
- •Денікінщина. Радянсько – польська війна і Україна. Відновлення більшовицького режиму. Нова економічна політика
- •Відновлення більшовицького режиму (к. 1919 – п. 1920 рр.).
- •Політика
- •Економічна політика більшовиків в 1920 р. – „воєнний комунізм”
- •Радянсько – польська війна і Україна
- •Хід військових дій. Польський окупаційний режим
- •Окупаційний режим
- •Закінчення війни: плани більшовиків:
- •Ризький мир.
- •Другий зимовий похід військ унр.
- •Розгром Врангеля
- •Культура в 1917 – 1920 рр.
- •Розвиток науки
- •Література і мистецтво.
- •Образотворче мистецтво.
- •Релігія.
- •Нова економічна політика і Україна.
- •Голод 1921 – 1922 рр. В Україні.
- •Церковне життя.
- •Утворення срср. Відбудова господарства. Радянська модернізація України. Західноукраїнські землі в 1920 – 1939 рр. Утворення срср. Входження України до складу срср.
- •10.12.1922 Р. – VII всеукраїнський з`їзд: схвалення Декларації про утворення срср і проект Конституції срср.
- •Радянська модернізація України. 1928 – 1939 рр.
- •Індустріалізація (створення важкої промисловості) в Україні.
- •Сільське господарство – прискорена колективізація.
- •Голодомор 1932 – 1933 рр.
- •Культура України в 30-х роках
- •Західноукраїнські землі в 1920 – 1939 рр. Друга світова війна і Україна (початок війни)
- •Промисловість і сільське господарство:
- •Організація українських націоналістів (оун)
- •Український монархізм.
- •Українські землі у складі Румунії.
- •Політичні партії.
- •Закарпаття.
- •Спроба контрнаступу радянських військ на Україні:
- •Друга світова війна і Україна. Післявоєнна відбудова народного господарства (початок). Окупаційний режим в Україні
- •1943 Р. – початок визволення України
Організація українських націоналістів (оун)
1929 р., Відень, з’їзд офіцерського об’єднання (Українська військова організація, заснована ще у 1920 р.) і радикальних студентських груп – Організація українських націоналістів.
Керівник – Є.Коновалець.
Ідеологічне обґрунтування діяльності - „інтегральний” (дійовий) націоналізм Д.Донцова:
нація – абсолютна цінність;
досягнення незалежності України – найвища мета, для якої придатні будь – які методи.
Члени ОУН: переважно українські старшокласники, студенти. Осередки – майже в усіх навчальних закладах, де навчалися українці. Члени: Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга, Богдан Кравців – літератори.
Методи боротьби: демонстрації, студентські страйки, бойкоти, терористичні акти. (1934 р. – вбивство міністра внутрішніх справ Польщі Б.Перацького; арешт учасників та організаторів замаху, зокрема, С.Бандеру та М.Лебедя – Варшавський процес (смертний вирок Бандері, Лебедю, Карпинцю – замінено довічним ув’язненням. 1936 р. – Львівський процес проти крайового керівництва ОУН).
Український монархізм.
Український союз хліборобів – державників (В.Липинський) – противник „інтегрального” націоналізму; територіальний патріотизм (всі жителі України, незалежно від нації, віри тощо повинні працювати над творенням суверенної української держави, процвітання якої – запорука їх добробуту. Праці „Листи до братів – хліборобів” – прагнення до конституційної монархії в Україні.
Українські землі у складі Румунії.
1918 р. – окупація Румунією Хотинського, Аккерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії та північної Буковини. Узаконено – Сен – Жерменським договором Антанти з Австро – Угорщиною (1919 р., щодо Буковини) та Бесарабським протоколом (1920 р.) Англії, Франції, Італії та Японії.
Національне гноблення:
класична колоніальна політика щодо українців (закон про адміністративну уніфікацію: закони Румунії поширювалися на приєднані землі);
переслідування на мовно – культурному ґрунті;
українці – „слов’янізовані румуни”;
румунська мова – державна, українська мова заборонялась в державних і муніципальних органах;
українські назви міст і сіл замінювалися на румунські;
закриті всі українські школи;
заборонялося ввезення українських книжок;
в Чернівецькому університеті закрито українські кафедри.
В економіці: українські землі – джерело дешевої сировини та робочої сили. Панування дрібного кустарного виробництва з ручною та напівручною працею. Масове безробіття.
Сільське господарство: стан занепаду. У 1919 р. – проголошено початок аграрної реформи. Але! Тільки невеликий % поміщичих земель передавався селянам.
Рівень життя низький.
Опір населення: 1924 р. – Бессарабія – Татарбунарське повстання, проти повстанців – регулярні військові частини („Процес 500” – 85 чоловіків засуджено до різних термінів ув’язнення).
Політичні партії.
З 1918 р. по 1928 р. (стан облоги) – легальна політична діяльність була заборонена. Після Татарбунарського повстання – відновлення культосвітніх товариств, преси, студентських об’єднань. З 1928 – 1938 рр. – період відносного ліберального правління в Румунії: легалізація політичних партій:
- 1929 р., Буковина – прокомуністична організація „Визволення” – одержавлення економіки, приєднання до Радянської України, масової підтримки не мала.
- Українська національна партія (1927 р., В.Залозецький) – компроміси із владою. Але! Опозиція з боку національно налаштованої молоді.
- Середина 30 –х років: починає формуватися конспіративна радикальна націоналістична організація (подібна до ОУН). Вплив у молодіжних та спортивних організаціях.
У 1938 р. до влади в Румунії приходять військові. Діяльність всіх політичних партій заборонена.