Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
еще 30.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
154.11 Кб
Скачать

Ііі.2. Безпосередньо забудова та реконструкція окремих районів

Так як було вирішено будувати житло першочергово на тих територіях, що мають найкращі технічні та географічні умови, доцільно буде описати райони, що були визначені під забудову саме за такими параметрами. Необхідність перепланування Червоної (Контрактової) площі на початку тридцятих зумовлювалась потребою збільшити площу зелених насаджень, ліквідувати антисанітарні передумови (перенести базар, заасфальтувати тротуари), впорядкувати водостоки), перебудувати трамвайні шляхи15. Виходячи з цих потреб було створено план реконструкції за двома чергами будівництва. За першою було запроектовано перебудувати трамвайні шляхи з тим, щоб було зручно пересаджуватись. Також був запланований сквер коло фонтану Самсона з тим, щоб об’єднати його зі старим сквером. Першим кроком визначали гідротехнічне впорядкування надземних водостоків. Особливу увагу приділялось в плані «питання про очищення площі від надземних споруд, які псують її зовнішній вигляд» 16, малось на увазі трамвайні стовпи, кіоски, незакінчене будівництво клубу харчовиків.

За проектом другої черги передбачалось розібрати будинок торговельних рядів і розбити там сквер. Також планувалось встановити трибуну-монумент, яка була б перспективним архітектурним закінченням вулиці Революції (Вул. Петра Сагайдачного).

Найкращі території з точки зору санітарно-гігієнічних умов – між вулицями Почаївською, Турівською, Юрківською та вул.. Фрунзе. Ця частина району планувалась забудовуватись 4 та 5-поверховми будинками. У зв’язку з проблемою відсутності зелених насаджень вважали необхідним звільнити територію від дрібних забудов щоб створювати всередині кварталів зелені насадження.

Район Куренівка-Сирець представляв собою типову околицю старого часу з 1-2 поверховими будинками. Так як Куренівка була визначена як район зі сприятливими умовами для житлової зони, то її планували відвести виключно під житлову забудову17. Планувалось укрупнення кварталів, реконструкція існуючих вулиць, прокладання нових магістралей, а саме продовження вул.. Мельникова і загальноміська окружна магістраль.

Лукянівка, що входила до Петрівсько-Куренівського району з причини рельєфу та значного озеленення відводилась для місця відпочинку. Промислову зону вздовж вул.. Фрунзе планували залишити, а нові промислові підприємства розміщували вздовж Ново-Констянтинівської магістралі. Основною проблемою Петрівського району завжди були повені. Для розміщення промисловості і складів вся затоплювана територія підсипалась на два з половиною метри, а також планували підсипку всієї набережної частини району.

Для зв’язку житлових районів з промисловістю, з іншими районами та центром міста запроектовано ряд магістралей, основна – Вул. Кірова (Вул. Михайла Грушевського)– Вул. Фрунзе, яка починалась від майдану ІІІ Інтернаціоналу (Європейська площа), йшла по вул.. Кірова і, дійшовши до Поштової площі вливалась в намічуване продовження Боричевого Току, яке б утворювалось шляхом знесення ряду будівель коло Поштової площі. Через нову вулицю, яка була б прокладена через територію Фролівського монастиря магістраль мала б виходити на вул. Фрунзе. Друга магістраль – Ново-Костянтинівська. З’вязок Лу’янівки з Петрівкою передбачався по Юрківськкій вулиці.

Також планувалось створення шкіл на вул. Переця (вул. Межигірська), Нижньому Валу, Покровській, Кожум’яцькій, Половецькій, Лук’янівській, Копилівській та інш. На момент 1947го планувалось побудувати 2 готелі, ряд науково-дослідних інститутів у районі Червоної площі, кінотеатри, клуби, лікарню на Куренівці.

Ще один важливий об’єкт для забудови – Печерсько-Звіринецький район. Нижняя Теличка, що розміщена близько Дніпра та залізничного транспорту з підвітряного боку за генпланом відводилась під промислові підприємства. Верхня Теличка від Омелютинської вулиці, Видубецький та Іонинський монастирі відводились під ботанічний сад, друга частина верхнього плато за варіантом генплану відводилась під забудову Академії наук з садом.

Між Старо-Наводницькою вулицею та Набережним шосе намічалась лікарня районного значення. Місце здавалось зручним з точки зору розташування – центр житлового масиву, зручний зв'язок з районом з боку лаври, високо розташована місцевість, віддаленість від промислових підприємств, наявність водопроводу, електромережі18.

Саперне поле, старий Печерський район намічались як житлові райони. Печерську залізничну станцію намічалось знести, на її місці проектувався центр району, куди б підходили основні загальноміські магістралі. Основні магістралі району запроектовані бульварами. На Печерському плато планувався центральний районний майдан круглої форми, діаметром 200м, з будівлями громадського призначення. Існуючі фортечні вали з трьома баштами над ними планували залишити.

Планували створити музейне містечко. Всі фортечні споруди лаври залишали і в їхніх межах планувався музей військової техніки. Будівля арсеналу та артилерійських складів відводилась до поновлення, також планувалось надбудувати кілька поверхів та зробити її основним корпусом військового музею. На валах укріплень планували реставрувати військову обстановку Петра І та Миколи І. Друга головна магістраль району повинна була з’єднувати лівий берег Дніпра, Звіринець та Сталінку Він починався з Наводницьокго бульвару, що йде від моста по Болсунівській вулиці (вул.. Катерини Білокур), перетинається з основним бульваром та уде далі на Боєнський завулок (вул.. Кудрі), Сталінський переїзд.

На Звіринецькому плато планувалось розміщення комплекс будівель Української академії наук.

Ситуація з лівим берегом була не надто втішною, головною проблемою поставали весняні поводі Дніпра, що затоплювали першу терасу (Передмістна слобідка, Кухмістерська слобідка), друга тераса була більш-менш закріплена сосновим лісом.

У 1935 році був затверджений генеральний проект планування лівобережного району м. Києва, розроблений архітектурно-планувальною майстернею АПУ. Передбачалось створення району промислового профілю. Було запроектовано 6 промислових ділянок, 5 з я ких розміщувались вздовж залізничних магістралей. Текстильна планувалась розміститись недалеко від Дніпра, транспортна – обабіч дарницької сортувальної станції та Полтавської магістралі. Шоста була зайнята промисловістю, що обслуговує водний транспорт (верф дрібного суднобудування). Проектом передбачалось створення промислових причалів, затону для зимівлі суден, пасажирські пристані, канали для відведення води, канали також могли б бути використані як шляхи для водного трамваю.

Житлова забудова планувалась на 150 000 чоловік населення. З метою забезпечення санітарно-гігієнічних вимог між промисловими майданчиками і житловими територіями запроектовані заласні зони, які б складались з вже існуючих зелених масивів. Забудова планувалась 4-5поверхова.

В проектів намагались створити район як складову і органічно пов’язану частину всього міського організму. Планувалась наступна особливість району: велика насиченість закладами культурно-освітнього, побутового і комунального призначення. Планувалось 28 шкіл, 3 технікуми, 3 ФЗУ, 6 районних будинків культури, 4 кіно, 1 драматичний театр, бібліотеку, музей і т.д.19 Планувалось розташування таким чином, щоб рівномірно покривати потреби різних н груп житлових будинків. За допомогою створення районного парку культури та відпочинку та районну філію гідропарку намагались вирішити ряд проблем, а саме: низинна та заболочена місцевість була вогнищем малярії, так осушувалась достатньою кількістю каналів, ставків та басейнів. Ґрунт, що звільнювався цими процесами використовувався для підйому місцевості, що дає змогу перетворити її на парк з луговими галявинами, алеями, площадками і т.д.

Сітка закладів охорони здоров’я планувалась з п’яти поліклінік, 3 лікарень, 1 станція негайної допомоги, 4 заготівні аптеки, ціла низка медпунктів у житлові та промисловій зонах, дитячі ясла. Потреби населення також повинні були обслуговувати фабрики кухні, 3 хлібзаводи, молочні майстерні, ряд зразкових їдалень і кафе-ресторанів, універмаги, ряд магазинів, рівномірно розташованих по району. Також вперше була запроектована споруда, що б постачала холод, так звана холодотеплоелектроцентраль.20

В основу архітектурно-планувального розв’язання була покладена настанова на збереження наявних зелених масивів в середині району. Для зв’язку з містом проект передбачав реконструкцію мосту Єв. Бош з збільшенням його основних габаритів по ширині та довжині, а також Броварського шосе. Наводницький міст планувалось замінити новим капітальним мостом з введенням Народницького шосе.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.