
Скачиваний:
192
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
93.24 Кб
Скачать
  1. Вплив форми державного правління на процес становлення, функціонування і розвитку права.

За республіки – процес більш динамічний. Бо у будь-якій республіці є законодавчий орган, який виключно займається створенням законів. А у монархії, яка більш спирається на традиції, на звичаї, не були зацікавлені у розвитку формалізованого права. І монархій більш всього залишається на сході (форми патерналістських держав), де правові традиції не розвивались (правова культура,ментальність . право тут завжди було другорядним. Все вирішувалось за звичаєвими, традиційними, релігійними канонами).

Республіканські – більш спрямовані на створення правового поля.

  1. Характеристика форми державного правління в Україні.

Українська форма правління характеризується як мішано президенсько–парламенська республіка.

Це підтверджується тим що :

  • Президент обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом голосування строком на п'ять років. Він є главою держави і виступає від його імені.

  • Єдиним законодавчим органом в Україні визначається її парламент – Верховна Рада України. Конституційний склад Верховної Ради України – 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.

  • При формуванні уряду компетенція Верховної Ради і президента України поділяються і мають характер противаг, що утруднює узурпацію влади в одних руках.

  • Верховна Рада України має право усунути Президента України з поста в порядку особливої процедури вразі вчинення ним державної зради або іншого злочину, а Президент України - якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися – право на прийняття заходів щодо Верховної Ради України.

  • Парламент має право розглядати й затверджувати програму дії уряду та прийняття резолюції недовіри урядові, що є наслідком його відставки.

Поняття форми державного устрою.

Яким чином держава організована як влада на певній території?Визначається:

Часто визначається історичними особливостями та умовами розвитку держави.

Поняття:

Форма державного устрою - національно-територіальна й адміністративно-територіальна організація державної влади, яка характеризує співвідношення частин держави та її органів між собою і державою в цілому.

Це спосіб взаємовідносин її територіальних утворень (складових частин), який закріплений конституцією.

Поділ за формою державного устрою:

Поділ за їх організаційною формою: унітарні, федеративні держави + імперії. Конфедерація не є формою деж устрою, оскільки є обєднанням самостійних держав.

Унітарна держава і право.

Поняття:

Унітарна держава — це єдина держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці. Унітарна держава є проста, цільна і єдина держава, окремі частини

якої іноді можуть мати автономію (АРК). В такій державі існує єдина система вищих органів і єдине законодавство.

Риси:

  • вона не містить відокремлених територіальних утворень, що мають ознаки державності;

  • функціонування єдиної системи органів держави;

  • наявність єдиної конституції держави, єдиної системи законодавства, єдиної фінансової, податкової систем;

  • у міжнародних відносинах є єдиним суверенним суб’єктом міжнародного права

  • єдине громадянство.

Приклади:

Франція, Бельгія, Україна, Польща, Японія тощо.

Унитарные государства бывают простыми (симметричными) и сложными (асимметричными). Простое унитарное государство состоит только из административно-территориальных единиц, имеющих одинаковый юридический статус (Алжир, Колумбия, Польша). Сложное унитарное государство имеет в своем составе одно или несколько автономных образований, которые имеют некоторые права, отличные от других административно-территориальных единиц (Великобритания, Дания, Китай).7 1 1 Возможна также классификация унитарных государств на централизованные и относительно децентрализованные (в которых развита система местного самоуправления).В теории государства выделяют подчас так называемое региональное государство, которое рассматривают как переходное от унитарного государства к федерации. В настоящее время такая форма существует в четырех странах: Италии, Испании, Шри-Ланке и ЮАР. Вся территория регионального государства разделена на политические автономные образования. Эти образования не принимают своих конституций, но имеют местные представительные собрания с законодательными полномочиями и свою администрацию.

Особливості правового регулювання у державах з федеративним устроєм.

Поняття:

Федерація — це складна держава, суб’єкти якої володіють державним суверенітетом, мають юридично визначену політичну самостійність.

Ознаки:

  • наявність двох систем законодавчої, виконавчої і судової влади: федеративної і суб’єктів федерації.

  • федеративні органи і суб’єкти федерації володіють своєю сферою повноважень

  • суб’єкти володіють політичною самостійністю в тій мірі, в якій це відповідає їх статусу.

  • статус суб’єктів федерації не може бути змінений без їх згоди.

  • суб’єкти федерації мають територіальну цілісність.

Но субъекты федерации не обладают суверенитетом. (за Поляковим)

  • 7

Різновиди: (територіальні - США та національні - Росія)

1) федерація, заснована на договорі (суб’єкти — суверенні держави, що зберігають за собою значний обсяг повноважень аж до права виходу із складу федерації)(напр.,США)

--утворена на основі договору між суверенними державами;

• наявність конституції федерації в цілому і конституцій у кожного з її суб’єктів і, відповідно, систем законодавства і державних органів як всієї федерації, так і в кожного з її суб’єктів;

• існування громадянства як усієї федерації, так і громадянства її суб’єктів;

• у міжнародних стосунках може виступати як федерація в цілому, так і кожен з її суб’єктів;

• збереження за суб’єктами федерації широких повноважень аж до права виходу з її складу;

2) федерація, заснована на автономії (суб’єкти — державні утворення, що не мають ознак суверенітету, але мають певну самостійність у вирішенні місцевих питань) (напр., РФ)

-- утворення автономних утворень рішенням вищих органів державної влади країни за проханням населення певної частини території держави;

• суб’єкти федерації одержують право вирішувати питання, що мають виключно місцеве значення;

• відсутність усіх ознак союзної федерації.

Выделяют также симметричные и асимметричные федерации. В последних имеет место неравенствоправ и обязанностей у разных субъектов федерации

Поняття державного режиму та його види.

Поняття:Треба відрізняти політичний та державни режим, політичний – ширше поняття.

Державний режим — сукупність засобів, прийомів реалізації державної влади, що відображає її характер і зміст з точки зору співвідношення демократичних та авторитарних засад. Він складається із системи методів, засобів здійснення державної влади.

Види режимів (в залежності від методів):

  • Демократичний (демократично-ліберальний, демократично-радикальний, демократично-консервативний тощо)

  • Антидемократичний (тоталітарний, авторитарний, деспотичний, тиранічний тощо)

Демократичний:

Демократичний режим — стан політичного життя суспільства, при якому державна влада здійснюється на основі принципів широкої і реальної участі громадян, їх об’єднань у формуванні державної політики, утворенні і діяльності державних органів, дотримання прав і свобод людини.

--свобода у сфері економічної діяльності - основа матеріального добробуту суспільства;

• реальна гарантованість особистих прав і свобод громадянина

• ефективні механізми прямого впливу населення країни на характер державної влади (через виборчу систему, контроль виборців за діяльністю державних органів);

• права особи знаходяться під постійною охороною органів правосуддя;

• реальний поділ влади;

• компроміс між державними органами і громадянами,

плюралізм

• базується на законах, що забезпечує стабільний правопорядок, низький рівень злочинності.

Один словом, ідилія, свобода і народовладдя.

Недемократичний:

Недемократичний режим – державна влада здійснюється більш жорстокими методами, шляхом порушення прав людини та усунення можливостей для вільного виявлення інтересів груп населення.

• формальне закріплення в конституційних актах мінімуму прав і свобод громадян при відсутності правових механізмів та інших гарантій їх здійснення;

надмірна централізація державної влади;

• застосування неправових засобів здійснення влади;

• застосування примусових методів управління;

• протиправне використання силових структур;

• може досягати крайнощів у прагненні держави повністю контролювати всі сфери суспільного життя

+ сказати про ідеократію.

Різновиди:

  • Тоталітарний режим — це сукупність таких засобів, прийомів і способів реалізації державної влади, за яких уся життєдіяльність суспільства і кожного окремого громадянина абсолютно регламентована: влада на всіх рівнях формується закрито однією особою чи кількома людьми з правлячої верхівки, існує однопартійна система, застосовуються силові методи.

  • Авторитарний режим — це така сукупність засобів, прийомів, способів реалізації державної влади, за яких вона концентрується в руках правлячої верхівки; допускається деяке розмежування політичних сил, легальні можливості через представницькі органи чи громадські об’єднання відстоювати інтереси певних верств населення. Проте коли така поляризація політичних сил надто антагоністична, тоді включається механізм дії реакційного закону чи пряме насильство.

  • Деспотичний – тобто режим необмеженої влади і свавілля в управлінні при відсутності його правових і моральних основ, повній безправності підданих,

  • Тиранічний – панування жорстких способів здійснення влади при режимі одноособового правління в античних державах.

Демократія як оптимальне середовище для правотворення, функціонування і розвитку права.

Див. вище про демократію.

Чому?

-Громадяни мають реальні можливості реалізації прав і свобод, в тому числі політичних, як самостійно, так і через партії та об’єднання

-Визнання прав політичної меншості і їхня реалізація на рівні із правами політичної більшості

-Відсутність у органів державної влади позаправових дискреційних (таких, що встановлюються за власним бажанням) повноважень

-Прозорість державних рішень та доступність інформації

-Наділення органів виконавчої влади правом видавати лише підзаконні акти, а не закони, що мають верховенство

-Використання методу політичного компромісу тощо

Авторитарний режим і право.

Див. вище про авторитарний режим.

Авторитарний державний режим :

  • Монополія правлячої особи (або групи осіб, політичної партії, військової хунти і т. д.) на політичну діяльність

  • Законодавча і виконавча влада зосереджуються в руках одного органу

  • Широко використовуться засоби адміністративного наказового командування, а не правового регулювання

  • Діяльність грунтується на переважанні дискреційних (самостійно встановлених) повноважень

--Авторитарний режим, як правило, не контролює повністю економічну, соціальну, культурну сферу діяльності суспільства і особисте життя громадян, хоча і вводить тут певні обмеження.

  • Террор використовується як тимчасовий і крайній засіб.

  • Авторитарний режим може мати ліберальний характер і навіть поєднуватися з певними формами самоврядування.

  • Ліберальний авторитаризм часто має на меті здійснення в суспільстві необхідних реформ.

Право в тоталітарних державах: ідеологічні міфи і реальність.

Тоталітарний (від лат. total - загальний) державний режим:

  • Повне одержавлення всіх сфер суспільного життя. Під тотальний контроль підпадають політика, економіка, культура, соціальна сфера, особисте життя громадян.

  • Державна моноідеологія отримує квазірелігійний характер і стає обов'язковою для всіх.

  • Офіційним виразником цієї ідеології, як правило, є одна партія, яка фактично зливається з державним апаратом і підпорядковує собі всі інститути суспільства і держави. Повна економічна, політична та соціальна залежність громадян від режиму доповнюється всеохоплюючим контролем за їх думками і способом життя.

  • Будь-які відхилення від прийнятих стандартів поведінки припиняються як правовими, так і неправовими засобами.

  • Для досягнення соціального однаковості і однодумності широко застосовується терор.

  • Тоталітарні режими можуть бути як «лівими» (комуністичні), так і «правими» (фашистські), основні відмінності між якими полягає в сповідуваній ідеології.

Поняття механізму держави та його структура. Правове забезпечення механізму держави.

Поняття:

Механізм держави — це система всіх державних організацій, які створюються для організації і безпосереднього здійснення завдань і реалізації функцій держави.

Державний механізм можна назвати «державною владою» або «публічною владою». Він створюється для здійснення функцій держави, і цей зв’язок найбільш повно виявляє себе у конкретній структурі державного апарату.

Структура:

  1. апарат держави;

  2. державні підприємства;

  3. державні установи;

  4. інші державні організації.

1. Державний апарат — це частина механізму держави, яка являє собоюсистему всіх державних органів, які наділені владними повноваженнями для здійснення завдань та функцій держави, за допомогою яких практично здійснюється державна влада.

У найбільш абстрактній, загальній формі структура державного аппарату:

  • органи законодавчої влади — тобто «первинні» органи державної влади в буквальному розумінні цього слова, які є основою для інших

  • органи виконавчої влади — виконавчо-розпорядчі органи, які здійснюють повсякденну оперативну роботу щодо державного управління суспільними процесами в інтересах суспільства

  • органи судової влади — органи, що вирішують спори про право, які виникають у різних сферах суспільного життя

  • правоохоронні органи — державні органи спеціально уповноважені здійснювати контроль і нагляд за додержанням Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, забезпечувати правопорядок, застосовувати заходи державного примусу до правопорушників.

Принципи:

  • демократизм;

  • національна рівноправність;

  • законність;

  • суверенність;

  • розподіл влади;

  • соціальна справедливість;

  • гуманізм;

  • поєднання переконання і примусу;

  • привселюдність, відкритість, врахування громадської думки тощо.

2. Державні підприємства – це вид державних організацій, які безпосередньо реалізують функції та завдання держави у сфері матеріального виробництва. Можуть бути засновані на загальнодержавній власності, на республіканській власності (АРК) і на власності адміністративно-територіальних одиниць. Але всі вони є державними юридичними собами.

3. Державні установи — це такі державні організації, які реалізують здійснюють завдання та реалізують функції держави у сфері нематеріального виробництва.

2. 3.Важливо: державні підприємства і установи не можуть характеризуватися як державні органи тому, що вони:

  • не наділені владними повноваженнями, тобто не є носіями державної влади;

  • здійснюють управлінські функції лише в сфері своєї діяльності в межах підприємства чи установи;

  • мають чітко визначену тільки їм притаманну організаційну структуру, характер повноважень;

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]