Ііі.2. Повоєнні роки
Післявоєнна відбудова відбувалась за кількома напрямками, а саме проектування та забудова нових житлових масивів – Першотравневого, Дарницького, Сирецького, відбудова Хрещатика, нова побудова доріг, мостів, водостоків, очисних споруд. За двадцять років були побудовані нові бульвари – Дружби Народів та лесі Українки, вулиці кіквідзе, Мечникова, Щорса; в Московському районі – проспект 40-ліття Жовтня, Велика Китаївська вулиця, в Жовтневому районі – масиви Відрадний та Нивки; в шевченківському – сирецький житловий масив; в подільському – вул.. Фрунзе, Вишгородська, Вітряні гори та інш. У лівобережній частині міста основна частина забудови у повоєнний період – житлові масиви Соцміста та Нової дарниці, Воскресенський та Русанівський, експериментальний район на північ від Броварського шосе.
Проектування житлових масивів почалось з 1956р. з Першотравневого21. Перші його квартали запроектовані по принципу перимеитральної забудови. Невеликі по площі вони були обмежені внутрішньо квартальними вулицями та забудовані 5типоверховими будинками. Наступні житлові квартали укрупнились, в них вже враховувався рельєф, використовувалось вільне планування та постановка будинків по оптимальним орієнтаціям. Але у цей час ще не викристалізувались принципи мікрорайонної забудови, які зумовлюють таку організацію. Коли мікрорайон є первинною планувальною одиницею житлового масиву. Такі ж недоліки мали місце у палнуванні Сирецького житлового масиву а також у 1й та 2й черзі Нивок. У наступних проектах Воскресенької Слобідки та Відрадного були закладені нові принципи організації внутрішньо квартального простору, створені первинні житлові комплекси – мікрорайони з закінченою структурою та системою побутового обслуговування громадян. Так, масив відрадний вирішений системою мікрорайонів, що в сумі утворюють житловий район з сіткою торгового, комунально-побутового обслуговування. Промислова зона відділена від житлової бульваром з двома лініями насаджень. Планувальна структура мікрорайону заснована на принципі зонування території, в центрі – сад, до якого приєднуються ділянки шкіл та дитячих установ. Первинним елементом мікрорайону являється група житлових будинків з дитячими дошкільними установами, підприємства торгівлі та комунального обслуговування.
Надалі робота проходила над проектуванням житлових масивів – проспекту 40-ліття Жовтню, забудови у районі Ленінградської площі, Вітряних гір, Русанівського масиву, берехняків, Ні кольської Борщагівки, Водопарку. При роботі над цими проектами враховувався рельєф і використовувався з його природною живописністю. Негативни моментом організації мікрорайону являлась їхня не комплексна забудова. Відставало будівництво шкіл, дитячих установ, торгових та суспільно-культурних центрів, об’єктів благоустрою, що було викликано збоями у фінансуванні. Однотипність та відставання робіт по озелененню, відсутність просторової та ансамблевої композиції призвело до однотипності, з якою будуть боротись на початку 70х.
Але ця сама типізація, типові проекти, створення серій типових житлових будинків дозволила значно пришвидшити темпи забудови.