Ііі.3. Повоєнні роки
Найбільші роботи 1947—1950 років — це відновлення зруйнованих частин міста, нова забудова Хрещатика та створення проекту генерального плану столиці з урахуванням дальшого промислового розвитку і збільшення населення. Відбудова відбувалась за кількома напрямками, а саме проектування та забудова нових житлових масивів – Першотравневого, Дарницького, Сирецького, відбудова Хрещатика, нова побудова доріг, мостів, водостоків, очисних споруд. За двадцять років були побудовані нові бульвари – Дружби Народів та Лесі Українки, вулиці Кіквідзе, Мечникова, Щорса; в Московському районі – проспект 40-ліття Жовтня, Велика Китаївська вулиця, в Жовтневому районі – масиви Відрадний та Нивки; в шевченківському – Сирецький житловий масив; в Подільському – вул.. Фрунзе, Вишгородська, Вітряні гори та інш. У лівобережній частині міста основна частина забудови у повоєнний період – житлові масиви Соцміста та Нової дарниці, Воскресенський та Русанівський, експериментальний район на північ від Броварського шосе.
Проектування житлових масивів почалось з 1956р. з Першотравневого22. Перші його квартали запроектовані по принципу перимеитральної забудови. Невеликі по площі вони були обмежені внутрішньо квартальними вулицями та забудовані п'ятитиповерховими будинками. Наступні житлові квартали укрупнились, в них вже враховувався рельєф, використовувалось вільне планування та постановка будинків по оптимальним орієнтаціям. Але у цей час ще не викристалізувались принципи мікрорайонної забудови, які зумовлюють таку організацію, коли мікрорайон є первинною планувальною одиницею житлового масиву. Такі ж недоліки мали місце у плануванні Сирецького житлового масиву а також у 1й та 2й черзі Нивок. У наступних проектах Воскресенської Слобідки та Відрадного були закладені нові принципи організації внутрішньо квартального простору, створені перші житлові комплекси – мікрорайони з закінченою структурою та системою побутового обслуговування громадян. Так, масив Відрадний вирішений системою мікрорайонів, що в сумі утворюють житловий район з сіткою торгового, комунально-побутового обслуговування. Промислова зона відділена від житлової бульваром з двома лініями насаджень. Планувальна структура мікрорайону заснована на принципі зонування території, в центрі – сад, до якого приєднуються ділянки шкіл та дитячих установ. Первинним елементом мікрорайону являється група житлових будинків з дитячими дошкільними установами, підприємства торгівлі та комунального обслуговування.
Надалі робота проходила над проектуванням житлових масивів – проспекту 40-ліття Жовтню, забудови у районі Ленінградської площі, Вітряних гір, Русанівського масиву, Березняків, Нікольської Борщагівки, Водопарку. При роботі над цими проектами враховувався рельєф і використовувався з його природною живописністю. Негативним моментом організації мікрорайону являлась їхня не комплексна забудова. Відставало будівництво шкіл, дитячих установ, торгових та суспільно-культурних центрів, об’єктів благоустрою, що було викликано збоями у фінансуванні. Однотипність та відставання робіт по озелененню, відсутність просторової та ансамблевої композиції призвело до однотипності, з якою будуть боротись на початку 70х. Але ця сама типізація, типові проекти, створення серій типових житлових будинків дозволила значно пришвидшити темпи забудови.
1949 рік став переломним у забудові Києва. На цей час відновлення в основному було завершено. Почалося спорудження нових житлових районів — Першотравневого, Сирецького, в селищі Червоному, Соцмісті, на Пріорці та Нивках (1-а черга)23.
Дальший розвиток будівельної бази дозволив почати будівництво великопанельних будинків (з 1956 року). Масове будівництво за цими проектами здійснюється при забудові Воскресенки (лівий берег Дніпра), Харківського шосе, Брест-Литовського проспекту та проспекту 40-річчя Жовтня, 2-ї черги Нивок.
Було затверджено генеральний план розвитку Києва та його приміської зони. За цим планом велося інтенсивне оновлення міста. Вперше в СРСР у широкому масштабі був застосований метод освоєння річкової заплави шляхом гідронамиву і підняття відміток територій, що забудовуються, до незатоплюваного рівня в період весняних паводків.
Багато уваги в генплані приділялася функціональному зонуванню території міста. Так, для будівництва нових промислових підприємств були відведені спеціальні райони Дарниці, Подолу і Телички. Зони відпочинку планувалися на Трухановому острові, в Пущі-Водиці і Кончі-Заспі. Широке застосування сучасних архітектурних і конструктивних рішень, використання місцевих будівельних матеріалів в поєднанні з природним ландшафтом дозволили сформувати своєрідні за архітектурним рішенням ансамблі і в інших районах міста.
Перш за все - це житловий комплекс на вул. Дружби народів. Будівництво цієї нової магістралі було закінчено в 1949 р. У цьому ж році тут з'явилися перші багатоповерхові житлові будинки. Вони розміщені з відступом від червоної лінії і максимальним урахуванням рельєфу місцевості, завдяки чому зменшено обсяг земляних робіт і за рахунок організації озеленених скосів і ступеневого розміщення будівель створено мальовничий силует забудови. Його доповнюють озеленені терасовані внутрішньоквартальні території, що відкриваються в розривах між будівлями багато.
Цікавий архітектурний вигляд забудови на бульв. Тараса Шевченка від пл. Перемоги до Повітрофлотського шляхопроводу. Тут на місці 1-2-поверхових будинків в 1959 р. почали будувати багатоповерхові житлові будівлі з великих цегельних блоків. Будівництво будинків за типовими проектами, здешевило і зменшило строки будівництва24.
Перший великий масив площею 121,6 га - Первомайський-почали будувати в 1956 р. в Залізничному районі (архітектори А-І. Заваров, С. Б. Щпільт, А. І. Малиновський, Л. Г. Ставіська). Тут споруджено в 3 етапи понад 200 житлових будинків, 6 шкіл, 19 дитячих установ, поліклініка, кінотеатр, магазини, їдальні та ін. Для планування першої черги масиву (33 га) характерний ще поділ території житловими вулицями на невеликі квартали з переважно периметральною забудовою. Мікрорайони забудовані п'яти-, дев'яти-і дванадцятиповерховими житловими будинками. Забудова велася трьома етапами, починаючи з 1956, 1959 і 1961 років відповідно.
Квартали третьої черги забудови (1961 -1963 рр..) збільшені і мають більш складну планувальну структуру, пов'язану з існуючим рельєфом, для якого характерний перепад відміток до 30 м. Ефектна архітектурно-просторова композиція кварталу між вулицями Фучика, Єреванської, Іскрівської та Уманської. Вона побудована за принципом піраміди: на схилах розміщуються протяжні 5 - і 9-поверхові точкові житлові будинки, а на верхній терасі - група 14-поверхових односекційних. Панораму Первомайського масиву з боку залізничного в'їзду Одеського напряму до Києва збагачують 9-поверхові житлові будинки, споруджені уздовж вул. Ушинського. Ритм з чотирьох пар цих будинків-веж з інтервалом 185 м створює великий архітектурний акцент. Будівництво на масиві в 60-70-і роки будівель підвищеної поверховості значно підвищило архітектурні якості забудови бульв. Леніна та пл. Космонавтів. При забудові масиву велика увага приділялася озелененню та благоустрою житлових дворів, вулиць і площ. Квартали вирішені єдиними озелененими просторами і мережею пішохідних алей і доріжок, дитячими та фізкультурними майданчиками. Установи мережі торговельного та культурно-побутового обслуговування розміщені в окремих 2-поверхових будинках-вставках.
Широке застосування типових проектів житлових і громадських будівель, потокових методів будівництва та комплексної механізації трудомістких робіт характерно і для забудови другого великого житлового масиву - Дарницького (архітектори А. І. Заваров, В. Л. Суворов, Е. П. Репринцева, Л. В . Новиков та ін.). Основне будівництво відбувалося з 1957 до 1964 рр. на лівому березі Дніпра на вільній від забудови території в 100 га. Напрями існуючих магістралей - проспектів Возз'єднання і Юрія Гагаріна - визначило поділ масиву на 3 мікрорайона, 2 з яких мають трикутну форму. У цих мікрорайонах переважають риси регулярного периметрального планування та забудови 5-поверховими житловими будинками з обробкою окремих елементів фасадів кольоровий керамікою і цеглою. У плануванні масиву намітився вже перехід до мікрорайонної схеми з чітким групуванням житлових будинків та дитячих установ навколо просторів житлових дворів. Принцип мікрорайонного планування з вільним розміщенням будівель отримав подальший розвиток при будівництві житлового масиву, прилеглого до Ленінградської площі і обмеженого проспектом Возз'єднання і Харківським шосе. Тут вже в 1966-1967 рр.. поряд з 5-поверхової забудовою велося будівництво 9-поверхових житлових будинків, які створили масштабний архітектурний образ Харківського шосе - одного з в'їздів до міста.
Будівництво великих масивів вимагало великих вільних територій в межах міста. Такі ділянки перебували в основному на лівому березі, однак під час паводків значна їх частина затоплювалася. Тому землі для перших житлових масивів на лівобережжі були виділені на відстані 3-5 км від Дніпра. Саме тому на початку забудовувалася Дарниця, а потім Лівобережна, тому першим з'явився Харьковский массив, а Позняки побудовані пізніше.25
Один з найбільш примітних нових житлових масивів на лівому березі Києва - Русанівський. Вперше в практиці радянського містобудування на величезній території в 130 га в 1960-1961 рр.. виконаний комплекс найскладніших робіт по створенню штучного рельєфу шляхом гідронамиву 4,1 млн. м3 піску (інженер Пестряков М. В.). Відмітка щорічно затоплюваної заплави Дніпра була піднята на 3-5 м. Висота намиву визначена з умови захисту масиву від паводка при горизонті високих вод, що повторюються один раз на 100 років, і нормальних умов для забезпечення водовідведення. Територія острова розбита озелененими бульварами на 3 великих мікрорайонів (архітектори Г. С. Кульчицький, В. Є. Ладний). Планувальний прийом - строчна забудова. У зв'язку з цим в протяжних житлових дворах застосований принцип послідовного розміщення дитячих та спортивних майданчиків, майданчиків для сушіння білизни й чищення одягу. Усередині кожного мікрорайону є школи, дитячі садки та ясла; торговельні та культурно-побутові заклади рівномірно розподілені по території мікрорайонів і розташовані в перших поверхах житлових будинків. Велику увагу приділено об'ємно-просторової композиції масиву, розкриттю мальовничих пейзажів і перспектив усього району в цілому і його окремих ділянок.
Силует правого берега Дніпра з його архітектурно-історичними пам'ятниками і зеленими схилами відкривається з будь-якої точки Русанівської набережної та забудови, зверненої в її сторону. У свою чергу, протяжні 6-секційні з великим членуванням лоджій 9-поверхові будинки і розташовані в розривах між ними 16-поверхові будинки-башти добре проглядаються з Правобережжя і активно беруть участь у формуванні всього міського ансамблю. Віссю композиції масиву служить Русанівський бульвар.
Нові житлові масиви створені і в північній частині міста. Тут з 1959 р. велося будівництво житлового масиву Сирець площею понад 75 га. Переважно 5-поверхова забудова розташована в меридіональному напрямку. Чітка архітектурно-планувальна композиція підкреслюється розташуванням окремих 9-16-поверхових будівель на підвищених ділянках. Мережа обслуговування тут організована у вигляді вбудованих у перші поверхи торгових і культурно-побутових установ. Дубовий гай служить природною зеленою смугою, яка відділяє цей район від нового житлового масиву Нивки (архітектор В. А. Созанський), розташованого між вулицями Академіка Туполєва, Стеценка та Естонською. В 1958-1964 рр.. на Нивках будувалися 5-поверхові житлові будинки в кількох дрібних кварталах прямокутної форми з щільною забудовою. Коригування проекту з урахуванням додаткового будівництва будинків підвищеної поверховості (з 1965 р.) і організація укрупнених кварталів дозволили більш масштабно трактувати забудову і, перш за все, головну магістраль масиву - вул. Щербакова. Споруджені тут 9-поверхові точкові будинки склали два композиційних вузла. Перший - це 4 окремо розташованих будинку вздовж вул. Щербакова, другий - група з чотирьох будинків, поставлених у вигляді паралелограма і закріплюють кінець вулиці у Інтернаціональній площі. Розташовані попереду 5-поверхових будинків ці вертикалі підкреслюють різницю висот будівель і створюють архітектурні акценти, що дуже добре прочитуються.
Чіткою планувальною структурою відрізняється Академмістечко. Його особливістю є комплексне розміщення науково-технічного центру з будівлями декількох інститутів АН УРСР і житлових мікрорайонів в межах пішохідної доступності. Межею цих зон служить бульв. Академіка Вернадського. Перший мікрорайон (початок будівництва - 1962 р.) забудований групами 5-поверхових будинків. Компактні житлові двори мають понад 40% озеленених просторів, дитячі ігрові майданчики і куточки відпочинку для дорослих. Споруджений великий спортивний комплекс "Наука" з плавальним басейном і тенісними кортами. Забудова мікрорайону № 2 більш мальовнича завдяки будівлям підвищеної поверховості, серед яких домінують 16-поверхові житлові будинки26.
У 1956 році, почалася забудова житлового масиву, розташованого між бульваром Верховної Ради, проспектом Возз'єднання і проспектом Гагаріна. Вільні території освоювалися під забудову також в західному напрямку. Між бульваром Івана Лепсе та проспектом космонавта Комарова з'явився мікрорайон Відрадний. Будівництво нового житлового масиву почали в 1957 році. Ядром композиції мікрорайону став існуючий фруктовий сад, на місці якого був створений парк відпочинку "Грушки". У 1957-1961 роках виконана перша черга забудови в перших п'яти мікрорайонах. В цей же період забудовується Батиєво-Олександрівський (Залізничний) масив. З 1958 року почав будуватися житловий масив на проспекті 40-річчя Жовтня. Його візитною карткою стала 9-поверхова будівля довжиною 180 метрів навпроти ВДНХ.
На вільній території Подільського району в 1961-1965 роках побудували житловий масив Вітряні Гори. Він простягається між проспектом Свободи, вулицями Світлицького, Осиповського, Вітряні Гори і Галицькою. Центральною магістраллю є вулиця Червонопільська. Вітряні Гори прилягають до місцевостей Виноградар (межує з Виноградарем по проспекту Свободи, вулицям Галицькій і Світлицького), Западинка і Пріорка. Жилмасив Вітряні гори забудовано переважно 5-поверховими цегляними будинками27.
1 А.И. Стрельников. Транспортное видение градостроительства Речь на VІІ съезде союза архитекторов России. 17 ноября 2008. [WWW] http://www.archnadzor.ru/2008/11/17/transportnoe-videnie-gradostroitel/
2 Г.В. Шелейховський. Компзиция городского плана как проблема транспорта. – М.: Государственный інститут проектирования городов «ГИПРОГОР», - 1946. – С. 120
3 Г.В. Шелейховський. Компзиция городского плана как проблема транспорта. – М.: Государственный інститут проектирования городов «ГИПРОГОР», - 1946. – С. 120 – 4с.
4 Будівництво та архітектура Москви. - 1985. - № 6. - с. 2.
5 Курбатов В. В. Советская архітектура. — М.: Просвещение, - 1988.- http://nn-dom.ru/lbook20_17.php
6 А. Крикін. Проблема ансамблю в забудові Харкова // Архітектура і будівництво. №4. – 1953. – 31с. - С.4
7 Екатерина Черкасова. Идеи и реализация плана социалистической реконструкции Харькова 1933-1935 годов. оветское градостроительство 1920-1930-х годов: Новые исследования и материалы / Сост. и отв. ред. Ю. Л. Косенкова. - М.: Либроком, - 2010. – 379с. - С .129-155
8 П.П. Хаустов. Будівництво 1938 року і планування Києва//Архітектура Радянської України №4-5. – К. :Мистецтво. – 1938. – С.71. – 6-10с
9 П.П. Хаустов. Будівництво 1938 року і планування Києва//Архітектура Радянської України №4-5. – К. :Мистецтво. – 1938. – С.71. – 7с.
10
М. Булава, М. Луфер. Столиця будується. План житло-адміністративного будівництва Києва//Соціалістичний Київ № 3-4. – К.:Видавництво Обкому КП(б)У «Пролетарська Правда».- 1934. – С.44. – 5
11 П. Хаустов. Контури майбутнього Києва. До питання про розробку генерального плану міста//Соціалістичний Київ № 3-4. – К.:Видавництво Обкому КП(б)У «Пролетарська Правда».- 1934. – С.44. – 12-17с.
12 М. Булава, М. Луфер. Столиця будується. План житло-адміністративного будівництва Києва// Соціалістичний Київ № 3-4. – К.:Видавництво Обкому КП(б)У «Пролетарська Правда».- 1934. – С.44. – 12с.
13 М. Булава, М. Луфер. Столиця будується. План житло-адміністративного будівництва Києва// Соціалістичний Київ № 3-4. – К.:Видавництво Обкому КП(б)У «Пролетарська Правда».- 1934. – С.44. – 15с.
14 С. Копман, В. Лобода. Питання транспорту в плануванні міст// Архітектура Радянської України. №3 – К.: Мистецтво. – 1938. – С.55. – 31-33с
15 М. Кравчук. Міняє обличчя старий Подол//Соціалістичний Київ №5-6. - К.: книжкова фабрика партвидаву КК КП(б)У, - 1934. - С.48. - с. 24
16 М. Кравчук. Міняє обличчя старий Подол//Соціалістичний Київ №5-6. - К.: книжкова фабрика партвидаву КК КП(б)У, - 1934. - С.48. - с. 24
17 Н. Гельштейн. Нова Петрівка // Соціалістичний Київ №1. - К.: книжкова фабрика партвидаву КК КП(б)У, - 1936. - С.48. - с. 35-37
18 Довгалюк. На фортечних валах. Проект планування Печерсько-Звіринецького району//Соціалістичний Київ №1. - К.: книжкова фабрика партвидаву КК КП(б)У, - 1936. - С.48. - с. 25-37.
19 С. Матушевич. Генеральний проект планування лівобережного району Києва// Соціалістичний Київ №9. – К.: 1935. – С. 37. – с. 11 (11-13)
20 С. Матушевич. Генеральний проект планування лівобережного району Києва// Соціалістичний Київ №9. – К.: 1935. – С. 37. – с.12
21 И. Шило. Опыт проектирования и застройки столицы Украины // Строительство и Архитектура№ 6 (июнь). – 1965. – С.40. – с. 7.
22 И. Шило. Опыт проектирования и застройки столицы Украины // Строительство и Архитектура№ 6 (июнь). – 1965. – С.40. – с. 7.
23 http://archunion.com.ua/history/history_013_01.html
24 Шулькевич М.М., Дмитренко Т.Д. Киев: Архитектурно-исторический очерк. – 6-е изд. - К.: Будівельник, 1982. http://www.kievjournal.com/index.php?option=com_content&view=article&id=395:l---r-1982--51----------&catid=27:2009-08-03-21-46-24&Itemid=100006
25 http://www.kaleydoskop.com.ua/Content/Kiev/Kiev-regions/istoriya-zastrojjki-massivov-kieva.html
26 http://www.kievjournal.com/index.php?option=com_content&view=article&id=396:l---r-1982--52--&catid=27:2009-08-03-21-46-24&Itemid=100006
27 Пономаренко Л. А., Різник О. О. Київ. Короткий топонімічний довідник Довідкове видання. - Київ: Видавництво «Павлім», - 2003. – 134с. – С. 23