Фотогалерея

 

*Усі представлені матеріали публікуються за згодою та з дозволу автора.

 

М.Братан. Портрет.	М.Братан та В.Діденко.	М.Братан, В.Діденко (посередині) та інші. 1967 р.
М.Братан з українськими письменниками. Літо, 1972 р.	Полтавщина, травень, 1974 р.	На Каховській зрошувальній системі. грудень, 1975 р.
На суботнику. М.Братан та Л.Куліш. 1975 р.	Дні Радянської літератури, м.Біробіджан, 1976 р.	Дні Радянської літератури, м.Біробіджан, 1976 р.
М.Братан з В. Александровським на Амурі. 1976 р.	Дні літератури. м.Біробіджан, 1977 р.	І.А.Плахтін та М.І.Братан, 1978 р.
Порт Ваніно, 1977 р. Фото М.Микиша.	Дні літератури. Чернігів, 1980 р.	А.Дрозд, М.Братан, О.Любомська. (зліва направо)
М.Братан, Л.Попович та І.Гайдай.	М.Братан. Березень, 1986 р.	М.Братан, М.Негода, П.Мак, В.Кочевський, К.Кудієвський, В.Фащенко. (зліва направо)
Шевченківські дні на Черкащині поряд з Анатолієм Поперечним. Жовтень, 1979 р.	М.Братан - довірена особа Олеся Гончара. 1986 р.	М.Братан та А.Звірик.
Шевченківські дні. м.Орськ. березень, 1986 р.	Телепередача. (В центрі - Ігор Шведов). 1986 р.	В Каховці. А.Дрозд, М.Братан, М.Вінграновський, А.Степанько. 1972 р.
М.Братан за роботою. фото.	М.Братан. Портрет.	М.Братан та П.Резников.
Л.Куліш, М.Братан, Анат. Поперечний. (зліва направо)	Х пленум правління СПУ. М.Братан, С.Олійник, В.Бровченко та А.Кацнельсон.	М.Василенко, М.Братан, Халупенко (зліва направо) 1996 р.
М.Братан. Київ, 2004 р.	М.Братан, Київ, 2004 р.	М.Братан з українськими митцями.
М.Братан. Київ, 2004 р.	М.Братан, О.Сизоненко, В.Кулик (зліва направо). 2004 р.	Голова обласної спілки СПУ В.С.Загороднюк вручає М.Братану почесний знак Національної спілки письменників України. 2008р.

Видатні постаті херсонщини Давні часи (до 1917 року) дніпрова чайка

 

 

[1861-1927] прозаїк, драматург

Дніпрова Чайка (дівоче прізвище – Людмила Олексіївна Березіна) народилася в с. Карлівка Ананьївського повіту Херсонської губернії (тепер Миколаївська область) в родині сільського священика. Дитячі роки її пройшли у с. Збур'ївка Голопристанського району.
У 1879 році закінчила приватну гімназію в Одесі, працювала у сільській школі. З 1884 року вона працює в Одесі в приватній гімназії, зближається з демократично настроєною інтелігенцією, з представниками Одеської та Херсонської громад, зокрема з українським бібліографом, критиком і фольклористом М.Ф. Комаровим та українським фольклористом, етнографом і громадським діячем О.О. Русовим.
Літературну творчість розпочала поезіями російською мовою. Перший друкований твір письменниці – вірш „На смерть Тургенєва" – опублікований у 1883 році в „Одесском вестнике". З 1885 року публікуються твори Дніпрової Чайки українською мовою: в одеському альманахові „Нива" надруковані два вірші „Вісточка" і „Пісня" та оповідання „Знахарка".
Після одруження з публіцистом та істориком Ф. Василевським письменниця живе в Херсоні.
Подружжя Василевських разом із Русовими були одними з небагатьох у Херсоні, де спілкувалися українською мовою, були активними членами Херсонської громади – гуртка ліберальної української інтелігенції, популяризували твори Шевченка, передових російських письменників.
У 1886 році в белетристичному збірнику „Степ", що виходив в Херсоні, надруковані вірші „На лимані", „Зірка".

Ой, широко лиман                розливається Верболозом кругом він                  квідчається. Над ним сонце ясне                 Усміхається І по хвилях огнем                 Розсипається

У Херсоні письменниця написала багато віршів, поезій у прозі, новел, оповідань, зібрала зошит фольклорних записів „Українські пісні, що їх співають у Дніпровському повіті Таврійської губернії". Місцева влада, вбачаючи у діяльності цієї громади загрозу самодержавству, ліквідувала її. Ф. Василевського звільнили з посади й вислали із сім'єю з Херсона під нагляд поліції. У 1895 році сім'я Василевських вдруге переїжджає до м. Херсона, а в 1903-1904 роках Дніпрова Чайка бере активну участь у роботі херсонської організації допомоги політичним в'язням, зберігає вдома заборонену літературу, за що її було заарештовано і конфісковано рукописи. З 1908 року Дніпрова Чайка проживає в Києві. Бере участь у роботі київських організацій „Громада" і „Просвіта", знайомиться з М.  Лисенком, М. Старицьким, М. Заньковецькою, Оленою Пчілкою, Лесею Українкою, М. Коцюбинським, Б. Грінченком. М. Лисенко на її лібретто написав дитячі опери „Коза-дереза", „Пан Коцький", „Зима і Весна, або Снігова Краля", „Весна-красна" та інші, поклав на музику її вірші „Я вірую в красу", "Хіба тільки рожам цвісти", „Єрихонська рожа". 3 1911 по 1915 рік письменниця живе на Запоріжжі, пізніше на Київщині, зв'язку з Херсоном не пориває. З початку 20-х років Дніпрова Чайка була прикута до ліжка, пробувала писати лежачи. Померла Дніпрова Чайка у 1927 році. Поховано її у Києві на Байковому кладовищі. І до сьогодні немає повного життєпису письменниці, аналізу її художньої й епістолярної спадщини, не зібрані рукописи. Значна їх частина зберігається у рукописних відділах бібліотек, історичних архівах або у приватних осіб. Не оцінений і її внесок в українську фольклористику. Літературна спадщина Дніпрової Чайки невелика за обсягом, але вагома своїм змістом, демократичними ідеями. Краща її частина по праву входить у духовну скарбницю українського народу. Автор збірок оповідань "Писанка" (1891), "Хрестонос" (1896), "Чудний" (1904), п'єс "Казка про сонце та його сина" (1891), "Коза-дереза" (1895), "Зима й весна, або Снігова краля" (1913); Творів в 2-х т. (1919-1920), "Вибраних творів" (1929), Творів в 2-х т. (1931), Творів (1960).