antoshkina_l_krasovska_g_sigeda_p_suhomlinov_o_sociolingvist
.pdfАнтошкіна Л., Красовська Г., Сигеда П., Сухомлинов О. Соціолінгвістика: навчальний посібник. – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток Лтд”, 2007. – 360 с.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ БЕРДЯНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ І БІЗНЕСУ СПІЛКА ПОЛЬСЬКИХ ВЧЕНИХ БЕРДЯНСЬКА
ЛІДІЯ АНТОШКІНА, ГЕЛЕНА КРАСОВСЬКА, ПЕТРО СИГЕДА, ОЛЕКСІЙ СУХОМЛИНОВ
С О Ц І О Л І Н Г В І С Т И К А
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
1
Рецензенти:
Збіґнєв Ґрень – доктор габілітований філологічних наук, професор, директор Інституту Славістики Польської Академії Наук (Варшава); Ростислав Радишевський – доктор філологічних наук,
професор, завідувач кафедри полоністики Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Анджей Контни – Доктор габілітований філологічних наук, директор Інституту германістики Ґданського університету.
Відповідальний редактор та упорядник:
Олексій Сухомлинов – к. філол. н., доцент
Рекомендовано до друку вченою радою Бердянського університету
менеджменту і бізнесу |
|
(протокол № від |
2007 року ) |
Метою цього навчального посібника є ознайомлення студентів, передусім майбутніх соціологів, з основними поняттями, проблемами й методами соціолінгвістики – науки, що розвивається на стику мовознавства, соціальної психології та етнографії та вивчає проблеми, пов’язані із соціальною природою мови, її суспільними функціями, механізмом впливу соціальних чинників на мову, а також роллю мови в житті суспільства. Засвоєння викладеного матеріалу сприятиме формуванню чіткого уявлення про те, як соціальний чинник впливає на функціонування мов, як він відображається в мовній структурі, як мови взаємодіють.
Курс лекцій з соціолінгвістики, розроблений на підставі наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних дослідників, має сприяти професійній підготовці майбутніх спеціалістів різних галузей. Навчальний посібник можна рекомендувати студентам соціологічних та філологічних спеціальностей, а також як додаткову літературу для широкого кола читачів, що цікавляться сучасними процесами та тенденціями у суспільстві та лінгвістиці.
Автори посібника звертаються з проханням до всіх зацікавлених читачів нашої книги зробити свої критичні зауваження та побажання, спрямовані на її вдосконалення (науковість, методична доцільність, поліграфічне оформлення тощо), та надіслати їх нам на таку адресу: Бердянський університет менеджменту і бізнесу (кафедра слов’янської філології), вул. Свободи, 117-А, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100; e-mail: prezes@odrodzenie.org.ua
2
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА
ЛЕКЦІЯ ПЕРША. СОЦІОЛІНГВІСТИКА ЯК НАУКА
1.1.Щовивчаєсоціолінгвістика?
1.1.1.Різнівпливисоціальногосередовищанамовуймовленнєвуповедінку
1.1.2.Відмінності в завданнях “просто-” й соціолінгвістики. Вплив професії й освіти на
мову
1.1.3.Моваяксимволприналежностідосоціальнозамкненої(абоіншої)
1.1.4.Мовний етикет як область інтересів соціолінгвістики. Приклади мовленнєвих відмінностейзалежновідумовспілкування
1.1.5. Обумовленість характеру мовлення й мовної поведінки індивідуума типом виконуваноїнимсоціальноїролі
1.1.6.Соціальні й ситуативні умови використання двох і більше мов в одному суспільстві (державі,країнітощо)якобластьвивченнясоціолінгвістики
1.1.7.Визначеннясоціолінгвістики
1.2.Витокисоціолінгвістики
1.2.1.Одне з перших зафіксованих спостережень, яке свідчить про те, що мова не є одноманітнавсоціальномувідношенні
1.2.2.Соціологічнашколавмовознавстві
1.2.3.Іншівитокисоціолінгвістики:ідеїтаметодиросійських, українських,французькихта чеськихученихпочаткуХХстоліття
1.2.4.ХарактернарисасоціолінгвістикидругоїполовиниХХстоліття
1.2.5.Кількаслівпросучаснуукраїнськусоціолінгвістику
1.3.Статуссоціолінгвістикиякнауковоїдисципліни
1.4.Об’єктсоціолінгвістики
ЛЕКЦІЯ ДРУГА.ЧАСТИНА ПЕРША.ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ
2.1.1.Мовнаспільність 2.1.1.1.Чомувиникланеобхідністьутакомупонятті? .
2.1.1.2.Визначення поняття “мовна спільність”. Поєднання лінгвістичних і соціальних ознакпривизначенніцьогопоняття
2.1.1.3.Залежністьступенямовноїоднорідностімовноїспільностівідїї
2.1.2.Рідна мова й суміжні поняття
2.1.2.1.Визначенняпоняття“ріднамова”В.І.БєліковиміЛ.П.Крисіним
2.1.2.2.Основна(домінуюча)йдодатковімови.Мовизасвоєнійвивчені.
2.1.2.3.Невизначеність поняття “рідна мова”, сполітизованість його в радянській соціолінгвістиці
2.1.2.4.Розкриттязміступоняття“ріднамова”Н.П.Шумаровою
2.1.2.5.Поняття функціонально першої та функціонально другої мови, запропоновані Н.П.Шумаровою
2.1.2.6.Важливість правильного визначення поняття “рідна мова”. Краса, дієвість і сила рідноїмови
3
2.1.2.7. Мовапервиннаімовавторинна |
|
2.1.3.Мовнийкод. Субкод(підсистема) |
|
2.1.4.Соціально-комунікативнасистема |
|
2.1.5.Мовнаситуація |
|
2.1.5.1.Поняттямовноїситуації(урозумінніВ.І.БєліковаіЛ.П.Крисіна) |
. |
2.1.5.2.Щодо зміни мовної ситуації в Україні у 90-ті роки ХХ століття (приклад В.І.Бєлікова і Л.П.Крисіна). Повільні темпи втілення в життя закону “Про мови в УкраїнськійРСР”
2.1.5.3.Чинники, що сформували складну й унікальну мовну ситуацію в Україні. Недосконалість(неконструктивність)мовноїполітикидержави
ЛЕКЦІЯ ДРУГА. ЧАСТИНА ДРУГА. ОСНОВНІ |
ПОНЯТТЯ |
СОЦІОЛІНГВІСТИКИ |
|
2.2.1.Перемикання й змішування кодів |
|
2.2.1.1.Перемикання кодів залежно від сфери і умов спілкування. Визначення поняття “перемикання кодів”
2.2.1.2.Умови комунікації, що примушують мовця перемикати код. (Чинники, що впливаютьнавибіркоду)
2.2.1.3.Матеріал спостережень Н.П.Шумарової над кодовими перемиканнями під час соціолінгвістичного експерименту з метою виявлення рівня мовної компетенції білінгвів м.Києва
2.2.1.4.Місце кодовогоперемиканняумовномуланцюгу. Важливість ізначенняздатності людинидокодовогоперемикання
2.2.1.5. Відмежування кодового перемикання від суміжних явищ (запозичення й украпленнямовниходиниць)
2.2.1.6.Змішуваннякодів
2.2.1.7.Вибірмовногокодуурозумінніпольськихдослідників 2.2.2. Інтерференція
2.2.2.1.Визначенняпоняття“інтерференція”.Походженняцьоготерміна
2.2.2.2.Передумови виникнення інтерференції. Напрямок інтерференції і проникність різнихпідсистеммови
2.2.2.3.Три аспекти фонологічної інтерференції. Інтерференція в царині фонотактики (сполучуваність фонем, редукція ненаголошених голосних тощо). Орфоепічна (акцентологічна) інтерференція
2.2.2.4.Іінтерференціявграматиці:вморфологіїісинтаксисі
2.2.2.5.Морфеміко-словотвірнаталексичнаінтерференція
2.2.2.6.Значення соціолінгвістичного експерименту Н.П.Шумарової для розуміння психологічнихфакторівявищаінтерференції
2.2.2.7.Інтерференція як один з чинників мовних змін та розвитку мови. Специфічні принципивикладанняблизькоспорідненоїнерідноїмовивумовахшкільної
ЛЕКЦІЯ ТРЕТЯ.ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ
3.1.Мовна варіативність 3.1.1.Щотакеволодіннямовою?Визначенняпоняття“мовнаваріативність”
4
3.1.2. Соціолінгвістичний аспект явища мовної варіативності. Соціальний (стратифікаційний)вид варіювання (індикатори– за У. Лабовим). Стилістичне варіювання (маркери–заУ.Лабовим)
3.2.Мовнанорма
3.2.1.Визначення поняття “мовна норма”. Призначення й роль мовної норми. Основні особливостімовноїнорми.Комунікативнадоцільністьнорми
3.2.2.Відмінністьнормилітературноїмовивідквазі-“норми”іншихпідсистемнаціональної мови.Лінгвістичнакодифікація 3.3.Літературна мова (стандарт)
3.3.1.Короткопротермін“стандарт”,або“стандартнамова”. Щотаке“літературнамова”? Відмінністьлітературноїмовивідмовихудожніхтворів
3.3.2.Два підходи до визначення поняття “літературна мова” – лінгвістичний і соціологічний. Ознаки носіїв літературного варіанта національної мови навідмінувід осіб, щокористуютьсяіншимиїїпідсистемами
3.3.3.Властивості літературної мови, що відрізняють її від інших підсистем національної
мови 3.4.Діалект
3.4.1.Походження терміна “діалект”, його використання в спеціальній літературі та в різнихнауковихтрадиціях
3.4.2.Територіальний, або місцевий, діалект як соціальний мовний різновид. Основні властивості територіальних діалектів, які відрізняють цей різновид національної мови від усіхінших 3.5.Соціолект
3.6.Арго.Жаргон.Сленг
3.6.1.Зміст поняття “арго”. Ілюзорість “таємничості” кримінального арго. Потреба задоволенняекспресіїякодназпричиніснуванняарго. Наявність узлодійськомумисленні й світосприйнятті елементів магічного ставлення до світу як одна з важливих причин виникненняйіснуванняарго
3.6.2.Різніступенізрозумілостітекстунаарго(кримінальномутастилізованому)
3.6.3.Зміст поняття «жаргон»
3.6.4.Просторічнійжаргонніелементи–звичнийспосібпублічногоспілкування
3.6.5.Елементи кримінального жаргону як потенційне джерело поповнення арсеналу стилістичнозниженоїлексики
3.6.6.Модифікація семантики жаргонізму у відповідності з комунікативно-прагматичними потребамитаінтенціямисоціумів
3.6.7.Функція жаргонної лексики у публіцистичному мовленні. Тенденція до зниження жаргонності (у низки жаргонізмів) як свідчення зростання ролі розмовності в суспільній комунікації
3.6.8.Триєдністьхарактернихознакжаргоннихслів(жаргонізм– |
номінативнаодиниця, |
експресемаістилістичниймаркер) |
|
3.6.9.Мотиваціявиборумовцямипевногожаргонізму
3.6.10.Зміст поняття “сленг”, його суттєві ознаки. Різниця між сленгізмами і вульгаризмами
3.6.11.Розширення сфери використання сленгізмів. Втрата частиною їх експресивної забарвленості 3.7. Койне
5
ЛЕКЦІЯ ЧЕТВЕРТА. ЧАСТИНА ПЕРША. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ
4.1.1.Просторіччя
4.1.1.1.Визначення поняття “просторіччя” В.І.Бєліковим і Л.П.Крисіним. Існування російського просторіччя поза межами Росії. Різні аспекти вивченння північноприазовського(зокремабердянського)варіантаросійськогопросторіччя
4.1.1.2.Характеристика носіїв просторіччя. Форма, сфери й місця реалізації просторіччя. Основні риси просторіччя. Необхідність поділу російського просторіччя на два різновиди (заЛ.П.Крисіним)
4.1.1.3.Характернімовніознакипросторіччя-1навсіхмовнихрівнях
4.1.1.4.Загальнітамовніознакипросторіччя-2
4.1.1.5.Відсутність у просторіччі норми. Еквіваленти російського просторіччя в інших
мовах 4.1.2. Диглосія,двомовність,багатомовність
4.1.2.1.Визначення поняття “диглосія” В.І.Бєліковим і Л.П.Крисіним. Походження цього терміна.Двомовність(білінгвізм)ібагатомовність(полілінгвізм)
4.1.2.2.Три види індивідуального білінгвізму (субординативний, координативний, змішаний)
4.1.2.3.Пасивний (рецептивний) білінгвізм. Поняття рецептивної компетенції індивіда. Двостороннійпасивнийбілінгвізм (дуалінгвізм).Асиметричнийбілінгвізм
4.1.2.4.Переваги й вади білінгвізму
4.1.2.5.Політичний (лінгвополітичний) аспект білінгвізму в Україні. Напівмовність (суржик,трасянкатощо).Оцінкацьогоявищанауковцями
4.1.2.6.Відмінністьміждиглосієютадвомовністю.Моноглосність
4.1.2.7.Двомовністьібагатомовністьтадиглосія
4.1.2.8.Білінгвізм без диглосії
4.1.2.9.Диглосія без білінгвізму
ЛЕКЦІЯ ЧЕТВЕРТА. ЧАСТИНА ДРУГА. ОСНОВНІ |
ПОНЯТТЯ |
СОЦІОЛІНГВІСТИКИ |
|
4.2.1.Сферивикористаннямови |
|
4.2.1.1.Визначення цього поняття. Приклади деяких комунікативних засобів, що ілюструють суть і зміст цього поняття. Нежорсткий розподіл мов та їх підсистем за сферамидіяльностілюдей
4.2.1.2.ХарактеристикатавизначеннямовнихсферК.Фелєшком,У.Вайнрайхомтаіншими дослідниками 4.2.2. Комунікативнаситуація
4.2.2.1.8-компонентнаструктуракомунікативноїситуації
4.2.2.2.Характеристикаситуативнихзміннихтаїхнярізнавага 4.2.3.Мовнеспілкування,мовнаповедінка
4.2.3.1.Поясненняцихтермінів
4.2.3.2.Мовний(мовленнєвий)акт.Щодотеоріїмовних(мовленнєвих)актів
4.2.3.3.Спробастворення“універсальних”правилмовногоспілкування.
4.2.3.4.Привабливість ідеї своєрідних соціолінгвістичних граматик та складність її реалізації
6
4.2.4.Комунікативнакомпетенціяносіямови
4.2.4.1.Зміст поняття “комунікативна компетенція” носія мови. Приклади непрямих мовленнєвих актів як ілюстрація характеру навиків спілкування, що входять до комунікативноїкомпетенціїмовцятаводночасвідрізняютьсявідзнаннявласнемови
4.2.4.2.Відмінність між двома інтелектуальними категоріями – знанням та володінням. Правила та поведінницькі стратегії, які обіймає сфера комунікативної компетенції. Оцінка (ізначення)цихправилістратегій
ЛЕКЦІЯП’ЯТА.ПРОБЛЕМИ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ
5.1. Володіннямовоюяксоціолінгвістичнапроблема
5.1.1.Складові поняття “володіння мовою”: власне мовні вміння того, хто говорить (у трактовці Ю.Д.Апресяна). Розмежування понять “мовна компетенція”, “мовне вживання”, “комунікативнакомпетенція”
5.1.2.РозуміннямовноїкомпетенціїН.П.Шумаровою
5.2.Три рівні володіння мовою
5.2.1.Власнелінгвістичнийрівень
5.2.1.1.Здатність до перифразування, здатність розуміти сказане даною мовою (розпізнавання (розрізнення) багатозначностітаомонімії),уміннярозрізнятиправильніта неправильнівисловлюваннявмові
5.2.1.2.Інші показники мовного розвитку особистості (рівня володіння мовою), запропонованіН.П.Шумаровоютаін.,яккритеріїоцінкимовноїкомпетенції
5.2.1.3.Розмежуваняня двох рівнів мовної компетенції. Належне сприйняття мови як визначальнийкритерійїїзнання
5.2.1.4.Недостатністьзазначенихуміньдлявільноговолодінняконкретноюмовою
5.3.Національно-культурнийрівень
5.3.1.Зв’язок національно-культурних звичаїв зі специфічним використанням мови, її виражальнихзасобів(мовленнєвістереотипи)
5.3.2.Знання конотацій слова як суттєвий компонент національно-культурного володіння мовою 5.4.Енциклопедичний рівень
ЛЕКЦІЯШОСТА. МОВНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ
6.1.Наслідкиізоляціїдітейвідсуспільствавїхньомудитинстві
6.2.Момент початку соціалізації. Три основних етапи процесу соціалізації, які виділяють психологи
6.3.Недоступністьдляпрямогоспостереженнямеханізмузасвоєннямовидитиною
6.4.Моделювання структури мови й мовної поведінки дитини. Етапи оволодіння мовленням
6.5.Соціальнорізнезасвоеннямови(значенняслівіт.ін.) дітьми
6.6.Рівень володіння мовою у представників нижчих і вищих соціальних шарів (експериментБ.Бернстайна)
6.7.Набуттядитиною(особливопідчасгри)елементів рольовоїповедінки. Егоцентричне й соціалізоване мовлення
6.8.“Безмежність”ібезперервністьпроцесусоціалізації індивіда
ЛЕКЦІЯ СЬОМА.СОЦІАЛЬНИЙ АСПЕКТ МОВНОГО СПІЛКУВАННЯ
7
7.1.Мовнеспілкуваннявсоціальнонеоднорідномусередовищі
7.1.1.Взаємне пристосування учасників комунікативної ситуації. Його типи. Специфіка спілкуваннязі“своїм” та “чужим”
7.1.2.Спілкування у звичному та незвичному соціальному середовищі. Комунікативна невдача(провал)
7.1.3.Тактика мовного спілкування (рольові очікування; способи реалізації мовних і парамовнихзасобів)
7.1.4.Невербальні компоненти комунікативної ситуації при спілкуванні зі “своїм” та “чужим”. Володіннядорослоюлюдиноюсукупністюсоціалізованихнормспілкування 7.2.Соціальнарегуляціямовногоспілкування
7.2.1.“Зони”вмові,щоєчутливимидовпливусоціальнихчинників(мовнийетикеттощо). Національнайсоціальнасвоєрідністьформмовногоетикету(етикетнихшаблонів)
7.2.2.ПрооднуознакуросійськогомовногоетикетуХІХстоліття
ЛЕКЦІЯ ВОСЬМА.СОЦІАЛЬНІОБМЕЖЕННЯВСЕМАНТИЦІТА СПОЛУЧУВАНОСТІ МОВНИХ ОДИНИЦЬ
8.1.Соціальні компоненти в семантиці слова
8.1.1.Лексика, що означає два види відношень між людьми: підпорядкованості (підлеглості, залежності) та рівності. Предикати, що означають асиметричні відношення, тобтовідношенняпідпорядкованості(підлеглості,залежності)
8.1.2.Семантичнаструктураслів, значенняякихєсоціальноорієнтованими. Лінгвістичний (семантичний) та соціолінгвістичний аналіз предикатних слів (здебільшого – дієслів) російськоїмовизметоювиявленнявїхніхзначенняхсоціальногокомпонента
8.1.3.Використання предикатів, що означають асиметричні відношення, в російській класичнійхудожнійлітературі 8.2.Соціальніобмеженнявсполучуваностіслів
8.2.1.Симетричнітаквазісиметричніпредикати .
8.2.2.Особливарольмовцявструктурімовленнєвогоактаівструктурівисловлювання,що проявляється в специфіці сполучуваності присвійного займенника мій (рос. мой) з деякимирозрядамиіменників
ЛЕКЦІЯ ДЕВ’ЯТА.НАПРЯМКИ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
9.1.Синхронічнасоціолінгвістика 9.1.1. Розмежування синхронії і діахронії в лінгвістиці. Синхронічна соціолінгвістика, її
предмет вивчення. Відношення (статика) і процеси (динаміка), що стосуються зв’язків мовиісуспільства 9.1.2.Приклади синхронічних соціолінгвістичних досліджень
9.2. Діахронічна соціолінгвістика
9.2.1.Визначення діахронічного напрямку соціолінгвістичних досліджень. Приклади праць,виконанихуруслідіахронічноїсоціолінгвістики
9.2.2.Метайзавданнясоціолінгвістичноговивченнямовивдіахронічномуаспекті
9.2.3.Прикладирозв’язанняцихзавданьнаконкретномумовномуматеріалі
9.2.3.1.МовнаситуаціявПортугаліїнапочатку ХVI століття
9.2.3.2.СтановленнялітературноїмовиуФранціїв ХVстолітті
9.2.3.3 Мовна ситуація в Японії у період після 1945 року. Про зміни у ставленні мовців довласногодіалектногомовленнявРосіїіЯпонії,атакожуНімеччині
8
ЛЕКЦІЯ ДЕСЯТА.НАПРЯМКИ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. МАКРО- Й МІКРОСОЦІОЛІНГВІСТИКА
10.1. Макросоціолінгвістика
10.1.1.Предмет вивчення макросоціолінгвістики. Проблеми двомовності, нормалізації й кодифікаціїмови,аналізмовнихситуаційякоб’єктвивченнямакросоціолінгвістики
10.1.2.Лінгвоконфліктологіяякновагалузь соціолінгвістичнихдосліджень, виконуваниху межахмакропідходу 10.2. Мікросоціолінгвістика
10.2.1.Визначення цього поняття. Відмінність мікросоціолінгвістики від макросоціолінгвістики. Предмет і об’єкт вивчення мікросоціолінгвістики. Важливість вивченнямалихгрупзпозиційсоціолінгвістики
10.2.2.Проблеми, якими займається мікросоціолінгвістика. Відмінність мови членів малих групвідзагальнонаціональноїмови.Специфікасімейнихмов(соціолектродинногокола)
10.2.3.Символьнафункціямовногознака.Формуваннягруповихшаблонів .
10.2.4.Дві тенденції в усному мовному спілкуванні членів малих груп. Роль дослідження мовногоспілкуваннявлюдськихдіадахітріадах
ЛЕКЦІЯ ОДИНАДЦЯТА.НАПРЯМКИ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
11.1.Теоретичнайекспериментальнасоціолінгвістика
11.1.1.Теоретичнасоціолінгвістикатаїїпроблеми
11.1.2.Зародження експериментальної соціолінгвістики. Характер соціолінгвістичного експерименту. Випадки “негроміздкої” організації соціолінгвістичних експериментів, відомівісторіїнауки
11.1.3.Характеристика(іприклад)пілотажнихдосліджень
11.2.Соціолінгвістика і соціологія мови
11.2.1.Відмінностіміжцимипоняттями.(Поясненняцихвідмінностейнаприкладі)
11.2.2.Чим ще займається соціолог мови? Спільне й відмінне в обох науках (висновок). Лінгвістичнасоціологія(лінгвосоціологія)
11.3.Прикладнасоціолінгвістика
11.3.1.Прикладнінауки. Об’єкт прикладноїсоціолінгвістики. Проблеминавчанняріднійта іноземниммовам
11.3.2.Проблеми та практичні заходи, що становлять (утворюють) мовну політику держави.Законипромовиякодинзнайважливішихінструментівмовноїполітики
11.3.3.Сфери застосування соціолінгвістичної теорії до розв’язання завдань суспільної практики. Міноритарнімови. Аспектинапівмовності. “Блек-інгліш”іпроблема навчання негритянських дітей в школі. Проблеми багатомовності та нормалізації окремої національноїмови
ЛЕКЦІЯДВАНАДЦЯТА.МОВА І СУСПІЛЬСТВО
12.1.Суспільнаприродамови
12.1.1.Мова – явище суспільне, а не біологічне чи психічне. Співвідносність мови з біологічнимиіпсихологічнимиявищами
12.1.2.Суспільні функції мови
12.1.2.1.Основнійпохідніфункціїмови
9
12.1.2.2. Розбіжність кількісних і якісних характеристик мовних функцій у сучасній мовознавчійлітературі
12.1.3.Своєрідність мови як суспільного явища
12.1.4.Соціальна зумовленість мовних явищ. Суспільнийхарактер мовної
12.1.4.1.Соціальнийхарактермовиімовлення.Визначеннямовноїнорми. Мовнийеталон (або “мовнийідеал”)
12.1.4.2.Триособливостімовноїнорми(вибірковість,стійкістьтаобов’язковість)
12.1.4.3.Відмінності між нормою літературної мови і нормою (традицією вживання) нелітературних варіантів(підсистем)
12.1.4.4.Розходження між літературною нормою і реальним вживанням мови (усна та писемна її форми)
12.1.5.Залежність стану мови від стану суспільства
12.1.5.1.Відображеннявмовіособливостейсоціальноїорганізаціїсуспільства
12.1.5.2.Відображеннявмовісоціальноїдиференціаціїсуспільства
12.1.5.3.Відображеннявмовідемографічнихзмін
12.1.5.4.Відображеннявмовівідмінностейврівняхекономічногорозвитку
12.1.5.5.Відображення в мові явищ надбудовного характеру (прийняття нової віри, суспільнітечіїіпогляди,творчістьписьменниківтощо)
12.1.5.6.Відображеннявмовірозвиткукультурисуспільства 12.2.Моваякнайважливішаетнічнаознака.Мова,націяідержава 12.2.1.Пропоняття “мова” й “народ”
12.2.2.Проспіввідношеннямовитаетносу.Зв’язокмовизхарактерометносу.Чинники,що впливають на формування етносу (самосвідомість, мовний код (соціальна пам’ять), державнаокремішність)
12.2.3.Держава,націяімова 12.3.Мова і культура
12.4. Дещо з історії розвитку світової і вітчизняної соціолінгвістики (і мовознавства) в антропоцентричному напрямі
ЛЕКЦІЯТРИНАДЦЯТА.МЕТОДИ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ
13.1.Методичніособливостісоціолінгвістики
13.2.Відбір інформантів
13.2.1.Генеральна сукупність. Вибіркова сукупінсть (вибірка). Квотна пропорційна вибірка.Зв’язаніпараметри
13.2.2.Проблема точного визначення меж генеральної сукупності. Труднощі у знаходженніпотрібнихінформантів. Цільовавибірка
13.2.3.Імовірністнівибірки.Випадковавибірка.Розміривибірки. Вибірковевідношення
13.2.4.Кластерна і стратифікована випадкова вибірки. Походження термінів “страта” і “стратифікація”
13.2.5.Багатоступенева (багатоступінчаста)вибірка 13.2.6 Підхід до вибірки в соціолінгвістичних дослідженнях у Японії. Вибірка для
невеликих генеральних сукупностей (вивчення етномовних процесів у сільських шорців Кемеровської області в 1976 році). Досвід соціологів у виділенні вибіркової сукупності (ІнститутГеллапа,щотижневіопитуваннякінця1990-хроківуРосії)
13.2.7.Небезпека буквального перенесення суто соціологічних прийомів на підготовку значущої в мовному відношенені вибірки. Організація вибіркового соціально-
1