Матеріали про життєвий та творчий шлях Анатолія Кичинського

Кичинський Анатолій Іванович народився у 1950 році в с. Преображенці Чаплинського району на Херсонщині. Закінчив Херсонський педагогічний інститут та Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. О.М. Горького в Москві. У сімнадцятирічному віці почав друкувати вірші у районних та обласних газетах. Перша поетична книга А. Кичинського ”Вулиця закоханих дерев”, яка побачила світ у 1976 році, відзначена обласною комсомольською премією ім. Іллі Кулика. Анатолій Кичинський – сучасний поет, творча манера якого містить у собі не лише народно-поетичні традиції, культурні ознаки, спадкоємність, але й традиції класиків української поетичної культури, він майстерно володіє фольклорними інтонаціями, авангардовими формами. Йому належать переклади грузинських, угорських, єврейських, білоруських та російських авторів. Багато віршів А. Кичинського покладено на музику, які виконують відомі співаки, а картини-пейзажі, натюрморти поета і художника є у приватних зібраннях в Україні і за кордоном. Кичинський Анатолій Іванович член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників, лауреат літературних премій ім. Павла Усенка, Бориса Нечерди та Національної премії України ім. Т.Г Шевченка. Лауреат фестивалю “Слав’янські обійми“, володар Міжнародної літературної премії ”Летюче срібне перо” (Болгарія). Нагороджений медаллю ”Незалежність України” Міжнародною Академією Рейтингових технологій “Золота фортуна“.

Заплющу очі –                              все, як наяву, розплющу очі -                             все як сон, в якому не так, як сподівалося,                             живу: де крапка необхідна,                            ставлю кому, і речення продовжується, -                            де його скінчити,                            щоб нове почати, ніяк не втямлю,                           а життя іде, вже почина його не вистачати на сумніви,                          на те, щоб хоч на мить переконатись, що душа не спить, що в неї очі –                          як завжди, недремні, що всі її тривоги –                         недаремні.

Анатолій Кичинський – поет-лірик, поет-маляр, поет-мислитель.... – універсальний митець, який у процесі поетичного розвитку досяг значного успіху в поетичних мотивах, формах та експериментах. Він однаково володіє фольклорними та пісенними інтонаціями, ліричністю, культурою класичної версифікації, поетикою роздумів, а також – модерними прийомами й формами. А ще Анатолій Кичинський відомий також і багатьом шанувальникам живопису як автор настроєвих пейзажів і натюрмортів, чимало з яких займають помітні місця у приватних колекціях не лише в Україні, а й за її межами. 

З автобіографії

Найперший мій вірш, народжений мною на п’ятому році життя, ні на які інші не схожий тим, що його неможливо ні зафіксувати на папері, ні прочитати вголос. Ось чому про його існування жоден з моїх читачів навіть не здогадувався. Як тільки мама, навчаючи мене азбуки, вивела в зошиті хімічним олівцем літеру Т, затим, притуливши бабусине ім’я до неї, ніжно прочитала написане, я, глянувши на вікно, в яке тієї ж миті зазирнула бабуся Оля, надовго завмер. Тепер я знав, чому рами у вікні нашої хати, через які я дивився у великий світ, були саме такими – у вигляді початкової літери мого імені. Саме з цієї дерев’яної літери і починався найперший мій вірш.

Анатолій Кичинський – лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2006 року (за збірки “Пролітаючи над листопадом” і “Танець вогню”) – постає поетом не лише сьогоднішньої української культури, а й для наступних генерацій шанувальників красного слова. Його художнє слово є по-справжньому красним – увиразненим, малюнковим, багатобарвним, масштабним, поетично мудрим. Його поетичний простір засвідчує, що Таврійська земля услід за Олексієм Кручоних, Дмитром Овсянико-Куликовським, Борисом Лавреньовим, Миколою Кулішем, Сергієм Бондарчуком, Миколою Гриньком продовжує народжувати й плекати митців, ім’я і творчість яких стають брендом. Брендом сучасного і стильного мистецтва.