Голод 1921 – 1922 рр. В Україні.

1921 р. – засуха і неврожаї – Поволжя, Північний Кавказ, південні та степові райони України.

В Україні:

- військові підрозділи перекрили шляхи, що зв`язували північні області з південними. В постраждалі райони навіть родичі не могли завезти продовольство;

- в постраждалих районах тривали хлібозаготівлі. Жодна з голодуючих губерній не була звільнена від податку;

- від голоду загинуло від 1.5 до 2 млн. чоловік;

- лише з другої половини 1922 р. допомогу почала надавати Американська адміністрація допомоги;

- голод був ліквідований лише у 1923 р.

Церковне життя.

Голод – привід репресій проти духовенства. Вилучення коштовностей із храмів з метою їх продажу та закупівлі зерна за кордоном. Арешти та розстріли

Лекція № 18

Утворення срср. Відбудова господарства. Радянська модернізація України. Західноукраїнські землі в 1920 – 1939 рр. Утворення срср. Входження України до складу срср.

Після громадянської війни:

• УСРР – юридично незалежна держава. Але! Фактично – всі радянські республіки мали спільне політичне керівництво – РКП(б);

• 1919 р. – військовий союз (спільна армія, єдине військове керівництво під безпосереднім контролем ЦК РКП(б);

• єдина фінансова система – керівництво найважливішими галузями господарства здійснювалося Вищою Радою Народного господарства РСФРР.

Ця система носила назву „договірної федерації”.

Кінець 1920 – початок 1921 рр. – двосторонній договір між РСФРР і УСРР: узаконювалися об`єднання наркоматів військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів сполучення, пошт і телеграфів, вищих рад народного господарства обох республік.

Але! Внаслідок дискримінаційних рішень центральних відомств, інтересами УСРР (наприклад, пропонувалося ліквідувати економічну цілісність України, шляхом поділу її на 2 економічні райони. Південний – з центром у Харкові, та Південно – Західний – з центром у Києві, економіка яких мала керуватися з Москви) наростали суперечності між УСРР і РСФРР: договірна федерація нежиттєздатна.

Плани утворення єдиної держави:

1. Автономізація.

Й.Сталін: всі радянські республіки входять до складу РСФРР як автономії. Критика: ЦК КП Грузії. ЦККП(б)У: відмежування від плану автономізації, але, якщо ЦК РКП(б) знайде за необхідне входження України до РСФРР, то Компартія України не буде наполягати на своїх рішеннях. Прихильник в Україні – Д.МануЇльський.

Проти автономізації – Х.Раковський (у 1923 р. звільнений з посади голови уряду УСРР. РНК УСРР очолив В.Чубар).

2. федералізація.

В.Ленін: критика автономізації. План Леніна: всі радянські республіки мають увійти на однакових правах у нове державне утворення – Союз Радянських Соціалістичних Республік.

Затверджено проект Леніна. Але! Фактично, доки залишався єдиний керівний політичний центр РКП(б) – рівноправність республік була б суто формальною.

10.12.1922 Р. – VII всеукраїнський з`їзд: схвалення Декларації про утворення срср і проект Конституції срср.

30 грудня 1922 р. – І з`їзд рад СРСР, створення СРСР, до складу якого увійшли: Російська Федерація, Українська СРР, Білоруська СРР та Закавказька федерація.

31 січня 1924 р. – прийнято Конституцію СРСР.

1925 р. – внесено зміни до КУ 1919 р.

Статус України в складі СРСР:

• Повноваження:

  • Уряд УРСР - керівництво внутрішніми справами, юстицією, сільським господарством, охороною здоров`я, соціальним забезпеченням, освіта.

  • Союзно – республіканські наркомати – продовольчі справи, фінанси, робоча сила, промисловість;

  • Союзний уряд – армія і флот, зовнішня торгівля, засоби зв`язку, зовнішня політика.

• Територіально – адміністративний устрій – триступенева система управління: центр – округ – район (41 округ);

• Невдоволення утворенням СРСР:

  • 1926 р. – нарком освіти О.Шумський піддає критиці політику, спрямовану на насадження на вищі посади не українців. Звинувачення Л.Кагановича в неправильній кадровій політиці і рекомендація відкликання його з України. (прояв національно – комуністичних поглядів. Виступили засуджені).

Відбудова промисловості.

Стан сільського господарства в роки непу.

Перехід до непу – початок відбудови народного господарства.

• Особлива увага – відбудові Донбасу.

• Другий важливий напрям – електрифікація України (початок будівництва Дніпровської гідроелектростанції, Чугуївської ДГЕС).

• Металургія: важке становище, потребувала значних коштів ( на відбудову чорної металургії України – до 60% усіх капіталовкладень у чорну металургію СРСР).

• Машинобудування – певні успіхи, особливо у сільськогосподарському. У Харкові – колісний трактор „Комунар”, м. Токмак – колісний трактор – „Запорожець”,

• особливо швидкими темпами відбудовувалась легка і харчова промисловості.

Сільське господарство:

З 1922 р. – збільшення посівів. Але! в країні криза – збуту („ножиці цін”). Криза була ліквідована на державному рівні. В умовах непу село відбудовувалось швидкими темпами.

Політика українізації.

КП прагне здійснювати всебічний контроль над сферою культури. Репресії проти інтелігенції, яка не поділяла поглядів більшовиків. Жовтень 1922 р – в північні регіони Росії та за кордон вислано 70 вчених – інакодумців з України. Але, для того, щоб закріпитися в республіках, необхідно було хоча б мінімально задовольняти потреби корінних націй.

ХІІ з`їзд РКП(б) – політика „коренізації”. В Україні – „українізації” (виховання кадрів із представників корінної національності, впровадження в роботу партійного, радянського і господарського апаратів рідної для населення мови, розширення мережі шкіл та навчальних закладів із навчанням рідною мовою, розвиток національної культури).

Ставлення до українізації:

• Керівники наркомату освіти – Г.Гринько, О.Шумський, М.Скрипник – прибічники „українізації”. ЇЇ проведення сприяло поверненню в Україну ряду відомих діячів національної культури, зокрема, М.Грушевського.

• Опір партійного і державного апарату 1923 р. – Д.Лебідь, секретар ЦК КП(б)У - теорія про боротьбу „російської пролетарської передової культури і дрібнобуржуазної, селянської української.

Але! Успіхи українізації значні, особливо в українізації діловодства в державному та партійному апаратах.

Культура в роки непу:

Освіта.

• 1921 – 1923 рр. – переважна більшість „Просвіт” реорганізовані в сільські будинки і хати – читальні;

• боротьба за подолання неписемності серед дорослих (все неписемне населення у віці від 8 до 50 років зобов`язані були навчатися грамоті). Діє Всеукраїнська надзвичайна комісія по боротьбі з неписемністю.

• Початкова освіта – 1922 р. – „Кодекс законів про освіту в УСРР: ідеологізація школи. Українізація школи: 1930 р. – 85% школи з українською мовою навчання.

• Вищі навчальні заклади: класовий підхід до вступу. Збільшення мережі робітфаків. Вузи поступово переходили на викладання українською (навіть військові навчальні заклади). Створювалися вищі партійні школи.

• Наука: найвища державна наукова установа – Всеукраїнська академія наук (з 1922 по 1928 рр. очолює український ботанік В.Липський, віце – президент – С.Єфремов). плідна діяльність історико – філологічного відділу (очолюють А.Кримський, С.Єфремов). в 1028 р. – утворено Інститут української наукової мови (видання термінологічних словників). Підпорядкування науково – дослідних закладів України центру: у 1925 р. Російська академія наук оголошується вищою всесоюзною установою (Академія наук СРСР), республіканські академії - її філії.

Література.

Частина письменників – виїхали з України (О.Олень, М.Вороний, В.Винниченко). молоде покоління: О.Досвітній, М.Драй – Хмара, М.Зеров, П.Косинка, М.Куліш, М.Рильський. В.Сосюра, П.Тичина, М.Хвильовий. видається понад 20 літературно – художніх і громадсько – політичних журналів. Літературно – художні об`єднання: „Гарт”, „Плуг”, „Ланка” тощо. М.Хвильовий (Вільна академія пролетарської літератури – ВАПЛІТЕ) – учасник літературної дискусії 1925 – 1928 рр. щодо шляхів розвитку української літератури; виступає проти однобічної орієнтації на російську культуру, за широке використання досягнень європейської культури (гасло „Геть від Москви! Дайош Європу”). Звинувачення в націоналізмі.

Образотворче мистецтво.

Утворюються об`єднання художників, наприклад, Асоціація художників Червоної у України (С.Іжакевич, Ф.Кричевський, ) – за правдиве відображення дійсності. Бойчукісти.

Театр.

1922 р. – Київ, утворення театру „Березіль” (Л.Курбас).

Музика.

Г.Верьовка, Л.Ревуцький, хорова капела „Думка”.

Кінематограф.

1922 р.- відкриття Одеської кіностудії ( на той час – найбільшої в Європі). Один із найвідоміших кінорежисерів – О.Довженко (фільми „Звенигора”, „Арсенал”)

Релігійне життя.

Антирелігійна політика більшовиків. Утворення Української автокефальної православної церкви (жовтень 1921 р., митрополит – Василь Липинський), служба українською мовою. З 1928 р. – розгортається переслідування УАПЦ з метою її повного знищення.